Рішення № 99451033, 06.09.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2021 року Справа № 280/4792/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління ДПС в Запорізькій області (далі - відповідача), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №00004020901 від 29.10.2020 на суму 6800,00 грн. та №00004040901 від 29.10.2020 на суму 142605,30 грн.;

визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 12.05.2021 №0024170 на суму 149405,30 грн.

Ухвалою суду від 31.05.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі, а розгляд справи призначено без повідомлення/виклику представників сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.6 ч.1 ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» в частині здійснення продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місця без наявності статусу громадського харчування є необґрунтованим. Позивач зазначає, що має дозвіл та ліцензію на реалізацію продовольчої групи товарів, лікеро-горілчаних виробів та тютюнових виробів. Вказує на те, що відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» передбачено заборону на продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних напоїв, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів з торгових автоматів, проте, з акту перевірки не вбачається, що продаж сидру на розлив для споживання на місці було здійснено з торгового автомату. Також, позивач вказує на те, що в Акті перевірки не вказано, з яких саме підстав перевіряючий дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 здійснив продаж алкогольних напоїв для споживання кінцевим споживачем на місці. Позивач вважає, що у даному випадку має місце продаж алкогольних напоїв на розлив, який є різновидом роздрібної торгівлі, а не продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці.

Крім того, позивач не погодився з висновками контролюючого органу про здійснення оптової торгівлі тютюновими виробами без наявності ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами. Позивач зазначає, що оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб`єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб`єктам господарювання. В свою чергу, ДУ «Вільнянська виправна колонія (№20)» та ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)» не відповідають визначенню «суб`єкт господарювання». Крім того, позивач вказував на те, що тютюнові вироби купувалися установами виконання покарань для засуджених, без отримання прибутку, що свідчить про те, що продаж тютюнових виробів не має ознак оптової торгівлі. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що за результатами проведеної перевірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в об`єкті торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 , здійснює реалізацію алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці. Під час проведення фактичної перевірки встановлено реалізацію 200 грам сидру «Сомерсбі» з соком чорниці, вміст спирту 4,6% у пластиковому стакані на розлив для споживання на місці, вартість якого склала 8,00 грн., без наявності статусу громадського харчування. Відповідач зазначає, що відповідно даних Державного реєстру потужностей операторів ринку зазначений об`єкт торгівлі на дату проведення фактичної перевірки в зазначеному реєстрі не зареєстровано, чим порушено п.6 ч.1 ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Також, відповідач вказував на те, що в ході проведення перевірки встановлено документально підтверджені факти продажу тютюнових виробів посереднику - ДУ «Вільнянська виправна колонія (№20)» та ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)», які в подальшому передають товар кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, що свідчить про проведення позивачем оптової торгівлі тютюновими виробами без наявності відповідної ліцензії. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази та пояснення представників сторін, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 24.09.2020 співробітниками ГУ ДПС у Запорізькій області проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено Акт №22/08/01/09/ НОМЕР_1 від 05.10.2020.

Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення позивачем:

п.6 ч.1 ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту, етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»;

ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту, етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»;

п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України.

Не погодившись з висновками Акту перевірки позивач подав на них заперечення, які були залишенні без задоволення відповідно до листа ГУ ДПС від 26.10.2020 №25036/14/08-01-09-01-16.

29.10.2020 контролюючим органом, на підставі висновків Акту перевірки №22/08/01/09/ НОМЕР_1 від 05.10.2020, прийнято податкові повідомлення - рішення:

№00004020901, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 6800,00 грн.;

№00004040901, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 142605,30 грн.

Також, 12.05.2021 контролюючим органом складено та направлено позивачу податкову вимогу №0024170, відповідно до якої позивача зобов`язано сплатити податкове зобов`язання на суму 149405,30 грн.

Не погодившись з правомірністю прийняття спірних рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд зазначає, що Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту, етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України (далі - Закон №481/95).

Так, під час розгляду адміністративної справи встановлено, що підставою для застосування до позивач штрафної санкції у розмірі 6800,00 грн., стало встановлення в ході фактичної перевірки реалізацію, на об`єкті торгівлі за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, м.Вільнянськ, вул.Бочарова, буд.15, 200 грам сидру «Сомерсбі» з соком чорниці, вміст спирту 4,6% у пластиковому стакані на розлив для споживання на місці, вартість якого склала 8,00 грн., без наявності статусу громадського харчування, що підтверджуються фіскальним чеком №00001063 від 24.09.2020.

При цьому, відповідач вказував на те, що відповідно даних Державного реєстру потужностей операторів ринку зазначений об`єкт торгівлі на дату проведення фактичної перевірки в зазначеному реєстрі не зареєстровано, чим порушено п.6 ч.1 ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Позивач в позовній заяві не заперечує самого факту реалізації напою, що встановлено у Акті перевірки, проте вказує на те, що такий напій реалізовано не для споживання на місці, а також вказує на те, що відповідачем не доведено, що напій відпускався з торгового автомату.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.15-3 Закону №481/95, забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів з торгових автоматів.

Приписами частини п`ятої статті 15-3 Закону №481/95 визначено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб`єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Основні вимоги щодо роботи суб`єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері ресторанного господарства регламентуються Правилами роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24 липня 2002 року №219, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2002 року за №680/6968 (далі - Правила № 219).

Згідно пунктів 1.3, 1.4 Правил №219 ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб`єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього; заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.

Відповідно до пункту 1.4 Правил №219 суб`єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку.

Згідно пункту 1.5 Правил №219 заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс).

Пунктом 1.6 Правил №219 визначено, що суб`єкти господарської діяльності у сфері ресторанного господарства при облаштуванні закладу (підприємства) згідно з обраним типом (класом) повинні мати необхідні виробничі, торговельні та побутові приміщення, а також обладнання для приготування та продажу продукції. Відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив має право виключно підприємство ресторанного господарства або спеціалізований відділ, що має статус суб`єкта господарювання громадського харчування, суб`єкта господарювання з універсальним асортиментом товарів за умови наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та зареєстрованими відповідними видами економічної діяльності.

Водночас як було встановлено ФОП ОСОБА_1 о 10.24 у ТК «Олімп» реалізовано на розлив сидр «Сомерсбі» об`ємом 0,2 л. (алкогольне) за ціною 8,00 грн. в пластиковий бокал.

При цьому, позивачем до суду не надано дозвільного документу від органів місцевого самоврядування на продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці.

Також, суд звертає увагу на те, що основним видом економічної діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.11).

Водночас серед наявних видів діяльності позивача відсутній такий вид як діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (56.10).

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з висновками контролюючого органу, що позивач порушено вимоги статті 15-3 Закону №481/95 в частині продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці без наявності статусу суб`єкта господарювання громадського харчування та/або спеціалізованого відділу.

Під час ухвалення рішення суд враховує практику ВЕРХОВНОГО СУДУ викладену у постанові від 31.03.2021 по справі №821/541/17.

Доводи позивача викладені у позовній заяві щодо зазначеного порушення суд відхиляє, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження того, що продаж напою на розлив було здійснено та взагалі могло бути здійснено не з спеціальної установки для розливу алкогольних напоїв. Також, на переконання суду відпуск алкогольних напоїв у пластиковий стакан, не залежно від його об`єму, у будь-якому випадку призначено для його споживання на місці (в закладі в якому його розлито чи біля такого закладу). В свою чергу, реалізація напоїв на розлив здійснюється у тару (пляшки), яка має закриту форму та дозволяє вільно переміщуватись з придбаним напоєм.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про правомірність застосування до позивача штрафної санкції в розмірі 6800,00 грн., а відповідно про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення - рішення №00004020901 від 29.10.2020.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення №00004040901 від 29.10.2020.

Судом встановлено, що підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення - рішення став висновок контролюючого органу про те, що позивачем здійснюється оптова торгівля тютюновими виробами без наявності відповідної ліцензії на адресу ДУ «Вільнянська виправна колонія (№20)» та ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)».

Під час розгляду справи встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивачем укладалися договори купівлі-продажу тютюнових виробів, а саме:

договір купівлі - продажу від 02 червня 2020 року №Г-1/132-20 ФОП ОСОБА_1 реалізовано Державній установі «Вільнянська виправна колонія (№20)» тютюнові вироби у кількості 142 одиниці на суму 4675,00 грн. Загальна вартість товару відповідно договору 4823,00 грн. Згідно банківської виписки (наданої до перевірки) 05.06.2020 кошти за тютюнові вироби перераховані в повному обсязі;

договір купівлі - продажу від 09 червня 2020 року №Г- ФОП ОСОБА_1 реалізовано Державній установі «Софіївська виправна колонія (№55)» тютюнові вироби у кількості 222 одиниці на суму 7095,50 грн. Загальна вартість товару відповідно договору 7095,50 грн. Згідно банківської виписки (наданої до перевірки) 16.06.2020 кошти за тютюнові вироби перераховані в повному обсязі;

договір купівлі - продажу від 23 червня 2020 року №Г-1/153-20 ФОП ОСОБА_1 реалізовано Державній установі «Вільнянська виправна колонія (№20)» тютюнові вироби у кількості 261 одиниці на суму 8620,50 грн. Загальна вартість товару відповідно договору 8802,50 грн. Згідно банківської виписки (наданої до перевірки) 25.06.2020 кошти за тютюнові вироби перераховані в повному обсязі;

договір купівлі - продажу від 10 липня 2020 року №Г- ФОП ОСОБА_1 реалізовано Державній установі «Софіївська виправна колонія (№55)» тютюнові вироби у кількості 235 одиниць на суму 7089,75 грн. Загальна вартість товару відповідно договору 7089,75 грн. Згідно банківської виписки (наданої до перевірки) 09.07.2020 кошти за тютюнові вироби перераховані в повному обсязі;

договір купівлі - продажу від 22 липня 2020 року №Г-1/177-20 ФОП ОСОБА_1 реалізовано Державній установі «Вільнянська виправна колонія (№20)» тютюнові вироби у кількості 96 одиниці на суму 3204,90 грн. Загальна вартість товару відповідно договору 3250,90 грн. Згідно банківської виписки (наданої до перевірки) 23.07.2020 кошти за тютюнові вироби перераховані в повному обсязі;

договір купівлі - продажу від 04 серпня 2020 року №Г-1/183-20 ФОП ОСОБА_1 реалізовано Державній установі «Вільнянська виправна колонія (№20)» тютюнові вироби у кількості 132 одиниці на суму 4390,80 грн. Загальна вартість товару відповідно договору 4520,80 грн. Згідно банківської виписки (наданої до перевірки) 07.08.2020 кошти за тютюнові вироби перераховані в повному обсязі;

договір купівлі - продажу від 08 серпня 2020 року ФОП ОСОБА_1 реалізовано Державній установі «Софіївська виправна колонія (№55)» тютюнові вироби у кількості 290 одиниць на суму 8970.50 грн. Загальна вартість товару відповідно договору 8970,50 грн. Згідно банківської виписки (наданої до перевірки) 13.08.2020 кошти за тютюнові вироби перераховані в повному обсязі;

договір купівлі - продажу від 13 серпня 2020 року №Г-1/190-20 ФОП ОСОБА_1 реалізовано Державній установі «Вільнянська виправна колонія (№20)» тютюнові вироби у кількості 353 одиниці на суму 11831,70 грн. Загальна вартість товару відповідно договору 12105,20 грн. Згідно банківської виписки (наданої до перевірки) 18.08.2020 кошти за тютюнові вироби перераховані в повному обсязі;

договір купівлі - продажу від 16 вересня 2020 року №Г- ФОП ОСОБА_1 реалізовано Державній установі «Софіївська виправна колонія (№55)» тютюнові вироби у кількості 110 одиниць на суму 4000,00 грн. Загальна вартість товару відповідно договору 4000,00 грн. Згідно банківської виписки (наданої до перевірки) 22.09.2020 кошти за тютюнові вироби перераховані в повному обсязі;

договір купівлі - продажу від 18 вересня 2020 року №Г-1/213-20 ФОП ОСОБА_1 реалізовано Державній установі «Вільнянська виправна колонія (№20)» тютюнові вироби у кількості 340 одиниці на суму 11424,00 грн. Загальна вартість товару відповідно договору 11644,00 грн. Згідно банківської виписки (наданої до перевірки) 22.09.2020 кошти за тютюнові вироби перераховані в повному обсязі.

Відповідно до статті 1 Закону №481/95, оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної торгівлі, іншим суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва).

Роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземниих суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.

Отже, під оптовою торгівлею законодавець розуміє діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб`єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб`єктам господарювання.

В свою чергу, як встановлено під час розгляду справи та під час перевірки ФОП ОСОБА_1 тютюнові вироби, які він реалізовував ДУ «Вільнянська виправна колонія (№20)» та ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)» придбавав у ТОВ «АЛЬФА ПЛЮС» та ТОВ «Тедіс Україна», докази того, що позивачем вживались заходи щодо перетворення придбаних тютюнових виробів до матеріалів справи не надано.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Частиною 2 статті 55 ГК України визначено, що суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Згідно ч.1 ст.3 ГК України, від господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем реалізовувались тютюнові вироби ДУ «Вільнянська виправна колонія (№20)» та ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)», які здійснюють свою діяльність відповідно до положень Кримінально-виконавчого кодексу України.

Так, відповідно до наявної в матеріалах справи відповіді, судом встановлено, що тютюнові вироби закуповувались ДУ «Вільнянська виправна колонія (№20)» та ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)», відповідно до статті 108 КВК України з метою забезпечення тютюновими виробами осіб, які відбувають покарання в установах.

Відповідно до положень статті 108 КВК України, засуджені мають право придбавати за безготівковим розрахунком продукти харчування, одяг, взуття, білизну та предмети першої потреби на гроші, зароблені в колоніях, одержані за переказами, за рахунок пенсії та іншого доходу, без обмеження їх обсягу.

Отже, відповідно до отриманих пояснень тютюнові вироби придбавались у позивача з метою їх передачі особам, які відбувають покарання, та за кошти, які належні зазначеним особам.

Відповідачем зазначених обставин не спростовано та в ході перевірки не встановлено фактів, які б свідчили про те, що тютюнові вироби придбавались не за кошти засуджених, як і не встановлено фактів подальшої реалізації ДУ «Вільнянська виправна колонія (№20)» та ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)» придбаних у позивача тютюнових виробів засудженим за грошові кошти.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що реалізація позивачем тютюнових виробів ДУ «Вільнянська виправна колонія (№20)» та ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)» не підпадає під визначення оптової торгівлі, а тому застосування до позивача штрафних санкцій за ведення оптової торгівлі без наявності ліцензії є протиправним, а податкове повідомлення - рішення №00004040901 від 29.10.2020 підлягає скасуванню.

Що скасування податкової вимоги.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п.59.3 ст.59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Так, судом встановлено, що позивачем спірні податкові повідомлення - рішення були оскаржені в адміністративному порядку до ДПС України.

Відповідно до п.56.17 ст.56 ПК України, процедура адміністративного оскарження закінчується:

56.17.1. днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у строк, передбачений абзацом першим пункту 56.3 цієї статті;

56.17.2. днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;

56.17.3. днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику;

56.17.3-1. днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;

56.17.4. виключено;

56.17.5. днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, що оскаржувались.

Так, 28.01.2021 ДПС України прийнято рішення №2196/6/99-00-06-03-02-06, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення від 29.10.2020 №00004020901 та №00004040901 - без змін.

Судом з відповідні ДПС України, отриману на ухвалу суду про витребування доказів від 10.08.2021 встановлено, що рішення №2196/6/99-00-06-03-02-06 було направлено на податкову адресу позивача засобами поштового зв`язку 28.01.2021, а 01.03.2021 поштовий конверт повернуто до ДПС України із відміткою оператору поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п.45.2 ст.45 ПК України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень - рішень закінчилась 01.03.2021, а тому приймаючи 12.05.2021 спірну податкову вимогу відповідач діяв правомірно, оскільки на той час сплили встановлені строки сплати грошового зобов`язання визначеного у спірних податкових повідомленнях - рішеннях.

В свою чергу та обставина, що суд дійшов висновку про протиправність одного зі спірних податкових повідомлень - рішень не є підставою для скасування податкової вимоги, а є підставою для її відкликання у майбутньому, відповідно до положень статті 60 ПК України, після набрання законної сили рішенням суду по даній справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування спірної вимоги та задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Запорізькій області від 29.10.2020 №00004040901.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1426,05 грн. (одна тисяча чотириста двадцять шість гривень 05 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова