Ухвала суду № 99476741, 09.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

09 вересня 2021 року Справа №160/15383/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини А1302, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Військова частина А1962 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30.08.2021р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до А1302, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Військова частина А1962 та просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачеві грошового забезпечення з 29.01.2020р. по 16.07.2020р., грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2020 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020р.;

- зобов`язати відповідача обчислити та виплатити позивачеві грошове забезпечення з 29.01.2020р. по 16.07.2020р., грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік, одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2020 рік з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020р.

Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

Також, ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Однак, на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, позивачем до позовної заяви не додано доказів обчислення та виплати позивачеві грошового забезпечення з 29.01.2020р. по 16.07.2020р., грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2020 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020р., в порушення вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

У позові позивач вказує на те, що проходив військову службу у військовій частині А1962, яка перебуває на усіх видах забезпечення у військовій частині А1302, а тому грошове та речове забезпечення нараховувалось та виплачувалось посадовими особами військової частини А1302, проте, доказів на підтвердження наведених обставин позивачем до позову не додано, в порушення вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, у позові позивач просить звільнити його від сплати судового збору на підставі пунктів 1, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

За приписами п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Так, у позові позивач просить, зокрема, визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачеві одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020р.

Разом з тим, оскільки одноразова грошова допомога при звільненні не входить до структури заробітної плати (грошового забезпечення), підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання даного позову у вищенаведеній частині позовних вимог згідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" у суду відсутні.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Отже, Законом України "Про судовий збір" звільнення від сплати судового збору осіб, які мають такий статус, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з позовними вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.

Оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом з приводу оскарження, зокрема, дій суб`єкта владних повноважень щодо обчислення та виплати позивачеві одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не зачіпають порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, то позивач не звільнений від сплати судового збору за подання даного позову у наведеній частині позовних вимог згідно до положень п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", а, відповідно, клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Наведена правова позиція узгоджується також і з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній в його ухвалах від 13.04.2020р., від 06.05.2020р. у справі №9901/70/20, та Верховного Суду, викладеній в його постанові від 02.02.2021р. у справі №580/2846/20 й ухвалах від 24.09.2020р. у справі №428/10659/19, від 02.02.2021р. у справі №640/13331/19, яка підлягає обов`язкову врахуванню адміністративним судом відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами ст.4 Закону України “Про судовий збір” встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною собою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2021р. складає 2270,00 грн.

Тобто, за подання даного позову з вимогою немайнового характеру в частині визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачеві одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн., виходячи із розрахунку: 2270,00 грн.*0,4, однак позивачем до позову не додано квитанцію про сплату судового збору у сумі 908,00 грн. в порушення вимог ст.4 Закону України "Про судовий збір", ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, частинами 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ч.5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Встановлений ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд також зазначає, що доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Так, як свідчить зміст позовної заяви, позивач, зокрема, просить визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачеві одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2020 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020р., тобто, з урахуванням дати звільнення позивача з військової служби - 16.07.2020р. та зазначенням у наказі про звільнення №161 від 16.07.2020р. про виплату наведених допомоги та компенсації, позов у наведеній частині позовних вимог повинен був бути поданий у строк до 17.08.2020р. включно (з урахуванням вихідних днів), однак згідно штемпеля поштового зв`язку даний позов подано позивачем лише 30.08.2021р., тобто із пропуском місячного строку, встановленого ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Слід зауважити, що оскільки одноразова грошова допомога при звільненні та грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій не входить до структури заробітної плати (грошового забезпечення), тому підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 233 КЗпП України відсутні.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №806/1989/17.

За правилами ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що для середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені застосовуються положення статті 233 КЗпП України, а невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням та для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Разом з тим, оскільки спірні правовідносини пов`язані, зокрема, із нарахуванням та виплатою суми невиплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій під час звільнення позивача з публічної служби (військової служби), то під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають положення Кодексу адміністративного судочинства України, як норми спеціального закону, а не положення КЗпП України.

Відповідна правова позиція узгоджується і з позицією Верховного Суду, яка висловлена у його постановах від 22.01.2020р. у справі №620/1982/19, від 04.12.2019 року у справі № 815/2681/17, від 04.06.2020 у справі №806/1989/17 та від 04.06.2021р. у справі №240/5442/20, яка підлягає обов`язковому врахуванню адміністративним судом за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Оскільки позивач звільнений з військової служби 16.07.2020р., а з даним позовом в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій, позивач звернувся лише 30.08.2021, зазначене свідчить на користь висновку про пропуск позивачем, встановленого в ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України місячного строку звернення до суду.

Частиною 1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані, вказані нею у заяві, визнані судом не поважними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Також і за приписами ч.6 ст.161 вказаного Кодексу передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Однак, як вбачається із доданих до позову документів, позивачем до адміністративного позову не додано заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій, а також і не додано доказів поважності причин його пропуску в порушення вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, судом відхиляються посилання позивача у позові на ст.233 КЗпП України, оскільки одноразова грошова допомога при звільненні та грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій не входять до структури заробітної плати (грошового забезпечення), тому підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 233 КЗпП України відсутні, що також і відповідає вищенаведеним позиціям Верховного Суду.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст. 123, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

За таких обставин, недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, шляхом надання до канцелярії суду:

- доказів обчислення та виплати позивачеві грошового забезпечення з 29.01.2020р. по 16.07.2020р., грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2020 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020р., у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- доказів того, що позивач проходив військову службу у військовій частині А1962, яка перебуває на усіх видах забезпечення у військовій частині А1302, а тому грошове та речове забезпечення нараховувалось та виплачувалось посадовими особами військової частини А1302, у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачеві одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2020 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020р., та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 908,00 грн. у відповідності до вимог ст.4 Закону України "Про судовий збір", ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.123, ч.3, ч.4, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ст.ст.243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А1302, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Військова частина А1962 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Позивачеві у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду:

- доказів обчислення та виплати позивачеві грошового забезпечення з 29.01.2020р. по 16.07.2020р., грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2020 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020р., у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- доказів того, що позивач проходив військову службу у військовій частині А1962, яка перебуває на усіх видах забезпечення у військовій частині А1302, а тому грошове та речове забезпечення нараховувалось та виплачувалось посадовими особами військової частини А1302, у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачеві одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2020 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020р., та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 908,00 грн. у відповідності до вимог ст.4 Закону України "Про судовий збір", ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Реквізити, на які підлягає сплаті судовий збір: р/р отримувача №UA368999980313141206084004632 ГУК у Дніпропетровській області/Чечелівський район, код ЄДРПОУ 37988155, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва