
Україна
Донецький окружний адміністративний суд
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 вересня 2021 р. Справа№200/9768/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, ЄДРПОУ ВП: 44070187) про визнання протиправним та скасування рішення та вимоги про сплату боргу.
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та вимоги про сплату боргу.
Позов вмотивовано тим, що відповідачем прийнято рішення та вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, відповідно до яких за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску та застосовані штрафні санкції та нарахована пеня за несплату єдиного внеску. Позивач вважає зазначену вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску протиправною та такою, що порушує права позивача, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства. Вважає, що позивач звільнений від сплати єдиного внеску та від відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на період до закінчення антитерористичної операції та оскільки він є пенсіонером.
Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов у якому зазначив, що позивач є платником єдиного внеску. Згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача, згідно податкового звіту від 10.02.2014 № 1403113494, було нараховано єдиний соціальний внесок за 2013 рік у сумі 4800,76 грн. Протягом 2014-2019 років в ІКП платника обліковувалась недоїмка з єдиного внеску. В межах виконавчого провадження від 24.05.2019 було стягнуто з ОСОБА_1 недоїмку по єдиному внеску в сумі 4799,76 грн. За несвоєчасну сплату єдиного внеску розрахунок штрафних санкцій був здійснений на підставі даних інтегрованої картки платника податків. Позивач повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного внеску відповідно до положень Закону №2464-VI, який на час формування спірної вимоги не містив положень щодо звільнення позивача від виконання своїх обов`язків. Просив відмовити у задоволені позову.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.08.2021 у задоволенні заяви Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Донецькій області про розгляд справи в загальному позовному провадженні – відмовлено.
Сторони по справі про відкриття провадження були повідомленні належним чином.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач – ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), зареєстрований в якості фізичної особи, яка займається підприємницькою діяльністю.
Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області, діє на підставі положення про Державну податкову службу України та у своїй діяльності керується Податковим кодексом України.
Статус Державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.
Таким чином, відповідач у справі - суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.
27.02.2021 відповідачем винесено рішення № 0017632412 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 11.02.2014 до 24.05.2019 у розмірі 9738,72 грн.
09.04.2021 відповідачем винесено вимогу № Ф-18634-13 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, якою повідомлено позивача, що станом на 31.03.2021 рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску та якою позивача зобов`язано сплатити недоїмку у загальному розмірі 9740,46 грн.
ОСОБА_1 було надіслано до ДПС України скаргу на вказане рішення № 0017632412, однак рішенням ДПС України від 15.07.2021, зазначену скаргу залишено – без задоволення, спірне податкове рішення – без змін.
Позивач, не погоджуючись із вказаним, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із цим позовом.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 15 Податкового кодексу України на платників податків покладений обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” № 2464 (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2464-VI, дія закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за встановленою формою, виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено:
- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п`ята);
- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);
- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма);
- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).
Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 2464-VI, рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Так, з вищевикладеного слідує, що за загальними правилами податковий орган, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.
Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII, яким, крім іншого, внесені зміни до № 2464-VI та доповнено його розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” пунктом 9-3 (з 13.03.2015 в зв`язку з набранням чинності Законом України “Про внесення змін до розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці” від 02.03.2015 № 219-VIII пункт 9-3 постановлено вважати пунктом 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Суд погоджується з твердженнями позивача, що на підставі вищенаведеної норми він звільнявся від відповідальності за невиконання вимог щодо своєчасності нарахування та сплати єдиного внеску з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції саме за умови перебування підприємства на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.
Проте, суд зазначає, що Законом № 440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», який набув чинності 13.02.2020, пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI виключено.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 13.05.1997 № 1-рп/1999, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на вищевикладене, судом встановлено що, на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI діяв, разом з цим на час формування спірної вимоги про сплату боргу (06.08.2020), норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) втратила чинність.
Таким чином, позивач з 13.02.2020 повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464-VI, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що пункт 9-4 Закону № 2464-VІ, під час своєї чинності не скасовував обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надавав можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
При цьому суд також зауважує, що, якщо враховуються минулі періоди (2019 рік) під час формування вимоги про сплату боргу (під час яких діяв пункт 9-4 Закону № 2464-VI), вони також підпадають під дію обов`язку їх сплати, оскільки зазначена норма тимчасово визначала право платника не виконувати обов`язки зі сплати єдиного внеску, а не звільняла від вказаного обов`язку повністю.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 812/838/17 та від 02.04.2020 у справі № 360/1546/19.
Поряд з цим, суд наголошує, що згідно з частиною 4 статті 4 Закону №2464-VI, фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їхньої добровільної участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.
В матеріалах справи міститься пенсійне посвідчення позивача серії НОМЕР_2 від 15.07.2008, згідно з яким останній є пенсіонером за віком.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач підпадає під зазначену у ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» категорію осіб.
При цьому, добровільна участь особи, яка виявили бажання бути платниками єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. У матеріалах справи відсутній договір про добровільну участь позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, проте Відповідачем не доведено обставини щодо обов`язку сплати ЄСВ з боку позивача.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 27.02.2021 №0017632412 та вимога від 09.04.2021 № Ф-18634-13 прийняті всупереч вимогам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при пред`явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах адміністративної справи квитанцією від 29.07.2021 № 7048464.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 77, 90, 132, 139, 242-244, 246, 255, 271, 283, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, ЄДРПОУ ВП: 44070187) про визнання протиправним та скасування рішення та вимоги про сплату боргу – задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Донецькій області №0017632412 від 27.02.2021 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 9738,72 грн.
Визнати протиправним та скасувати вимогу Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Донецькій області № Ф-18634-13 від 09.04.2021 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 9740,46 грн.
Стягнути з Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, ЄДРПОУ ВП: 44070187) судові витрати на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 06 вересня 2021 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець
Судове рішення № 99476793, Донецький окружний адміністративний суд було прийнято 06.09.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 200/9768/21. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: