Рішення № 99478269, 08.09.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/9614/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Новояворівського комунального підприємства «Виробництво, торгівля, надання послуг» про накладення арешту на кошти, що знаходяться в банках -

УСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Львівській області (далі - позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Новояворівського комунального підприємства «Виробництво, торгівля, надання послуг» (далі - відповідач, Новояворівське КП «Виробництво, торгівля, надання послуг»), у якій просить накласти арешт на кошти Новояворівського комунального підприємства «Виробництво, торгівля, надання послуг» (ЄДРПОУ 32477422), що знаходяться в банках.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має податковий борг в сумі 122603,73 грн з податку на прибуток та орендної плати за землю. Постановою Львівського окружного адміністративного суду № 813/3849/16 від 02.12.2016 позовні вимоги Головного управління ДФС у Львівській області задоволено повністю та стягнено з Новояворівського комунального підприємства «Виробництво, торгівля, надання послуг» до бюджету з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, 27816,40 грн податкового боргу. Головним управлінням ДФС у Львівській області було виставлено інкасові доручення у відділення обслуговуючих банків, однак вжиті контролюючим органом заходи не призвели до погашення податкового боргу, а у боржника не виявлено майна для погашення податкового боргу. Позивач вважає, що наявні визначені Податковим кодексом України підстави накладення арешту на кошти Новояворівського комунального підприємства «Виробництво, торгівля, надання послуг», що знаходяться у банках, відтак він звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою від 22.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Правом подати письмовий відзив на позовну заяву відповідач не скористався.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі направлялися відповідачу за адресою місцезнаходження, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак кореспонденція повернулася на адресу суду із відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 22.06.2021 також направлено відповідачу 05.08.2021 засобами електронного зв`язку, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За наведених вище обставин суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

З огляду на наведене суд, керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України, вирішив справу за наявними матеріалами.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

Новояворівське комунальне підприємство «Виробництво, торгівля, надання послуг» внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (ідентифікаційний код юридичної особи 42373129) та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до довідки про наявність заборгованості з податків і зборів (обов`язкових платежів), що контролюються ГУ ДПС у Львівській області № 2795/6/13-01-13-07-13 від 29.03.2021 загальна сума боргу Новояворівського КП «Виробництво, торгівля, надання послуг» станом на 23.03.2021 становить 122603,73 грн (а.с. 3) та складається з податку на прибуток у розмірі 388,86 грн та орендної плати за землю у розмірі 122214,87 грн.

Відповідачу на виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України надіслано податкову вимогу форми «Ю» № 2098-13 від 25.01.2016 на суму 938,43 грн (а.с. 8).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2016 у справі № 813/3849/16 адміністративний позов задоволено повністю та стягнено з рахунків Новояворівського комунального підприємства «Виробництво, торгівля, надання послуг», відкритих у банках, обслуговуючих цього платника податків, на користь бюджету 27816,40 грн податкового боргу.

Позивач скеровував у банківські установи, у яких відкрито рахунки відповідачем (ПАТ «Укрсоцбанк», АТ «Кредобанк»), інкасові доручення № 74 від 07.04.2017, № 75 від 07.04.2017, № 97 від 20.05.2020, № 76 від 07.04.2017, № 77 від 07.04.2017, № 161 від 26.10.2017, № 162 від 26.10.2017, № 167 від 26.10.2017, № 164 від 26.10.2017, які повернулися позивачу без виконання.

Головним управлінням ДФС у Львівській області було виставлено інкасові доручення у відділення обслуговуючих банків (ВАТ КБ «ПриватБанк», АТ «Ощадбанк») інкасові доручення № 19/1333 від 04.08.2017, № 20/1333 від 04.08.2017, № 21/1333 від 04.08.2017 та № 22/1333 від 04.08.2017, які повернулися а адресу контролюючого органу без виконання (а.с. 10, 11).

Актом опису майна № 10/33 від 19.03.2021 підтверджено відсутність у відповідача на день складення цього акта майна, що може бути описано у податкову заставу (а.с. 18).

Разом з цим, відповідач має відкриті рахунки в банківських установах (а.с. 4, 5).

Позивач вважає, що наявні визначені Податковим кодексом України підстави накладення арешту на кошти Новояворівського комунального підприємства «Виробництво, торгівля, надання послуг», що знаходяться у банках, відтак він звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд керується таким.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства

Відповідно до ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено обов`язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Норма підпункту 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання. Вона регулює питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Отже, обов`язковими підставами для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків є наявність у цього платника податків податкового боргу та відсутність майна та/або наявність майна, балансова вартість якого менша суми податкового боргу.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 (справа № 804/4273/13-а) та враховується судом в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.

За вимогами абз. 2 підпункту 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Крім цього, вказана законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження.

Такими підставами є: відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Крім цього, постановою Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов`язкові для виконання ними (пункти 1.1 та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пунктом 10.2 Інструкції передбачено, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Пунктом 10.10 Інструкції передбачено, що в разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм слідує, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Слід звернути увагу, що законодавець передбачив два види арешту майна залежно від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який залежно від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням (в порядку ст. 94 ПК України); арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу (в порядку, передбаченому підпунктом 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України).

Разом з цим сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема щодо погашення податкового боргу.

Аналогічного змісту позиція наведена Верховним Судом у постанові від 14.02.2019 у справі № 813/4345/16.

При цьому слід звернути увагу на те, що Верховний Суд, переглядаючи рішення першої та апеляційної інстанції у цій справі, зазначив, що для правильного вирішення цього спору судам слід було перевірити доводи позивача щодо наявності у підприємства станом на час розгляду справи податкового боргу у вказаній сумі, а також з`ясувати наявність або відсутність у відповідача майна, достатнього для погашення цього боргу.

Письмовими доказами, долученими до матеріалів справи підтверджено, що перед зверненням до суду з відповідним позовом позивач вжив необхідних заходів з метою встановлення наявності у відповідача майна, за рахунок якого може бути погашено податковий борг.

Актом опису майна № 10/33 від 19.03.2021 підтверджено те, що майно у відповідача відсутнє, а опису підлягає те, на яке боржник отримає право власності в майбутньому.

Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна передбачено, що все майно платника податків згідно з актом опису майна № 10/33 від 18.03.2021 передано у податкову заставу.

За таких обставин, ураховуючи відсутність майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, суд дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку та, відповідно, про задоволення позову.

Відповідно до приписів ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивач не надав доказів понесення таких судових витрат, суд не має підстав вирішувати питання про їх розподіл.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління ДПС у Львівській області (79026 м. Львів вул. Стрийська 35; код за ЄДРПОУ ВП 43968090) до Новояворівського комунального підприємства «Виробництво, торгівля, надання послуг» (81353 Львівська область м. Новояворівськ вул. Шевченка 2; код за ЄДРПОУ 32477422) про накладення арешту на кошти, що знаходяться в банках, задовольнити.

2. Накласти арешт на кошти Новояворівського комунального підприємства «Виробництво, торгівля, надання послуг», що знаходяться в банках, достатні для стягнення на користь держави податкового боргу в сумі 122603 (сто двадцять дві тисячі шістсот три) гривні 73 копійки.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.П. Качур