Вирок № 99470171, 08.09.2021, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1537/21

ВИРОК

Іменем України

08 вересня 2021 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

судді Ганкіної І.А.,

при секретарі Жигаровій Д.О.,

з участю:

прокурора Караваєвої В.В.

потерпілого ОСОБА_1

адвоката Гуменюка В.А.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021020050000117 від 15.03.2021 року по обвинуваченню:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червоноармійське, Якимівського району, Запоріжської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 14.03.2021 біля 13:00 год. будучи в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи в будинку за місцем проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , де він проживав разом із співмешканкою ОСОБА_3 , вчинив словесний конфлікт із останньою. Під час конфлікту ОСОБА_2 , розуміючи протиправність своїх дій, передбачаючи та усвідомлюючи суспільну небезпечність наслідків та бажаючи їх настання, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень в життєво важливі органи ОСОБА_3 та шкоди її здоров`ю, в ході конфлікту з ОСОБА_3 , наніс останній один удар кулаком правої руки в область грудної клітки з правого боку, внаслідок чого ОСОБА_3 впала обличчям на підлогу та розбила лобну частину голови. В цей час ОСОБА_3 стала підводитись, однак ОСОБА_2 , продовжуючи реалізовувати свій умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень в життєво важливі органи потерпілої, знову ударив її правою рукою в живіт, ближче до грудної клітки з лівого боку, від чого ОСОБА_3 впала обличчям на підлогу та розсікла собі брову. Після чого, ОСОБА_2 вдарив її правою ногою в область грудної клітки справа. В подальшому, ОСОБА_2 підняв ОСОБА_3 та поклав на ліжко, витер її обличчя хустинкою, та заснув біля неї. Від отриманих травм, відповідно до висновку експерта № 22-К від 27.04.2021, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 16.00 год.

Відповідно до висновку експерта № 250 від 27.05.2021, 07.04.2021 у ОСОБА_3 виявлено закриту тупу травму грудей та живота у вигляді крововиливів в м`які тканини грудей та живота, деформації грудної клітки за рахунок правосторонніх багаточисельних переломів ребер по декільком анатомічним лініям з ушкодженням обох листків плеври та тканини легень, забою серця, ушкодження діафрагми та правої долі печінки, розриву капсули та тканини селезінки, крововиливу в заочеревинний простір, що ускладнилося розвитком правостороннього гемопневмотораксу та травматичного шоку, що підтверджується результатами судово-гістологічної експертизи, при які було визначено рівень шоку, що склав 0,91 (від максимального значення 1,0). Смерть ОСОБА_3 настала від вказаної закритої тупої травми грудей, яка ускладнилася травматичним шоком. Між закритою тупою травмою грудей, яка ускладнилася травматичним шоком та смертю ОСОБА_3 є прямий причинний зв`язок. Вказана закрита тупа травма грудей у ОСОБА_3 утворилися від дії (удару та стиснення) твердого тупого предмету (предметів), належать до тяжких тілесних ушкоджень як така, що має ознаки небезпеки для життя, оскільки спричинила розвиток загрозливих для життя явищ у вигляді травматичного шоку.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні вину визнав повністю, щиро розкаявся та суду показав, що 14.03.2021 року він повернувся додому до будинку АДРЕСА_2 , де мешкав зі своєю співмешканкою ОСОБА_3 . Був напідпитку, у цей день вживав спиртне, тому ОСОБА_3 почала його сварити, так як він має алкогольну епілепсію і йому не можна пити. Він почав сваритися з нею у відповідь і битися. Так, він вдарив ОСОБА_3 кулаком в область грудини з правого боку від чого вона впала на підлогу та розбила лоб. Потім вона підвелася і він знову її вдарив рукою у живіт, ближче до грудини. ОСОБА_3 знову впала та розсікла брів, так як теж була нетвереза. Після цього він вдарив її ще раз ногою у грудину, а потім підняв та заніс у спальню, де поклав на ліжко. Він допоміг їй витерти кров, вони поговорили та лягли спати. Ранком він проснувся, взяв її за руку та відчув, що вона холодна. Він покликав брата потерпілої ОСОБА_1 та попросив його подивитися до сестри. Той підійшов до сестри і сказав, що вона померла. У скоєному розкаюється, жалкує про загибель співмешканки. Позов визнав повністю.

Потерпілий ОСОБА_1 допитаний у судовому засіданні суду показав, що проживав у одному будинку разом з сестрою - ОСОБА_3 та її співмешканцем - ОСОБА_2 . Сестра співмешкала з обвинуваченим біля двох років. Бувало, що сварилися, але ранком вже говорили один з одним, тому не втручався. У день події він прийшов до будинку та чув як ОСОБА_2 та його сестра сварилися між собою. Чув, що сестра сказала співмешканцю: «Не гупай мене. Мені боляче. Що хочеш, щоб я покликала брата?». Потім він пішов у гості, коли повернувся та колов дрова, до нього підійшов ОСОБА_2 попросив піти з ним, він пішов, глянув до сестри, яка лежала прямо, накрита ковдрою і побачив, що вона мертва. Про це сказав ОСОБА_2 . Позов підтримав, просив стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., так як втратив рідну людину, втрата є невідновлювальною.

За згодою обвинуваченого, потерпілого, захисника обвинуваченого, згідно ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів зібраних в ході досудового розслідування, стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, крім даних, що характеризують особу обвинуваченого, і при цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, у суду немає сумніву у добровільності його позиції, а також роз`яснено, що в такому випадку обвинувачений буде позбавлений можливості оспорювати дані фактичні обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Згідно ст.377 КПК України, суд діє в межах висунутого обвинувачення.

В силу п.3 ч.1 ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Таким чином, суд, відповідно до ст.65 КК України, при призначенні обвинуваченому виду та міри покарання, приймає до уваги характер, ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який є раніш не судимим, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, негативної характеристики по місцю проживання не має, надав на досудовому слідстві заяву з повним зізнанням у скоєному злочині від 15.03.2021 р. Разом з цим суд враховує, що вчинення кримінального правопорушення було скоєно у стані алкогольного сп`яніння, щодо особи з якою обвинувачений знаходився у близьких стосунках.

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 є щире каяття.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 є скоєння злочину у стані алкогольного сп`яніння та вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебував у близьких відносинах.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів.

Щодо визначення наявності підстав для застосування нормативних положень ст.69 КК України, про що клопотала сторона захисту обвинуваченого, суд враховує, що як роз`яснено у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. N 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання" (зі змінами) згідно зі ст. 69 КК України призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за вчинений злочин, може мати місце лише за наявності кількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості цього злочину, з урахуванням особи винного.

Тобто, лише наявність не менш двох обставин, що пом`якшують покарання, не є автоматичною підставою для застосування ст.69 КК України. Вказані пом`якшувальні обставини повинні бути такими, що істотно знижують ступінь тяжкості цього злочину, та потребують оцінки як обставин вчинення кримінального правопорушення, так і особи винної у вчиненні кримінального правопорушення.

Однак, пом`якшувальних обставин (не менш двох), які могли б бути визнані судом як такі, що є підставою для застосування ст.69 КК України, судом не встановлено. До пом`якшувальних обставин суд відносить лише щире каяття.

Тому, враховуючи вказане, суд вважає, що підстав для застосування положень ст.69 КК України при визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 не вбачається.

При розгляді даного кримінального провадження, суд керувався принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно статті 6 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом; кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Сукупність даних про обставини вчинення кримінального правопорушення та особу винного, дають суду підстави вважати, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 потребує ізоляції від суспільства, внаслідок чого йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення, але не на максимальний термін, що на переконання суду, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності і захистом інтересів потерпілого.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову потерпілого, суд виходить із такого.

Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

За приписами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Як роз`яснено в п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» від 02 липня 2004 року № 13, при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди за позовом потерпілого суди повинні керуватися відповідними положеннями Цивільного кодексу України та роз`ясненнями, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (далі - Постанова).

Відповідно до пункту 9 цієї Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд зауважує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, пов`язаних із втратою близької людини. Разом з цим, суд погоджується з тим, що потерпілому було спричинено моральну шкоду в результаті протиправних дій обвинуваченого. Потерпілий зазнав значних душевних страждань, пов`язаних із смертю сестри, що призвело до істотних, невідновлювальних змін в його житті у вигляді втрати рідної людини.

Тому, виходячи з положень статей 23, 1167 ЦК України, суд вважає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди слід задовольнити в повному обсязі, стягнувши з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

До вступу вироку суду в чинність запобіжний захід відносно ОСОБА_2 залишити попередній у виді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід відносно ОСОБА_2 залишити попередній - тримання під вартою.

Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання - 15.03.2021 року.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Речові докази: вирізки з РБК покривала, килима, змиви РБК з холодильника, фрагмент тканини з РБК, матерчаті сині джинси з РБК, одяг з трупа ОСОБА_3 , зрізи нігтів, відбитки пальців ОСОБА_3 , зразок крові ОСОБА_3 поміщені до кімнати зберігання речових доказів ВП ВРУП ГУНП у Вінницькій області - знищити, знявши арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.03.2021 року.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Обвинувачений має право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Суддя І.А. Ганкіна