Рішення № 99469901, 09.09.2021, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 09.09.2021

Справа № 501/1165/21

2/501/849/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2021 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючої судді - Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом ОСОБА_1

до

відповідача Чорноморської міської ради Одеської області

третя особа: ОСОБА_2

предмет та підстави позову: про визнання права власності на спадкове майно

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне та

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

ОСОБА_1 19.04.2021 звернулась до суду з позовом до Чорноморської міської ради Одеської області (третя особа: ОСОБА_2 ) про визнання права власності на спадкове майно, згідно якого просить суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 право на 2/3 частини однокімнатної квартири загальною площею 22,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позов мотивовано тим, що після державної реєстрації шлюбу своє дівоче прізвище " ОСОБА_4 ", позивач змінила на прізвище чоловіка - " ОСОБА_5 ?єва".

Батьками позивача є ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .

До одруження мати позивача мала прізвище " ОСОБА_7 ".

Бабусею позивача по матері є ОСОБА_8 .

Позивач вказує, що 27.05.2004 мати та бабуся шляхом приватизації кожна отримали у власність по 1/3 частини однокімнатної квартири загальною площею 22,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 27.05.2004, виданим на підставі розпорядження органу приватизації №25 від 26.05.2004.

Також, позивач стверджує в позові, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла її бабуся.

На момент смерті бабуся та мати були зареєстровані й фактично проживали за однією адресою, а тому мати позивача фактично прийняла у спадщину 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала бабусі на момент смерті, так як протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, вона не заявила про відмову від спадщини.

Крім того, позивач в позові зазначає, що:

- ІНФОРМАЦІЯ_5 помер її батько - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6

- ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У зв`язку з чим, для позхивача, як спадкоємця за законом першої черги, відкрилася спадщина на 2/3 частини однокімнатної квартири загальною площею 22,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , які належали її матері на момент смерті.

Своєчасно звернувшись до нотаріуса з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачка отримала письмову відмову, та їй рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з позовом.

Третя особа - ОСОБА_2 у встановлений ухвалою строк не подав відзив на позов, в судове засідання не з`явився, був належним чином сповіщений про день і час судового розгляду справи.

Представник відповідача - Чорноморської міської ради Одеської області 08.07.2021 надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та зазначив, що даним спором інтереси Чорноморської міської ради не зачіпаються (а.с.78).

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 19.04.2021 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.26).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 20.04.2021 відкрито провадження у справі (а.с.29-30).

В судовому засіданні 17.06.2021 закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.45-46).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 17.06.2021 від Чорноморської міської державної нотаріальної контори витребувано копію спадкової справи (а.с.49-50).

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що після державної реєстрації шлюбу своє дівоче прізвище " ОСОБА_4 " змінила на прізвище чоловіка - " ОСОБА_5 ?єва", що підтверджується копією повторного свідоцтва про шлюб, виданим Чорноморським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №122 від 07.04.2017 (а.с.8).

Батьками позивача є ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданим Іллічівським міським відділом РАЦС Одеської області, актовий запис №114 від 13.02.1990 (а.с.12).

До одруження мати позивача мала прізвище " ОСОБА_7 ", що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00011535935 від 21.12.2012 (а.с.11).

Бабусею по матері позивача є ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданим Новодвинським територіальним відділом агенції РАЦС Архангельської області, актовий запис №420 від 26.07.1967 (а.с.12).

ОСОБА_8 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 шляхом приватизації кожний отримали у власність по 1/3 частини однокімнатної квартири загальною площею 22,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 27.05.2004, виданим на підставі розпорядження органу приватизації №25 від 26.05.2004 (а.с.17-18).

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області, актовий запис №205 від 05.04.2011 (а.с.13).

На момент смерті ОСОБА_8 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були зареєстровані й фактично проживали за однією адресою, що підтверджується копіями довідки з місця проживання про склад сім`ї та прописку від 29.07.2015 та листа Відділу реєстрації обліку осіб Виконавчого комітету Чорноморської міської ради від 14.05.2018 №8-770 (а.с.14-15).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть, виданим Чорноморським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (а.с.9).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданим Чорноморським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №137 від 13.02.2018 (а.с.10).

Звернувшись до нотаріуса з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 отримала письмову відмову, та їй рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, що підтверджується копією повідомлення Чорноморської міської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 22.01.2019 №93/02-14 (а.с.4).

Згідно матеріалів спадкової справи №154/2018 відкритої після померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до нотаріальної контори звернулась ОСОБА_1 (а.с.57-77).

V. Оцінка Суду.

Відповідно до ст.ст.1216-1218 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого, статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Статтею 392 ЦК України регламентовано, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання, у разі якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що позивач по справі є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданим Іллічівським міським відділом РАЦС Одеської області, актовий запис №114 від 13.02.1990 (а.с.12).

Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина, до складу якої входить 1/3 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Факт наявності частини даного нерухомого майна померлій підтверджуються копією свідоцтва про право власності на житло (а.с.17), право власності не зареєстровано.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

За змістом ст.51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

Слід наголосити, що відповідачем за позовом про визнання права власності на спадкове майно є коло спадкоємців, власники майна або особа, яка вважає себе власником майна. При цьому така особа має не визнавати або оспорювати це право позивача, і між сторонами має існувати спір про право, який суд вирішує у порядку позовного провадження.

В ході судового розгляду встановлено, щоОСОБА_8 , яка є бабусею позивача, ОСОБА_3 - мати позивача та ОСОБА_2 шляхом приватизації кожний отримали у власність по 1/3 частини однокімнатної квартири загальною площею 22,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 27.05.2004, виданим на підставі розпорядження органу приватизації №25 від 26.05.2004 (а.с.17-18).

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Отже, на момент пред`явлення даного позову до суду, власником 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 - є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду вказала відповідачем лише Чорноморську міську раду Одеської області, фактично наголошуючи на безхазяйність майна.

У пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України, норми якої кореспондуються зі статтею 51 ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє.

З огляду на викладене, суд позбавлений права самостійно заміняти неналежного відповідача або залучати співвідповідача, оскільки така ініціатива повинна виходити від позивача, який повинен подати відповідне клопотання.

Встановлені у справі обставини свідчать про те, що позивач обізнаний відносно того, що квартира на підставі спільної часткової власності належить ОСОБА_2 .

Незважаючи на вказане, позивач не пред`явив позовні вимоги до вказаної особи із якою має спір про право. За таких обставин, суд не взмозі вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується.

У зв`язку із чим, суд розглянув позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач та прийшов до висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спадкове майно.

Обґрунтовуючи дане судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст.6 (право на справедливий суд), ст.13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст.17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст.1 Протоколу 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).

Крім того, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява №26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

З цих підстав, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 258-259, 263 Цивільного - процесуального кодексу України, Суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Чорноморської міської ради Одеської області (третя особа: ОСОБА_2 ) про визнання права власності на спадкове майно - відмовити повністю.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст судового рішення складено 09 вересня 2021 року.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко