Ухвала суду № 99452869, 07.09.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

07 вересня 2021 р. № 814/208/16 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельника О.М., розглянувши позовну заяву

за адміністративним позовомЗаступника прокурора Миколаївської області, вул. Спаська,28, м.Миколаїв,54030,

в інтересах держави в особі:Баштанської об`єднаної державної податкової інспекція Головного управління ДФС України в Миколаївській області, вул. Миколи Аркаса, 2,м. Баштанка,Баштанський район, Миколаївська область,56101

до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

про:стягнення штрафу в сумі 9 744 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року заступник прокурора Миколаївської області (далі - заступник прокурора) в інтересах держави в особі Баштанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - Баштанська ОДПІ, контролюючий орган) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просив стягнути з відповідача до Державного бюджету України штраф у розмірі 9744000,00 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного суду від 16.07.2021 року касаційну скаргу задоволено частково. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року- скасовано. Справу №814/208/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

06.08.2021 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями справу передано на розгляд судді Мельнику О.М.

Ухвалою від 11 серпня 2021 року суд позовну заяву залишив без руху та надав позивачу строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позову, а саме обгрунтувати необхідність захисту інтересів держави прокурором в даному позові.

Копія ухвали, яка була направлена на адресу позивача, зазначену в позовній заяві, повернулась на адресу суду з відміткою про отримання вказаної ухвали 19.08.2021 року.

30.08.2021 року позивачем поштою було направлено на адресу суду письмові пояснення щодо необхідності захисту інтересів держави прокурором у вказаній справі.

Розглянувши пояснення прокурора суд приходить до висновку, що прокурором не обгрунтовано необхідність захисту інтересів держави відповідно до положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Частиною 3 статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Положеннями частини 4 статті 53 КАС України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує:

- в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту;

- визначені законом підстави для звернення до суду прокурора;

- зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до вимог статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Таким чином, Конституцією України передбачено дві обов`язкові вимоги для виникнення у прокурора права на представництво інтересів держави: 1) доведення, що обставини звернення є виключним випадком і 2) представництво здійснюється в порядку, визначеному законом.

Поняття "виключні випадки" дає розуміння статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка регулює питання представництва прокуратурою інтересів держави. Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних

повноважень.

Відтак, для визначення судом права прокурора на звернення до суду для захисту інтересів держави імперативними є 2 умови: 1) доведення порушення чи загрози порушення саме інтересів держави (а не окремої громади); 2) доведення належними і допустимими доказами, що захист цих інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Суд зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Згідно з вимогами підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Отже, враховуючи наведені вище норми, суд вважає, що прокурором не обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави відповідно до положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Прокурором не доведено бездіяльність компетентного органу.

Зазначені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам ст.160 - 161 КАС України.

"Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку було залишено без руху, у встановлений строк.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 169, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Повернути позовну заяву позивачу.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Мельник