Рішення № 99455681, 08.09.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6557/21

РІШЕННЯ

іменем України

08 вересня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 3013 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом від 03.06.2021, в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень військової частини А 3013 Міністерства оборони України щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.12.2020 по день фактичного розрахунку - 25.05.2021 включно; 2) зобов`язати військову частину А 3013 Міністерства оборони України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.12.2020 по день фактичного розрахунку - 25.05.2021 включно, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що фактично остаточний розрахунок з ним здійснено 25.05.2021, що підтверджується випискою по картковому рахунку. Зазначає, що звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, однак відповідач відмовив у виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, такою, що суперечить вимогам законів України та порушує його Конституційні права, тому звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 22.06.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи, та витребувано у відповідача докази (арк. спр.30-31).

27.07.2021 до суду поступив Відзив на позовну заяву за №350/142/1850 від 26.07.2021, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що остаточний розрахунок з позивачем був проведений 25.05.2021 за судовими рішеннями. Вказує, що відсутні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку, на підставі частини першої статті 117 КЗпП України (арк. спр.35-39).

Ухвалою суду від 18.08.2021 повторно витребувано у Військової частини А 3013 докази (арк. спр.40-41).

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, та оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Позивач проходив військову службу у військовій частині А3808 та згідно наказу Командира військової частини А3808 від 21.12.2020 №270 позивача виключено зі списків особового складу частини з 21.12.2020.

ОСОБА_1 звертався до військової частини А3808 із заявою від 18.01.2021, в якій просив виплатити індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 до 28.02.2018.

Листом військової частини А3808 №350/142/109/ПС від 18.01.2021 відповідач повідомив позивача про відмову у задоволенні його заяви.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.04.2021 по справі №560/825/21, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини А 3013 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно. Зобов`язано військову частину А3013 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Отже, судовим рішенням у справі №560/825/21, зокрема, вирішено питання про виплату позивачу індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Відповідач виконав вищевказане рішення суду та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 в сумі 6727,77 грн, що стверджено платіжним дорученням №929 від 24.05.2021.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Cпеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Згідно з ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, непроведення з вини уповноваженого органу розрахунку з працівником у строк передбачений ст.116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати (зокрема, індексації та компенсації відпустки) роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме, виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Водночас, встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Так як остаточний розрахунок з позивачем здійснений відповідачем тільки 24.05.2021 періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов`язок щодо виплати належних позивачеві сум, є проміжок часу з 21.12.2020 (з дати звільнення) по 24.05.2021, що складає - 155 днів.

З урахуванням згаданого рішення суду у справі 560/825/21 розмір простроченої заборгованості перед позивачем на момент звільнення складав 6727,77 гривень.

Середньоденний заробіток позивача, відповідно до розрахунку відповідача складає 614,91 гривень.

Отже, розмір коштів пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні позивача, від дати звільнення складає 95311,05 грн (614,91 х 155).

Верховним Судом сформовано ряд правових позицій щодо подібних правовідносин, зокрема, у справах №821/1083/17, №761/9584/15-ц, №806/2473/18, який передбачає співмірність розміру виплат пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, що законодавчо не врегульовано. Тобто, застосовується різний механізм розрахунків з дотриманням принципів пропорційності, справедливості та враховування обставин, що впливають на визначення її розміру.

У цій справі суд враховує, що відповідач 24.05.2021 добровільно виконав рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.04.2021 по справі №560/825/21, яке набрало законної сили 06.05.2021. З урахуванням цього, суд вважає, що з 05.04.2021, часу постановлення судом рішення щодо індексації грошового забезпечення, почався строк, який враховується при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (з 05.04.2021 по 24.05.2021), який становитиме 30130,59 гривень (614,91 х 49), що також не співмірно із сумою боргу - 6727,77 гривень. Тобто, не є співмірною сума індексації невчасно виплачена позивачу - 6727,77 гривень із 95311,05 грн (614,91 х 155), що більше ніж у 14-ть разів суми боргу та 30375,59 гривень (614,91 х 49), що більше ніж у 4-и рази більше суми боргу якою є сума індексації добровільно виплачена відповідачем на виконання рішення суду по справі №560/825/21 від 05.04.2021, яке набрало законної сили 06.05.2021, і становить 6727,77 гривень.

Також, суд враховує, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів.

Аналогічна правова позиція зазначена в п. 39-41 постанови Верховного Суду від 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у цій адміністративній справі та правових позицій Верховного Суду щодо співмірності, які є різними щодо методики розрахунку, суд першої інстанції вважає, що позивач частково довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів правомірності невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку вчасно у повному обсязі, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов задовольняється частково. Тобто, співмірним розміром боргу по індексації 6727,77 гривень є ця ж сума, яка стягується на користь позивача з урахуванням принципу співмірності.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено 908,00 грн судового збору за подання позовної заяви, тому такі витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А 3013 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.01.2021 по 24.05.2021 в сумі 6727,77 (шість тисяч сімсот двадцять сім гривень сімдесят сім копійок) гривень, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім) гривень за рахунок асигнувань Військової частини А3013.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 08 вересня 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Військова частина А3013 (с. Грузевиця, Хмельницький район, Хмельницька область, 31317 , код ЄДРПОУ - 07763043)

Головуючий суддя А.І. Петричкович