Рішення № 99451069, 08.09.2021, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/282/21

Провадження № 2/0182/1199/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2021 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рибакової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про визнання договору позики недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про визнання договору позики недійсним (а.с.1-9).

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що між ним та відповідачем було укладено договір № 2927706 від 23.09.2020 року, відповідно до якого ним було отримано позику у сумі 5000,00грн. Ознайомившись зі змістом вказаного договору, він вважає, що укладений договір є недійсним, зважаючи на наступне. Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» було надано фінансову послугу шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Послалася, що ним вказаний договір не був підписаний, факт надання інформації відповідно до вимог ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів» повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Зазначив, що відповідачем було проігноровано вимоги ч.ч. 2,3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та не повідомлено йому письмово всю необхідну інформацію щодо умов договору. Відповідач скористався тим, що йому як позичальнику, бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору, внаслідок чого він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач не надав йому відомості, які потрібні йому як клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті. Вказав на нечесну підприємницьку діяльність з боку відповідача.

Посилаючись на вимоги п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначив, що встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором є несправедливими умовами, можуть бути визнані недійсними. Зазначив, що договір між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» укладався без дотримання вимог ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», адже прийняття пропозиції від відповідача укласти електронний договір (акцепт) здійснено шляхом зазначення у відповідному чекбоксі галочки на сторінці сервісу з надання онлайн позик відповідачем та введення одноразового ідентифікатора без заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі. Договір між ним та відповідачем укладено не в письмовій формі, хоча він містить ознаки кредитного договору. В даному договорі не була вказана ціна та сукупна вартість кредиту. Відповідачем не було надано йому розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом. Його було введено в оману відповідачем на рахунок істотних умов договору, а зокрема, відсоткової ставки за користування кредитом, йому не було зазначено інформації з приводу непомірно великої відсоткової ставки у випадку порушення зобов`язання, йому було повідомлено значно меншу ціну кредиту (відсотків), через що він погодився на укладення вказаного вище договору, при укладенні договору був порушений, на його думку, принцип рівності сторін, оскільки йому було запропоновано укладення договору на фактично відомих лише відповідачу умовах. При цьому розмір нарахованих відсотків значно перевищує розмір заборгованості за кредитом. На підставі викладеного позивач просить визнати Договір позики № 2927706 від 23.09.2020 року, укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» недійсним.

Ухвалою судді від 18.01.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відкрито провадження по справі (а.с.19,20).

Разом з позовом позивач надав клопотання про витребування доказів, яким просив суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» екземпляр договору позики № 2927706 від 23.09.2020 року, що укладений між ним ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (а.с.12).

Ухвалою судді від 18.01.2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено (а.с.21).Вказаною ухвалою встановлено, що всупереч ч.2 ст.84 ЦПК України, ОСОБА_2 не зазначено вжиті нею заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Копії ухвал судді від 18.01.2021 року направлено позивачу за адресою його місця проживання та за адресою вказаною в позові для листування, та отримано позивачем, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення адресату (а.с.26,27).

Копію ухвали судді 18.01.2021 року з копію позову з додатками направлено відповідачу за адресою зазначеною у позовній заяві. До суду повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення адресату (а.с.25).

02.03.2021 року на електрону адресу суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення строків подачі відзиву по справі (а.с.28-33,95), яке надійшло також на адресу суду 09.03.2021 року (а.с.38-98).

Ухвалою суду від 05.03.2021 року (а.с.34,35) у задоволенні клопотання представника відповідача відмовлено.

Копію ухвали суду від 05.03.2021 року направлено відповідачу на зазначену ним електрону адресу та отримано відповідачем, що підтверджується матеріалами справи (а.с.36,37).

Враховуючи те, що ухвалою суду від 05.03.2021 року у задоволенні клопотання представника відповідача про поновлення строків подачі відзиву по справі відмовлено, суд не приймає та не розглядає наданий відповідачем відзив на позов з додатками. Суд у відповідності до ч.8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Згідно зі ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п.5,6,7 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Згідно положень ч.1,ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.3 ст. 5 Закону України «Про електронну комерцію», правочин не може бути визнано недійсним у зв`язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом.

За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Під час розгляду даної справи, судом було забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).

З позовної заяви вбачається, що між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» 23.09.2020 року було укладено договір № 2927706, відповідно до якого позивачем було отримано позику у сумі 5000,00 грн. шляхом прийняття пропозиції від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» укласти електронний договір (акцепт), що було здійснено позивачем шляхом зазначення у відповідному чекбоксі галочки на сторінці сервісу з надання онлайн позик відповідачем та введення одноразового ідентифікатора без заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі.

Позивачем в обґрунтування своїх вимог жодних доказів до позову не додано.

Як зазначалося вище, ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.01.2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено (а.с.21). Копію вказаної ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.01.2021 року було направлено на адреси позивача зазначену ним в позові та отримано позивачем (а.с.26,27). Будь-яких інших клопотань щодо витребування доказів, з урахуванням викладеного в ухвалі від 18.01.2021 року, від позивача до суду не надходило.

Частиною1 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Таким чином, суд приходить до висновку, що учасники справи розпорядилися своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Частиною 7 ст. 81 ЦПК України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що доводи позивача про те, що Договір позики № 2927706 від 23.09.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» не відповідає вимогам діючого законодавства та підлягає визнанню недійсним не знайшли свого підтвердження та є такими, що ґрунтуються на припущеннях. Тому, у задоволенні позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 12,13,76,78,80,81,89,259,263-265,268, п.п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (місцезнаходження за адресою: 04107,м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, код ЄДРПОУ - 40484607) про визнання договору позики недійсним - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В. В. Рибакова