Рішення № 99477887, 06.09.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/1747/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Сагуна А.В.;

за участю секретаря судового засідання – Гловацької М.О.;

представника позивача – Яшан Ю.Б.;

представника відповідача 1 – Волошиної Н.Л.;

відповідача 2- Капиш В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України (відповідач -1), Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (відповідач -1) про стягнення середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог ( т.1 а.с.101-104), просить стягнути з Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ - 00015622) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, починаючи з 03.09.2020 по 07.04.2021 включно, в розмірі 408, 088,50 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі № 340/221/20 визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України "Про звільнення" №4169/к від 23.12.2019, позивача поновлено на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 26.12.2019 та стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.12.2019 по 02.09.2020 в сумі 169071,58 грн. Рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 27.12.2019 по 02.09.2020 включно виконано, однак, обов`язок щодо поновлення позивача на вищевказаній посаді відповідачем дотепер не виконано, що і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Щодо розрахунку розміру середнього заробітку позивачем зазначено, що Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області протиправно не виплатило йому надбавку за інтенсивність праці за листопад і грудень 2019 року, що підтверджено постановою Верховного Суду у справі № 340/347/20. І у випадку відсутності такого порушення його прав, ці виплати підлягали б врахуванню при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до Порядку 100 вже під час розгляду справи про поновлення на посаді у справі № 340/221/20.

На думку позивача, у зв`язку з наявністю правового висновку Верховного Суду про протиправну невиплату позивачу надбавки за інтенсивність праці у листопаді 2019 року, сума невиплаченої надбавки за інтенсивність праці підлягає врахуванню під час обчислення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду. Отже, надбавка за листопад 2019 року у розмірі 300 відсотків до посадового окладу становила з урахуванням відпрацьованих 15 днів становить 23550 грн. = (7850 х 300%).

Позивач, додавши до розрахунку середнього заробітку, відповідно до Порядку №100 суму в розмірі 23550 грн. у вигляді надбавки, вважає, що остаточна сума заробітної плати, яку беруть до уваги при розрахунку середнього заробітку становить 37 439,44 грн., а середньоденна заробітна плата в розрахунку на 1 робочий день становить 2495, 96 грн. = (37 439,44 грн.: 15 днів).

Посилаючись на приписи пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, позивач вказує, що обрахований денний середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі підлягає коригуванню у бік збільшення на коефіцієнт підвищення заробітної плати, що становить 2 720, 59 грн. (2495, 96 грн. х 1.09). Тому позивач просить стягнути на його користь різницю у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення.

Представником відповідача 1- Міністерства юстиції України надано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки наразі існують об`єктивні причини невиконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, зокрема: відсутнє відрите виконавче провадження, в межах якого має здійснюватися виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі №340/221/20; посада, на якій поновлено ОСОБА_1 відсутня в зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області та правомірність рішення, яким позивача поновлено на посаді, наразі переглядається Верховним судом (а.с.42-51).

Позивачем надано відповідь на відзив відповідача 1 (т.1 а.с.69-78).

Представником відповідача 1 надано до суду заперечення на відповідь на відзив ( т.1 а.с.81-85).

Представником відповідача 1 надано до суду заперечення на заяву про зміну позовних вимог ( т.1 а.с. 151-153).

Представником відповідача 2 - Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні вимог пославшись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Позивачем подано відповідь на відзив відповідача 2 ( т.1 а.с. 182-193).

Представником відповідача 2 надано до суду заперечення на відповідь на відзив ( т.1 а.с.213-218).

Усною ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача 1 про зупинення провадження в адміністративній справі ( т.1 а.с. 67-68, 87).

Ухвалою суду від 31.05.2021 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області в особі голови ліквідаційної комісії з ліквідації Грималюка Андрія Леонідовича; залучено Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області (вул. Дворцова, 6/7, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 34894735) до участі в справі № 340/1747/21 як другого відповідача (т.1 а.с.92).

Ухвалою суду від 23.06.2021 задоволено клопотання позивача щодо заміни первісного відповідача; замінено первісного відповідача – Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 6/7, код ЄДРПОУ – 34894735), його правонаступником - Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (49027, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 21-А, код ЄДРПОУ - 43314918) (т.1 а.с.156).

В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях позивача ( т.1 а.с.145-149, 227-231).

Представники відповідачів просили відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, запереченнях та письмових поясненнях ( т.1 а.с. 237-24).

Заслухавши сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 по справі № 340/221/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області та Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) задоволено частково; визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України "Про звільнення" №4169/к від 23.12.2019 року; поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 26.12.2019 року; стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.12.2019 по 02.09.2020 в сумі 169071,58 гривень; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; допущено негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку у розмірі 20186 гривень за час вимушеного прогулу за один місяць ( т.1 а.с. 12-13).

В подальшому, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.11.2020 постановлено рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі №340/221/20 – змінити виклавши абзац четвертий резолютивної частини цього рішення в наступній редакції:

Стягнути із Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.12.2019 по 02.09.2020 в сумі 169071,58 гривень, що визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

В інший частині рішення суду залишити без змін ( т.1 а.с. 14-20).

Кіровоградським окружним адміністративним судом у справі №340/221/20 видано виконавчий лист від 02.09.2020 (в порядку негайного виконання), за яким боржника Міністерство юстиції України зобов`язано поновити ОСОБА_2 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 26.12.2019 року.

Боржником у виконавчому листі є Міністерство юстиції України.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 по справі № 340/221/20 в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 26.12.2019 року відповідачем 1 виконано не було.

Не погодившись з вказаною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною 3 статті 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 3 частини 1 статті 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

На час незаконного звільнення позивач був державним службовцем, правовий статус якого урегульовано Законом України від 10.12.2015р. № 889-VIII "Про державну службу".

Статтею 5 вказаного закону установлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відносини щодо поновлення на роботі незаконно звільненого державного службовця, компенсації за вимушений прогул та за затримку виконання рішення про поновлення на роботі нормами Закону України "Про державну службу" безпосередньо не врегульовані.

Отже, застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми Кодексу Законів про працю України (далі КЗПП України).

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 235 КЗПП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків (пункт 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Аналіз зазначених правових норм, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Відповідно до статті 236 КЗПП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Положення статті 236 КЗПП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Отже, відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗПП України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно ст. 236 КЗПП України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов`язковою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗПП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2018 року у справі №807/2713/13-а, від 21 березня 2018 року у справі № 243/2748/16-ц, від 27 червня 2019 року у справі №821/1678/16, від 17 липня 2019 року у справі №825/1281/16, від 25 липня 2019 року у справі №2а-3138/10/0370, від 27 листопада 2019 року у справі №802/1183/16-а.

Як свідчать встановлені обставини справи, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 по справі № 340/221/20 позивача поновлено на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 26.12.2019 року.

Відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, у відповідача 1 наявний обов`язок по поновленню позивача на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, який має бути здійснений, шляхом видання останнім відповідного наказу.

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що позивач на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області поновлений не був, що свою чергу свідчить про затримку відповідачем 1 виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та зумовлює породження у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки в силу приписів ст. 236 Кодексу законів про працю України.

Суд також враховує правові висновки викладені Верховним Судом у Постановах від 21.11.2019 (справа №1140/5/19) та від 10.01.2020 (справа №340/12818/19), що у разі відсутності посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису та ввести скорочену. Якщо підприємство, установа реорганізована, рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.

Щодо посилань відповідачів на безпідставність застосування приписів ст. 236 Кодексу законів про працю України, з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження про примусове виконання судового рішення щодо поновлення позивача на посаді, то суд зазначає, що приписи ст. 236 КЗпП не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, зокрема, не пред`явив рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитись на роботі.

Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду України, що викладені в постанові від 25.06.2015 року по справі № 6-511цс16.

Крім того, суд підкреслює, що для висновку про затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі та про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час такої затримки правове значення має виключно факт того, чи виконане рішення суду, чи ні. Причини невиконання судового рішення про поновлення на роботі у відносинах публічної служби жодного правового значення не мають.

Наведеним спростовуються доводи відповідачів проти задоволення позову.

Щодо розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, суд зазначає наступне.

Обставини щодо розміру середньоденної заробітної плати позивача встановлені у рішенні Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року у справі №340/221/20 та відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування у даній справі.

Отже, відповідно до рішення суду про поновлення у справі №340/221/20 вимушений прогул розпочався з дати незаконного звільнення, а саме з 26.12.2019 і мав би закінчитися датою видання наказу відповідача (роботодавця) про поновлення. У разі невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, строк вимушеного прогулу має продовжуваний характер, а отже і розрахунок вимушеного прогулу, який був встановлений судом під час поновлення на посаді у розмірі середньоденної заробітної плати позивача за два попередні місяці роботи перед звільненням: 1009,30 грн., має продовжувати здійснюватися, відповідно до вимог Порядку № 100.

Аналогічна правова позиція щодо розрахунку вимушеного прогулу у зв`язку з невиконанням рішення суду викладена в Постановах Верховного Суду від 21.11.2019 (справа №1140/5/19) та від 10.01.2020 (справа №340/1218/19).

Тому при розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі суд виходить із середньоденної заробітної плати у розмірі 1009,30 грн. грн.

Період затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі становить, відповідно до змісту позовних вимог, 150 робочих днів з 03.09.2020 ( наступний день після ухвалення рішення у справ №340/221/20) по 07.04.2021 ( дата складання позовної заяви).

Таким чином, стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток в розмірі 151 395 грн. (1 009,30 грн. х 150 днів), а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилання позивача на необхідність врахування під час обчислення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду невиплаченої надбавки за інтенсивність праці та застосування до обрахування денного середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі коригування у бік збільшення на коефіцієнт підвищення заробітної плати, суд зазначає наступне.

Положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року не передбачено обчислення середньої заробітної плати з урахуванням виплат, які не були проведенні у період, за який обраховується середня заробітна плата ( за останні два місяці роботи).

Крім того, при розрахунку розміру середньоденної заробітної плати позивача у рішенні Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року у справі №340/221/20 було застосовано коригування у сторону збільшення на коефіцієнт підвищення заробітної плати відповідно до пункт 10 Порядку №100.

З огляду на викладене, вимоги позивача про врахування під час обчислення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду невиплаченої надбавки за інтенсивність праці та застосування до обрахування денного середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі коригування у бік збільшення на коефіцієнт підвищення заробітної плати є необґрунтованими та безпідставними.

Також, безпідставними є посилання представника відповідача 1 на необхідність відрахування із середнього заробітку за час невиконання рішення суду, суми заробітної плати позивача, отриманої в Міністерстві розвитку громад на території України, які ґрунтуються на положеннях п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів”, оскільки викладені у вказаній постанові роз`яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП України, яку було виключено на підставі Закону України від 20 грудня 2005 року № 3248- IV “Про внесення змін до Кодексу законів про працю України”, а положення ст. 235 КЗпП України відповідних застережень не містять.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 20.06.2018 по справі № 826/808/16.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково шляхом стягнення на користь позивача з відповідача 1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у №340/221/20 за період з 03.09.2020 по 07.04.2021 в сумі 151 395,00 грн.

Водночас, стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.

Верховним Судом у постанові від 05 серпня 2020 року у справі № 817/893/17 викладено правовий висновок, що відсутність вказівки в резолютивній частині про те, що сума підлягає стягненню за відрахуванням податків й інших обов`язкових платежів - не є підставою для невиконання роботодавцем функцій податкового агента у випадках та в порядку, встановленому законодавством.

Судових витрат, які б підлягали стягненню на користь сторін, судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 139, 243 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (проспект Дмитра Яворницького, 21 А, м. Дніпро, 49027, код ЄДРПОУ 43314918) про стягнення середнього заробітку, задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ - 00015622) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, починаючи з 03.09.2020 по 07.04.2021 включно, в розмірі 151 395,00 грн. (сто п`ятдесят одна тисяча триста дев`яносто п`ять грн.)

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.

Дата виготовлення повного рішення – 09.09.2021.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун