Рішення № 99474294, 08.09.2021, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1847/21

РІШЕННЯ

Іменем України

08 вересня 2021 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бондаренко О.І.

секретаря судового засідання Сінельник В.І.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вінницької районної державної адміністрації про стягнення коштів, невиплачених при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Вінницького районного суду Вінницької області з позовною заявою до Вінницької районної державної адміністрації про стягнення коштів, невиплачених при звільненні, мотивуючи тим, що у період до 01.03.2021 року вона працювала за сумісництвом на посаді керівника зразкового аматорського хореографічного колективу «Сонечко» Агрономічного сільського будинку культури сектору культури Вінницької

районної державної адміністрації Вінницької області.

Під час знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем з боку останнього не було нарахована та не була виплачена заробітна плата у розмірі 8017 грн. за січень та лютий місяць 2021 року, а також компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 472,11 грн.

11.01.2021 року наказом №2-к позивача було попереджено про звільнення, у зв`язку з чим 26.02.2021 року наказом №25-к вона була звільнена, в зв`язку з реорганізацією установи, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Таким чином, після звільнення відповідачем не було виплачена вихідна допомога та не виплачена компенсація за невикористану щорічну відпустку тривалістю 4 календарних днів.

Як передбачено ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч. 1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначенні суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Крім того, частинами 1, 2 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А І групи.

З аналізу вказаної правової норми вбачається, що остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення, з обов`язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум.

Однак, в день звільнення позивача 26.02.2021 року, відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч.1 ст. 116 КЗпП України.

У зв`язку із звільненням позивача, їй мало б бути нараховано до виплати: 4008,68 грн. - заробітна плата за січень 2021 року, 4008,68 грн. - заробітна плата за лютий 2021 року, 472,11 грн - компенсація за 4 дня невикористаної відпустки.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню судовому порядку 8489 грн.

Крім того, як передбачено ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначенні в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити своєму працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, в інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середнього (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках передбачених чинним законодавством , календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

Так, враховуючи, що середньомісячна заробітна плата за два календарні місяці роботи склала 4008,68 грн. то, середньоденна заробітна плата позивача складає 160,34 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 90 робочих днів, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку, який на момент звернення до суду складає 14430,60 грн.

Відносно визначення суми витрат, які підлягають стягненню, слід врахувати наступне: посадовий оклад 3644 грн.; 4008,68 грн. - заробітна плата за січень 2021 року; 4008,68 грн. - заробітна плата за лютий 2021 року; 472,11 грн - компенсація за 4 дні невикористаної відпустки.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення: заробітна плата за період з 01.01.2021 року по 31.01.2021 року у розмірі 4008,68 грн.; заробітна плата за період з до 01.02.2021 року по 28.02.2021 року у розмірі 4008,68 грн.; компенсація 472,11 грн. - компенсація за 4 дні невикористаної відпустки. Сума розрахунку, що підлягає сплаті з моменту звільнення до моменту звернення до суду ( пройшло 90 робочих днів) у розмірі 160,34 грн. за один робочий день, у результаті 160,34 грн. х 90 робочих днів=14430,60 грн.; загальна сума 22919 грн. 60 коп.

За наведених обставин позивач звертається до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 8017 грн.; середній заробіток затримки розрахунку за 90 робочих дні у розмірі 14430,60 грн.; компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 472,11 грн.

23.07.2021 року на вказану позовну заяву позивача головним спеціалістом відділу правового забезпечення управління з питань правового забезпечення та взаємодії з органами місцевого самоврядування апарату Вінницької районної державної адміністрації – Собчук Т.П. надано відзив, в якому представник відповідача просить відмовити в позові ОСОБА_1 , вважаючи його незаконним, необгрунтованим та таким, що не підтверджується належними та допустимими доказами, з наступних підстав.

Так, ОСОБА_1 працювала на посаді керівника зразкового аматорського хореографічного колективу «Сонечко» Агрономічного сільського будинку культури.

11.01.2021 року наказом завідуючої сектора культури Вінницької районної державної адміністрації Романенко А., попереджено керівника зразкового аматорського хореографічного колективу «Сонечко» Агрономічного сільського будинку культури ОСОБА_1 про зміни в організації виробництва та праці з 26 лютого 2021 року, згідно пункту 1 частини 1 ст. 40 КЗпП України.

ОСОБА_1 звільнено з посади керівника зразкового аматорського хореографічного колективу «Сонечко» Агрономічного сільського будинку культури з 01.03.2021 року у зв`язку, з реорганізацією установи, пункт 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади ті органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише ні підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ті законами України.

Відповідно до ч.2 статті 4 Бюджетного кодексу України бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України.

Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу.

Згідно вимог пункту 5 статті 89 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, належать видатки на державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми (сільські, селищні та міські палаци і будинки культури, клуби, центр; дозвілля, інші клубні заклади та бібліотеки; театри, сільські, селищні, міські бібліотеки, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей, включаючи заклади та установи комунальної власності, яким надано статус академічних, національних, зоопарки комунальної власності).

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» № 1081 -IX від 15.12.2021 року включено пункт 39 Прикінцевих та Перехідний положень, такого змісту: районні ради здійснюють передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст у власність сільських, селищних, міських територіальних громад установ та закладів, розташованих на їхній території, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного цим Кодексом.

З 01 січня 2021 року видатки на функціонування зазначених установ і закладів плануються та здійснюються з бюджетів таких територіальних громад.

Враховуючи вищевикладене, оскільки Агрономічний сільський будинок культури розташований на території Агрономічної територіальної громади, розрахунок з керівником зразкового аматорського хореографічного колективу «Сонечко» Агрономічного сільського будинку культури Гаврилюк Л.Б. з 01 січня 2021 року мав здійснюватися з бюджету Агрономічної територіальної громади, а даний позов пред`явлений до неналежного відповідача.

Також, в ході судового розгляду стороною позивача було подано відповідне клопотання про заміну неналежно відповідача, яке не було підтримано позивачем ОСОБА_1 , яка наполягала на участі в справі в якості відповідача саме Вінницької районної державної адміністрації.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, мотивуючи їх обставинами, викладеними в позовній заяві, просила позов задоволити.

Представник відповідача Вінницької районної державної адміністрації – Собчук Т.П. в судовому засіданні позов не визнала з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 .

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в позові ОСОБА_1 слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що до 01.03.2021 року ОСОБА_1 працювала за сумісництвом на посаді керівника зразкового аматорського хореографічного колективу «Сонечко» Агрономічного сільського будинку культури сектору культури Вінницької

районної державної адміністрації Вінницької області (а.с. 10 - 11).

11.01.2021 року наказом №2-к позивача було попереджено про звільнення, у зв`язку із зміною в організації виробництва та праці (а.с. 8).

26.02.2021 року наказом №25-к позивач звільнена з 01.03.2021 року за угодою сторін, згідно п.1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 9).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади ті органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише ні підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ті законами України.

Відповідно до ч.2 статті 4 Бюджетного кодексу України бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України. Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу.

Згідно вимог пункту 5 статті 89 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, належать видатки на державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми (сільські, селищні та міські палаци і будинки культури, клуби, центр; дозвілля, інші клубні заклади та бібліотеки; театри, сільські, селищні, міські бібліотеки, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей, включаючи заклади та установи комунальної власності, яким надано статус академічних, національних, зоопарки комунальної власності).

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» № 1081 -IX від 15.12.2021 року включено пункт 39 Прикінцевих та Перехідний положень, такого змісту: районні ради здійснюють передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст у власність сільських, селищних, міських територіальних громад установ та закладів, розташованих на їхній території, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного цим Кодексом.

З 01 січня 2021 року видатки на функціонування зазначених установ і закладів плануються та здійснюються з бюджетів таких територіальних громад.

З огляду на викладене, в даному випадку, функціонування зразкового аматорського хореографічного колективу «Сонечко» Агрономічного сільського будинку культури сектору культури Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області, в якому працювала позивача, здійснюється з бюджету територіальної громади – Агрономічної територіальної громади.

Згідно с. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадком.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

З огляду на зазначене визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки Вінницька районна державна адміністрація є неналежним відповідачем у даному спорі.

Керуючись ст. ст. 19, 43, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 40, 115, 116 КЗпП України, ст. ст. 4, 10, 15, 16, 76, 259, 264, 265, 268, 273 – 274 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Вінницької районної державної адміністрації про стягнення коштів, невиплачених при звільненні - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 09.09.2021 року.

Суддя О.І. Бондаренко