Рішення № 9946946, 12.02.2009, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

Справа № 22ц-259 2009 р. Головуючий у 1 інстанції Мельник В.В.

Категорія 53 Доповідач Лисична Н.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2009 р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого Рудь В.В.

Суддів Повєткіна В.В., Лисичної Н.М.

при секретарі Чергенець C.O.

ознайомившись з апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2008 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2008 p., яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, на тій підставі, що судом при вирішенні спору були порушені норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду колегія суддів вважає необхідним скаргу задовольнити частково, а рішення суду частково змінити.

Як вбачається з матеріалів справи в період з 03.04.1992 р. по 05.09.2007 р. позивач знаходився у трудових відносинах з відповідачем (а.с. 8-11).

На підставі висновку ВКК № 674 від 23.07.2007 р. позивачеві була заборонена праця на посаді гірничого майстра дільниці РЗО і розпорядженням по підприємству № 1366-к від 24.07.2007 він був відсторонений від роботи за станом здоров'я та йому було роз'яснено, що за ініціативою адміністрації підприємства його буде звільнено на підставі ст. .40 ч. 1 п.2 КЗпП України (а.с. 71).

05.09.2007 p. на підставі розпорядження відповідача за № 1723-к, при погоджені з профспілковим комітетом шахти ОСОБА_1 було звільнено з підприємства на підставі ст. .40 ч. 1 п.2 КЗпП України (а.с. 13).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за дні відсторонення суд обґрунтовано виходив з їх доведеності, а саме що з 26.07.2007 р. по 31.07.2007 р. і з 01.08.2007 р. по 23.08.2007 р. він був на лікарняних листах і вказані періоди непрацездатності позивачеві були оплачені (а.с. 14, 16). Після відсторонення ОСОБА_1 з 23.07.2007 р. від виконання обов"язків гірничого майстра дільниці РЗО його було направлено в розпорядження відділу кадрів ш."Благодатна" (а.с. 71), де йому не було роз'яснено в чиєму розпорядженні та де він повинен знаходитись на протязі робочого дня та чим займатися (пояснення свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3). Судом першої інстанції також встановлено, що позивач в період з 27.08.2007 р. по 04.09.2007 р. перебував на території підприємства, в тому числі у відділі кадрів ш."Благодатна" (пояснення свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_2, ОСОБА_3). Враховуючи встановлене суд дав належну оцінку актам про відсутність позивача на робочому місті в зазначений період.

Висновок суду про те, що ВАТ «Павлоградвугілля» було порушено вимоги ст. .117 КЗпП України є обґрунтованими, оскільки підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_2 про те, що їй відомо, що позивач звертався до адміністрації з вищезазначеними вимогами, а також з вимогами надати йому довідку про розмір його середнього заробітку перед звільненням.

Між тим рішення суду в частині розміру стягнутої суми компенсації підлягає зміні, оскільки суд, роблячи розрахунок виходив із середнього заробітку позивача 2.413 грн. 99 коп. (а.с. 35), в той час як вказана сума є середньою заробітною платою за серпень 2007 р. (а.с. 35). Згідно довідці відповідача, яка була надана на запит апеляційного суду, на момент звільнення позивача його оклад (гірничий майстер дільниці РЗО) становив 1.640 грн., а тому сума компенсації за затримку розрахунку при його звільнені повинна становити 29.520 грн. (1.640 грн. х 18міс). Враховуючи зазначене з ВАТ «Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 29.520 грн.

Що стосується задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, то рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим, а розмір стягнутої судом суми є домірним тим моральним стражданням, які були завдані позивачу протиправними діями відповідача.

Приведені доводи в апеляційній скарзі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не мають правового значення, а зводяться лише до незгоди з висновками суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2008 р. в частині стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільнені змінити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» (р/р 2600730170917 у Павлооградському відділенні Промінвестбанку, МФО № 305556, КОД 00178353) на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації за затримку розрахунку при звільнені 29.520 (двадцять дев'ять тисяч п"ятсот двадцять) грн..

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту оголошення, але може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців.