Рішення № 99456257, 06.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2021 року м. Київ № 640/33738/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач-1), Пенсійного фонду України (далі - відповідач-2), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене в листі № 2600-0303-8/140358 від 05.10.2020 та Пенсійного Фонду України № 30230-28765/К-03/8-2800/20 від 30.11.2020 про відмову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) здійснити з 15.07.2020 перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ), з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження її граничного розміру, зазначеної в довідці Офісу Генерального прокурора №21-1406зп від 14.07.2020, з урахуванням раніше проведених виплат; виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією здійснити разово та однією сумою, без застосування постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року про «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, якою затверджено «Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».

Мотивуючи позовні вимог позивач зазначила, що рішення відповідача про відмову у здійсненні перерахунку його пенсії з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження її граничного розміру, виходячи з розміру заробітної плати, який визначено у довідці Офісу Генерального прокурора №21-1406зп від 14.07.2020, є незаконним та таким, що грубо порушує його конституційні права на соціальний захист і пенсійне забезпечення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.

Відповідач-1 позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2021 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Пенсійний фонд України.

Відповідач-2 правом надати відзив на позов не скористався.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Із заявою про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи до суду не звертались.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та з 16.09.2011 отримує пенсію за вислугу років призначену на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ у розмірі 90% від заробітної плати.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 та додатковою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 у справі №753/4551/16-а, які набрали законної сили, зобов`язано управління Пенсійного фонду виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 22.02.2016 №18-193зп про заробітну плату відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з розрахунку 90% із середнього заробітку без обмеження граничного розміру з 23.02.2015.

14.07.2020 Офісом Генерального прокурора видано ОСОБА_1 довідку №21-1406зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій.

Вказана довідка Офісом Генерального прокурора видана ОСОБА_1 відповідно до рішень Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7(II)/2019 та від 26.03.2020 № 6-р/2020 за нормами чинними на 26.03.2020 за відповідною (прирівняною) посадою начальника управління, яка становить всього 77 707,94 грн.

29.09.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугою років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора №21-1406зп від 14.07.2020.

Листом від 05.10.2020 № 2600-0303-8/140353 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що перерахунок пенсії прокурорам Офісу Генерального прокурора на підставі довідок про розмір заробітної плати станом на 26.03.2020 здійснюється з 01.04.2020 та з урахуванням вимог статті 86 Закону України «Про прокуратуру» перерахунок здійснюється із розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У разі перерахунку пенсії на підставі довідки від 14.07.2020 № 21-1406зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) за відповідною (прирівняною) посадою начальника управління, виданою Офісом Генерального прокурора, з урахуванням зазначеного вище, розмір пенсії з 01.04.2020 із обмеженням становитиме 16380,00 грн. Оскільки ОСОБА_1 отримує пенсію згідно рішення суду в розмірі 34 990,48 грн. проводити такий перерахунок недоцільно.

02.11.2020 ОСОБА_1 звернулась до Пенсійного фонду України із заявою, у якій просила здійснити перерахунок пенсії відповідно до довідки від 14.07.2020 №21-1406зп на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з розрахунку 90% із середнього заробітку без обмеження граничного розміру.

Листом від 30.11.2020 № 30230-28765/К-03/8-2800/20 Пенсійний фонд України повідомив позивача, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням додаткової постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 по справі № 753/4551/16-а. Пенсію обчислено у розмірі 90% заробітної плати, визначеної на підставі довідки від 22.02.2016 № 18-193зп, виданої Генеральною прокуратурою України, без обмеження максимальним розміром пенсії. Розмір пенсії становить 34990,48 грн.

За інформацією управління ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії на підставі довідки від 14.07.2020, оскільки зазначений перерахунок (60% заробітної плати, з урахуванням обмеження максимальним розміром пенсії, передбаченим статтею 86 Закону) призведе до зменшення розміру пенсії, про що повідомлено листом управління від 05.10.2020 № 2600-0303-8/140358.

Не погоджуючи з такими рішеннями відповідачів, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. ст. 19, 46 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За правилами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України є Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).

Із набранням чинності указаним Законом № 1697-VII визнано таким, що втратив чинність Закон № 1789-XII, крім, зокрема, ч. ч. 3, 4, 6 та 11 ст. 50-1.

До скасування вищевказаних норм, стаття 50-1 Закону № 1789-XII передбачала, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII внесено зміни до Законів №1697-VII та №1789-XII, визначивши, що з 01.01.2015 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 18 ст. 50-1 та ч. 20 ст. 86 відповідно).

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) (далі - рішення № 7-р(ІІ)/2019) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Положення ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

При цьому, пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього рішення:

- ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення;

- ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: « 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

У своєму рішенні № 7-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України також зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до ст. 86 Закону.

Судом враховується, що частина 20 статті 86 Закону № 1697-VII у первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Однак, згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України.

Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься у ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 № 2136-VIII.

Як було підкреслено вище, у п. 2 резолютивної частини рішення № 7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, відповідні положення втратили чинність з 13.12.2019, а тому Закон №1697-VII з указаної дати не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, суд акцентує увагу на тому, що підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.

Враховуючи відсутність нормативного акту, який би регулював порядок перерахунку раніше призначених пенсій працівникам прокуратури, суд з урахуванням ч. 6 ст. 7 КАС України прийшов до висновку про можливість застосування до спірних правовідносин Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, яким встановлено, що з метою перерахунку призначеної пенсії до Управління пенсійного фонду подається заява встановленого зразка.

Як було встановлено раніше, 14.07.2020 Офісом Генерального прокурора на ім`я ОСОБА_1 видано довідку №21-1406зп про те, що відповідно до рішень Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7(II)/2019 та від 26.03.2020 № 6-р/2020 за нормами чинними на 26.03.2020 за відповідною (прирівняною) посадою начальника управління, яка становить всього 77 707,94 грн.

29.09.2020 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою щодо перерахунку пенсії відповідно до Закону № 1789-ХІІ, долучивши до вказаної заяви довідку №21-1406зп від 14.07.2020.

Таким чином, виходячи із положень рішення № 7-р(ІІ)/2019, суд приходить до висновку, що із дня набрання чинності цього рішення Конституційного Суду України у позивача виникло право на перерахунок пенсії та нею дотримано вимоги щодо реалізації такого права, а саме отримано довідку про заробітну плату та до пенсійного органу подано відповідну заяву про проведення перерахунку пенсії разом із вказаною довідкою.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, викладене в листі № 2600-0303- 8/140358 від 05.10.2020 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугою років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 14.07.2020 № 21-1406зп є протиправним.

У листі від 05.10.2020 № 2600-0303-8/140353 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вказує на здійснення перерахунку пенсії позивача із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною другою статті 86 Закону № 1697-VII та обмеження граничного розміру пенсії.

При цьому, суд зазначає наступне.

Частина друга статті 86 Закону № 1697-VII визначає, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Системний аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що розмір пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.

В свою чергу, частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII, яка регулює порядок перерахунку пенсії, не містить жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що при перерахунку пенсії позивача відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 86 Закону № 1697-VII, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку.

З урахуванням наведеного та з огляду на встановлені у суді обставини суд зазначає про наявність у позивача права на перерахунок та отримання пенсії на підставі частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII з урахуванням її розміру визначеного як 90 відсотків місячної заробітної плати.

Щодо обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром, суд зазначає наступне.

Відповідно до додаткової постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 у справі №753/4551/16-а заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено.

«Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м.Києва виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 22.02.2016 №18-193зп про заробітну плату відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з розрахунку 90% із середнього заробітку без обмеження граничного розміру з 23.02.2015».

Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

За загальним правилом, визначеним у пункті 4 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV зі змінами, у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Приписи наведеної правової норми необхідно застосовувати й у даному випадку, а тому перерахунок призначеної позивачу пенсії, який призведе до зменшення обсягу його соціальних прав та гарантій є неприпустимим і виключає можливість прийняття суб`єктом владних повноважень рішень або вчинення ним дій, які б звужували зміст, обсяг існуючих соціальних гарантій.

Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги, що виплата пенсії позивачу здійснюється з урахуванням додаткової постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 у справі №753/4551/16-а без обмеження її максимального розміру у розмірі 90% від розміру його місячної заробітної плати, у суду немає підстав для перегляду обставин, які вже були предметом судового розгляду у справі №753/4551/16-а, тому зважаючи на недопущення погіршення стану позивача, який існував до звернення до суду із даним позовом, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати, відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора від №21-1406зп від 14.07.2020, без обмежень її максимального розміру з урахуванням раніше проведених виплат.

Щодо дати, з якої Пенсійний орган зобов`язаний здійснити перерахунок пенсії позивача суд звертає увагу, що первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697 до 13.12.2019 не набирала чинності та не застосовувалася, оскільки Законом №76-VIII цю первинну редакцію з 01.01.2015 було змінено на речення «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України», - тобто ці зміни було внесені в текст статті 86 Закону №1697-VІІ ще до дати набрання нею чинності (15.07.2015).

З огляду на це частина двадцята статті 86 Закону № 1697 (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі рішення Конституційного Суду України №7-р(II)/2019 набрала чинності 13.12.2019 та підлягає застосуванню, починаючи з цієї дати.

Отже, після тривалої перерви (01.01.2015-12.12.2019) в Україні з`явилася/набрала чинності норма Закону, що визначає умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної на підставі Закону України «Про прокуратуру».

Так, враховує, що:

перерахунок пенсії проводиться за заявою особи, до якої додаються необхідні документи на підтвердження умов, що зумовлюють перерахунок пенсії;

відповідно до частини 20 статті 86 Закону № 1697-VII перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Частина 20 статті 86 Закону № 1697-VII, як вже зазначено вище, набрала чинності з 13.12.2019, а відтак ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 13.12.2019. Поширення дванадцятимісячного періоду або будь-якого іншого періоду в цьому випадку є неможливим.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією здійснити разово та однією сумою суд зазначає, що у разі набрання чинності рішенням суду про зобов`язання відповідача здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугою років з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження її граничного розміру, зазначеної в довідці Офісу Генерального прокурора №21-1406зп від 14.07.2020, з урахуванням раніше проведених виплат за результатом перерахунку, належним виконанням судового рішення буде вважатися виплата в повному обсязі недоплаченої суми пенсії кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.

За таких обставин, суд не вбачає підстав у зобов`язанні відповідача здійснити виплату недоплаченої суми пенсії виключно одним платежем.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача виплачувати пенсію без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649, суд зазначає наступне.

Виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ, та членам їх сімей згідно статті 8 цього Закону забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Як передбачено положеннями статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

З огляду на вказане суд зазначає, що нарахована позивачу сума доплати має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань з Державного бюджету України.

Судом в свою чергу встановлено, що 22 серпня 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (надалі - Порядок №649) та встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Суд зазначає, що предметом правового регулювання Постанови Кабінету Міністрів України №649 є порядок виділення коштів на фінансування витрат на виконання рішень суду. При цьому видатки Пенсійного Фонду України, як органу влади, на фінансування пенсійних виплат, передбачених чинними нормативно-правовими актами, є об`єктивно прогнозованими, та держава має обов`язок прогнозувати розмір майбутніх виплат. Однак, видатки на виконання рішень судів, які будуть підлягати виконанню в майбутньому, не є об`єктивно відомими заздалегідь, тому встановлення механізму виділення коштів на виконання таких судових рішень є необхідним.

В свою чергу, судом з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що на момент розгляду даної справи, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 по справі №640/5248/19, в якій оскаржено постанову Кабінету Міністрів України №649, апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Пенсійного фонду України залишено без задоволення, викладено пункт 2 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 у наступні редакції:

"Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".

Стягнути з Кабінету Міністрів України (адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані із прибуттям до суду, в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.".

Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 22 липня 2020.

Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги, що станом на дату розгляду справи наявне судове рішення, яке набрало законної сили та яким визнано нечинною та скасовано пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", суд дійшов висновку, що наведене виключає можливість застосування відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, положень вищезазначеної постанови КМУ при здійсненні виплати недоотриманих сум пенсії позивача.

Отже, керуючись викладеним, суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо зобов`язання відповідача виплатити недоотримані суми основного розміру пенсії без використання при такій виплаті постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 задоволенню не підлягає.

В частині вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення Пенсійного Фонду України № 30230-28765/К-03/8-2800/20 від 30.11.2020 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до р. І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, заява про перерахунок пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.

Згідно з п. 4.3 р. IV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Тобто, органом звернення щодо призначення (перерахунку) пенсії та органом, компетентним приймати рішення з вказаного питання, є територіальний орган Пенсійного фонду.

Згідно з матеріалами справи рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформленим листом від 05.10.2020 № 2600-0303-8/140353 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 14.07.2020 № 21-1406зп.

Вказане рішення позивачем оскаржено в межах даної справи, та судом надано оцінку оскарженому рішенню по суті спору.

Згідно з п. 2 Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 12.10.2007 №18-6, у разі, якщо громадянин вважає, що орган, що призначає пенсію, прийняв рішення, що суперечить законодавству про пенсійне забезпечення або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, громадянин має право оскаржити таке рішення у органі Пенсійного фонду України вищого рівня.

Відповідно до п. 6, 9, 10, 11, 12 Порядку №18-6 не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом Пенсійного фонду України від одного і того ж заявника з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, про що виноситься рішення про припинення розгляду такого звернення та повідомляється заявнику.

Орган Пенсійного фонду України зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його у термін не більше одного місяця від дня надходження скарги на адресу заявника поштою або надати йому під розписку.

Орган Пенсійного фонду України при розгляді скарги заявника перевіряє законність і обґрунтованість рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень: 1) залишає скаргу без задоволення; 2) повністю або в певній частині задовольняє скаргу. У разі повного або часткового задоволення скарги органу, що призначає пенсії, даються розпорядження про вчинення відповідних дій.

Рішення за розглядом скарги заявника приймає керівник відповідного органу Пенсійного фонду України (або його заступник відповідно до розподілу функціональних повноважень).

Рішення Пенсійного фонду України, прийняте за розглядом скарги, може бути оскаржене в судовому порядку в термін, передбачений законодавством України.

У разі повного або часткового задоволення скарги до рішення даються розпорядження органу Пенсійного фонду України, рішення якого скасовано повністю або в певній частині, про вчинення відповідних дій.

В даному випадку оскаржуваним рішенням Пенсійного фонду України, викладеним у листі № 30230-28765/К-03/8-2800/20 від 30.11.2020, Пенсійний фонд України повідомив ОСОБА_1 про те, що управлінням їй відмовлено у перерахунку пенсії на підставі довідки від 14.07.2020, оскільки зазначений перерахунок (60% заробітної плати, з урахуванням обмеження максимальним розміром пенсії, передбаченим статтею 86 Закону) призведе до зменшення розміру пенсії, про що повідомлено листом управління від 05.10.2020 № 2600-0303-8/140353.

Суд зазначає, що Порядок №18-6 прийнято згідно з преамбулою постанови правління Пенсійного фонду України від 12.10.2007 №18-6 на виконання Закону України "Про звернення громадян", тобто, він не є процедурою адміністративного оскарження рішень територіальних органів Пенсійного фонду України.

Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 р. № 280, до його повноважень не віднесено прийняття по суті рішень щодо призначення пенсії навіть у випадку оскарження рішення органу Пенсійного фонду нижчого рівня з нього приводу.

За таких обставин належним способом захисту прав позивача є оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, який по суті розглядав заяву про перерахунок пенсії з додатками і лише рішення якого може бути підставою для перерахунку позивачу пенсії.

В той же час, Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, рішення про призначення позивачу пенсії прийняти не може в межах своєї компетенції.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З врахуванням викладеного у суду відсутні підстави для висновку про порушення Пенсійним фондом України вказаних принципів в даному випадку.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час звернення до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., який підлягає відшкодуванню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 420,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 15.10.2020 № 2600-0310-8/146818 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугою років виходячи з розміру 90% від місячної заробітної плати на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 16.09.2020 № 21-1635зп без обмеження максимального розміру пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ідентифікаційний код: 42098368) здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ), з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження її граничного розміру, зазначеної в довідці Офісу Генерального прокурора №21-1406зп від 14.07.2020, з урахуванням раніше проведених виплат

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) сплачений судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 (сорок) коп.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код: 42098368, зареєстроване місце знаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Т.П. Балась