Ухвала суду № 99452268, 07.09.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

07 вересня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/3222/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І. під час розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи за позовом адвоката Марченко Софії Дмитрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом адвоката Марченко Софії Дмитрівни (далі – представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – І відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі – ІІ відповідач), в якому представник позивача з урахуванням уточненої позовної заяви від 06 липня 2021 року б/н (арк. спр. 36-41) просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо припинення виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 у період 2014-2021 років;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо невиплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 у період 2014-2021 років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника, яка невиплачена протягом 2014-2021 років і обліковується органом Пенсійного фонду України.

Ухвалою від 01 вересня 2021 року позовну заяву адвоката Марченко Софії Дмитрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху та запропоновано адвокату ОСОБА_2 протягом 5-ти (п`яти) календарних днів з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо припинення виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 у період 2014-2021 рокі (арк. спр. 138-140).

06 вересня 2021 року від адвоката Скворцової Алли Юріївни (далі – ІІ представник позивача) через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 29730/2021 надійшла заява від 06 вересня 2021 року б/н, до якої серед іншого додано заяву від 06 вересня 2021 року про поновлення строку звернення до суду (арк. спр. 148-149).

В обґрунтування заяви ІІ представник позивача зазначила, що ані листів, ані рішень органів Пенсійного фонду України Рівненської області про припинення пенсії позивач не отримувала. За можливості позивач зверталася до органів Пенсійного фонду України та їй відновлювалась виплата пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

З посиланням на положення статті 46 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV) та постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року № 510/1286/16-а, ІІ представник позивача зазначила, що суми невиплаченої пенсії у зв`язку з втратою годувальника позивачу невиплачені саме з вини органу Пенсійного фонду України Рівненської області, оскільки припинення такої виплати здійснювалось у період з 2014 року по 2021 року в порушення вимог законодавства.

Так, ІІ представник позивача зазначила, що підстави припинення виплати пенсії визначені статтею 49 Закону № 1058-IV. Проте, ані І відповідачем, ані ІІ відповідачем не наведено підстав, встановлених статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для припинення пенсії, у зв`язку з чим суми пенсії є невиплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

З урахуванням викладеного, ІІ представник позивача просить застосувати до спірних правовідносин в частині строків звернення до суду висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24 жовтня 2020 року по справі № 510/1286/16-а, а у разі наявності підстав, визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити позивачу строк звернення до суду.

Вирішуючи заяву ІІ представника позивача про поновлення строку звернення до суду, суд виходить з такого.

Згідно з частинами першою та другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

На думку суду, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Згідно з частинами першою та другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

КАС України не пов`язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

В постанові від 21 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду відступила від висновків, викладених, зокрема, у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/17) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема, зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18)) а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/17)) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАСУ України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідного встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початковим перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08 листопада 2019 року у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.

До того ж Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.

В заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду ІІ представник позивача зазначила, що позивач за можливості зверталась до органів Пенсійного фонду України в Рівненській області за поновленням виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Разом з цим, позивач не оскаржувала дії органів Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо припинення виплати пенсії, а лише просила поновити пенсійні виплати.

Щодо застосування до спірних правовідносин в частині строків звернення до суду висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24 жовтня 2020 року по справі № 510/1286/16-а, суд зазначає, що на позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо припинення виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 у період 2014-2021 років ці висновки не розповсюджуються, оскільки позивач просить лише визнати дії щодо припинення виплати пенсії протиправними та не просить Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплати заборгованість з пенсії. Такі позовні вимоги пред`явлені до ІІ відповідача (визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо невиплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 у період 2014-2021 років та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника, яка невиплачена протягом 2014-2021 років і обліковується органом Пенсійного фонду України) і строк звернення з цими позовними вимогами позивачем не пропущено, про що суд неодноразово зазначав в ухвалах від 12 липня 2021 року та 01 вересня 2021 року.

Суд зазначає, що строки звернення до суду визначені КАС України, а саме статтею 122, а не статтею 46 Закону № 1058-IV.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 10 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання (частина перша статті 85 Закону № 1788-ХІІ).

Відповідно до пункту 4.12 розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п`яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Таким чином питання щодо виплати позивачу пенсії за минулий час у даному випадку віднесено до повноважень ІІ відповідача.

З урахуванням викладеного, підстави, зазначені ІІ представником позивача для поновлення строку звернення до адміністративного суду, визнаються судом неповажними.

Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена (частина третя статті 240 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

З огляду на вищевикладене, позовна заява адвоката Марченко Софії Дмитрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо припинення виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 у період 2014-2021 років згідно з підпунктом 8 частини першої статті 240 та частиною третьою статті 123 КАС України залишається судом без розгляду у зв`язку з невизнанням судом підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду поважними.

Керуючись статтями 121, 122, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката Скворцової Алли Юріївни в інтересах ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду залишити без задоволення.

Позовну заяву адвоката Марченко Софії Дмитрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо припинення виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 у період 2014-2021 років залишити без розгляду.

Продовжити розгляд справи № 360/3222/21 за позовом адвоката Марченко Софії Дмитрівни в інтересах ОСОБА_1 в частині позовних вимог, пред`явлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська