Рішення № 99449955, 07.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2021 р. Справа№200/7131/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

09 червня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому позивач просить суд:

- визнати дії Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача при призначенні йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періодів роботи з 15 квітня 1994 року по 10 липня 1995 року та з 12 лютого 2004 року по 07 листопада 2004 року та щодо неврахування заробітку відповідно до довідки № 94-1 від 13 травня 2017 року, що видана ПАТ «Костянтинівський завод «Втормет», незаконними;

- зобов`язати Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії зі віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 28 січня 2021 року із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 15 квітня 1994 року по 10 липня 1995 року, періоду знаходження на обліку в Костянтинівському міському центрі зайнятості з 12 лютого 2004 року по 07 листопада 2004 року та із врахуванням заробітку відповідно до довідки № 94-1 від 13 травня 2017 року, що видана ПАТ «Костянтинівський завод «Втормет».

Позов обґрунтований тим, що позивачу Костянтинівсько-Дружківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Проте, відповідачем при призначенні пенсії позивачу не зараховано до його страхового стажу періоди його роботи з 15 квітня 1994 року по 10 липня 1995 року в ТОВ Фірма «Регіон» на посаді експедитора у зв`язку із тим, що перед записом про прийняття на роботу відсутня назва підприємства та відсутні підстави прийняття та звільнення та період з 12 лютого 2004 року по 07 листопада 2004 року період знаходження на обліку в Костянтинівському міському центрі зайнятості у зв`язку із тим, що наказ про припинення виплат відповідає наказу про призначення виплат.

Крім того, відзначив позивач, при призначенні пенсії відповідачем не враховано заробіток вказаний в довідці про заробіток від 13 травня 2017 року, що видана ПАТ «Костянтинівський завод «Втормет».

Позивач зазначає, що рішення відповідача про неврахування стажу ним отримано не було, замість того, отримано дві відповіді відповідача.

Дії відповідача щодо неврахування до стажу позивача вказаних періодів та не врахування довідки про заробіток позивач вважає протиправними та таким, що порушують його законні інтереси, у зв`язку із чим просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Від Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 до суду не надходив.

Натомість, 30 липня 2021 року судом отримано відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на позовну заяву ОСОБА_1 .

Відповідно частини 1 статті 42 КАС України учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 44 КАС України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

З огляду на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не є стороною по справі, що розглядається, суд не приймає до уваги наявний в матеріалах справи відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на позов ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Встановивши, що вказаний позов поданий без додержання вимог передбачених ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Донецький окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 14 червня 2021 року залишив його без руху, надавши позивачу строк для усунення його недоліків.

Ухвалою суду від 05 липня 2021 року позовна заява ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії прийнята судом до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Одночасно суд, цією ж ухвалою, відстрочив позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у цій справі.

Ухвалою від 09 серпня 2021 року суд відмовив Головному управлінню Пенсійного фонду України у Донецькій області у задоволенні клопотання про заміну відповідача по даній адміністративній справі.

Також 09 серпня 2021 року суд виніс ухвалу, якою повернув Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області без розгляду заяву про проведення розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

З`ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України, серія: НОМЕР_1 (а.с. 4-6).

Як встановлено судом на підставі наявних матеріалів справи, 28 січня 2021 року позивач, за допомогою Веб-порталу Пенсійного фонду України, звернувся до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зв. бік а.с. 39).

Костянтинівсько-Дружківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області призначено позивачу пенсію за віком з 14 грудня 2020 року. Розмір пенсії розраховано з урахуванням загального стажу 29 років 00 місяців 07 днів (стаж зараховано по 02.10.2020), коефіцієнт страхового стажу - 0, 29000. Середньомісячна заробітна плата - 5 436,82 грн., розрахована за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 02.10.2020, (коефіцієнт заробітної плати - 0,59622) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) робітника у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески і яка згідно з Законом враховується для розрахунку пенсії за 2018-2020 - 9 118, 81 грн.

На підставі наявних матеріалів справи судом встановлено, що при призначенні позивачу пенсії за віком відповідач не врахував до його загального трудового стажу період його роботи з 15 квітня 1994 року по 10 липня 1995 року з підстав наявності виправлень в його трудовій книжці, а саме в записах № 7-8 відсутня назва підприємства, неповний запис та підстави про прийняття на роботу та звільнення та не врахував період отримання позивачем допомоги по безробіттю, оскільки в записах № 11-12 наказ про припинення допомоги по безробіттю співпадає з наказом про призначення виплати допомоги по безробіттю.

Крім того відповідачем не було враховано заробіток, що вказаний в довідці № 94-1 від 13.05.2017 року, виданої ПАТ «Костянтинівський завод «Втормет», оскільки відсутні первинні документи та управління позбавлено можливості перевірити факт достовірності нарахованих у довідці сум.

Не врахування позивачу періоду безробіття з 12 лютого 2004 року по 07 листопада 2004 року також підтверджується рішенням № 1 від 03 лютого 2021 року (а.с. 40).

Згідно із записами у трудовій книжці, серія: НОМЕР_2 , виданій 27 березня 1986 року на ім`я ОСОБА_1 , містяться записи про роботу позивача, зокрема у періоди, а саме:

- 28 березня 1986 року позивача прийнято на посаду різьбара на ножицях в Костянтинівський завод «Вторчермет» ;

- 20 грудня 1988 року позивача переведено на посаду пресувальника лому та відходів;

- 16 листопада 1990 року позивача переведено на посаду газорезчика;

- 30 вересня 1992 року позивача звільнено у зв`язку зі скороченням штату;

- 15 квітня 1994 року позивача прийнято на посаду експедитора (запис про найменування підприємства, підстави прийняття на роботу відсутні);

- 10 липня 1995 року позивача звільнено з ТОВ «Регіон» у зв`язку зі скороченням (запис про підстави звільнення відсутній) (а.с. 8-10, 41-зв. бік а.с. 43);

- 12 лютого 2004 року позивачу розпочато Костянтинівським міським центром зайнятості виплата допомоги по безробіттю;

- 07 листопада 2004 року Костянтинівський міський центр зайнятості припинив виплату позивачу допомоги по безробіттю.

Довідкою від 13 травня 2017 року № 94-3 підтверджується стаж період роботи позивача з 28 березня 1986 року по 30 вересня 1992 року на різних посадах в Костянтинівському заводі «Вторчермет» (а.с. 11, 37).

У довідці від 13 травня 2017 року № 94-1 міститься інформація про заробітну плата для обчислення пенсії за період роботи позивача з вересня 1987 року по серпень 1992 року (включно). В довідці зазначено, що на всі виплати нараховані страхові внески до Пенсійного фонду України (страхові внески. Довідка видана на підставі особових рахунків за 01.09.1987 року по 31.08.1992 року, які знаходяться за адресою: вул. Правобережна, 1, м. Костянтинівка, Донецька область, 85103. В довідці також міститься твердження про надання дозволу на проведення перевірки первинних документів за період, що зазначений в даній довідці (а.с. 13, 39).

23 березня 2021 року за вих. № 178-200/л-02/8-0577/21 відповідач запропонував позивачу надати до управління уточнюючи довідки з метою підтвердження періоду роботи позивача з 15 квітня 1994 року по 10 липня 1995 року та періоду безробітті з 12 лютого 2004 року по 07 листопада 2004 року. Стосовно заробітної плати відповідач роз`яснив позивачу, що з метою проведення перевірки довідки про заробітну плату від 13 травня 2017 року № 94-1 Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області направило запит № 0577-02-8/6871 від 23 березня 2021 року на витребування згоди щодо проведення позапланової перевірки достовірності та правильності виданої довідки про заробітну плату. Повідомив, що після отримання згоди довідка буде направлена для перевірки, щодо обґрунтованої видачі документів для призначення пенсії, достовірності наданих відомостей щодо оплати праці за період з 01 вересня 1987 року по 31 серпня 1992 року. Крім того зазначено, що у разі підтвердження нарахованих та сплачених сум заробітної плати, буде проведено перерахунок пенсії з дати права на призначення, тобто з 14.12.2020 року (а.с. 14-15).

У відповідь на звернення позивача від 27 квітня 2021 року відповідач, листом від 30 квітня 2021 року № 282-366/К-04/8-0577/21 повідомив позивача про те, що Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області направило запит № 0577-02-8/6871 від 24 березня 2021 року на витребування згоди щодо проведення позапланової перевірки достовірності та правильності виданої довідки про заробітну плату. Повідомив, що після отримання згоди довідка буде направлена для перевірки, щодо обґрунтованої видачі документів для призначення пенсії, достовірності наданих відомостей щодо оплати праці за період з 01 вересня 1987 року по 31 серпня 1992 року. Крім того зазначено, що у разі підтвердження нарахованих та сплачених сум заробітної плати, буде проведено перерахунок пенсії (а.с. 16-17).

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Статтю 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом Закон № 1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону № 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1.8, 1.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через Веб-портал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на Веб-порталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З матеріалів справи встановлено, що позивач при зверненні до відповідача із заявою про призначення пенсії надав копію трудової книжки від 27 березня 1986 року, відповідно до якої встановлено, що позивач, зокрема у період з 15 квітня 1994 року по 10 липня 1995 року працював на посаді експедитора в ТОВ Фірма «Регіон», а з 12 лютого 2004 року по 07 листопада 2004 року отримував допомогу по безробіттю в Костянтинівському міському центрі зайнятості проте, вказані періоди не зараховані до загального стажу позивача через неточності у запис у трудовій книжці.

З цього приводу суд зазначає, що на час внесення записів до трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 ), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 N 412), (надалі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з п. 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Відповідно п. 2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи проводяться арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо працівник прийнятий на роботу 5 січня 1984 р в графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 г.) записується: "1984.05.01", в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р .; "05.01.1984".

Записи проводяться акуратно, пір`яний чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Пунктом 2.4 Інструкції № 162 передбачено, що з кожним записом, що вноситься на підставі наказу (розпорядження) в трудову книжку (вкладиш) про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу і звільнення, адміністрація зобов`язана ознайомити власника цієї книжки (вкладиша) під розписку в особистій картці (типова міжвідомча форма № Т -2, затверджена ЦСУ СРСР), в якій повинна бути повторена точна запис з трудової книжки (вкладиша).

Згідно п. 4.1 Інструкції № 162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.

Відповідно до постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналізуючи чинні нормативно правові акти України, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Усі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.

При цьому, самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Крім того, відповідно до постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців», яка була чинна на момент внесення записів до трудової книжки позивача, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Отже, законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

Крім того, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці щодо дати її заповнення.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Таким чином, суд приходить висновку, що відмова відповідача у зарахуванні вищевказаного періоду роботи та періоду отримання допомоги по безробіттю носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства.

Відтак, суд вважає, що позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для винесення органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначення пенсії за віком та не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача та періоду отримання допомоги по безробіттю, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту пенсіонера.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 15 квітня 1994 року по 10 липня 1995 року в ТОВ Фірма «Регіон» та період отримання допомоги по безробіттю в Костянтинівському міському центрі зайнятості з 12 лютого 2004 року по 07 листопада 2004 року.

З огляду на що відповідача слід зобов`язати врахувати до страхового стажу позивача період його роботи з 15 квітня 1994 року по 10 липня 1995 року в ТОВ Фірма «Регіон» та період отримання допомоги по безробіттю в Костянтинівському міському центрі зайнятості з 12 лютого 2004 року по 07 листопада 2004 року.

Щодо позовних вимог в частині неврахування при призначенні пенсії за віком заробітку на підставі довідки № 94-1 від 13 травня 2017 року суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно частини першої статті 40 Закону №1058, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Тобто, врахування заробітної плати (доходу) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року здійснюється на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.

Постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до абз.2, 3 підпункту 3 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1).

Згідно з абх.1 п.2.10 розділу ІІ Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плані за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Іншого чинним законодавством не передбачено.

Тобто, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у первинних документах відносно позивача за відповідний період.

Як встановлено судом, довідка про заробіток для обчислення пенсії від № 94-1 від 13 травня 2017 року, що видана ПАТ «Костянтинівський завод «Втормет», за період роботи з вересня 1987 року по серпень 1992 року, відповідає вимогам встановленим Порядком № 22-1, а саме: видана на підставі особових рахунків за 1987-1992 роки, містить печатку підприємства та підписи уповноважених на це осіб (керівника та головного бухгалтера).

Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Отже, відповідно до зазначеного пункту відповідач мав право перевірити відповідність відомостей зазначених в довідці про заробітну плату.

Як встановлено судом на підставі наданих позивачу відповідей Костянтинівсько-Дружківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області, відповідач, з метою витребування згоди щодо проведення позапланової перевірки достовірності та правильності довідки від 13 травня 2017 року № 94-1 направив запит № 0577-02-8/6871 від 24 березня 2021 року.

Проте, доказів направлення відповідачем такого запиту, з метою перевірки відомостей, що зазначені в довідці від 13 травня 2017 року № 94-1, матеріали справи не містять, як і не містять доказів на предмет отримання відповідачем відповідей на такий запит, який був направлений ще наприкінці березня 2021 року.

