Рішення № 99456038, 06.09.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2021 року Чернігів Справа № 620/5637/21

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лобана Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (учасників) справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним ненарахування Чернігівською обласною прокуратурою грошової компенсації за невикористані 255 календарних днів відпустки, при звільненні ОСОБА_1 5 березня 2020 року з посади заступника прокурора Чернігівської області та органів прокуратури;

- стягнути з Чернігівської обласної прокуратуру на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 255 календарних днів відпустки в розмірі 478687,08 грн;

- допустити негайне виконання рішення суду в межах суми стягнення 478687,08 грн, що є виплатою заробітної плати за один місяць (березень 2020 року).

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем при звільнені не нараховано позивачу грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки за період з 24.10.2014 по 05.03.2020, що є порушенням прав та інтересів позивача.

Ухвалою судді від 30.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Також установлено відповідачу 15-денний строк для надання відзиву на позов.

Представник відповідача у встановлений судом строк надіслав відзив на позов, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що підтверджує наявність у позивача невикористаних 255 календарних днів відпустки, але категорично не згоден з розрахунком горошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки, крім того зазначив, що у відповідача відсутні кошти на здійснення виплат звільненим працівникам.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на позов оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 23.10.2014 було звільнено з органів прокуратури, згідно наказу Генеральної прокуратури України від 23.10.2014 №1487к, що підтверджується копією наказу, наявного у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної обставини, при звільненні позивачу було виплачено грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки, зокрема нараховано такий її розмір 99281,24 грн, що підтверджується розрахунковими листами за 2014 рік, що видані відповідачем.

У період 2014-2020 років за позивачем збереглося місце роботи в органах прокуратури на посаді заступника прокурора області, оскільки наказом Офісу Генерального Прокурора №74к від 05.03.2020 наказ Генеральної прокуратури України від 23.10.2014 №1487к було скасовано, позивача поновлено на посаді з 24.10.2014.

Надалі наказом Офісу Генерального Прокурора №75к від 05.03.2020 позивача було звільнено з посади та зі служби.

У день звільнення з органів прокуратури 05.03.2020 відповідач не нарахував позивачу грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки за період з 24.10.2014 по 05.03.2020.

Позивач звернувся до відповідача із запитом про отримання інформації щодо невикористаних днів відпустки.

Листом від 15.04.2021 за №27-254вих-21 Чернігівська обласна прокуратура повідомила про те, що позивач має 255 днів невикористаної відпустки за період з 24.10.2014 по 05.03.2020.

Вважаючи бездіяльність щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

Статтею 4 Закону № 1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 51 Закону № 1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.

Відповідно до пункту 9 частини першої даної статті прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Суд вважає за доцільне зауважити, що спеціальним законодавством України не врегульовано порядок виплати компенсації за невикористані дні відпусти при звільненні прокурора.

Так, Верховний Суд України при тлумаченні положень статей 3 Кодексу законів про працю України, вказав, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальну законі (постанова від 17 липня 2015 року у справі № 21-8а15).

Отже, у даному випадку застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми трудового законодавства.

Відповідно до приписів ст. 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Згідно ч. 2 ст. 21 Закону України «Про відпустки» порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв`язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок №100).

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 Порядку № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки.

Абзацом 1 пункту 2 Порядку № 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців Тю що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Абзацом 4 пункту 3 Порядку № 100 передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження тощо\ та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Пунктом 7 Порядку № 100 визначено нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Пунктом 10 Порядку № 100 передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата. включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Враховуючи той факт, що з 24.10.2014 по 04.03.2020 у позивача був вимушений прогул, то для обчислення середньої заробітної плати для оплати компенсації за невикористані дні відпустки необхідно обчислити виплати за березень 2019 року - лютий 2020 року (останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю звільнення з роботи (05 березня 2020 року)), оскільки протягом вказаного часу за позивачем зберігався середній заробіток.

За даними відповідача, в серпні-вересні 2014 року, що є місяцями які передували звільненню 23.10.2014, розмір заробітку за 4 фактично відпрацьованих дні серпня 2014 року складав 2649,75 грн, розмір заробітку за 15 фактично відпрацьованих днів вересня 2014 року складав 14635,91 грн, розмір заробітку в серпні-вересні 2014 року обчислювався виходячи з розміру посадового окладу 2790 грн/місяць, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов праці працівників органів прокуратури», що підтверджується довідкою відповідача від 20.11.2019 №18-45, копія якої наявна у матеріалах справи.

Розмір середнього заробітку позивача за 1 робочий день складає (2649,75 та 14635,91)/(4+15) 909,77 грн/робочий день.

Починаючи з 6 вересня 2017 року розмір посадового окладу заступника прокурора області складав 8170 грн/місяць, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», що підтверджується також довідкою відповідача від 20.11.2019 №18-45.

Коефіцієнт підвищення, що передбачений п.10 Порядку становить - 8170/2790=2,93.

Аналогічні правові висновки про застосування п.10 Порядку при збільшенні розміру садового окладу прокурора містяться у постановах Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №826/8588/18 та від 27 квітня 2021 року у справі № 826/17604/14.

Враховуючи викладене, розмір середнього заробітку за 1 робочий день, починаючи з 6 вересня 2017 року складає 2,93*909,77=2665,63 грн/робочий день.

Відповідно до Додатку до листа Міністерства соціальної політики України від 08.08.2018 року №78/0/206-18 кількість робочих днів в період з 01.03.2019 по 31.12.2019 складає 209 робочих днів.

Відповідно до Додатку до листа Міністерства соціальної політики України від 29.07.2019 року №1133/0/206-19 кількість робочих днів в період з 01.01.2020 по 29.02.2020 складає 41 робочий день.

Розмір середнього заробітку позивача з 01.03.2019 по 29.02.2020 складає 2665,63*(209+41) = 666407,5 грн.

Розмір грошової компенсації за не використані 255 днів щорічної відпустки за період з 24.10.2014 по 05.03.2020 складає 255*666407,5/(366-11) = 478687,08 грн, де 366 кількість календарних днів в період з 01.03.2019 по 29.02.2020, 11 кількість святкових і неробочих днів, встановлених законодавством.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за невикористані 255 календарних днів відпустки у розмірі 478687,08 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідачем не доведена правомірність несвоєчасного розрахунку з позивачем при звільненні, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць, з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

При цьому, судом враховується положення пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Крім того, згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spain" від 09.12.1994, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

Щодо питання про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 8000 (п`ять тисяч) грн, то статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, в матеріалах справи наявний договір про надання юридичних послуг від 05.03.2021, акт про прийому - передачі виконаних робіт від 01.09.2021, квитанція до прибуткового касового ордера від 01.09.2021 на суму 8000 (вісім тисяч) грн, а також наявні документи на підтвердження повноважень адвоката Підгорного К.Є.

При цьому, суд враховує сталу позицію Верховного Суду щодо неможливості втручання судом у зменшення суми заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, у разі відсутності заперечень щодо їх розміру з боку відповідача. В даному випадку відповідач не заперечував щодо стягнення з нього саме 8000 грн судових витрат на правничу допомогу.

При вказаних обставинах, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, дійшов висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу в 8000 (вісім тисяч) грн.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним ненарахування Чернігівською обласною прокуратурою грошової компенсації за невикористані 255 календарних днів відпустки, при звільненні ОСОБА_1 5 березня 2020 року з посади заступника прокурора Чернігівської області та органів прокуратури.

Стягнути з Чернігівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 255 календарних днів відпустки в розмірі 478687,08 грн, з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми стягнення, що є виплатою заробітної плати за один місяць, з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в сумі 8000 (вісім тисяч) грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Чернігівська обласна прокуратура (вул. Князя Чорного, 9, м.Чернігів, 14000), , код ЄДРПОУ - 02910114).

Повний текст рішення виготовлено 06 вересня 2021 року.

Суддя Д.В. Лобан