Рішення № 99451058, 06.09.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 вересня 2021 року Справа № 280/7319/21 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни (01135, м. Київ, вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 10, оф. 91),

третя особа: Акціонерне товариство «Банк Форвард» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105; код ЄДРПОУ 34186061)

про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

17.08.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни (далі - відповідач), третя особа: Акціонерне товариство «Банк Форвард», в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 02.07.2021 ВП№65962306;

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про арешт коштів боржника від 02.07.2021 ВП№65962306.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватним виконавцем Овсієнко А.В. спірною постановою відкрито виконавче провадження з порушенням статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», а саме виконавче провадження відкрито не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або знаходження його майна. Вказує, що виконавчим округом приватного виконавця Овсієнко А.В. є місто Київ, тоді як ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , та знаходиться на обліку як безробітна в Запорізькому обласному центрі зайнятості, у неї відсутнє майно на території міста Києва. Відкриття виконавчого провадження з порушенням правил територіальної діяльності є підставою для скасування спірних постанов, у зв`язку з чим звернулась до суду. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 18.08.2021 зупинено стягнення за виконавчим написом №6218 від 04.06.2021, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною про стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 19340,03 грн. у виконавчому провадження №65962306 від 02.07.2021, яке здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Овсієнко Аллою Вікторівною.

Ухвалою суду від 25.08.2021 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за звернення до суду із даним позовом. Призначено судове засідання на 03.09.2021.

28.08.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№49245 від 28.08.2021), відповідно до якого зазначає, що оскаржувана постанова була винесена на підстави заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження, в якій місцезнаходженням майна боржника було зазначено банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Банк Форвард», розташованому у м.Києві, за наявним залишком власних коштів. Таким чином, виконавче провадження було відкрито за місцезнаходженням майна боржника. Також зазначає, що постанова про арешт коштів боржника від 02.07.2021 на підставі статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», де вказано, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. З вказаних підстав просила у задоволенні позову відмовити.

Пояснення від третьої особи на адресу суду не надходили.

03.09.2021 до суду від позивача надійшло клопотання (вх.№50857) про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представники відповідача та третьої особи до суду не прибули. Про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Заяв або клопотань до суду не надсилали.

Частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи клопотання позивача, неявку представників відповідача та третьої особи, суд вважає за можливе завершити розгляд справи в порядку письмового провадження без фіксування звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

04.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною був виданий виконавчий напис №6218 про стягнення з ОСОБА_2 (після зміни прізвища - Мягка; позивач у справі) на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості у сумі 14209,12 грн.

29.06.2021 АТ «Банк Форвард» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни (відповідач у справі) із заявою про примусове виконання виконавчого напису №6218 від 04.06.2021. В заяві зазначено місцезнаходження майна боржника: рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Банк Форвард», розташованого за адресою: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105.

02.07.2021 відповідачем винесено постанову ВП №65962306 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису №6218 від 04.06.2021 про стягнення з позивача на користь акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 14209,12 грн.

Також, 02.07.2021 відповідачем винесено постанову в рамках ВП №65962306 про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.

Вважаючи, що відповідач відкрив виконавче провадження з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIIІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України від 02.06.2016 №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403-VIII).

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VІІІ).

Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону №1403-VІІІ передбачено, що в Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до частин першої - третьої статті 25 Закону №1403-VІІІ виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

За приписами частини другої статті 24 Закону №1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1404-VІІІ виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ).

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина третя статті 26 Закону №1404-VІІІ).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята статті 26 Закону №1404-VІІІ).

При цьому, відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Суд зазначає, що за приписами частини першої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до частини шостої цієї статті фізична особа може мати кілька місць проживання.

За визначенням статті 3 Закону України від 11.12.2003 №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон №1382-IV) місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання (пункт 4 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207).

Згідно із пунктом 7 цих Правил реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Порядок учинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України від 02.09.1993 №3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон №3425-XII) та іншими актами законодавства (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Підпунктом 5.1 пункту 5 «Викладення виконавчого напису» глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Отже, з огляду на викладене, Закон України «Про виконавче провадження» визначає вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, право приватного виконавця відкрити виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює свою діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Таким чином, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місце знаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та, відповідно, на яку розповсюджується компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. В протилежному випадку - виконавчий документ повертається стягувачу приватним виконавцем без прийняття його до виконання як такий, що пред`явлений не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 09.12.2020 у справі 460/3537/20, від 08.04.2020 у справі №804/6996/17, від 30.04.2020 у справі №580/3311/19 та від 24.06.2021 у справі №320/4445/20.

Судовим розглядом встановлено, що виконавчим округом, на території якого приватний виконавець Овсієнко А.В. здійснює свою діяльність є м. Київ, що вбачається з Єдиного реєстру приватних виконавців України.

Отже, відкриття виконавчого провадження в цьому окрузі можливе тільки за наявності встановлених законом відомостей щодо реєстрації місця проживання чи перебування боржника або знаходження його майна в цьому окрузі.

На момент відкриття виконавчого провадження місцем реєстрації позивача є: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорту (Серія НОМЕР_3 ).

У виконавчому написі нотаріуса місцем реєстрації позивача зазначено також: АДРЕСА_1 .

Отже, місце реєстрації боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Овсієнко А.В. здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні №65962306 прийнято до виконання відповідачем не за місцем реєстрації/перебування боржника - фізичної особи.

У відзиві на позовну заяву приватний виконавець зазначила, що у заяві про примусове виконання рішення АТ «Банк Форвард» повідомив приватного виконавця Овсієнко А.В. про те, що місце знаходження майна боржника (грошових коштів) є: рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Банк Форвард», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105, з наявним залишком власних коштів. Таким чином, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко А.В. відкрила вищевказане виконавче провадження за місцезнаходженням майна боржника.

При цьому з матеріалів виконавчого провадження, копії якого долучені до матеріалів справи, вбачається, що АТ «Банк Форвард» (стягувач) на підтвердження знаходження майна боржника у м. Києві, а саме: рахунку, надав лист за вих. б/н від 30.06.2021, у якому вказано, що у клієнта ОСОБА_2 відкрито рахунок № НОМЕР_2 від 01.10.2018 у АТ «Банк Форвард».

В той же час належних доказів щодо наявності грошових коштів (майна) на вказаному рахунку, або ж щодо здійснення приватним виконавцем у відповідності з вимогами абзацу 1 частини сьомої статті 26 Закону №1404-VIII звернення стягнення на кошти на цьому рахунку до суду надано не було.

Наявність самого рахунку в банку, за відсутності на ньому коштів чи цінностей не породжує цивільні права та обов`язки. Сам рахунок, без наявності на ньому коштів не може бути власністю громадянина, оскільки призначений для зберігання грошових коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів.

Тільки матеріальні цінності, майно, кошти можуть бути об`єктом стягнення, а не рахунки у банку, отже наявність у боржника банківських рахунків не є тотожним наявному у боржника майна у такому банку.

За таких обставин оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 02.07.2021 в рамках виконавчого провадження №65962306 прийнята відповідачем з порушенням приписів частини другої статті 24 Закону №1404-VIII.

Згідно із пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Таким чином, у даному випадку приватний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу у зв`язку із пред`явленням його не за місцем виконання, чого в даному випадку зроблено не було.

Вказані обставини не були перевірені та враховані відповідачем під час винесення спірної постанови про відкриття виконавчого провадження, відтак, суд дійшов до висновку, що оскаржувані постанови приватного виконавця є такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Суд не враховує посилання відповідача на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 10.09.2018 у справі №905/3542/15 та від 27.12.2019 у справі №905/584/19, оскільки висновки Верховного Суду здійснені з урахуванням обставин, відмінних від обставин у даній справі. Зокрема, у справі №905/3542/15 в ухвалі апеляційного суду, яка підлягала примусовому виконанню, був зазначений лише рахунок Відповідача, що відкритий у ПАТ «ВТБ БАНК» з місцем реєстрації у місті Києві. У справі №905/584/19 боржником є юридична особа, та не встановлено наявність майна (грошових коштів).

Крім того, суд не враховує посилання відповідача на лист Міністерства юстиції України від 11.06.2018 №23123/16620-33-18/20.5.1, з огляду на те, що цей лист не містить інформації щодо наявності законних підстав для прийняття до виконання виконавчих документів за місцезнаходженням лише рахунків боржника.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, пункт 29).

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання розподілу судових витрат в порядку статті 139 КАС України не вирішується, оскільки ухвалою суду від 25.08.2021 ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за звернення до суду із даним позовом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни (01135, м. Київ, вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 10, оф. 91), третя особа: Акціонерне товариство «Банк Форвард» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105; код ЄДРПОУ 34186061) про визнання протиправними та скасування постанов, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни про відкриття виконавчого провадження від 02.07.2021 ВП№65962306.

Визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни про арешт коштів боржника від 02.07.2021 ВП№65962306.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено 06.09.2021.

Суддя М.С. Лазаренко