Рішення № 99464858, 08.09.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 08.09.2021

ЄУН 937/6438/21

Провадження № 2/937/3110/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2021 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря - Бондаренко Г.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Товарної біржі «Українська товарна біржа» про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . У зв`язку з його смертю відкрилась спадщина за заповітом, зокрема на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок належав ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу №198214 від 22.11.2001 року, укладеному між ним та ОСОБА_2 . Договір був зареєстрований на Товарній біржі «Українська Товарна Біржа» згідно ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу» за реєстрованим №198214. З часу придбання будинку спадкодавець зареєструвався та мешкав у вказаному будинку. Після укладення договору спадкодавець зареєстрував за собою право власності на будинок в Мелітопольському МБТІ. 05.07.2021 року позивач, яка є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 , звернулася до приватного нотаріуса Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області Сєдова В.В. з проханням про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний будинок. Але у зв`язку з тим, що наданий позивачем договір купівлі - продажу, зареєстрований товарною біржею «Українська товарна біржа» від 22.11.2001 року за №198214 був укладений з порушенням чинного законодавства України, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачу було відмовлено. Позивач вважає, що договір купівлі - продажу, зареєстрований товарною біржею «Українська товарна біржа» від 22.11.2001 року за №1982147 є дійсним, а тому звернулася до суду за захистом своїх прав.

У судове засідання позивач не з`явилася, але від її представника - адвоката Костирі Д.А. надійшла заява з проханням слухати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у підготовче судове засідання не з`явилася, але від неї надійшла заява з проханням слухати справу за її відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Представник третьої особи у підготовче судове засідання не з`явився, з невідомих причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про поважні причини своєї неявки суду він не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи, розгляд справи за його відсутності чи заперечень проти позовних вимог від нього не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Визнання позову відповідачем не порушує прав та законних інтересів інших осіб.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення своїх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 21 листопада 2001 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу придбав у ОСОБА_2 житловий будинок з господарчими спорудами АДРЕСА_1 . Договір зареєстрований на Товарній біржі «Українська товарна біржа» згідно ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» за реєстровим № 198214 /а.с.12/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Мелітопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис №2737 /а.с.9/.

ОСОБА_1 є донькою померлого ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Вознесенською сільською радою Мелітопольського району Запорізької області актовий запис №45 /а.с.8/.

Згідно довідки приватного нотаріуса Мелітопольського районного нотаріального округу у Запорізькій області Сєдова В.В. від 22.01.2021 року, ОСОБА_1 прийняла спадщину за законом після лихо діда ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом подання заяви про прийняття спадщини /а.с. 10/.

Постановою приватного нотаріуса Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області Сєдовим В.В. від 05.07.2021 року спадкоємцю ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу будинку, зареєстрований товарною біржею «Українська товарна біржа» від 22.11.2001 року за №198214 був укладений з порушенням чинного законодавства України.

Зі змісту договору купівлі-продажу від 22.11.2001 р. встановлено, що договір було укладено у відповідності до ст. 15 ЗУ від 10.12.1991 року «Про товарну біржу».

Так ст. 5 ЦК України та п. 4 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК передбачено, що правовий статус майна, а також права та обов`язки суб`єктів цивільних правовідносин щодо цього майна визначаються нормами матеріального права, які були чинними на час його створення або набуття.

Вирішуючи спір, суд керується положенням Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, оскільки спірні відносини виникли до набрання чинності новим ЦК України.

Положеннями ст. 42 ЦК (в редакції 1963 року), які мають застосовуватися до спірних правовідносин, дозволялося укладення цивільно-правових угод у вигляді усної та письмової форми (простої або нотаріальної).

Згідно з вимогами ст. 227 ЦК України (в редакції 1963 року) договір купівлі-продажу житлового будинку, повинен бути укладений у письмовій формі з обов`язковим нотаріальним посвідченням.

Невиконання цих вимог тягне недійсність такої угоди із застосуванням наслідків реституції, передбачених ч. 2 ст. 48 ЦК (в редакції 1963 року).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року членами біржі є прийняті до її складу вітчизняні та іноземні юридичні і фізичні особи. Член товарної біржі має право здійснювати біржові операції на біржі. Біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасники - члени біржі, якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Згідно з п. 49 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мінюсту від 14 червня 1994 року № 18/5, яка діяла на час спірних правовідносин, правовстановлюючим документом на житловий будинок міг бути договір купівлі-продажу, зареєстрований на біржі.

Зазначена норма закону суперечила чинній на той час ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, згідно з якою договір купівлі-продажу повинен бути нотаріально посвідчений та підлягав реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР 1963 року, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В такому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» №3 від 28.04.1978 визначено, що суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР 1963 року за вимогою сторони, яка виконала угоду, вправі визнати угоду дійсною. Це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору або для його укладення були наявні передбачені законом обмеження. Крім того, суд перевіряє, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Згідно з частиною другою ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно з частиною третьою ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Таким чином вищевказане свідчить про те, що при укладанні договору купівлі-продажу від 22.11.2001 року сторони керувались ч.2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», відповідно до якої угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Саме тому вони вважали, що договір купівлі-продажу укладено згідно вимог чинного на той час законодавства.

У відповідності до ч.2 ст. 47 ЦК УРСР та п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України 28.04.1978 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення, виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, вправі визнати угоду дійсною.

Враховуючи викладене, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд дійшов до висновку про те, що законодавець на час виникнення спірних правовідносин не вимагав нотаріального посвідчення договору відчуження нерухомості у разі укладання такого договору на товарній біржі, крім того при вчиненні договору купівлі-продажу житлового будинку дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності відбувся, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу житлового будинку, а отже, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України на момент його вчинення.

Дослідивши надані письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу дійсним обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року), п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28.04.1978 року ст. 392 ЦК України (в редакції 2003 р.), ст.ст. 12, 13, 81, 131, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Товарної біржі «Українська товарна біржа» про визнання договору купівлі-продажу дійсним - задовольнити в повному обсязі.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , - укладений 22 листопада 2001 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований товарною біржею «Українська товарна біржа» за реєстровим № 198214.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНКОПП - НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_4 виданий Мелітопольським РВУ МВС України в Запорізькій області від 20.03.1997 р.

Третя особа - Товарна біржа «Українська товарна біржа», місце розташування за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Академіка Туполєва, буд. 17, ЄДРПОУ 31403407.

Суддя: Т.В.Юрлагіна