Суд зазначає, що саме на відповідача покладено обов`язок, при призначенні (перерахунку) пенсії позивачу, щодо здійснення перевірки допустимості документів, поданих разом із заявою для перерахунок пенсії, та обґрунтованість видачі таких з метою забезпечення не лише реалізації права особи на призначення та отримання пенсії, а й контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 607/14668/16-а.

Відсутність у відповідача фактичної можливості здійснити перевірку довідки ПАТ «Костянтинівський завод «Втормет» від 13 травня 2017 року № 94-1, на підставі первинних документів підприємства, не є підставою для неврахування виданої ним довідки для обчислення пенсії позивача.

Ризик неможливості здійснення такої перевірки з незалежних від людини причин не може бути покладений па особу, що звернулась за призначенням пенсії, якщо вимоги до форми довідки про заробітну плату були дотримані підприємством, що її видало, а сам факт роботи в цьому підприємстві підтверджений записами у трудовій книжні.

Вимоги до форми довідки підприємством дотримані. Факт роботи позивача у період з вересня 1987 року по серпень 1992 року на ПАТ «Костянтинівський завод «Втормет» підтверджується записами в трудовій книжці.

Суд звертає увагу, що постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (часина друга статті 77 КАС України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в пенсійних спорах на пенсійний орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для прийняття свого рішення та/або вчинення дій (бездіяльності).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 20.02.2018 року у справі №817/149/17, від 29.03.2018 року у справі №813/2758/16 та, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, є обов`язковим для суду при вирішенні даної справи.

Отже суд доходить висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у врахуванні заробітку відповідно до довідки № 94-1 від 13 травня 2017 року.

Стосовно вимоги зобов`язати Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії зі віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 28 січня 2021 року із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 15 квітня 1994 року по 10 липня 1995 року, періоду знаходження на обліку в Костянтинівському міському центрі зайнятості з 12 лютого 2004 року по 07 листопада 2004 року та із врахуванням заробітку відповідно до довідки № 94-1 від 13 травня 2017 року, що видана ПАТ «Костянтинівський завод «Втормет», суд зазначає наступне.

Частиною п`ятою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Суд наголошує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України, Рябих проти Росії, Нєлюбін проти Росії), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Серявін та інші проти України зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З огляду на те, що відповідач протиправно не врахував при призначенні пенсії за віком позивачу до його страхового стажу період його роботи з 15 квітня 1994 року по 10 липня 1995 року, період отримання допомоги по безробіттю з 12 лютого 2004 року по 07 листопада 2004 року, а також не врахував заробіток, що відображений в довідці від 13 травня 2017 року № 94-1, що видана ПАТ «Костянтинівський завод «Втормет», суд вважає, що ефективним способом захисту прав позивача є саме зобов`язання Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням заробітку вказаного в довідці про заробітну плату № 94-1 від 13 травня 2017 року, видану ПАТ «Костянтинівський завод «Втормет», а також зарахувавши до його страхового стажу період його роботи з 15 квітня 1994 року по 10 липня 1995 року, а також період знаходження позивача на обліку в Костянтинівському міському центрі зайнятості з 12 лютого 2004 року по 07 листопада 2004 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частиною першою, другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з правил частини першої статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Ухвалою від 05 липня 2021 року суд відстрочив позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у цій справі.

Згідно з ч. 2 ст. 133 КАС України передбачено, що якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи те, що позивачу було відстрочено сплату судового збору при поданні позовної заяви, а спірні правовідносини виникли в результаті протиправних дій відповідача, судовий збір у розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню в повному обсязі на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 58112, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25; ЄДРПОУ 42171400) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 , при призначенні йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоду його роботи з 15 квітня 1994 року по 10 липня 1995 року в ТОВ «Регіон» та періоду перебування на обліку в Костянтинівському міському центрі зайнятості з 12 лютого 2004 року по 07 листопада 2004 року, а також щодо неврахування ОСОБА_1 заробітку відповідно до довідки № 94-1 від 13 травня 2017 року, що видана ПАТ «Костянтинівський завод «Втормет».

Зобов`язати Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 58112, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25; ЄДРПОУ 42171400) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) з моменту її призначення, а саме з 14 грудня 2020 року, з зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 15 квітня 1994 року по 10 липня 1995 року в ТОВ «Регіон», періоду знаходження на обліку в Костянтинівському міському центрі зайнятості з 12 лютого 2004 року по 07 листопада 2004 року, а також із врахуванням заробітку відповідно до довідки № 94-1 від 13 травня 2017 року, що видана ПАТ «Костянтинівський завод «Втормет».

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 58112, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25; ЄДРПОУ 42171400) на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 07 вересня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров