Ухвала суду № 99477622, 07.09.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

07 вересня 2021 року Справа № 280/8020/21 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Максименко Л.Я., перевіривши матеріали

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (Матросова, буд. 29, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 40108688)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо невиплати грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2020 рік у кількості 45 діб;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Запорізькій області виплатити грошову компенсацію ОСОБА_1 за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2020 рік у кількості 45 діб в розмірі: за 30 діб невикористаної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік повинна складати 13 161, 90 грн. (438,73 грн. х 30 діб), а за 15 діб невикористаної додаткової оплачуваної відпустки - 6 580, 95 грн. (438,73 грн. х 15 діб), а всього - 19 742, 85 грн.;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо затримки у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 15.01.2021 по 14.04.2021;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.01.2021 по 14.04.2021 в розмірі 39 485, 70 грн. (438,73 грн. середньоденний заробіток х 90 днів затримки = 39 485, 70 грн.).

Разом із позовною заявою позивач також подав заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій посилається на те, що без отримання інформації, вказаної в листах Управління кадрового забезпечення та Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Запорізькій області, якими позивачу відмовлено у виплаті компенсації за невикористану відпустку та зазначено кількість днів невикористаної відпустки і розміри грошового забезпечення неможливо було сформулювати позовні вимоги. Також, відправлення запитів та отримання кореспонденції позивачем ускладнювалось через те, що на території України діяв введений Постановою Кабінету міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» карантин. Посилається також на те, що позивач є пенсіонером та в зв`язку з пандемією, викликаною поширенням короновірусної хвороби на території України, він має великі ризики ймовірного зараження короновірусом, що може мати тяжкі наслідки. Тому зазначена пандемія, викликана поширенням короновірусної хвороби на території України стала для позивача перешкодою у реалізації свого права на своєчасне звернення до адміністративного суду.

Розглянувши вказану заяву, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, зокрема, військова служба.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиплатою позивачу у день звільнення зі служби в поліції грошової компенсації за невикористані відпустки.

Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, офіційно розтлумачено і в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

Проте слід мати на увазі, що відповідно до статей 3 і 221 КЗпП України в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розгляду індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності.

Виходячи з цього, встановлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.

Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.

Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.

Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 11.02.2021 по справі № 240/532/20.

У справі, що розглядається, позивач звернувся до адміністративного суду з позовними вимогами про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні 27 серпня 2021 року, тобто з пропуском місячного строку з дня остаточного з ним розрахунку, який, згідно позовної заяви, відбувся 15 квітня 2021.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, позивач посилається на введення карантину на території України.

Суд зауважує, що дійсно Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX доповнено статтю 195 Кодексу адміністративного судочинства України після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту: "Під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".

Натомість, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" 731-IX від 18.06.2020 визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Слід зазначити, що в період строку звернення позивача до суду із даними вимогами карантинні обмеження не перешкоджали особі повною мірою реалізувати своє право на захист, як за допомогою електронних засобів зв`язку, так і шляхом звернення до відповідних суб`єктів з дотриманням карантинних обмежень та використання засобів індивідуального захисту.

Щодо посилань позивача на необхідність отримання від відповідача певної інформації для звернення до суду слід зазначити, що положеннями ст.ст. 79-80 КАС передбачено право особи на надання додаткових доказів вже після надходження позову до суду, а також право суду на витребування додаткових доказів у справі.

Тож, у заяві про поновлення строку позивачем не наведено причин, наявність яких йому об`єктивно перешкоджала звернутися до суду із позовними вимогами про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у визначений строк.

Частинами 1, 2 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем не наведено об`єктивних і непереборних обставин, що перешкоджали йому вчасно реалізувати процесуальні права, такі обставини не підтверджуються доданими до позовної заяви документами, суд вважає, що позовна заява в частині вимог про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.01.2021 по 14.04.2021 в розмірі 39 485, 70 грн. (438,73 грн. середньоденний заробіток х 90 днів затримки = 39 485, 70 грн.) підлягає поверненню позивачу.

В іншій частині позовних вимог строк звернення до суду не пропущено.

Керуючись ст. ст. 122,123, 240, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (Матросова, буд. 29, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 40108688) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в частині вимог про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.01.2021 по 14.04.2021 в розмірі 39 485, 70 грн. (438,73 грн. середньоденний заробіток х 90 днів затримки = 39 485, 70 грн.), - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом із позовною заявою і усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви, згідно ч.8 ст.169 КАС України, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її постановлення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.Я. Максименко