Рішення № 99477881, 09.09.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2021 року м.Київ № 320/2981/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Транс-Керн" з позовом до Київської митниці Держмитслужби та просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 23.12.2019 № UA100500/2019/210006/2;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної вартості декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.12.2019 № UA100500/2019/000001.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та витребувано докази від відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявив цей показник у митній декларації, до якої додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі – МК України). Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу та про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.

На думку позивача, щодо нього відсутні встановлені ст. 58 МК України обмеження у застосуванні першого методу визначення ціни товару. Ним до митного органу було надано всі документи, щодо визначення ціни товару, що імпортується, за ціною договору.

За наведених обставин позивач вважає рішення митного органу незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлені факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості вищезазначеного товару встановлено, що документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані учасниками справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29.09.2017 Приватне підприємство “Транс-Керн” уклало з компанією “Hengdian Group DMEGC Magnetics Co. Ltd”, Китай Контракт №DM/TK-1 щодо придбання заготівок постійних магнітів у ненамагнічуваному стані, в асортименті, кількості і по цінам, вказаними в додатках (Специфікаціях), які є невід`ємними частинами Контракту.

Відповідно до п. 1.3 контракту номенклатура та загальна кількість товару може бути змінено протягом дії Контракту.

Відповідно до п. 3.1 контракту умови поставки визначені сторонами як FOB-Шанхай, Китай в 20-и або 40 футових контейнерів.

Умови поставки розуміються у відповідності до правил “Інкотермс-2000”. Покупець від свого імені і за свій рахунок укладає Контракт з транспортною компанією на перевезення.

Відповідно до Специфікації від 09.07.2019 до Контракту Компанія поставила Декларанту Товар на загальну суму 4 145,00 дол. США, з яких:

кільцевий феритовий магніт D72*32*15, у кількості 3000 штук за ціною 0,246 дол. США на загальну суму 738,00 дол. США;

пластинчатий феритовий магніт 84*64*5, у кількості 5000 штук за ціною 0,157 дол. США на загальну суму 785,00 дол. США;

пластинчатий феритовий магніт 84*64*10, у кількості 3000 штук за ціною 0,299 дол. США на загальну суму 897,00 дол. США;

пластинчатий феритовий магніт 84*64*14 R290, у кількості 3000 штук за ціною 0,575 дол. США на загальну суму 1725,00 дол. США.

Компанією надано декларанту калькуляцію оптової ціни товару від 16.10.2019, відповідно до якої у вартість ціни товару входять витрати на доставку до порта, погрузку на судно, експортні митні платежі, інші локальні витрати.

16.10.2019 компанією надано інвойс № 92H8778DM/19 на загальну суму 4145,00 дол. США, відповідно до якого ціна вказана на умовах FOB-Шанхай.

Також 16.10.2019 на виконання контракту компаією було запаковано товар, що підтверджується пакувальним листом (Packing List) Компанії.

Товар було погружено компанією на борт, що підтверджується Консоментом №EURFL19T064360DS, пройшов митне оформлення на експорт, що підтверджується експортною декларацією від 29.10.2019 та було доставлено до Одеського порту, а звідти до позивача, що підтверджується документами.

25.09.2019 декларантом було здійснено оплату у сумі 4 145,00 дол. США на розрахунковий рахунок Компанії згідно контракту, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 16 від 25.09.2019.

Вартість транспортних витрат по доставці товару по Україні склала 12 397,88 грн, що підтверджується:

договором № 1806/18-1 від 18.06.2018, укладений між декларантом, як клієнтом та ТОВ «ФОРМАТ», як експедитором відповідно до якого останній зобов`язався організувати за рахунок клієнта транспортне-експедиційне обслуговування та транзин вантажів клієнта, а також за надання інших послуг, необхідних для доставки вантажу, в тому числі надання митно- брокерських послуг (копія надається);

заявкою від 23.10.2019 №10 до договору № 1806/18-1 від 18.06.2018;

договором про організацію перевезень автомобільним транспортом № 0709/18/1 - авто/Ф від 07.09.2018 укладений між ТОВ «ФОРМАТ», та TOB «ВК ТРАНС ЮГ»;

рахунком № 1912374 від 17.12.2019;

платіжним дорученням № 326 від 20.12.2019, за транспортно-експедиційні послуги згідно рахунку № 1912374 від 17.12.2019;

довідкою про транспортрні витрати № 8100 від 19.12.2019.

23.12.2019 з метою митного оформлення товару на митниці призначення декларантом було подано митну декларацію №UA100500/2019/868590 щодо митного оформлення товару та документи, в підтвердження заявленої митної вартості.

Також був наданий експертний висновок Київської обласної ТПП № Ц-1188 від 20.12.2019.

Митна вартість була встановлена умовами контракту, а відповідачу декларантом надані усі необхідні документи відповідно до умов ч. 2 ст. 53 МК України і вони повністю підтверджують вказану митну вартість, повну попередню сплату вартості товару та ніяким чином не суперечить один одному.

23.12.2019 відповідач надіслав позивачу повідомлення, яким просив надати додаткові документи на підставі ч. 2, 3 ст. 53, ст. 54, 57 МК України.

Позивач листом від 23.12.2019 № 42 у відповідь на повідомлення надав пояснення на зауваження митного органу, однак відповідачем було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості та картку відмову в прийнятті митної декларації.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача щодо коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами МК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (далі - Порядок № 631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI (далі - Конвенція).

Так, відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених частинами 1 та 2 ст. 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч. 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-УІ "Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства, митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 та 2 ст.54 МК України.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч. 1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають умнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 у справі № 21-591а15 (814/283/14).

Щодо тверджень відповідача про неможливість вираховувати вартість товару, оскільки документи, які надані до митного оформлення, містять розбіжності, а саме:

п. 5.1 та 5.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі - продажу товарів від 29.09.2017 № DM/TK-1 згідно якого здійснюється поставка товару між продавцем та покупцем, визначено, що продукція постачається в упаковці, вартість упаковки включається у вартість товару, разом з тим, відомості щодо включення до ціни товару інших витрат відсутні;

по ЕМД від 23.12.2019 № UA100500/2019/868590 умови поставки зазначено у графі 20 є FOB Shanghai;

окрім того, в експортній митній декларації країни-відправлення від 29.10.2019 № 223120190003690841:

відсутня інформація в графі «іноземний отримувач» про отримувача товару ПГГТранс-Керн";

номер коносаменту не співпадає з вказаним в експортній декларації;

назва порту відвантаження відсутня в експортній декларації;

наданий до митного оформлення висновок Київської обласної (регіональної) ТПП від 20.12.2019 № Ц-1188 також не містив достовірної та об`єктивної інформації про заявлену вартість товару, з огляду на те, що експерт керувався відомостями, не наданими до митного оформлення.

Судом встановлено, що відповідно до наданої калькуляції від 16.10.2019 до ціни товару увійшли всі витрати передбачені умовами поставки FOB, про що вказано в тексті калькуляції, відповідно до якої у вартість ціни товару входять витрати на доставку до порта, погрузку на судно, експортні митні платежі, інші локальні витрати.

В калькуляції вказана спочатку сума вартості самого товару в розмірі 3942,00 дол. США, а нижче вказано «FOB Шанхай», тобто витрати, передбачені умовами поставки FOB (експортного митного оформлення, митні платежі, доставка в порт відвантаження/завантаження на борт), де вартість Товару вже зі всіма витратиами складає 4145 дол. США, а саме:

доставка до порту - 152 дол. США;

погрузка на судно - 22 дол. США;

експортні митні платежі - 18 дол. США;

інші локальні витрати в порту - 11 дол. США.

Також, експортна митна декларація заповнюється іноземною компанією країни відправника.

В експортній декларації від 29.10.2019 не вказується номер домашнього коносаменту, який присвоюється та видається агентом експедитора. В Декларації зазначається референс номер відправника.

В експортній декларації вказано номер інвойсу, за яким можливо ідентифікувати отримувача.

В якості додаткового документу декларантом було надано митниці копії лінійного коносаменту, в якому також вказано номер C0SU6224763210 - 03.

В декларації зазначено порт Яншань, що є глибоководною частиною порту Шанхай.

Крім того, відповідно до п. 3.1 контракту покупець від свого імені та за власний рахунок укладає договір з транспортною компанією на перевезення.

На виконання умов контракту, позивачем було укладено договір транспортного експедитування № 1806/18-01 від 18.06.2018, укладений між декларантом, як клієнтом та ТОВ «Формат», як Експедитором, відповідно до якого останній зобов`язується за оплату та за рахунок Декларанта надати або організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних грузів

Декларанта, а також додадткових послуг, необхідних для доставки грузу, в тому числі надання митно-брокерських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1 договору транспортного експедирування № 1806/18-01 експедитор має право укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судоходними компаніями, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидетами або неризидентами України, для виконання своїх обов`язків по цьогму договору.

Відповідно до п. 2.1.3 договору транспортного експедирування № 1806/18-01 експедитор має право залучати до виконання своїх обов`язків по договору інши організації та осіб.

Відповідно до п. 3.3. договору транспортного експедирування № 1806/18-01 вартість послуг експедитора зазначається в або в додатках, або в заявках або рахунках, які є невід`ємною частиною договору.

Оскільки, експедитор за умов договору транспортного експедирування № 1806/18-01 має права залучати інших для виконання обов`язків щодо перевезення, то у відповідності до договору до договору про організацію перевезень автомобільним транспортом № 0709/18/1-авто/Ф від 07.09.2018 було залучено виконавця - TOB «ВК Транс Юг».

Відповідно до п.п. 2.1 договору про організацію перевезень автомобільним транспортом № 0709/18/1-авто/Ф замовник (ТОВ «Формат») виступає від імені та по доруенню осіб, з якими має відповідну угоду.

Позивач сплатив вартість послуг за транспортно-експедиційні послуги по доставці товару до митниці з Україною.

Отже, відповідно до вищевказаних документів, наданих митному органу, вартість витрат на перевезення та перевізника підтверджена.

Таким чином, доводи відповідача про те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, не відповідають дійсності та спростовуються наданими доказами.

Згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати “Інкотермс” в редакції 2000 року поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення.

Отже, при поставці товару на умовах “Інкотермс - 2000” транспортні витрати та витрати на митне оформлення товару вже є включеними до вартості товару, тому при визначенні митної вартості не додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Крім того, розрахунок ціни (калькуляція) є додатковим документом в порядку ч. 3, 4 ст. 53 МК України.

Калькуляція - це розрахунково-вартісна методика обліку, за допомогою якого обраховується планова собівартість продукції. Всі види калькуляції є попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції та використовують при складанні кошторису.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено таку принцип свободи підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми розрахунку ціни (калькуляції).

Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у калькуляції певних відомостей (реквізитів), зокрема, затрат на митне оформлення товарів на експорт, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Судом встановлено, що в жодному із вище вказаних документів не міститься протиріч, помилок або інших недоліків щодо числових позначень ціни Товару. Надані відповідачу документи містять вичерпну інформацію про ціну товару та транспортні витрати по доставці вантажу до України.

Відповідач не зазначив за яких умов поставки, комерційних умов та інше проводилось оцінювання товару за іншими джерелами інформації, що взагалі унеможливлює об`єктивно оцінити дії відповідача стосовно прийняття спірного рішення та є грубим порушенням правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідачем не наведено обґрунтованих пояснень щодо визначення ціни на товар, якими критеріями керувався відповідач при визначені ціни товарів, хто був постачальником товару, (посередник/посередники, виробник).

Будь-якого обґрунтування щодо застосування під час корегування митної вартості товару, відповідач в оскаржуваному рішенні не зазначив.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом (п. 3.3. Узагальнень практики застосування адміністративними судами положень МК України, затверджених Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень МК України).

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду від 13.02.2018 року у справі № 820/3061/17.

Як вбачається, з графи 31 оскаржуваного рішення, що посадовими особами відповідача обрано резервний, шостий метод, коригування митної вартості товарів. Однак, згідно Правил заповнення рішення про коригування і митної вартості товарів, затверджених Наказом Мінфіну 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), у разі якщо для коригування митної вартості було використано резервний метод, в графі 33 Рішення слід вказувати докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідачем не враховано та не вказано умови поставки аналогічного товару за вищевказаною декларацією, транспорті витрати, об`єм тощо.

Таким чином в оскаржуване рішенні всупереч вимогам Правил не зазначено докладної інформації і джерел, на підставі яких було відкориговану митну вартість за шостим резервним методом.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.

Щодо вимог позивача про скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені ч. 6 ст. 54 МК України, відповідні рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправними та підлягають скасуванню.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000088/2 від 16.06.2020 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність прийнятих оскаржуваних рішень від 23.12.2019 № UA100500/2019/210006/2 та 23.12.2019 № UA100500/2019/000001.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ураховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 4 204,00 грн (платіжне доручення №59 від 24.03.2020), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч. 9 ст. 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 зазначив, що з аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 у справі №826/856/18 зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України», п. 80 рішення у справі «Двойних проти України», п. 88 рішення у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents vs. Latvia зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Крім того, у справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії»).

У п. 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 (далі Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до ст. 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставин Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру в 10 000,00 грн позивачем подано до суду копії: договору про надання правової допомоги від 20.02.2019, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії №4651 від 27.09.2011, виданого на ім`я ОСОБА_1 , ордер на надання правничої (правової) допомоги серії КВ №826357 від 23.03.2020, акту про здавання – приймання робіт від 24.03.2020, акту про здавання – приймання робіт від 09.10.2020 та платіжного доручення №92 від 25.03.2020, № 283 від 12.10.2020.

Судом встановлено, що 20.02.2019 між Адвокатським об`єднанням «Адвокатська сім`я Лисенко та ПП «Транс-Керн» укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат зобов`язався надавати клієнту правові консультації; організовувати ведення претензійно-позовної роботи за матеріалами підготовленими клієнтом; надавати клієнту правову допомогу щодо захисту та інтересі останнього у судах будь-яких інстанції по всіх категоріях справ; представляти інтереси клієнта та здійснювати його захист в правоохоронних та контролюючих органах з усіх питань.

Пунктом 31 зазначеного договору визначено, що вартість послуг адвоката (гонорару) становить 1 000,00 грн за годину роботи адвоката.

Судом встановлено, що згідно з вищезазначеними актами про про здавання – приймання робіт правову допомогу в цій справі позивачем та його представником оцінено в наступних розмірах: написання позовної заяви – 5 000,00 грн, написання письмових пояснень у справі – 3 000,00 грн, клопотання про пришвидшення розгляду справи – 2 000,00 грн.

Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

Відтак, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 204,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, разом 14 204,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби, оскільки спірне рішення про коригування митної вартості товарів призвело до спірних правовідносин.

Керуючись ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 23.12.2019 № UA100500/2019/210006/2.

Визнати протиправною та скасувати картку Київської митниці Держмитслужби відмови в прийнятті митної вартості декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.12.2019 № UA100500/2019/000001.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Транс - Керн» (код ЄДРПОУ 36360101) судові витрати щодо сплати судового збору у розмірі 4 204,00 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.