Рішення № 99478729, 08.09.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6095/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом Комунального підприємства "Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради" до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

09 червня 2021 року Комунальне підприємство "Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради" (далі-позивач, підприємство) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області (далі-відповідач, Управління виконавчої дирекції) про визнання протиправним та скасування рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області №247 від 27.05.2021 у частині повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду у частині застосування відповідальності по поверненню суми страхових коштів у розмірі 3011,84 грн та сплати штрафу за порушення порядку використання страхових коштів у розмірі 1505,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області №247 від 27.05.2021 прийнято на підставі пунктів 1, 2 опису виявлених порушень, зазначених в акті від 20.05.2021 № 40, з якими позивач не згоден. Позивач акцентував увагу на тому, що страховий стаж ОСОБА_1 обчислено з урахуванням відомостей трудової книжки працівника, а саме, періоду проходження служби в МНС України (запис №7 з 03.09.2007 по 01.05.2013), при цьому ОСОБА_1 був прийнятий на роботу 20.07.2020 та на момент непрацездатності (з 29.09.2020 по 16.10.2020) стаж його роботи на підприємстві був менший, ніж 6 місяців, то для розрахунку розміру виплат по листку непрацездатності взято розмір діючої мінімальної заробітної плати. Також позивачем зауважено, що листки непрацездатності можуть виписуватися фізичними особами-підприємцями, які отримали ліцензію МОЗ України на надання медичних послуг, тому листок непрацездатності від 14.04.2021 №АЛД№261373 виданий у встановленому порядку, містить печатки фізичної особи-підприємця, що провадить господарську діяльність з медичної практики, а отже є підставою для виплати матеріальної допомоги по тимчасовій непрацездатності.

2. Стислий зміст заперечень відповідача

02.07.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с.51-54/, в якому представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на правомірність рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області №247 від 27.05.2021. Зазначав, що під час документальної перевірки позивача зафіксовано неправомірні витрати страхувальником на суму 3011,84 грн. Зауважив, що позивачем порушено вимоги частини 1 статті 21 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", оскільки останнім зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період перебування на службі в органах МНС з 03.09.2007 по 01.05.2013, за який роботодавцем не були сплачені страхові внески, що призвело до неправомірних витрат в сумі 652,34 грн. Крім того, на думку відповідача, право видавати листки непрацездатності мають виключно лікарі, що працюють у закладах охорони здоров`я зі статусом юридичної особи, а також фізичні особи зі статусом підприємця, які провадять господарську діяльність з медичної практики. Лікарі, що працюють за трудовим договором з фізичними особами-підприємцями правом видачі листків непрацездатності не наділені. Під час документальної перевірки встановлено, що нарахування та виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності проведено по листку непрацездатності серії АЛД №261773 від 14.04.2021 ОСОБА_2 , виданому не у встановленому порядку, що потягло за собою неправомірні витрати на суму 2359,50 грн. Відповідач акцентував увагу на тому, що листок непрацездатності серії АЛД №261773 від 14.04.2021 виданий не фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , а лікарем ОСОБА_4 , який працює у ОСОБА_3 як найманий працівник.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відомості з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо сплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) або за нього страхових внесків (єдиного внеску) на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період проходження служби в МНС України з 03.09.2007 по 30.04.2013.

06 вересня 2021 року до суду надійшли пояснення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в яких повідомлено про неможливість надання відомостей на застраховану особу ОСОБА_1 за відсутності індивідуального податкового номеру.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

Комунальне підприємство "Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради" (ідентифікаційний код 22548359) є юридичною особою, номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 1009571450000009997 від 26.05.2021, яке утворено внаслідок реорганізації Об`єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області та є його правонаступником, що підтверджено відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с.12/ та статутом підприємства /а.с.7-10/.

З 19.05.2021 по 20.05.2021, на підставі наказу від 18.05.2021 №57-од та направлення від 18.05.2021 №62, Управлінням виконавчої дирекції проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання порядку використання Об`єднаним автогосподарством закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області (ідентифікаційний код 22548359) страхових коштів Фонду соціального страхування України, про що складено акт перевірки від 20.05.2021 №40 /а.с.16-22/.

За наслідками документальної перевірки Об`єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області встановлено наступні порушення:

- невірно обчислений страховий стаж по листку непрацездатності від 14.04.2021 серія АДЯ №391651 ОСОБА_1 (пункт 1 частини 2 статті 15, частина 1 статті 21 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування");

- нарахування та виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності проведена по листку непрацездатності, виданому не у встановленому порядку (листок непрацездатності від 14.04.2021 №АЛД №261373 ОСОБА_2 , виданий не лікуючим лікарем закладу охорони здоров`я, незалежно від форм власності та не лікарем, який проводить господарську діяльність медичної практики як фізична особа-підприємець) (пункт 1 частини 2 статті 15, частина 1 статті 31, частина 3 статті 30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування");

- при обчисленні середньоденної заробітної плати: із кількості днів у розрахунковому періоді не вірно виключено календарні дні відпрацьовані застрахованою особою з поважних причин (тимчасова непрацездатність) (листок непрацездатності серія АДЯ №369178 ОСОБА_5 ) (пункт 1 частини 2 статті 15, частина 1 статті 30, частина 2 статті 33 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", абзац 1 підпункту 3 пункту 32 Постанови №1266).

Листом від 26.05.2021 №09.1-11/922 Полтавське міське відділення Управління виконавчої дирекції, розглянувши заперечення позивача від 25.05.2021 №247 на акт перевірки від 20.05.2021 №40 /а.с.24-26/, зазначило, що висновки та порушення, зазначені в акті документальної перевірки є правомірними. При цьому зазначено, що у акті перевірки в описі виявлених порушень вимог законодавства порушення по листку непрацездатності АДЯ №369178 ОСОБА_5 вказано інформаційно (не включено до загальної суми неправомірних витрат) /а.с.27-28/.

27.05.2021, заступником начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області Яремченко А.А., розглянувши матеріали документальної позапланової перевірки Об`єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області з питань дотримання порядку використання страхових коштів Об`єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області (акт перевірки №40 від 20.05.2021, заперечення від 25.05.2021 №247), прийнято рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду №247 від 27.05.2021 /а.с.15/.

Спірним рішенням вирішено повернути з Об`єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області як правонаступника Об`єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області до Фонду соціального страхування України неправомірно витрачену суму страхових коштів у розмірі 3011,84 грн та застосувати до позивача штраф за порушення порядку використання страхових коштів у розмірі 1505,92 грн. Загальна сума страхових коштів, що підлягають перерахуванню до Фонду становить 4517,76 грн.

Позивач, вважаючи протиправним рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду №247 від 27.05.2021, звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи № 16/98-ВР) відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Статтею 4 Основ № 16/98-ВР визначено залежно від страхового випадку види загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема, страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Положеннями статті 25 Основ № 16/98-ВР передбачено надання за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням видів соціальних послуг та матеріального забезпечення, зокрема, страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а саме: допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV, у редакції на час спірних правовідносин).

Частиною першою статті 4 Закону № 1105-XIV визначено, що Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Згідно з частиною третьою статті 8 Закону № 1105-XIV робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи.

Робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.

Пунктами 2 та 7 частини першої статті 9 Закону № 1105-XIV встановлено, що основними завданнями Фонду та його робочих органів є: надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону; здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду.

Пунктами 1, 2 та 6 частини другої вказаної статті визначено, що Фонд та його робочі органи відповідно до покладених на них завдань: здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах бюджету Фонду, затвердженого Кабінетом Міністрів України, управління майном; проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, страхових виплат; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи.

Згідно з пунктами 3 та 5 частини першої статті 10 Закону № 1105-XIV Фонд має право: перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду; накладати і стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 15 Закону № 1105-XIV роботодавець зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 15 Закону № 1105-XIV визначено, що роботодавець несе відповідальність за порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення.

Частиною 6 статті 15 Закону № 1105-XIV встановлено, що у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Відповідно до статті 18 Закону № 1105-XIV страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 1105-XIV право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Частиною першою статті 30 Закону № 1105-XIV встановлено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначаються та надаються за основним місцем роботи (діяльності).

Відповідно до частини третьої вказаної статті рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду.

Приписами пункту 2.2 Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України № 13 від 19 липня 2018 року /далі - Положення №13/, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства зобов`язана, зокрема, приймати рішення про призначення матеріального забезпечення; приймати рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення, про припинення його виплати (повністю або частково), розглядати підставу і правильність видачі та заповнення листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення.

Відповідно до пункту 3.1 Положення №13 комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, зокрема: приймає рішення про призначення або відмову в призначенні матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах, на поховання) і передає його роботодавцю для проведення виплат, здійснення розрахунків тощо; приймає рішення про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково); перевіряє правильність видачі та заповнення документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення; здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення застрахованим особам.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону № 1105-XIV підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров`я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з Фондом.

Отже, підставою для призначення комісією (уповноваженим) із соціального страхування підприємства допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Відповідно до положень пункту 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року № 455 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за № 1005/6196 /далі - Інструкція № 455, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Згідно з підпунктом 1.3.1 пункту 1.3 Інструкції № 455 листок непрацездатності видається громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах.

Пунктом 1.4 Інструкції № 455 встановлено, що право видачі листків непрацездатності надається: 1.4.1. лікуючим лікарям державних і комунальних закладів охорони здоров`я; 1.4.2. лікуючим лікарям стаціонарів протезно-ортопедичних установ системи Міністерства праці та соціальної політики України; 1.4.3. лікуючим лікарям туберкульозних санаторно-курортних закладів; 1.4.4. фельдшерам у місцевостях, де відсутній лікар, а також на плаваючих суднах. Список цих фельдшерів затверджується щороку органами охорони здоров`я; 1.4.5. лікуючим лікарям закладів охорони здоров`я незалежно від форми власності та лікарям, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи - підприємці.

Пунктами 1.6 та 1.7 Інструкції № 455 передбачено, що видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюється лікуючим лікарем (фельдшером) при пред`явленні паспорта чи іншого документа, який засвідчує особу непрацездатного, і не може бути платною послугою в закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності.

Видача та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюються тільки після особистого огляду хворого лікуючим лікарем (фельдшером), про що робиться відповідний запис у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого з обґрунтуванням тимчасової непрацездатності. На період проведення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацією та ліквідацією її спалахів та епідемій в Україні, відкриття листків непрацездатності може здійснюватися лікарем, що надає первинну медичну допомогу на підставі звернення та опитування хворого за допомогою засобів телефонного зв`язку або інтернет-телефонії з обов`язковим відповідним записом у медичній карті амбулаторного хворого.

Згідно з пунктом 1.8 Інструкції № 455 листок непрацездатності (довідка) видається і закривається в одному лікувально-профілактичному закладі, крім випадків доліковування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів. За наявності показань для подальшого лікування іншим лікувально-профілактичним закладом видається новий листок непрацездатності (довідка) як продовження попереднього.

Відповідно до приписів статті 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19 листопада 1992 року № 2801-XII /у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/, заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників; медичне обслуговування - діяльність закладів охорони здоров`я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров`я, що не обов`язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов`язана з її наданням; мережа закладів охорони здоров`я - сукупність закладів охорони здоров`я, що забезпечують потреби населення у медичному обслуговуванні на відповідній території.

Статтею 34 цього Закону визначено, що лікуючий лікар - лікар закладу охорони здоров`я або лікар, який провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа - підприємець і який надає медичну допомогу пацієнту в період його обстеження та лікування. Лікуючий лікар обирається пацієнтом або призначається йому в установленому цими Основами порядку. Обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.

Статтею 42 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами.

Відповідно до пунктів 4, 32, 34 та 35 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №285, господарська діяльність з медичної практики (далі - медична практика) - вид господарської діяльності у сфері охорони здоров`я, який провадиться закладами охорони здоров`я та фізичними особами - підприємцями з метою надання медичної допомоги та медичного обслуговування на підставі ліцензії.

Суб`єкт господарювання забезпечує наявність щонайменше одного медичного працівника, зокрема з числа працюючих за сумісництвом, за кожною заявленою лікарською спеціальністю, спеціальністю молодших спеціалістів з медичною освітою та немедичних працівників, які працюють у системі охорони здоров`я. Кількість посад медичних і немедичних працівників визначається керівником закладу охорони здоров`я та фізичною особою - підприємцем залежно від обсягу, нормативів надання медичної допомоги відповідного рівня та заявлених спеціальностей.

Фізична особа - підприємець має право приймати на роботу лікарів відповідно до заявленої спеціальності, а молодших спеціалістів з медичною освітою - залежно від профілю (спеціальності) за умови, що їх кваліфікаційний рівень відповідає єдиним кадровим вимогам, затвердженим МОЗ. Фізичні особи - підприємці з числа молодших спеціалістів з медичною освітою провадять медичну практику самостійно або під керівництвом лікаря.

Фізична особа - підприємець, яка не має спеціальної освіти та не відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, затвердженим МОЗ, має право отримати ліцензію. У такому разі фізична особа - підприємець зобов`язана укомплектувати штат медичними та немедичними працівниками відповідно до заявлених спеціальностей.

Отже, фізичні особи - підприємці, які провадять господарську діяльність з медичної практики вправі приймати на роботу медичних працівників, в тому числі лікарів, а фізична особа - підприємець, яка не має спеціальної освіти, що отримала відповідну ліцензію, зобов`язана укомплектувати штат медичними та немедичними працівниками відповідно до заявлених спеціальностей.

Статтею 51 Цивільного кодексу України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Таким чином, до підприємницької діяльності фізичних осіб з забезпечення медичного обслуговування застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, що забезпечують медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників, тобто які є закладами охорони здоров`я у розумінні статті 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я".

Відповідно до положень пунктів 1-3 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 року за № 1456/10055 /далі - Інструкція № 532/274/136-ос/1406/, листок непрацездатності (далі - ЛН) - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв`язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів. Лицьовий бік бланка ЛН заповнюється лікуючим лікарем або молодшим медичним працівником з медичною освітою. Зворотний бік бланка ЛН заповнюється за місцем роботи застрахованої особи. Заповнюється частина лицьового боку ЛН, що видається непрацездатному.

Насамперед заповнюється корінець ЛН. Підкреслюється слово "первинний" або "продовження", у разі продовження ЛН зазначається номер попереднього. Указуються: прізвище, ім`я та по батькові (повністю) непрацездатного та місце його роботи (назва підприємства, установи, організації), дата видачі ЛН (цифрою вказується число, після чого літерами - назва місяця, цифрою зазначається рік), прізвище лікаря, який видав ЛН, номер медичної карти амбулаторного чи стаціонарного хворого, підпис одержувача у графі "Підпис одержувача". Паспортна частина ЛН (прізвище непрацездатного, ім`я та по батькові, вік) заповнюється за даними документів, місце роботи - зі слів непрацездатного. Після заповнення корінець залишається в закладі охорони здоров`я.

Далі заповнюється частина лицьового боку ЛН, що видається непрацездатному. У графі "Звільнення від роботи" у першому стовпчику "З якого числа" дата видачі ЛН (число, місяць, рік) позначається арабськими цифрами; у другому стовпчику "До якого числа включно" дата продовження ЛН (число і місяць) позначається літерами; у четвертому стовпчику "Підпис та печатка лікаря" продовження або закриття ЛН підтверджується підписом та печаткою лікаря. У графі "Стати до роботи" вказують словами число і місяць, коли приступити до роботи; посаду, прізвище лікаря, що засвідчується його підписом та печаткою закладу охорони здоров`я "Для листків непрацездатності". У разі продовження тимчасової непрацездатності підкреслюється "Продовжує хворіти" та зазначається номер нового ЛН.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що листок непрацездатності є підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, якщо він виданий лікарем, який наділений правом видачі листків непрацездатності (а саме: лікуючим лікарем закладу охорони здоров`я незалежно від форми власності або лікарем, що провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа - підприємець); містить всі необхідні реквізити (прізвище лікаря, який видав ЛН, підпис та печатку лікаря, печатку закладу охорони здоров`я "Для листків непрацездатності" тощо). При цьому право вносити записи до лікарняного листка мають лікуючий лікар або молодший медичний працівник з медичною освітою.

За наслідками документальної перевірки Об`єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області встановлено порушення нарахування та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності по листку непрацездатності, який виданий не у встановленому порядку (листок непрацездатності від 14.04.2021 №АЛД №261373 ОСОБА_2 , виданий не лікуючим лікарем закладу охорони здоров`я, незалежно від форм власності та не лікарем, який проводить господарську діяльність медичної практики як фізична особа-підприємець) (пункт 1 частини 2 статті 15, частина 1 статті 31, частина 3 статті 30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Зі змісту листка непрацездатності серії АЛД №261373 від 14.04.2021 /а.с.23/ слідує, що у графі "Назва і місцезнаходження закладу охорони здоров`я" цього листа зазначено "ФОП ОСОБА_3 "," АДРЕСА_1 ", у графі "Печатка закладу охорони здоров`я" міститься відтиск печатки із текстом "Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 . Україна. Для листків непрацездатності", у графі "Стати до роботи / печатка закладу охорони здоров`я" міститься відтиск печатки із текстом "Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 . Україна. Для листків непрацездатності".

У вказаному листку непрацездатності у відповідній графі також зазначено посаду і прізвище лікуючого лікаря - ОСОБА_6 , який є медичним працівником та працює у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 . Листок непрацездатності у відповідній графі містить підпис та печатку лікаря, яким виданий цей листок непрацездатності.

ФОП ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) є фізичною особою-підприємцем, основний вид діяльності – загальна медична практика (код КВЕД 86.21), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с.29/.

Відповідно до Переліку здобувачів ліцензій, за заявами яких прийнято рішення про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики, що затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.07.2020 №1564, ФОП ОСОБА_3 видано ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики за спеціальністю педіатрія, загальна практика – сімейна медицина; за спеціальністю молодшого спеціаліста з медичною освітою: сестринська справа за місцем провадження діяльності: АДРЕСА_1 (реєстраційне досьє від 10.06.2020 №2758/Л-П /а.с.31/.

Згідно з наказом ФОП ОСОБА_3 "Про прийняття на роботу" від 13.07.2020 №2-к ОСОБА_4 прийнято на роботу на 0,25 посади лікаря загальної практики – сімейного лікаря з 14.07.2020 за сумісництвом на умовах неповного робочого дня з посадовим окладом згідно штатного розпису та оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу /а.с.30/.

Отже, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 отримала ліцензію Міністерства охорони здоров`я України на надання медичних послуг, укомплектувала штат лікарями, отримала бланки листків непрацездатності.

Зважаючи на вищевикладене, та враховуючи, що до підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 із забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність відповідних юридичних осіб, у даному випадку, закладів охорони здоров`я, а отже, при здійсненні такої підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 фактично прирівнюється до закладу охорони здоров`я, а лікарі, які працюють у державних та недержавних закладах охорони здоров`я мають рівні права, в тому числі, і право виписувати листки непрацездатності, тому лікуючий лікар ОСОБА_4 , який працював у ФОП ОСОБА_7 у перевіряємому періоді та безпосередньо надавав медичну допомогу пацієнтам, мав право виписати листок непрацездатності АЛД №261373 від 14.04.2021 /а.с.23/.

Отже, суд дійшов висновку, що листок непрацездатності АЛД №261373 від 14.04.2021 виданий у встановленому порядку відповідно до Інструкції № 532/274/136-ос/1406.

Суд зазначає, що статтею 3 Закону № 1105-XIV визначені принципи соціального страхування, зокрема, державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

Застраховані особа мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом (пункт 2 частини 1 статті 16 Закону № 1105-XIV).

Отже, застрахований пацієнт має державні гарантії реалізації своїх прав, зокрема, на відповідне матеріальне забезпечення та страхові виплати, та одночасно має право вибирати лікуючого лікаря, незалежно від того, працює такий лікар у юридичній особі чи у фізичної особи-підприємця, яка на підставі закону здійснює господарську діяльність з надання медичних послуг, а тому позбавлення пацієнта - застрахованої особи права на таке матеріальне забезпечення чи страхові виплати через видачу листка непрацездатності лікуючим лікарем, який безпосередньо надавав медичну допомогу та перебуває у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем, яка здійснює підприємницьку діяльність з забезпечення медичного обслуговування населення на підставі закону та має всі необхідні дозвільні документи, а не з юридичною особою, є порушенням принципів соціального страхування, встановлених Законом № 1105-XIV.

З огляду на частину 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог пункту 1 частини 2 статті 15, частини 3 статті 30, частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV, а отже не доведено правомірності рішення в частині, що оскаржується.

Суд враховує, що вказане порушення, за твердженням відповідача, призвело до неправомірних витрат на суму 2359,50 грн.

Таким чином, рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області №247 від 27.05.2021 в частині повернення неправомірно витраченої суми страхових коштів в розмірі 2359,50 коп. та застосування до позивача фінансової санкції в розмірі 1179,75 коп (2359,50 грн/ х 50%/100%) прийняте відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

У частині порушення позивачем пункту 1 частини 2 статті 15, частини 1 статті 21 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування") у зв`язку з неправильним обчисленням страхового стажу по листку непрацездатності від 14.04.2021 серія АДЯ №391651 ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги частини 1 статті 21 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", оскільки останнім зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період перебування на службі в органах МНС з 03.09.2007 по 01.05.2013, за який роботодавцем не були сплачені страхові внески, що призвело до неправомірних витрат в сумі 652,34 грн.

Отже, спірним питанням є правомірність включення до страхового стажу ОСОБА_1 періоду перебування на службі в органах МНС з 03.09.2007 по 01.05.2013.

Відповідно до статті 18 Закону № 1105-XIV страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Відповідно до частин 1-2 статті 21 Закону №1105-ХIV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

Страховий стаж обчислюється за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

У преамбулі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VI зазначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п. 2, 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI визначено, що страхові кошти - кошти, які формуються за рахунок сплати єдиного внеску та надходжень від фінансових санкцій (штрафів та пені), що застосовуються відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ст. 1 Закону № 2464-VI розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Державна система обов`язкового соціального страхування загалом вибудувана таким чином, що страхові внески сплачені роботодавцем на користь застрахованої особи акумулюються на відповідних державних рахунках з відповідним цільовим призначенням з метою їх подальшого використання у разі настання обставин з якими пов`язана виплата накопичених сум. При цьому залежність сум виплати таких акумульованих страхових внесків насамперед пов`язана з обсягом накопичених страхових внесків за період до моменту настання страхового випадку. У разі відсутності накопичення таких внесків за тим чи іншим видом загальнообов`язкового державного соціального страхування, виплата таких внесків зазвичай не провадиться, винятком з таких правил може бути додаткове правове регулювання, запроваджене з боку держави (законодавчого або виконавчого органу), з метою захисту найвищих конституційних цінностей держави шляхом урегулювання спірних ситуацій.

Отже з урахуванням вище зазначеного, до страхового стажу особи, у розрізі соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, відповідно до Закону № 1105 може зараховуватись період роботи на умовах трудового договору (контракту), тобто період перебування особи у трудових відносинах із роботодавцем, за який щомісяця сплачено роботодавцем страхові внески, які спрямовувалися на страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Згідно з положеннями постанови Кабінету Міністрів від 26 листопада 2014 р. № 675 «Про затвердження пропорцій розподілу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», пунктом 2 якої визначено, що сума єдиного внеску, що сплачується платниками, зазначеними в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 Закону, за військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, розподіляється на:

-загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - 2,7488 відсотка;

-загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (до солідарної системи) - 97,2512 відсотка.

Тобто з цих положень вбачається, що для військовослужбовців, цільовим розподілом єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування не передбачено відрахувань до загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Законодавство, що діяло раніше, зокрема, Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18 січня 2001 року N 2240-III, який втратив чинність 01.01.2015 на підставі Закону 28 грудня 2014 року № 77-VIII, також не передбачало сплату страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

З трудової книжки ОСОБА_1 слідує, що він з 03.09.2007 по 30.04.2013 проходив службу в МНС України /а.с.38-42/, а отже був особою особового складу органів МНС України.

Суд наголошує, що період сплати єдиного соціального внеску після 01 січня 2011 року не можна вважати періодом, коли ОСОБА_1 підлягав страхуванню та за нього сплачували або відраховувались роботодавцем страхові внески, оскільки він не працював за трудовим договором, а проходив службу в органах МНС і сплачені за час такого проходження служби єдині страхові внески були розподілені лише на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у відповідності до вимог чинного на момент їх сплати законодавства.

Позивачем також не надано доказів сплати страхових внесків за ОСОБА_1 за період проходження ним служби в МНС України з 03.09.2007 по 30.04.2013.

З огляду на викладене, позивач при визначенні страхового стажу ОСОБА_1 для оплати йому листка непрацездатності помилково включив до його складу час служби в органах МНС України після набрання чинності Закону №1105.

Висновок суду узгоджується із висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 25.02.2021 у справі №826/4880/17.

Отже, зважаючи на помилковість обчислення позивачем страхового стажу ОСОБА_1 для оплати йому листка непрацездатності від 14.04.2021 серія АДЯ №391651, суд дійшов висновку, що це порушення призвело до необґрунтованої виплати з Фонду на користь ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій непрацездатності на суму 652,34 грн.

За таких обставин, суд вважає, що спірне рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області №247 від 27.05.2021 в частині повернення неправомірно витраченої суми страхових коштів в розмірі 652,34 грн та застосування до позивача фінансової санкції в розмірі 326,17 грн (652,34 грн х 50%) є правомірним та скасуванню у цій частині не підлягає.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Комунального підприємства "Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради" щодо визнання протиправним та скасування рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області №247 від 27.05.2021 в частині повернення неправомірно витраченої суми страхових коштів в розмірі 2359,50 грн та застосування до позивача фінансової санкції в розмірі 1179,75 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Водночас, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області №247 від 27.05.2021 в частині повернення неправомірно витраченої суми страхових коштів в розмірі 652,34 коп. та застосування до позивача фінансової санкції в розмірі 326,17 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу).

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 03.06.2021 /а.с.6/.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне покласти на відповідача судові витрати у сумі 1778,34 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради" (вул. Коцюбинського,7, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 22548359) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області (вул. Гоголя,34, м. Полтава, 36011, ідентифікаційний код 41319427) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області №247 від 27.05.2021 в частині повернення неправомірно витраченої суми страхових коштів Фонду в розмірі 2359,50 грн та застосування до Комунального підприємства "Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради" фінансової санкції в розмірі 1179,75 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на користь Комунального підприємства "Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1778,34 грн (одна тисяча сімсот сімдесят вісім гривень тридцять чотири копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М.В. Довгопол