Рішення № 99449990, 30.08.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2021 року м. Житомир справа № 240/10999/21

категорія 108120000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Добровольська Н.А.

за участю: представника позивача - Сичов Д.В.,

представника відповідача - Мельник О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області про визнання протиправним та скасування пункту вимоги,

встановив:

Корнинська селищна рада Попільнянського району Житомирської області звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасувати п.1 Вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 11.02.2021 року за №260608-17/559-2021.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Одночасно ухвалою суду від 04.06.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання Позивача про забезпечення позову

Судові засідання, призначені на 12.07.2021року та на 29.07.2021року, не відбулися по причині неявки представників сторін та подання відповідних клопотань

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі і пояснив, що в пункті першому оскаржуваної Вимоги Відповідач безпідставно зазначив щодо порушення вимог ч.5 ст.21 Закону України "По службу в органах місцевого самоврядування", яке виразилося у нарахуванні та виплаті посадовим особам селищної ради (Позивача) матеріальної допомоги на оздоровлення на загальну суму 302958,05грн. і, як наслідок зайво сплачено єдиного соціального внеску в сумі 60440,88грн., і щодо необхідності забезпечити відшкодування даних коштів у відповідності до вимог статей 130-136 КЗпП України.

Разом з тим, на думку представника Позивача, вказана матеріальна допомога на оздоровлення нараховувалася та виплачувалася у повній відповідності до вимог постанови КМ України № 268 від 09.03.2006року, колективного договору, бюджетів селищної ради, затверджених відповідними рішеннями, які в установлено порядку не скасовано.

По цій причині пункт перший оскаржуваної Вимоги від 11.02.2021року є протиправний та підлягає скасуванню.

Представник Відповідача, Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, в судовому засіданні проти позову заперечила і пояснила, що оскаржуваний висновок прийнято в межах повноважень Відповідача та у повній відповідності до вимог Закону України "По службу в органах місцевого самоврядування", так як Позивач протиправно допомогу на оздоровлення посадовим особам селищної ради виплачував в розмірі середнього заробітку замість середнього посадового окладу.

Крім того представник Відповідача зазначила, що оскаржувана Вимога не порушує прав Позивача, так як правомірність таких нарахувань буде визначатися в ході судових засідань щодо стягнення таких коштів.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши в порядку письмового провадження подані Позивачем документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд робить висновок, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав здійснення державного фінансового контролю, в тому числі щодо ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю, регулюються правовими нормами Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26 січня 1993 року N 2939-XII ( надалі - Закон N 2939-XII), що були чинні на день виникнення таких відносин.

Судом встановлено та визнається сторонами, що у відповідності до вимог цього ж Закону N 2939-XII уповноваженими особами Відповідача з 05.10.2020року по 29.12.2020року було проведено ревізію бюджету та фінансово-господарської діяльності Корнинської селищної ради за період з 01.01.2017року по 30.09.2020року.

За результатами такої ревізії Відповідачем була внесена вимога від 11.02.2021 року " Про усунення порушень законодавства у Корнинській селищній раді".

Позивачем не заперечується право (повноваження) Відповідача щодо проведення такої ревізії та пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Суть спору в межах даної справи зведена виключно щодо правомірності пункту першого оскаржуваної вимоги Відповідача від 11.02.2021 року " Про усунення порушень законодавства у Корнинській селищній раді"

Безспірно, за змістом положень пункту 7 статті 10 Закону N 2939-XII органу державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства

Як зазначено в дослідженому судом оскаржуваному пункту першого оскаржуваної вимоги Відповідача від 11.02.2021 року, "в порушення ч.5 ст.21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування в періоді, що піддавався ревізії посадовими особами селищної ради безпідставно нараховано та виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення в загальній сумі 302958,05грн. та, як наслідок, зайво сплачено єдиний соціальний внесок в сумі 60440,88грн., у зв`язку з чим відповідно до норм статей 130-136 КЗППУ забезпечити відшкодування на користь селищної ради матеріальної шкоди на загальну суму 363398,93грн. (а.с.21-24).

Безспірно, при виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і в цій частині вона є обов`язковою до виконання. Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом направлення вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За таких обставин, в органу фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Зі змісту пункту першого оскаржуваної вимоги вбачається, що в ній викладено висновки Держаудитслужби про виявлення під час ревізії порушення Корнинською селищною радою вимог чинного законодавства, що призвело до завдання збитків та визначено розмір цих збитків.

Водночас, вимога не містить визначення конкретних дій, обов`язкових до виконання Департаментом для усунення виявлених порушень.

Зазначивши у вимозі про необхідність "усунути виявлені порушення відповідно до норм статей 130-136 КЗППУ" Відповідач не вказав, які саме дії, та на підставі яких положень закону повинен здійснити Позивач для усунення негативних наслідків протиправного використання грошових коштів.

Безспірно, питання притягнення працівників до матеріальної відповідальності врегульовано Главою IX КЗпП України. Правові норми статей 130-136 КЗпП України, наведених в оскаржуваному пункті вимоги, містять лише загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників в тому числі щодо видів матеріальної відповідальності. Підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода.

Як зазначено в дослідженому судом акті ревізії селищного бюджету та фінансово-господарської діяльності Корнинської селищної ради за період з 01.01.2017рок по 30.09.2020року, вищевказані порушення допущене селищним головою А.Мізерним, яким видані розпорядження про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати (а.с.33).

