Ухвала суду № 99470738, 04.09.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/11886/21

Провадження № 1-кс/234/5707/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2021 року м. Краматорськ

Слідчий суддя Краматорського міського суду Донецької області Романенко К.С., за участі секретаря судового засідання Коваленко Н.Є., прокурора Оголь В.М., підозрюваного ОСОБА_1 , захисників Баринової Л.Г., Коваленка В.В., Павличук В.П.

розглянув клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Симонян Р.С., погодженого з прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих ТУ ДБР Донецької обласної прокуратури Самохіною Л.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костянтинівка Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62021050010000118 від 08.04.2021 року -

ВСТАНОВИВ:

04.09.2021 року старший слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Симонян Р.С, за погодженням прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих ТУ ДБР Донецької обласної прокуратури Самохіної Л.В. звернувся до слідчого судді в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62021050010000118 від 08.04.2021 року з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 .

Клопотання обґрунтовує тим, що в провадженні першого СВ (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську перебувають матеріали кримінального провадження № 62021050010000118 від 08.04.2021 року за підозрою ОСОБА_1 , за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , перебуває на посаді заступника начальника Костянтинівського міського відділу Державної міграційної служби України в Донецькій області.

Згідно з Приміткою до статті 364 Кримінального кодексу України службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Відповідно до п. 2 Примітки до статті 368 КК України, службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-5, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 6 Закону України «Про державну службу» належать до категорії «Б», судді, прокурори, слідчі і дізнавачі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.

Таким чином, останній є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Відповідно до змісту положень статті 19 Конституції України при здійсненні своїх посадових обов`язків ОСОБА_1 , зобов`язаний у своїй роботі керуватися лише Конституцією України, Законами України та покладеними на нього функціональними обов`язками.

Крім того, ОСОБА_1 , є суб`єктом, на якого відповідно до підпункту «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» поширюється дія вказаного Закону.

Так, згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», корупція – це використання особою, зазначеною у частині першій ст. 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій ст. 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», неправомірна вигода – це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

Нормами ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особам, зазначеним у частині першій ст. 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваженняабо своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Положеннями ст. ст. 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вимоги для себе чи інших осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Нехтуючи вищезазначеними нормами чинного законодавства, а також нівелюючи основні засади державної служби в Україні, ОСОБА_1 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, здійснюючи функції представника влади, діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, підозрюються у вчиненні злочину за наступних обставин.

Так, наприкінці липня 2021 року, близько 10.00 год., точний час досудовим розслідуванням не встановлено, до Костянтинівського міського відділу Державної міграційної служби України в Донецькій області, розташованого за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Білоусова, буд. 10, звернулася ОСОБА_2 , з метою отримання інформації, в частині законності перебування її сина ОСОБА_3 , на території України, якій того ж дня заступник начальника Костянтинівського міського відділу Державної міграційної служби України в Донецькій області ОСОБА_1 , повідомив порядок законності перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Далі, 11.08.2021, близько 15.00 год., точний час досудовим розслідуванням не встановлено, до Костянтинівського міського відділу Державної міграційної служби України в Донецькій області розташованого за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Білоусова, буд. 10, знову звернулася ОСОБА_2 , з метою отримання інформації, в частині законності перебування її сина, громадянина Вірменії ОСОБА_3 , на території України.

Так, перебуваючи у службовому кабінеті № 3 заступника начальника Костянтинівського міського відділу Державної міграційної служби України в Донецькій області ОСОБА_1 , останній повідомив, що її син ОСОБА_3 підлягає видворенню за межі України із забороною в`їзду на територію України. В цей час в останнього виник умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 за вчинення дій, які входять до кола його службових обов`язків. ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів запропонував ОСОБА_2 , надати йому грошові кошти у сумі 6000 гривень, використовуючи засоби конспірації, зазначив суму грошових коштів на аркуші паперу, вказавши, що вказана сума коштів необхідна для складання документів у яких не буде значитись заборона в`їзду на територію України, та що у разі не надання йому грошових коштів, її сина буде затримано та видворено без права в`їзду на територію України. На вказану пропозиції ОСОБА_2 , вимушено погодилася.

13.08.2021 ОСОБА_2 , розуміючи, що вимоги заступника начальника Костянтинівського міського відділу Державної міграційної служби України в Донецькій області ОСОБА_1 є протиправними та незаконними, звернулася з відповідною заявою до правоохоронних органів та з цього часу діяла під їх контролем.

Далі, 19.08.2021, близько 07.30 год., точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_2 , діючи під контролем працівників правоохоронних органів прийшла до приміщення Костянтинівського міського відділу Державної міграційної служби України в Донецькій області розташованого за адресою: Донецька область, м.Костянтинівка, вул. Білоусова, буд. 10, де від заступника начальника Костянтинівського міського відділу Державної міграційної служби України в Донецькій області ОСОБА_1 , отримала інформацію про позитивне вирішення її питання та необхідність прийти 02.09.2021 з метою отримання документів на її сина ОСОБА_3 , та надання йому неправомірної вигоди за вирішення обговореного раніше питання.

Так, 02.09.2021 близько 09.00 год., точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_2 , діючи під контролем працівників правоохоронних органів прийшла до службового кабінету № 3 Костянтинівського міського відділу Державної міграційної служби України в Донецькій області, розташованого за адресою: Донецька область, м.Костянтинівка, вул. Білоусова, буд. 10, де заступник начальника Костянтинівського міського відділу Державної міграційної служби України в Донецькій області ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів наказав ОСОБА_2 покласти грошові кошти на стіл, який розташований навпроти. На вказану протиправну вимогу, ОСОБА_2 , дістала зі своєю сумки грошові кошти у вигляді предмету неправомірної вигоди в сумі 8000 грн., та поклала їх на вказаний ОСОБА_1 , письмовий стіл, під канцелярську папку зеленого кольору.

Побачивши, що ОСОБА_2 , виконала його протиправну вимогу, останній почав розповідати їй порядок законності перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, а саме складання документів про видворення її сина громадянина Вірменії ОСОБА_3 , без заборони для подальшого в`їзду на територію України.

Отримавши впевненість в позитивному вирішенні питання ОСОБА_2 , покинула кабінет заступника начальника Костянтинівського міського відділу Державної міграційної служби України в Донецькій області ОСОБА_1 , та з цього часу останній заволодів вказаними грошовими коштами.

Таким чином, ОСОБА_1 , підозрюється в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, що поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто злочині, передбаченому ч. 3 ст. 368 КК України.

02.09.2021 ОСОБА_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України та 03.09.2021 йому повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується наступними зібраними доказами, а саме: повідомлення ГВ БКОЗ ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях про вчинення кримінального правопорушення, заявою ОСОБА_2 , про вчинення кримінального правопорушення, протоколами допиту в якості свідків ОСОБА_2 , протоколами допиту понятих, які брали участь у проведенні слідчих дій, протоколами огляду та вручення грошових коштів, протоколами обшуків.

Окрім того, причетність ОСОБА_1 , до інкримінованого йому злочину підтверджується матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, та іншими доказами в їх сукупності.

Таким чином, з метою запобігання спробам ОСОБА_1 , незаконно впливати на свідків та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема, використовувати вплив на свідків, як особисто так і через своїх знайомих з числа працівників правоохоронних органів, сторона обвинувачення вважає за доцільне застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Зазначена необхідність та неможливість обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , іншого менш суворого запобіжного заходу обґрунтовується тим, що він, перебуваючи на волі, використовуючи своє коло знайомих в системі правоохоронних органів та особисто, може чинити тиск на свідків з метою змусити їх надати неправдиві свідчення, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню з метою уникнення покарання за скоєння ним кримінального правопорушення, а також його можливістю переховуватися від правоохоронних органів, побоюючись відповідальності за вчинений злочин.

Окрім того, ОСОБА_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень. Зокрема санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, що в сукупності з іншими ризиками, дає достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи міру покарання, яка йому загрожує за його протиправні діяння, будучи звільненим з-під варти, з метою уникнення покарання, буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Крім цього, у рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , відповідає суспільному інтересу. Крім того, гарантії того, що останній не вчинить інше кримінальне правопорушення, відсутні.

Так, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов`язків, попередження та своєчасне припинення вчинення ОСОБА_1 , незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.

Все вищезазначене дає органу досудового розслідування достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 , при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, у подальшому може переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на свідків по кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Окрім того, органу досудового розслідування ще необхідно встановити ряд обставин вчинення кримінальних правопорушень та провести значний обсяг слідчих дій, направлених на пошук нових доказів протиправної діяльності ОСОБА_1 . У разі перебування ОСОБА_1 , на волі виникає ризик вчинення ним дій, спрямованих на приховування та знищення речових доказів його протиправної діяльності.

Разом із тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

У виняткових випадках застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що ОСОБА_1 , вчинив тяжкий злочин, являється працівником правоохоронного органу, з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього обов`язків, беручи до уваги, що вчинене останнім кримінальне правопорушення створило в очах громадян негативне враження безладдя, та безкарності у Національній поліції України, що є виключним випадком, зважаючи на суспільну ситуацію у державі слід ОСОБА_1 , визначити заставу у розмірі, що перевищує 80 та є не меншою ніж 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому визначити необхідність виконання ним наступних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, не відлучатися із м. Костянтинівка Донецької області без дозволу слідчого, прокурора або суду, утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами, з приводу вчиненого ним кримінального правопорушення, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон у разі наявності.

Все вищезазначене дає органу досудового розслідування достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 , при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, у подальшому може переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на свідків по кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити, зазначив, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, а відтак інші, більш м`які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Захисники в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні клопотання та застосовувати запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, а саме домашній арешт з 21 годин до 06 годин ранку, або заставу розмір якої визначити з урахування доходу підозрюваного. Окрім того, захисники показали, що прокурором не доведені ризики, визначені ст.177 КПК України. Вважають, що підозра ОСОБА_1 є необгрунтованою, оскільки має місце провокація взятки; свідок ОСОБА_2 сама звернулася до підозрюваного за допомогою. Захисники просили також, врахувати наявність тісних соціальних зв`язків, неповнолітні дитини у ОСОБА_1 , відсутність судимостей , позитивну характеристику та стан здоров`я.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав своїх захисників та додатково показав, що все що відбулося є провокація.

Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

02.09.2021 року, о 18-46 год. ОСОБА_1 затримано, як особу, підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

03.09.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя, вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме: заявою ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення , протоколами допиту як свідка ОСОБА_2 від 13.08.2021, додаткового допиту ОСОБА_2 від 02.09.2021 року, протоколом огляду та вручення грошових коштів від 02.09.2021, протоколом обшуку від 02.09.2021, протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 02.09.2021 року.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, інкримінованого йому стороною обвинувачення.

Надані докази зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства», рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»), отже на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов`язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.

Щодо доводів підозрюваного та сторони захисту про провокацію взятки, вони спростовуються протоколом допиту свідків ОСОБА_2 від 13.08.2021 року та 02.09.2021 року. Як вбачається з її пояснень – вона вважає протиправними дії співробітника міграційної служби ОСОБА_1 з вимагання у неї грошових коштів.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Слід зазначити, що ризики, на які вказує прокурор, доводяться з огляду на початкову стадію досудового розслідування.

Таким чином, слідчий суддя вважає доведеними ризики, з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення та особи підозрюваного, що останній може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження і саме обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків та надасть можливість досягти органу досудового розслідування завдань, передбачених ст. 2 КПК України, а саме: захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , дані, які характеризують останнього, як особу, та враховує те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити іншк кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється з метою уникнення покарання, використовуючи своє коло знайомих в системі правоохоронних органів, оскільки є діючим співробітником правоохоронного органу, та для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні і наведені у судовому засіданні, вважає недостатньою застосування більш м`якого запобіжного заходу, як на тому наполягала сторона захисту.

Слід зазначити, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про часткове задоволення клопотання.

Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованого правопорушення і правильності кваліфікації його дій, з чим сторона захисту не погоджується, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Відповідно до рішень ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року розмір застави повинен бути належною гарантією того, що заявник вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу, при визначенні розміру застави виправданим є врахування серйозності обставин справи.

При визначенні ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182,183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Вивченням особи підозрюваного ОСОБА_1 встановлено, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою він мешкає разом із сином ОСОБА_5 , 2012 року народження, тещою ОСОБА_6 , дружиною ОСОБА_7 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї від 03.09.2021 року про фактичне проживання.

Згідно щорічної Декларації ОСОБА_1 , як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування з офіційного сайту НАЗК, його заробітна плата за 2020 рік склала 216 235 грн.

Крім цього, член родини ОСОБА_1 а саме дружина , яка за повідомленням підозрюваного не працює та знаходиться на його утриманні , має у власності транспортні засоби, а саме автомобіль вантажний, напівпричепа самоскид та легковий автомобіль, придбаний у 2019 році. Крім цього дружина підозрюваного у 2019 році придбала квартиру у м. Костянтинівка площею 43.4 кв.м., родина також має у власності грошові активи.

Таким чином, враховуючи обставини кримінальних правопорушень, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, його майнового стану, слідчий суддя вважає, що застава у сумі 136 200 грн. з покладенням обов`язків передбачених частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 29, 55, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій народився м. Костянтинівка Донецької області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Бахмутська установа виконання покарань № 6» строком на 60 діб, а саме – до 31 жовтня 2021 року включно.

Визначити розмір застави ОСОБА_1 у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме в розмірі 136 200 (сто тридцять шість тисяч двісті ) гривень, який перерахувати на рахунок № UА 828201720355259003000011792, отримувач коштів ДКСУ м. Київ, код отримувача (код за ЄДОПОУ) 26288796, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 820172.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1)прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду;

2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого або прокурора, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021050010000118;

3)повідомляти слідчого, прокурора який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021050010000118 чи суд, про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4)утримуватись від спілкування із свідками у кримінальному провадженні № 62021050010000118;

5)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, у разі наявності, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного в разі його звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, визначити до 31 жовтня 2021 року.

Попередити, що у разі невиконання даних обов`язків, згідно зі ст.182 ч.8 КПК України, заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого суді, суду без поважних причин, чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали був проголошений 06.09.2021 року о 15-30 год.

Слідчий суддяК. С. Романенко