Рішення № 99461426, 06.09.2021, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/6306/21

Провадження № 2/750/1653/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2021 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Маринченко О.А.,

секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз», Дочірнього підприємства «Нафтогазова компанія «Фактор» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

08 червня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз», Дочірнього підприємства «Нафтогазова компанія «Фактор», в якій просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» заборгованість по заробітній платі та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 3840 грн. 06 коп.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 77645 грн. 52 коп.;

- стягнути з Дочірнього підприємства «Нафтогазова компанія «Фактор» заборгованість по заробітній платі за період з 28.07.2020 до 07.08.2020.

Обгрунтував позивач свій позов тим, що 01 січня 2013 року він був прийнятий на роботу в Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» на посаду оператора заправних станцій на АГНКС № 15 в м. Чернігові. 21 липня 2020 року позивача повідомлено про те, що всі працівники АГНКС № 15 в м. Чернігові разом з ним повинні написати заяви про звільнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України з 21 липня 2020 року та одночасно написати заяви на прийняття на роботу в Дочірнє підприємство «Нафтогазова компанія «Фактор» з 22 липня 2020 року. Вимоги керівництва щодо написання заяв працівниками були виконані і 22 липня 2020 року надіслані на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз». Після чого, 23 липня 2020 року керівник позивача, зателефонувавши у відділ кадрів Дочірнього підприємства «Нафтогазова компанія «Фактор», повідомив, що всі працівники разом з ним прийняті на ті ж самі посади у Дочірнє підприємство «Нафтогазова компанія «Фактор». З 23.07.2020 до 07.08.2020 позивач продовжував виконувати свої посадові обов`язки на роботі АГНКС № 15 в м. Чернігові. 07 серпня 2020 року позивач був звільнений з Дочірнього підприємства «Нафтогазова компанія «Фактор» за угодою сторін. 25 серпня 2020 року позивачу не виплатили заробітну плату, а 31 серпня 2020 року керівник АГНКС № 15 Лілеєв О.В. передав позивачу трудову книжку, яка була надіслана з Дочірнього підприємства «Нафтогазова компанія «Фактор». Ознайомившись із трудовою книжкою позивач зрозумів, що у ній містяться записи від 27 липня 2020 року про звільнення його з роботи за власним бажанням з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз», від 28 липня 2020 року про прийняття на роботу на посаду оператора заправних станцій Дочірнього підприємства «Нафтогазова компанія «Фактор» та від 07 серпня 2020 року про звільнення з роботи за угодою сторін з Дочірнього підприємства «Нафтогазова компанія «Фактор». При звільненні позивача з роботи з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» останнім не було виплачено позивачу заробітну плату та грошову компенсацію за дні невикористаної щорічної відпустки. Також, позивачу не була виплачена заробітна плата при звільненні з роботи з Дочірнього підприємства «Нафтова компанія «Фактор». Позивач вважає, що відповідачі грубо порушили норми трудового законодавства України, в день звільнення не провели з ним повного розрахунку і не виплатили всі належні до виплати суми, чим порушили його трудові права, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 червня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Відповідачі в установлений судом строк відзив на позов не подали.

У судове засідання представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, зазначивши, що позивач позов підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представники відповідачів у судове засідання повторно не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомили, заяв чи клопотань не подали.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

На підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» з 01 січня 2013 року та обіймав посаду оператора заправних станцій АГНКС № 15 в м. Чернігів, що підтверджується записами у трудовій книжці (а.с. 8 на звороті).

На підставі наказу № ФН/К-224 від 24 липня 2020 року позивач звільнений з роботи за власним бажанням з 27 липня 2020 року відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Наказом Дочірнього підприємства «Нафтогазова компанія «Фактор» № НГК140 від 27 липня 2020 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду оператора заправних станцій АГНКС № 15 в м. Чернігів з 28 липня 2020 року, про що свідчить запис в трудовій книжці (а.с. 8 на звороті, 11).

На підставі наказу № НГК15 від 06 серпня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з роботи з 07 серпня 2020 року відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно із частиною першою статті 115 КЗпП України та статтею 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною першою статті 47 КЗпП України (на час звільнення позивача з роботи) було визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Також, згідно із частиною першою статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Частиною другою статті 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

За розрахунком позивача, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» перед ним по заробітній платі та по компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні складає 3840 грн. 06 коп.

Так, за липень 2020 року позивачу нараховано 9446 грн. 06 коп., а виплачено лише 3764 грн. 02 коп., що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу та копією виписки по картковому рахунку (а.с. 16, 17).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 червня 2021 року було витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» про звільнення ОСОБА_1 ФН/К-224 від 24 липня 2020 року, довідку про нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_1 за останні шість місяців, довідку про заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» по виплатам заробітної плати, компенсації за дні невикористаної щорічної та/або додаткової відпустки на момент звільнення ОСОБА_1 .

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» ухвалу суду про витребування доказів не виконано.

За таких обставин, при вирішенні спору суд виходить із доказів та розрахунку заборгованості, поданих позивачем, які не спростовувались Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз», та вважає позовні вимоги щодо стягнення з останнього заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 3840 грн. 06 коп. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (абзац 3 пункт 2).

За правилом пункту 8 даної постанови Кабінету Міністрів України нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як убачається з матеріалів справи, сума середньоденної заробітної плати позивача, яка не спростована відповідачем, становить 359 грн. 47 коп. Оскільки позивач був звільнений з роботи 27 липня 2020 року, тому з 28 липня 2020 року і до 07 червня 2021 року (дата, яку вказав позивач у позовній заяві) минуло 216 робочих днів, а відтак, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 216 х 359,47 = 77645 грн. 52 коп. (з даної суми не утримані податки і обов`язкові платежі).

При цьому, суд враховує, що заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки позивачу становить 3840 грн. 06 коп., а розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - 77645 грн. 52 коп., а тому приходить до висновку про очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, у зв`язку з чим вважає за можливе зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, до 40000 грн.

Вказана позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2020 року у справі № 225/5266/18 (провадження № 61-7884св19).

Водночас, суд не знаходить підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з Дочірнього підприємства «Нафтогазова компанія «Фактор» заборгованості по заробітній платі за період з 28 липня 2020 року до 07 серпня 2020 року, оскільки позивачем не було зазначено, яку саме заборгованість відповідач перед позивачем має і при розгляді справи встановити її не вдалося.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 81, 83, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 289, 354, 430 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз», Дочірнього підприємства «Нафтогазова компанія «Фактор» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 3840 грн. 06 коп. (три тисячі вісімсот сорок грн. 06 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.07.2020 до 07.06.2021 в сумі 40000 грн. (сорок тисяч гривень), виплату якого провести після утримання податків та інших обов`язкових платежів на користь держави.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» на користь ОСОБА_1 488 грн. 50 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз», місцезнаходження: вул. Фрометівська, 2, корп. 5, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи - 36134497.

Відповідач - Дочірнє підприємство «Нафтогазова компанія «Фактор», місцезнаходження: вул. Жилянська, 9-11, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи - 36555818.

Повний текст заочного рішення складено 08.09.2021.

Суддя