Разом з тим, Відповідач не врахував, що в розумінні вимог ст.136 КЗпП України покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

З огляду на суть оскаржуваного пункту першого вимоги, він зводиться до зобов`язання Корнинського селищного голови А.Мізерного відповідно до вимог ст.136 КЗпП України звернутися в судовому порядку з позовом до того ж Корнинського селищного голови А.Мізерного про стягнення завданої шкоди на загальну суму 363398,93грн.

З огляду на правову природу письмової вимоги контролюючого органу, вона породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, відтак наділена рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документу, в якому вона міститься) і як такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом. При цьому "законність" письмової вимоги контролюючого органу безумовно передбачає її обґрунтованість, тобто наявність підстав для її скерування адресату.

У даній справі зміст спірної вимоги, яка є індивідуально-правовим актом, а відтак породжує права і обов`язки для підконтрольної установи, якій вона адресована, полягає в тому, щоб "усунути виявлені порушення", встановлені контролюючим органом. Додатково про обов`язковий характер даної вимоги свідчить застереження в ній про те, що її невиконання є підставою для звернення до суду в інтересах держави.

Водночас спірна вимога, як індивідуально-правовий акт, в силу закону обов`язкова до виконання підконтрольною установою, прийнята з порушенням вимог закону щодо її змісту.

Більш того, спонукання Позивача самостійно визначити які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення Позивачем чинного законодавства. Зазначене в світлі обов`язкового характеру спірної вимоги в частині корегування роботи підконтрольної установи є порушенням вимог закону в частині змісту вимоги як акту індивідуальної дії.

Відповідач не врахував, що за змістом положень статті 24 Закону України "По службу в органах місцевого самоврядування" матеріальна шкода, завдана територіальній громаді незаконними рішеннями сільських, селищних, міських голів, голів районних у місті, районних та обласних рад, їх заступників, керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів місцевого самоврядування, діями чи бездіяльністю посадових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок місцевого бюджету в порядку, встановленому законом.

Сільські, селищні, міські, районні у місті, районні та обласні ради, сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної та обласної ради мають право зворотної вимоги (регресу) до посадової особи місцевого самоврядування, яка заподіяла шкоду територіальній громаді, у розмірах і порядку, визначених законами України та статутами територіальних громад, прийнятими відповідно до законів України.

Таким чином, оскаржуваний пункт перший вимоги не відповідає правовим нормам Закону України "По службу в органах місцевого самоврядування".

Суд погоджується з доводами Відповідача, що за приписами ч.5 ст.21 Закону України "По службу в органах місцевого самоврядування" посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Разом з тим, Відповідач не врахував, що підпунктом 3 пункту 2 Постанови КМ України №268 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 р. N 984 надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, в тому числі органу місцевого самоврядування, в межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

Можливість надання працівникам Позивача матеріальну допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника передбачена в досліджених судом колективному договорі та бюджетах селищної ради на відповідні роки. Правомірність положень колективного договору та рішень селищних рад про затвердження таких бюджетів не оспорена в установленому порядку.

Одночасно суд зазначає про безпідставність доводів представника Відповідача про відсутність порушеного права Позивача оскаржуваною вимогою, що одночасно свідчить про наявність підстав для відмови в задоволенні позову з огляду на практику Верховного Суду в аналогічних правовідносинах.

По-перше, наведені у відзиві Відповідача правові позиції Верховного Суду не можуть бути застосовані судом при вирішенні даного спору, так як ухвалені відносно інших обставин.

Більш того, наведена у відзиві справа №520/6022/18 взагалі є справою, провадження в якій здійснюється в порядку кримінального судочинства.

По-друге, правова природа оскаржуваного пункту першого письмової вимоги контролюючого органу свідчить про відсутність можливості подальшого спору між сторонами в ході розгляду спору щодо стягнення спірних сум за позовом саме контролюючого органу. Тобто, Позивач позбавлений можливості в межах інших спорів в суді з контролюючим органом оспорювати правомірність визначення спірних виплат, що зазначені в оскаржуваному пункті першому письмової вимоги від 11.02.2021 року.

Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі N 826/3350/17 та від 11 вересня 2018 року у справі N 825/1481/16.

Зазначене свідчить, що доводи наведені Позивачем у позові щодо протиправності пункту першого оскаржуваної Вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 11.02.2021 року за №260608-17/559-2021 відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування пункту першого Вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 11.02.2021 року за №260608-17/559-2021.

В межах даного позову заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру. За подання даного позову Позивачем відповідно до платіжних доручень сумарно сплачено судовий збір в сумі 6131,98грн.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України судові витрати Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області у вигляді судового збору в сумі 2270,00грн. (за одну позовну вимогу немайнового характеру) підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області.

Судові витрати Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області у вигляді судового збору в сумі 3861,98грн. підлягають поверненню з державного бюджету як надмірно сплачені.

Керуючись вимогами ст.ст.2, 9, 77, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати п.1 Вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 11.02.2021 року за №260608-17/559-2021.

Судові витрати Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області (вул. Соборна, буд. 19 смт. Корнин, Попільнянського району, Житомирська область, 13514, код ЄДРПОУ 04345865) у вигляді судового збору в сумі 2270,00грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області (майдан С.П. Корольова, 12 м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 40479560).

Судові витрати Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області у вигляді судового збору в сумі 3861,98грн. підлягають поверненню за рахунок державного бюджету як надмірно сплачені.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повне судове рішення складене 07 вересня 2021 року