Рішення № 99476787, 09.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2021 р. Справа№200/6632/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (ідентифікаційний код 41336065, 87555, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Миру, 70) про визнання дій та бездіяльності протиправними щодо не нарахування компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі з 14.05.2020 по 05.11.2020 (включно) та внесення даних про страховий стаж; зобов`язання нарахувати та сплатити компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі з 14.05.2020 по 05.11.2020 (включно) та внести дані про страховий стаж. В обґрунтування зазначено, що позивач здійснює догляд за хворою матір`ю та має право на отримання компенсації, що передбачена п.1 Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 558. У травні 2020 року управлінням протиправно відмовлено у продовжені виплати компенсації, продовження виплат здійснено лише з листопада 2020 року.

07 червня 2021 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

23 червня 2021 року ухвалою суду призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

30 червня 2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що позивач перебуває на обліку в департаменті як отримувач компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги. 14.05.2020 ОСОБА_1 звернулась до департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради з питання призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №558 від 29.04.2004 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги». У зв`язку з набранням чинності новою Постановою №859 від 23.09.2020 року Постанова №558 від 29.04.2004 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» втратила чинність. З огляду на те, що умови виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, не змінились лише для осіб, яким вже було призначено компенсацію до 31.12.2019, на звернення від 14.05.2020 було відмовлено в отриманні компенсації.

17 серпня 2021 року ухвалою суду у задоволені клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

17 серпня 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання призначене на 06 вересня 2021 року представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За таких обставин суд визнав за можливе провести судове засідання в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .

Позивач здійснює догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка потребує догляду, як невиліковна хвора, яка через порушення функцій організму не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися згідно з висновком лікарської комісії медичного закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5 м. Маріуполь». Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

Вказані обставини відповідач не заперечує.

14.05.2020 ОСОБА_1 звернулась до департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради з заявою щодо призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №558 від 29.04.2004 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги».

Рішенням про призначення компенсації від 18.05.2020 року позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №558 від 29.04.2004 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» призначено допомогу з 14.05.2020 р. по 31.05.2021 р. у сумі 210.20 грн.

18.05.2020 року департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради призупинив виплату компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги до з`ясування з 14.05.2020 р. (арк.сп. 42).

Рішенням відповідача від 02.10.2020 року ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги. Вказане рішення прийнято до зміни рішення від 18.05.2020 року. (арк.сп. 43).

За текстом рішення від 02.10.2020 року ОСОБА_1 у зв`язку із набуттям чинності Постанови КМУ від 23.09.2020 № 859 «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі», втратою чинності Постанови КМУ від 29.04.2004 № 558 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» в призначенні компенсації на звернення від 14.05.2020 відмовлено.

Спір щодо фактичних обставини справи між сторонами відсутній.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон України «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 № 2671 -VIII (далі - Закон № 2671) визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.

У відповідності до пункту 17 статті 1 Закону № 2671 соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

За приписами частини 6 статті 13 Закону № 2671 фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є:

1) особами з інвалідністю I групи;

2) дітьми з інвалідністю;

3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;

4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;

5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно з частиною 7 статті 13 Закону № 2671 фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.

Серед основних принципів надання соціальних послуг, передбачених статтею 3 Закону № 2671, зокрема, є принцип добровільності вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг.

Аналіз зазначених приписів законодавства свідчить про те, що виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, мають компенсаційний (заохочувальний характер) і не відносяться до соціальних гарантій.

29.04.2004 року було затверджено Порядок призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги (далі за текстом - Порядок № 558, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 558 непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами), призначається щомісячна компенсаційна виплата (далі за текстом - компенсація).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 558 компенсація призначається, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у таких розмірах:

15 відсотків - фізичним особам, які надають соціальні послуги особам з інвалідністю І групи;

10 відсотків - фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, які за висновком лікарсько-консультаційної комісії потребують постійного стороннього догляду і не здатні до самообслуговування, особам з інвалідністю 11 групи та дітям з інвалідністю;

7 відсотків - фізичним особам, які надають соціальні послуги особам з інвалідністю III групи та хворим, які за висновком лікарсько-консультаційної комісії потребують постійного стороннього догляду і не здатні до самообслуговування.

Компенсація призначається і виплачується структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради за місцем проживання, перебування особи, якій надаються соціальні послуги, з дня подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, яка їх потребує, заяв разом з документами, зазначеними у пункті 6 цього Порядку. Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради видає заявнику розписку про прийняття заяв і документів із зазначенням дати їх прийняття. Днем подання заяв для призначення компенсації вважається день реєстрації структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради заяв з необхідними документами.

Якщо заяви та документи надсилаються поштою, днем подання заяв для призначення компенсації вважається дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення. У разі коли до заяв не додані всі необхідні документи, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради письмово протягом трьох днів повідомляє заявнику, які документи слід подати додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців з дня одержання такого повідомлення, днем подання заяв вважатиметься день їх прийняття або відправлення (пункт 5 Порядку № 558).

Пунктом 6 Порядку № 558 визначено, що для призначення компенсації подаються такі документи:

1) фізичною особою, яка надає соціальні послуги: заява про згоду надавати соціальні послуги;

паспорт або інший документ, що посвідчує особу;

висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що стан її здоров`я дозволяє постійно надавати соціальні послуги;

копія трудової книжки, а у разі відсутності трудової книжки - письмове повідомлення особи із зазначенням інформації про відсутність трудової книжки та про останнє місце роботи чи отримання доходів;

заява про надання згоди на проведення перевірки даних про доходи особи з використанням відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (з урахуванням вимог Закону України «Про захист персональних даних»);

2) особою, яка потребує надання соціальних послуг, або її законним представником (у разі визнання цієї особи недієздатною):

заява про необхідність надання соціальних послуг;

паспорт або інший документ, що посвідчує особу;

копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

висновок лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність особи до самообслуговування (за винятком інвалідів І групи, інвалідність яких встановлена безстроково та які згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією потребують постійного стороннього догляду). Порядок видачі такого висновку та його форма затверджуються МОЗ.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 558 призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради протягом десяти днів після одержання заяв із необхідними документами розглядає їх та приймає рішення про призначення компенсації чи про відмову в її призначенні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення, про що інформує заявника письмово протягом п`яти днів після прийняття відповідного рішення.

З аналізу норм Порядку № 558 випливає, що цим Порядком визначений перелік документів, які мають бути подані фізичною особою, яка надає соціальні послуги, і цей перелік є вичерпаним. Днем подачі заяви для призначення компенсації вважається день, коли до заяви подані всі необхідні документи, визначені Порядком № 558.

Отже, станом на час виникнення спірних відносин відповідно до Закону №2671 та діючому на той час Порядку № 558 позивач мала право на призначення компенсації за догляд за членом сім`ї.

Обґрунтовуючи відмову у призначенні такої компенсації відповідач послався на пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №859 Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, відповідно до якого ця постанова набирає чинності з дня її опублікування (тобто з 25.09.2020) і застосовується з 1 січня 2020 р. для осіб, які звернуться за призначенням компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, протягом 60 календарних днів із дня опублікування цієї постанови.

З огляду на це відповідач зробив висновок, що умови виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, не змінились лише для осіб, яким вже було призначено компенсацію до 31.12.2019 року, через що на звернення від 14.05.2020 року було відмовлено в отриманні компенсації.

Суд вважає вказаний висновок помилковим, оскільки застосування з 1 січня 2020 року постанови КМ України від 23.09.2020 року №859 прямо передбачено саме для осіб, які звернуться за призначенням компенсації протягом 60 календарних днів із дня опублікування цієї постанови, тобто, після 25.09.2020 року.

Оскільки позивач звернулася із відповідною заявою 14.05.2020 року, тобто до опублікування постанови КМ України від 23.09.2020 року №859, умови призначення вищезазначеної компенсації визначалися нормативним актом, який діяв на час такого звернення.

Вказаний висновок відповідає приписам статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, відповідачем не зазначена невідповідність поданих позивачем документів вимогам діючої на час розгляду справи постанови КМ України від 23.09.2020 №859.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача в даному випадку є скасування спірного рішення департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, оскільки саме воно створює правові наслідки та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача.

При розподілі судових витрат суд враховує, що фактично, позовні вимоги задоволені, оскільки рішення визнано протиправним, а зобов`язання вчинити певні дії є похідними від першої вимогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 133 КАС якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі. Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався, а ухвалою суду від 07 червня 2021 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Державного бюджету судовий збір за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 02.10.2020 року про відмову ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в призначенні компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги, на підставі поданої заяви від 14.05.2020 року.

Зобов`язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради (ідентифікаційний код 41336065, 87555, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Миру, 70) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 14.05.2020 про призначення з 14.05.2020 компенсації, як особі, яка надає соціальну послугу та здійснює постійний сторонній догляд за ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області (87555, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Миру, 70, код ЄДРПОУ 41336065) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України - 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Кошкош