Ухвала суду № 99476260, 08.09.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

08 вересня 2021 р. Справа № 120/10749/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Слободонюк М.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи "Літинська виправна колонія (№ 123)" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

03.09.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи "Літинська виправна колонія (№ 123)" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу. Водночас, вказані положення поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недотримання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.

1. Відповідно до вимог частини 1, 4 статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Тобто, якщо подаються письмові докази, позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів.

Поряд із цим, вимоги до оформлення письмових доказів, які подаються до суду, встановлено статтею 94 КАС України. Відповідно до частин 2, 4, 5 статті 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики № 55 від 07.04.2003 "ДСТУ 4163-2003", відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади (за наявності), особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

В порушення наведених норм законодавства додані до позовної заяви копії документів (як для суду, так і для відповідача) не засвідчені позивачем із урахуванням зазначених правил.

Висновок щодо обов`язку належного засвідчення копії документів узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена в ухвалах від 13.01.2021 по справі № 280/3414/19, від 11.02.2021 по справі № 500/1525/20, від 23.02.2021 по справі № 9901/33/21 та інші.

Отже, даний недолік позовної заяви позивачу необхідно усунути шляхом надання суду належним чином засвідчених копій документів, які подані разом із позовною заявою (включно із примірником для направлення відповідачу).

2. Окрім цього, суд вважає, що позивачем не дотримано визначеного законом строку звернення до суду з даним позовом.

Так, нормами ст. 122 КАС України передбачено диференційований підхід до регулювання тривалості строків звернення до адміністративного суду в залежності від статусу позивача та від категорії публічно - правового спору.

Тому, передумовою вирішення питання про дотримання позивачем строків звернення до суду є оцінка характеру спірних правовідносин з метою визначення категорії спору.

Як встановлено судом, предметом даного адміністративного позову є визнання протиправними дій ДУ "Літинська виправна колонія (№ 123)" щодо не здійснення повного розрахунку при звільненні позивача з внутрішньої служби в частині невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 14697,25 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, у цій категорії справ, законодавець визнав, що строк в один місяць є достатнім для звернення до суду за захистом свої прав, якщо особа вважає, що під час її прийняття на публічну службу, проходження, звільнення з публічної служби, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, порушено її права, свободи чи законні інтереси.

Верховний Суд у постанові від 22.01.2020 по справі № 620/1982/19 дійшов висновку що у спірних правовідносинах пов`язаних зі звільненням з публічної служби при обчисленні строку звернення до суду, підлягають застосуванню положення КАС України, яким передбачено місячний строк звернення до суду. При цьому для обрахування строку звернення до суду, Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 по справі № 620/1982/19 береться до уваги як момент початку його перебігу саме день остаточного розрахунку.

Така ж позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 380/5093/20 та від 24.06.2021 у справі № 380/6442/20.

Як встановлено судом, відповідно до наказу Державної установи "Літинська виправна колонія (№ 123)" Центрально-західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 15.07.2019 № 117/ос-19, прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , у відповідності з п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України з 18.07.2019.

Однак, всупереч п. 27 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 578, відповідачем не було виплачено компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Отже, саме на день звільнення йому повинні бути виплачені всі належні платежі, в тому числі і грошова компенсація вартості речового майна, і саме з моменту невиплати такої компенсації позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав.

Разом з тим позивач звернувся до суду з позовом 03.09.2021, тобто поза межами встановленого законом місячного строку звернення до суду у відповідності до ч. 5 ст. 122 КАС України.

Принагідно, суд також звертає увагу і на те, що звернення до відповідача із заявою від червня 2021 свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Крім того, у дані заяві позивач вказує на те, що після звільнення його з військової служби з 18.07.2019 ним подана заява про виплату компенсації за речове майно, яка відповідачем станом на 14.06.2021 року не задоволена. Наведене лише вкотре підтверджує ту обставину, що позивач на момент звільнення з військової служби був обізнаний і знав про наявність у нього права на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, а тому міг реалізувати своє право на звернення до суду з позовом у місячний строк, визначений статтею 122 КАС України.

Доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.

Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Як зазначено у частині 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Враховуючи те, що позовну заяву позивач подав після закінчення строку, встановленого законом, та при цьому не навів поважних причин його пропуску та не надав суду жодних доказів на їх підтвердження, позивачу необхідно звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин, які свідчать про поважність пропуску такого строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 КАС України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене та враховуючи невідповідність поданого адміністративного позову вимогам статті 160, 161 КАС України, позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків, шляхом:

- надання до суду належним чином засвідчених копій документів, які подані разом із позовною заявою (включно із примірником для направлення відповідачу);

- надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин пропуску строку.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 132, 160, 161, 169, 171, 256, 293 КАС України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Літинська виправна колонія (№ 123)" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Запропонувати позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.

Дану ухвалу направити позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович