Рішення № 99456606, 08.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2021 року м. Київ № 810/1633/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3220 Міністерства оборони України, Командування Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А3220 Міністерства оборони України, Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частина АЗ220 (польова пошта В2612), внаслідок якої, ОСОБА_1 позбавлений права на: виплату підйомної допомоги у зв`язку з укладанням контракту на проходження військової служби від 20.08.2016 та від від 21.08.2017 та зобов`язати вжити заходів щодо поновлення зазначених прав;

- визнати дії суб`єкта владних повноважень Командування Сухопутних військ Збройних Сил України щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 21.02.2018, зареєстрованого за вх. № КО-7864337 від 21.02.2018, протиправними та зобов`язати його належним чином розглянути зазначене звернення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що у відповідь на звернення, відповідач так і не надав причин не виплати позивачу при звільненні з військової служби підйомної допомоги у зв`язку з укладанням контракту на проходження військової служби, натомість, вказав на підстави для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, тобто, надав відповідь не по суті звернення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2018 адміністративну справу № 810/1633/18/18 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2018 прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2019 прийнято справу до провадження судді В.І. Келеберди.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказав на те, що на звернення позивача, було надано вичерпну відповідь про остаточний розрахунок при звільненні з військової служби. Також, оскільки, позивач був призваний на військову службу не за призовом під час мобілізації, на особливий період, він не набув права на отримання одноразової допомоги. Крім того, вказано на те, що позивача було звільнено з військової служби у зв`язку з службовою невідповідністю та виключено зі списків особового складу частини 12.02.2018.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У позовній заяві, позивач вказує на те, що 20.08.2016 позивач уклав з Міністерством оборони України контракт про проходження військової служби строком на 1 рік, військову службу за яким проходив у військовій частині А3220.

21.08.2017 позивач, знаходячись в зоні бойових дій, уклав з Міністерством оборони України контракт про проходження військової служби строком на 6 місяців, за яким військову службу проходив у військовій частині А3220.

Крім того, позивач повідомляє, що знаходився в зоні бойових дій, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України за вих. № 316/25 від 13.02.2018, протягом 20.08.2016-19.10.2016 та 17.12.2016-13.02.2018.

На підставі наказу командира (по стройовій частині) № 38 (39) від 12(13).02.2018, позивача було звільнено в запас.

Сторона позивача вважає, що під час звільнення останнього з лав Збройних Сил України, було порушено ряд його прав, у тому числі на фінансові виплати, а саме: не виплачена компенсація за невикористану частину відпустки за 2018 рік; не виплачена підйомна допомога за укладання першого контракту від 20.08.2016; не виплачена підйомна допомога за укладання другого контракту від 21.08.2017; не виплачена одноразова грошова допомога на оздоровлення за 2018 рік.

21.02.2018 позивач звертається на урядову «гарячу лінію» зі зверненням, оформленим «ЗАЯВА № 1 щодо не вирішення фінансових питань», датованим 21.02.2018, в якій пред`явив вимоги щодо вжиття заходів, направлених на виплату коштів: за невикористану частину відпустки за 2018 рік; підйомної допомоги за укладання першого контракту від 20.08.2016; підйомної допомоги за укладання другого контракту від 21.08.2017; за одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2018 рік.

Вказана заява була зареєстрована за №: КО-7864337 від 21.02.2018.

У відповідь на вказану заяву, позивач отримав від Командування Сухопутних військ Збройних Сил України лист за вих. № 116/14/4/68/л від 07.03.2018, у якому його було повідомлено про те, що наказом командира військової частини А3220 від 12.02.2018 № 38 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у зв`язку зі службовою невідповідністю та виключено зі списків особового складу частини 12.02.2018. Грошове забезпечення при звільненні нараховано у сумі 7045,43 грн, у тому числі грошове забезпечення за січень 2018 року у сумі 1689,60 грн, грошове забезпечення за лютий 2018 року (по день виключення зі списків особового складу частини) у сумі 301,72 грн, компенсація за 3 дні невикористаної відпустки у сумі 489,11 грн, грошова допомога для оздоровлення за 2018 рік у сумі 4565,00 грн. Довідково повідомлено про те, що наказом командира військової частини А3220 від 01.02.2018 № 11 № 12 позивача було позбавлено щомісячної премії за січень 2018 року у повному обсязі та зменшено розмір щомісячної додаткової грошової винагороди за січень 2018 року на 60% за перебування у нетверезому стані під час виконання службових обов`язків.

Наказом командира військової частини АЗ220 від 07.02.2018 № 36-АГ позивача позбавлено надбавки за виконання особливо важливих завдань та щомісячної премії за лютий 2018 року у повному обсязі, зменшено розмір щомісячної додаткової грошової винагороди за лютий 2018 року на 60% у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення «звільнення з військової служби у зв`язку зі службовою невідповідністю».

З належного до виплати грошового забезпечення, утримано вартість речового майна, строк носіння якого не закінчився, у сумі 1961,45 грн. Грошове забезпечення у сумі 4978,30 грн заплановано до виплати на особистий картковий рахунок до 20.03.2018.

Права на виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби позивач не набув. Відповідно до п. 38.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, особам офіцерського складу; особам рядового, сержантського і старшинського складу, які звільненні з військової служби за службовою невідповідністю, одноразова грошова допомога не виплачується. Оскільки, позивач був призваний на військову службу не за призовом під час мобілізації, на особливий період, він не набув права на отримання одноразової допомоги.

Позивач вважає, що він має право на виплату підйомної допомоги у зв`язку з укладанням контракту на проходження військової служби, а також, переконаний, що відповідь на його звернення була надана не у повному обсязі, що і зумовило його звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до норм ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. (ч. 6 ст. 2 Закону)

Гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами. (ч. 1 ст. 40 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»)

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі Закон) та Інструкцією про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженої наказом Міністра оборони України від 22 жовтня 2001 року № 370 (далі Інструкція № 370).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Підпунктом 1 пункту 3 статті 9-1 цього Закону, передбачено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

У свою чергу, порядок виплати підйомної допомоги врегульований Інструкцією про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженої наказом Міністра оборони України від 22 жовтня 2001 року № 370.

Так, пунктом 1 Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, визначено, що особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам) та військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці, які проходять службу за контрактом), що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу зі зміною місця проживання, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.

Позивач у позовній заяві наголошує на тому, що, оскільки він 20.08.2016 та 21.08.2017 уклав два контракти на проходження військової служби, то він набув право на виплату йому підйомної допомоги двічі, яку, за доводами позивача, йому не було виплачено при звільненні, та питання про що, було приводом для звернення до відповідача із запитом від 21.02.2018. (а.с. 9-10)

У відповіді на вказаний запит, Командування Сухопутних військ Збройних Сил України за вих. № 116/14/4/68/л від 07.03.2018, повідомлено про те, що наказом командира військової частини А3220 від 12.02.2018 № 38 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у зв`язку зі службовою невідповідністю та виключено зі списків особового складу частини 12.02.2018. Права на виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби позивач не набув. Відповідно до п. 38.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, особам офіцерського складу; особам рядового, сержантського і старшинського складу, які звільненні з військової служби за службовою невідповідністю, одноразова грошова допомога не виплачується. Оскільки, позивач був призваний на військову службу не за призовом під час мобілізації, на особливий період, він не набув права на отримання одноразової допомоги.

Тож, з наведеного суд вбачає, що по суті звернення щодо нарахування/виплати підйомної допомоги у зв`язку з укладанням контракту на проходження військової служби, відповідач відповіді не надав, а лише вказував про одноразову грошову допомогу при звільненні, про яку позивач питання у зверненні не запитував.

Таким чином, доводи сторони позивача про те, що відповідач помилково ототожнив поняття «підйомна допомога» з «одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби», водночас, по суті поставленого питання відповіді так і не надав.

Відповідно до положень ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з нормами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

За змістом ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Тож, з наведеного слідує, що заявлений позивачем позов в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, внаслідок якої позивача було позбавлено права на виплату підйомної допомоги у зв`язку з укладанням контракту на проходження військової служби, не підлягає задоволенню, як необґрунтований, адже, по перше, позивачем у позовній заяві не було вказано на обставини та умови укладання контракту, не надано всіх необхідних документів на підтвердження обставин, на які здійснено посилання у заяві, нормативно не обґрунтовано у повному обсязі позовні вимоги в цій частині, що, у свою чергу, позбавляє суд можливості дослідити та перевірити обставини, на які посилаються сторони у своїх поясненнях, надавши їм належну правову оцінку. Крім того, з матеріалів справи слідує, що відповідач у відповіді на звернення, фактично, дав відповідь не по суті поставленого запитання, а отже, не відмовляв на даній стадії позивачу у нарахуванні та виплаті вказаної підйомної допомоги. Наведене, у сукупності, не дає суду можливості дослідити вказані правовідносини та надати їм відповідну оцінку, з огляду на що, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Водночас, згідно приписів Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

Суд наголошує на тому, що розглядаючи звернення особи, суб`єкт владних повноважень, має надати не просто відповідь на таке звернення у встановленій формі та у строк, а й чітко та у достатньому обсязі відповісти на поставленні у ньому запитання по суті.

Однак, як вже наголошувалось вище, матеріали справи підтверджують, що відповідь Командування Сухопутних військ Збройних Сил України за вих. № 116/14/4/68/л від 07.03.2018, не містить відповіді на поставлені позивачем у зверненні запитання щодо виплати підйомної допомоги у зв`язку з укладанням контракту на проходження військової служби від 20.08.2016, 21.08.2017.

Крім того, наданий стороною відповідача відзив на позовну заяву, також не містить доводів та обґрунтувань щодо суті позовних вимог, та, фактично відтворює позицію, викладену у відповідь на звернення позивача, що дає суду підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Командування Сухопутних військ Збройних Сил України щодо розгляду звернення позивача від 21.02.2018 та зобов`язання розглянути зазначене звернення, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши наявні у справі докази, а також проаналізувавши наведені вище законодавчі норми, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242 - 246, 255, 263 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А3220 Міністерства оборони України, Командування Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 21.02.2018, зареєстрованого за вх. № КО-7864337.

Зобов`язати Командування Сухопутних військ Збройних Сил України розглянути звернення ОСОБА_1 від 21.02.2018, зареєстрованого за вх. № КО-7864337 по суті поставлених у ньому питань, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Відповідач-1: Військова частина А3220 Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 26615265, 64602, вул. Гетьманська, 1, м. Лозова, Харківська обл.)

Відповідач-2: Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (ЄДРПОУ 22991037, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 19)

Суддя В.І. Келеберда