Рішення № 99449971, 08.09.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2021 року м. Житомир справа № 240/1479/21

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці, сім`ї та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Управління праці, сім`ї та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №36 від 22.12.2020, видане Управлінням праці, сім`ї та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області;

- зобов`язати Управління праці, сім`ї та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області повторно розглянути заяву разом з документами гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо встановлення статусу та видачі посвідчення "Член сім`ї загиблого (померлого)", видати посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що вона як член сім`ї військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби, має право на встановлення їй статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця та отримання відповідного посвідчення. Однак, відповідач відмовив у наданні такого статусу на тій підставі, що вона не знаходилася в зареєстрованому шлюбі із суб`єктом права на пільги. При цьому, позивач вказала, що рішенням суду встановлено факт її проживання з гр. ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Крім того, на момент загибелі гр. ОСОБА_2 позивач була від нього вагітна та народила сина, батьком якого є гр. ОСОБА_2 , факт батьківства встановлено рішенням суду та підтверджено свідоцтвом про народження дитини. Також, сину позивача ОСОБА_3 . Управлінням праці, сім`ї та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області встановлено статус особи, на яку поширюється чинність пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи та надано відповідачу строк на подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 29.03.2021 внесено виправлення в ухвалу про відкриття провадження у справі.

28.04.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх. №22402/21, відповідно до змісту якого відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень відповідач вказав, що встановлення факту проживання однією сім`єю заявниці з гр. ОСОБА_2 не свідчить про наявність у неї прав, передбачених для подружжя, а відтак підстав для надання їй статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 та видачі відповідного посвідчення немає.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у грудні 2020 року звернулася із заявою до Управління праці, сім`ї та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про встановлення їй статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за загиблого військовослужбовця, ОСОБА_2 , який за життя мав статус учасника бойових дій та травма і причина його смерті, так, пов`язані з проходженням військової служби.

Згідно витягу з рішення №36 від 22.12.2020 Управлінням праці, сім`ї та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області було відмовлено ОСОБА_1 у встановленні статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця та отриманні відповідного посвідчення. Рішення мотивовано тим, що на момент загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 , шлюб між ним і ОСОБА_1 не був офіційно зареєстрований, з огляду на що правових підстав для встановлення позивачу статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії та соціального захисту» немає (а.с.12-13).

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням, звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

В преамбулі до Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-ХІІ) зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Поширення чинності Закону №3551-XII на членів сім`ї загиблої особи є похідним від приналежності такої особи до ветеранів війни.

Відповідно до статті 4 Закону №3551-ХІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно з абзацом восьмим пункту 1 статті 10 Закону №3551-ХІІ чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а також сім`ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення.

У абзаці шістнадцятому пункту 1 зазначеної статті Закону №3551-ХІІ визначено, що до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Таким чином, пункт 1 статті 10 Закону №3551-ХІІ передбачає не тільки право дружини або чоловіка як членів однієї сім`ї на одержання соціального захисту, а також і інших членів сім`ї, які були утриманцями загиблого, що не враховано відповідачем.

Процедуру надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон), деяким категоріям осіб врегульовано Порядком надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 23.09.2015 №740 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок).

У відповідності до абзацу п`ятого пункту 2 Порядку статус особи, на яку поширюється чинність Закону, згідно з цим Порядком надається сім`ям військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) і працівників Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

До членів сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, належать, зокрема: один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні (пункт 3 Порядку).

За змістом підпункту 4 пункту 4 Порядку підставами для надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону, для осіб, зазначених в абзаці п`ятому пункту 2 цього Порядку є: свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи; документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, або документи про безпосереднє залучення до забезпечення проведення антитерористичної операції особи, яка загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення; постанова штатної військово-лікарської комісії відповідного військового формування.

У відповідності до пунктів 5, 6 Порядку для встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону, членам сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, необхідно подати структурному підрозділу місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення заяву і документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку.

Рішення про встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону, приймається структурними підрозділами місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання у місячний строк з дати подання документів.

Пунктом 7 Порядку визначено, що посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302.

В преамбулі Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вказано, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

В силу приписів підпункту 3 пункту 1 статті 3 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2011-XII), дія цього Закону поширюється на військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Відповідно до пункту 10 статті 14 Закону №2011-XII військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та компенсації відповідно до цього Закону, користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України законами та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Якщо такі особи одночасно мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків, передбачених законами.

Пунктом 13 вказаної статті Закону №2011-XII визначено, що особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Фактичною підставою для відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого та видачі відповідного посвідчення слугувало те, що згідно з статтею 21 Сімейного кодексу України проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Разом із тим, рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30.10.2018, встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з квітня 2018 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 (до дня загибелі військовослужбовця), вели спільне господарство. У той час ОСОБА_1 була на 19-20 тижні вагітності від ОСОБА_2 (а.с.14).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.15).

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №2561 від 16.08.2018, внаслідок дорожньої транспортної пригоди на 189 км. автодороги Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський, загинув на місці від отриманих травм, відкрита черепно-мозкова травма (а.с.17).

При цьому, як зазначено у рішенні, ОСОБА_2 був військовослужбовцем, згідно посвідчення № НОМЕР_2 мав статус учасника бойових дій (а.с.16).

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , був прийнятий на військову службу за контрактом 08.10.2009 через Бердичівський ОМВК Житомирської області.

Згідно довідок №618 та №621, виданих Військовою частиною А2167 у періоди з 01.05.2014 до 14.08.2018 ОСОБА_2 приймав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей (а.с.23-24).

Прапорщик ОСОБА_2 був головним старшиною 2-го механізованого батальйону, в батальйоні характеризувався позитивно, користувався авторитетом, порушень військової дисципліни не було, до вживання спиртних напоїв не був схильний.

На підставі витягу з протоколу засідання ЦВЛК №367 від 14.02.2019 смерть ОСОБА_2 , травма і причина смерті, так, пов`язана з проходженням військової служби (а.с.25).

ІНФОРМАЦІЯ_5 народився спільний син ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .

Згідно з рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23.05.2019 встановлено факт батьківства ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зобов`язавши Бердичівський МРВ ДРАЦС в Житомирській області внести зміни до актового запису №98 від 13.02.2019 про народження ОСОБА_4 , записавши батьком дитини ОСОБА_2 (а.с.26-27). Даний факт підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 від 25.06.2019 (а.с.28).

Після встановлення факту батьківства за загиблим військовослужбовцем ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , як матір`ю дитини, було подано до Управління праці, сім`ї та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області заяву про встановлення статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця для сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно з довідкою №65 від 05.08.2019 Управлінням праці, сім`ї та соціального захисту населення, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , встановлено статус особи, на яку поширюється чинність пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за загиблого 15.08.2018 батька - ОСОБА_2 , який за життя мав статус учасника бойових дій (а.с.29).

Відповідно до частини 2 статті 16-1 Закону №2011-ХІІ члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

У відзиві відповідач посилається на статтю 21 Сімейного кодексу України, у частині 1 якої зазначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. А у частині 2 зазначено, що проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача та вважає їх дискримінаційними по відношенню до жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю без шлюбу з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частиною 4 статті 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Отже, у розумінні Сімейного кодексу України чоловік та жінка можуть утворити сім`ю без укладення та реєстрації шлюбу.

Відповідно до частини 1 статті 27 Сімейного кодексу України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

Отже, шлюб, зокрема його реєстрація, слугує забезпечення для охорони прав та інтересів подружжя.

Тобто відсутність реєстрації шлюбу не може покладатися в основу відмови у визнанні права особи, яка проживала без його реєстрації, на отримання соціального захисту.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї" членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом в постанові від 31 березня 2020 року у справі №205/4245/17 (провадження N 61-17628св19).

За наведених обставин суд вважає, що позивач має право на отримання соціального захисту як член сім`ї (дружина) загиблого.

За змістом пункту 1 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99 "У справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої і п`ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" (справа про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї")", під членом сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони за змістом пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої та п`ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" треба розуміти особу, що перебуває з суб`єктом права на пільги щодо оплати користування житлом і комунальними послугами у правовідносинах, природа яких визначається: кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони; веденням з ним спільного господарства. Такі ознаки (вимоги) застосовуються диференційовано при конкретному визначенні членів сім`ї, які мають право на названі пільги. Членами сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб`єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони у безпосередніх родинних зв`язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші).

Статтею 151- 2 Конституції України проголошено, що рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства та те, що рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30.10.2018, яке набрало законної сили, встановлено факт постійного проживання однією сім`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу у з квітня 2018 року до дня загибелі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , ведення спільного господарства, народження спільної дитини (факт батьківства встановлено рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23.05.2019) - є підстави стверджувати, що позивач є членом сім`ї загиблого військовослужбовця, учасника АТО - ОСОБА_2 , на якого поширюється чинність Законів №3551-ХІІ та №2011-XII.

Позивачем на момент подачі заяви про визнання статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця, було надано усі необхідні документи, які передбачені Законами №3551-ХІІ та №2011-XII. В заяві позивач зазначила, що з дня смерті ОСОБА_2 і на даний час у шлюб не вступала, в цивільних відносинах з іншим чоловіком не перебуває.

Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від12.05.1994 №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого" (абзац перший пункту 4 вказаного Положення).

Враховуючи, що єдиною підставою для відмови у призначенні виплати слугувала відсутність свідоцтва про шлюб, яку суд визнав протиправною, суд задовольняє адміністративний позов.

Статтею 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У постанові Верховного Суду України від 24.11.2015 у справі №816/1229/14, з поміж іншого, вказано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отож, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З огляду на викладені вище обставини, суд вважає ефективним способом захисту прав позивача зобов`язати Управління праці, сім`ї та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області повторно розглянути заяву разом з документами ОСОБА_1 щодо встановлення статусу та видати посвідчення члена сім`ї загиблого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно вищевказаних висновків суд вважає, що відповідачем не було доведено правомірності позиції, викладеної в рішенні від 22.12.2020 №36, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн. У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно до задоволених вимог, а саме: у розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Управління праці, сім`ї та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області (вул.Європейська, 83, м.Бердичів, Житомирська область, 13306, код ЄДРПОУ 03192810) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення №36 від 22.12.2020 Управління праці, сім`ї та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області.

Зобов`язати Управління праці, сім`ї та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видати відповідне посвідчення як члену сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці, сім`ї та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області на користь ОСОБА_1 908,00 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.М. Гурін