Ухвала суду № 99449785, 07.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

07 вересня 2021 р. Справа №200/11305/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Ушенко С.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини А2167 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на військовій службі, стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини А2167, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність щодо ненадання 56 днів для відпочинку у інший робочий день за час виконання службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні, які не використані під час участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в період з 05 лютого 2021 року по 26 липня 2021 року;

зобов`язати нарахувати та виплатити грошову компенсацію за 56 вихідних, святкових та не робочих днів, які не використані під час участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в період з 05 лютого 2021 року по 26 липня 2021 року;

визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у безпідставному та невмотивованому ненаправлені на обстеження військово-лікарською комісією у зв`язку зі звільненням з військової служби;

визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у не проведенні розрахунку вислуги років та не виплати надбавки за вислугу років та надбавки за особливості проходження служби в повному обсязі за період служби з лютого 2021 по серпень 2021 року;

зобов`язати провести розрахунок вислуги років та ухвалити відповідний наказ, в якому зазначити календарну та пільгову вислугу років станом на час звільнення з військової служби 05 серпня 2021;

зобов`язати нарахувати та виплатити недонараховане внаслідок невірного розрахунку надбавки за вислугу років та надбавки за особливості проходження служби грошове забезпечення за період служби з лютого 2021 по серпень 2021 року;

визнати протиправним та скасувати наказ від 05 серпня 2021 № 211-РС в частині звільнення з військової служби розвідника розвідувального взводу 2 механізованого батальйону військової частини А2167 старшого солдата ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А2167 Збройних Сил України (по стройовій частині) від 05 серпня 2021 №211 в частині виключення розвідника розвідувального взводу 2 механізованого батальйону військової частини А2167 старшого солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини А2167 та всіх видів забезпечення;

поновити на військовій службі на посаді розвідника розвідувального взводу 2 механізованого батальйону військової частини А2167;

зобов`язати нарахувати та виплатити середній заробіток, за час вимушеного прогулу з 05.08.2020 до дня фактичного поновлення на роботі, виходячи з приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, та виходячи з грошового забезпечення з посади розвідника розвідувального взводу 2 механізованого батальйону військової частини А2167, станом на день звільнення з військової служби, 05 серпня 2021 року;

визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати у зв`язку із звільненням з військової служби 05 серпня 2021 року: грошового забезпечення за період з 01 липня 2021 року 05 серпня 2021 року; винагороди за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров`я військовослужбовцям, які беруть участь в заходах ЗНБО, виконують обов`язки за посадою ( в тому числі тимчасово ) за період з 01 липня 2021 року по 26 липня 2021 року; винагороди за безпосередню участь в Операції об`єднаних сил за період з 01 липня 2021 року по 26 липня 2021 року; коштів на відрядження у сумі 293 ( двісті дев`яносто три) гривні 56 копійок; матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік у сумі 600 (шістсот) гривен 00 копійок; грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік у сумі 10691 (десять тисяч шістсот дев`яносто одна) гривня 85 копійок; компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 рік в кількості 13 днів; грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2021 рік, в кількості 14 днів; індексації грошового забезпечення за період з 05.02.2021 по 05.08.2021;

зобов`язати нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 01 серпня 2021 року 05 серпня 2021 року;

зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 рік в кількості 13 днів, виходячи з приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, та виходячи з грошового забезпечення з посади розвідника розвідувального взводу 2 механізованого батальйону військової частини А2167, станом на день звільнення з військової служби, 05 серпня 2021 року;

зобов`язати нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2021 рік, в кількості 14 днів, виходячи з приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, та виходячи з грошового забезпечення з посади розвідника розвідувального взводу 2 механізованого батальйону військової частини А2167, станом на день звільнення з військової служби, 05 серпня 2021 року;

стягнути з військової матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік у сумі 600 (шістсот) гривен 00 копійок;

стягнути грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік у сумі 10691 (десять тисяч шістсот дев`яносто одна) гривня 85 копійок;

стягнути кошти на відрядження у сумі 293 ( двісті дев`яносто три) гривні 56 копійок;

зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 05 лютого 2021 року по 05 серпня 2021 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - жовтень 2020 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Відповідно до ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за цим позовом, суд виходить з наступного.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Водночас, частиною 1 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Згідно з ч. 1 ст. 172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Пов`язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.

Таким чином, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.

Підставою позову є юридичні факти, які наводяться позивачем на обґрунтування своєї матеріально-правової вимоги та які мають значення для судового захисту суб`єктивного права, тобто підстава позову - це частина позову, що відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, і докази, що підтверджують позов.

Підстави позову не можна ототожнювати з нормами права, на які посилається позивач. Зазначений висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, який зазначив, що під підставами позову, які може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на ці правовідносини.

При цьому, цими обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин від характеру яких залежить правова кваліфікація спору.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову у даній справі є, зокрема, вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання 56 днів для відпочинку у інший робочий день, за час виконання службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні.

Також, предметом позову у даній справі є, зокрема, вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у безпідставному та невмотивованому ненаправлені на обстеження військово-лікарською комісією у зв`язку зі звільненням з військової служби.

Крім того, предметом позову у даній справі є, зокрема, вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не проведенні розрахунку вислуги років та не виплати надбавки за вислугу років та надбавки за особливості проходження служби в повному обсязі за період служби з лютого 2021 по серпень 2021 року.

Одночасно з цим заявлено позовну вимогу про визнання протиправними та скасування наказів в частині звільнення з військової служби та в частині виключення позивача зі списків особового складу військової частини А2167 та всіх видів забезпечення та поновлення на військовій службі.

Також, предметом позову у даній справі є, зокрема, вимога про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток.

Разом з тим, предметом позову у даній справі є, зокрема, вимоги про стягнення з відповідача матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошову допомогу на оздоровлення, кошти на відрядження.

Предметом позову у даній справі також є зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 05 лютого 2021 року по 05 серпня 2021 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - жовтень 2020 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Суд звертає увагу, що системний аналіз предмету та підстав позову свідчить про те, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем не пов`язані між собою підставою виникнення та поданими доказами, не є основними та похідними позовними вимогами, оскільки склались за різних обставин, за різного правового регулювання та на підставі різних дій суб`єкта владних повноважень.

Цей адміністративний позов не містить жодних посилань на однаковість підстав виникнення заявлених позовних вимог та поданих доказів; пояснень щодо того, в чому полягає їх однорідність (єдині підстави їх виникнення, доказування яких спирається на однакові докази і обставини тощо).

Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги є самостійними, стосуються різного періоду виникнення та різних підстав для звернення до суду, тобто обґрунтовуються різними доказами та підставами виникнення, що, у свою чергу, не відповідає правилам об`єднання позовних вимог, які викладені у статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

При цьому, суд звертає увагу, що статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено повернення частини позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог і відсутні підстави для застосування положень статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 цього Кодексу.

Суд зазначає, що допущене позивачем порушення не є формальним, оскільки фактично унеможливлює розгляд справи за вимогами, непов`язаними між собою підставою їх виникнення та відповідними доказами, а тому повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

Так, у пункті 35 рішення у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» від 12.03.2009 (Заява № 20347/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія A, N 18, сс. 17-18, пп. 35-36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1996 року, Reports 1996-IV, с. 1502-3, пп. 51-52; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, серія A, N 316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія A, N 93, сс. 24-25, п. 57).

У пункті 31 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 (Заява № 49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб" (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" ( Ashingdane v. the United Kingdom ), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.

Отже, передбачене статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань.

З огляду на те, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне позовну заяву повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.

Відповідно до частини восьмої ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Натомість, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись з окремими позовами до відповідачів.

Керуючись статтями 169, 171, 172, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А2167 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на військовій службі, стягнення грошових коштів, - повернути позивачеві.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Суддя С.В. Ушенко