Рішення № 99456620, 08.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2021 року м. Київ № 640/14690/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Міністерства оборони Українипровизнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (код ЄДР: 00034022), в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу;

2) зобов`язати відповідача здійснити виплату одноразової грошової допомоги позивачу, згідно з Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018 та факту подання позивачем усіх документів, передбачених Порядком, затвердженим постановою КМ України від 25.12.2013 № 975.

Позиція позивачів.

Позивач зазначає, що є інвалідом другої групи та проходив службу в Збройних Силах України. Відповідно до наказу командира військової частини В2277 № 148 від 06.10.2014 року, ОСОБА_1 вважати таким, що з 18.08.2014 року, включено до складу сил Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Наказом командира військової частини В3231 №95-ос від 07.09.2015 року, позивач був звільнений з військової служби.

Позивач також зазначає, що 02.11.2015 року, під час первинного огляду ОСОБА_1 , було встановлено третю групу інвалідності. Причиною інвалідності с травма, пов`язана із захистом Батьківщини. При повторному огляді з 20.11.2018 року, встановлено другу групу інвалідності. Причиною встановлення другої групи інвалідності є захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини,

Витягу з протоколу засідання ЦВЛК по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв № 3533 від 12.12.2018 року, захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини.

Як надалі зазначено у позові, з метою реалізації соціального та правового захисту військовослужбовців, передбаченого Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011 -XII (ст. ст. 1, І-1, І-2.), повивач звернувся із заявою та доданими документами до неї до Київського міського військового комісаріату про направлення їх до Міністерства оборони України на комісію для розгляду питання, щодо виплати одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи.

Натомість, як зазначено у позові, Міністерство оброни України у Витязі з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 40 від 29.03.2019 року, прийшло до висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оскільки групу інвалідності змінено понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності. Допомога у зв`язку з встановленням III групи інвалідності виплачена в сумі 206 700,00 гривень.

Позивач не погоджується з відмовою відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги по другій групі інвалідності та вважає відмову протиправною.

Позивач стверджує, що отримав одноразову грошовому допомогу у зв`язку з встановленням III групи інвалідності у розмірі 206 700,00 гри, але другу групу інвалідності йому встановлено з 20.11.2018, тому саме з цієї дати у нього виникає право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі визначеним законодавством у разі отримання інвалідності II групи.

Позивач не погоджується з доводами відповідача відносно того, зміна групи інвалідності відбулась у понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, а відтак відсутні підстави для відмови у виплаті одноразової допомоги. В контексті останнього позивач посилається на судову практику.

Додає, що 01 січня 2017 набрав чинності Закон України № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було доповнено частиною 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий за: військовослужбовців та членів їх сімей» абзацом 2, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку зі змінами, що відбулися не здійснюється.

Однак, як вважає позивач, в силу статті 58 Конституції України, норма Закону України № 1774-VIII, яка набрала чинності 01.01.2017 не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, а саме встановлення первинно групи інвалідності за часовий проміжок з 2015 по 2018 рік, оскільки це фактично означатиме застосування зворотної дії закону в часі. Застосування даної норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача починаючи з 20.11.2018 року і саме з цього моменту слід рахувати 2-річний строк.

Вважає, що аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом.

Зазначає також, що стаття 16-3 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII у редакції до 01 січня 2017 року не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі, якщо після призначення первинної групи інвалідності (меншого відсотку втрати працездатності) особі було встановлено вищу групу інвалідності (більшого відсотку втрати працездатності), зокрема після двох років з часу первинного встановлення інвалідності.

Отже, позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.

Враховуючи викладене у позові, позивач просить задовольнити позов.

Позиція відповідача.

Відповідач зазначає, що протоколом від 29.03.2019 року № 40 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум позивачу було відмолено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності, у зв`язку з тим, що вищу групу інвалідності встановлено через два роки після первинного встановлення інвалідності.

Додає, що спір виник щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому II групи інвалідності з 26.11.2018.

У зв`язку з цим зазначає, що відповідно до абз. 3 п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, на думку МО України, до спірних відносин застосовується законодавство, що діяло на 26.11.2018.

Зазначає, що обидві норми пункту 4 статті 16-3 Закону (абз. 1 і 2) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності.

Правовідносини щодо первинного встановлення інвалідності виникли після набрання чинності зазначеним Законом, тому пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ застосовується до позивача.

З дня первинного встановлення інвалідності (02.11.2015) до дня встановлення II групи інвалідності (26.11.2018) минуло понад два роки. Відтак, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Відповідно до п. 4 cт. 16-3 Закону № 2011-XII дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. При цьому причина інвалідності (ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має.

Отже, відповідач вважає позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою від 12.08.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 03.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою від 26.09.2019 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Встановлені судом обставини.

У даному випадку учасниками справи не спростовуються та не заперечуються, а матеріалами справи підтверджуються викладені вище обставини та події щодо проходження позивачем служби, наступного встановлення груп інвалідності - як зазначено вище.

Що стосується власне оскаржуваного рішення, слід зазначити, що Комісія, розглянувши подані документи, дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, а саме, зазначено (п. 24): старшому солдату ОСОБА_1 (Київський МВК), якого 09.09.2015 звільнено з військової служби та 02.11.2015 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю III групи внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія АВ № 0427484 від 02.11.2015), а 26.11.2018 під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія АВ № 0968965 від 26.11.2018). Згідно з абзацом другим пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Зміна групи інвалідності у заявника відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності. Допомога у зв`язку з встановленням III групи інвалідності виплачена в сумі 206700 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, як вже зазначалося, 02.11.2015 під час первинного огляду органами МСЕК позивача визнано особою з інвалідністю III групи внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія АВ № 0427484 від 02.11.2015), а 26.11.2018 під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія АВ № 0968965 від 26.11.2018).

Ключовим правовим питанням у справі є правильність застосування до спірних правовідносин пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.91 N 2011-XII (далі - Закон N 2011-XII) та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 N 975 (далі - Порядок N 975).

У справах цієї категорії насамперед потрібно встановити які правові норми регулюють відносини сторін на час виникнення спору.

Спір виник щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням йому під час повторного огляду вищої (2) групи інвалідності з 26.11.2018.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.91 N 2011-XII було доповнено статтями 16-1, 16-2, 16-3, 16-4 Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 N 5040-VI. Цей Закон набрав чинності 01.01.2014 і застосовується до правовідносин, що виникли після 01.01.2014.

Відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону N 2011-XII у редакції, що діяла з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Згодом Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 N 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) пункт 4 статті 16-3 Закону N 2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".

Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону N 2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.

Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону N 2011-XII встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.

Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців.

З огляду на вищевикладене, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 вирішив відступити від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 (справа N 295/3091/17), 21.06.2018 (справа N 760/11440/17), 30.09.2019 (справа N 825/1380/18) та інших, де його застосовано, та дійшла такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.91 N 2011-XII:

(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;

(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону N 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014;

(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).

Також Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2020 у справі №1.380.2019.006957 зазначив про таке:

« <…> пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено вирішення питання виплати ОГД шляхом її виплати з урахуванням раніше виплаченої суми тим особам, яким раніше уже було встановлено факт ушкодження здоров`я і які раніше уже таку допомогу отримували.

Одночасно, цією нормою також передбачено обмеження такої виплати строком у два роки з часу попереднього встановлення факту ушкодження здоров`я.

Проте, ті особи, стан здоров`я яких погіршиться після спливу двох років з часу первинного встановлення факту ушкодження здоров`я, втрачають право на виплату ОГД, в тому числі з врахуванням раніше виплаченої суми.

Дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а наслідок, який спричинило ушкодження здоров`я після дворічного строку, відповідно до рішення МСЕК (встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має. Дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров`я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання.

Такий підхід (застосування дворічного строку) має на меті гарантування принципу правової визначеності для особи та запобігання можливих помилок з боку суб`єктів (органів МСЕК), які встановлюють причинно-наслідковий зв`язок між отриманою травмою або захворюванням та ступенем зумовленого ними погіршення стану здоров`я, визначивши, що лише протягом дворічного проміжку часу це можливо встановити достовірно.».

Застосовуючи ці висновки до обставин даної конкретної справи, суд звертає увагу на те, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено 2 групу інвалідності, відбувся 26.11.2018, а первинно інвалідність 3 групи встановлено 02.11.2015. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

За таких обставин, рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а відтак у задоволенні позову слід відмовити, оскільки відповідач не допустив відносно позивача протиправної поведінки та не допустив протиправної бездіяльності, як і не допустив прийняття протиправного рішення. При цьому, судом не встановлено обставин дискримінації позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 251, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Суддя О.А. Кармазін