Рішення № 99449689, 07.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2021 р. Справа№200/7426/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бєломєстнова О.Ю.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного територіального центра комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

15.06.2021 року позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) звернувся до Донецького обласного територіального центра комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ: 08301764, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Новтрубна, 16), у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Донецького обласного територіального центра комплектування та соціальної підтримки щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.08.2018 року по 30.05.2021 року включно;

- зобов`язати Донецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.08.2018 року по 30.05.2021 року включно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він з 30.03.2015 року по 22.08.2018 року проходив військову службу у Торецькому міському військовому комісаріаті та був зарахований на грошове забезпечення до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Проте, при звільненні позивачу не виплачено індексацію грошового забезпечення та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 - 2018 роки.

У зв`язку з наведеним позивач звернувся для вирішення спору до суду. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.01.2021 року у справі № 200/11054/20-а відповідачем 07.05.2021 року виплачено на користь позивача грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у сумі 15509,57 грн. На виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 року у справі № 200/11053/20-а відповідачем 31.05.2021 року виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення у сумі 84526,70 грн.

Вважає, зо затримка відповідачем виплати йому індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій є протиправною. Зазначає, що позовна вимога про зобов`язання відповідача виплатити на користь позивача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні є похідною від першої позовної вимоги та підлягає задоволенню. Наведене стало підставою його звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 17.06.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.

21.07.2021 року відповідач через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на адміністративний позов, у якому просив у задоволенні позову відмовити. Свою позицію обґрунтовував тим, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. В даному випадку необхідно враховувати принцип співмірності, з урахуванням таких обставин, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини, за яких була встановлена наявність недоплати, дії відповідача щодо її виплати.

З 30.07.2021 року по 28.08.2021 року суддя Бєломєстнов О.Ю. перебував у відпустці. Справу розглянуто у розумний строк після виходу судді з відпустки.

Дослідивши подані сторонами докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 12.02.2016 року.

22.08.2018 року позивача наказом військового комісара Торецького міського військового комісаріату (по стройовій частині) № 166 було виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення.

Відповідно до вимог директиви Командувача військ оперативного командування "Схід" від 26.12.2019 №Д-11 Донецький обласний військовий комісаріат змінив назву на Донецький обласний центр комплектування та соціальної підтримки. Код ЄДРПОУ 08301764 при цьому не змінився, правонаступництво особи не мало місця.

Як вбачається з довідки відповідача № 09/02/180 від 01.07.2021 року, фактичні виплати при звільненні старшому лейтенанту ОСОБА_1 склали:

посадовий оклад - 4370,00 грн. до 22.08.2018 року - 3101,29 грн.;

оклад за військовим званням - 1200,00 грн. до 22.08.2018 року - 851,61 грн.;

надбавка за вислугу років - 1185,87 грн.;

надбавка за особливості виконання особливо важливих завдань - 513,88 грн.;

премія (64% посадового окладу) - 1984,83 грн.;

фіксована сума премії - 344,24 грн.;

компенсація за відпустку - 1168,40 грн.;

Винагорода за участь в ООС - 4500,00 грн. до 22.08.2018 року - 3193,55 грн.

Разом - 12 343,67 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.01.2021 року по справі № 200/11054/20-а за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії позовні вимоги - задоволено, а саме:

визнано протиправною бездіяльність Донецького обласного військового комісаріату щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

зобов`язано Донецький обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021 року у справі № 200/11054/20-а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.01.2021 року - залишено без змін.

Крім того, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2021 року по справі № 200/11053/20-а за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії позовні вимоги - задоволено частково, а саме:

визнано протиправною бездіяльність Донецького обласного військового комісаріату щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

зобов`язано Донецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 року у справі № 200/11053/20-а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2021 року в частині скасовано. Прийнято нову постанову в цій частині, а саме:

визнано протиправною бездіяльність Донецького обласного військового комісаріату щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 22.08.2018 не в повному обсязі;

зобов`язано Донецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 22.08.2018 із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та урахуванням абзаців 4, 6, пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум індексації.

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2021 року у справі № 200/11053/20-а залишено без змін.

На виконання зазначених рішень суду 07.05.2021 року здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 15 509,57 грн. та 31.05.2021 року - 84 526,70 грн., що підтверджується повідомленнями.

Спірні правовідносини виникли з приводу нарахування та виплати відповідачем на користь позивача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні по день фактичного розрахунку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

За приписами ч.ч. 1-4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Як раніше зазначено, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.01.2021 року по справі № 200/11054/20-а та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 року у справі № 200/11053/20-а здійснено перерахування грошових коштів у загальному розмірі 100 036,27 грн.

Щодо наявності у позивача права на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, поширення на спірні правовідносини приписів статей 116, 117 КЗпП України, суд виходить з наступного.

За відомим правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано КЗпП України.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 806/1899/17 та від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16.

При цьому відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеній в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в своїй постанові від 30 листопада 2020 року в справі № 480/3105/19 також повторив, що «стаття 116 КЗпП оперує поняттям «всі суми, що належать працівнику», а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні» (п.52).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

З цих підстав суд не бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 березня 2020 року у справі № 802/1854/17-а.

Зважаючи на наведене суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні, а саме виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби за період з 01.12.2015 року по 22.08.2018 року, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, - з 22.08.2018 року (остаточна дата закінчення проходження військової служби) по 31.05.2021 року (дата остаточного фактичного розрахунку).

Позивач у зв`язку з порушенням відповідачем його права на належну оплату праці просить суд зобов`язати управління нарахувати та виплатити суму середнього грошового забезпечення без визначення її розміру.

За приписами ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд вважає ефективним способом відновлення порушених прав позивача стягнення вказаних вище сум на його користь з відповідача, як то визначив Верховний Суд у справі № 480/3105/19 у постанові від 30 листопада 2020 року.

Суд вважає за необхідне визначити розмір зазначеного стягнення з огляду на наступне.

Середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за весь період затримки, обраховується відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Відповідно до пункту 2 цієї Постанови обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

При цьому, пунктом 7 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197, встановлено, що при виплаті військовослужбовцям грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зі змісту Порядку № 260 вбачається, що грошове забезпечення військовослужбовцям обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Дослідженням довідки відповідача від 01.07.2021 року встановлено, що середньоденний розмір грошового утримання позивача становить 375,92 грн.

Суд наголошує на тому, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в своїй постанові від 30 листопада 2020 року в справі № 480/3105/19 зробив наступні правові висновки:

«58. Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

59.Синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.

60.Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

61.Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.».

Як вбачається з довідки відповідача № 09/02/180 від 01.07.2021 року, фактичні виплати при звільненні старшому лейтенанту ОСОБА_1 склали у загальному розмірі 12 343,67 грн.

Судом встановлено, що на виконання вищезазначених рішень суду 07.05.2021 року здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 15 509,57 грн. та 31.05.2021 року - 84 526,70 грн., тобто на загальну суму 100 036,27 грн.

Отже, загальний розмір сум, які підлягали виплаті позивачу при звільненні складав 112 379,94 грн. (12 343,67 грн. + 100 036,27 грн.).

Відтак, розмір несвоєчасно сплаченої суми складає 89,02% від загальної суми, що належала виплаті при звільненні.

Період затримки розрахунку: з 22.08.2018 року по 31.05.2021 року, кількість календарних днів (затримка розрахунку) складає 1013 днів.

Як зазначалось вище, середньоденний заробіток позивача складає 375,92 грн.

Відтак, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку слід обрахувати наступним чином: 375,92 *1013 * 89,02% = 338 994,35 грн.

При визначенні остаточної суми, що підлягає виплаті на користь позивача, суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц. В цій справі Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне:

«72. … Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

…

86. … оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

…

91. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

…

93. У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд України сформулював також при розгляді інших справ (див. пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц).».

У контексті вказаних вище рекомендацій судом встановлено, що причинами, якими обумовлена тривалість порушень прав позивача, є як дії позивача, який не відразу після звільнення оскаржив бездіяльність відповідача щодо повного розрахунку, так і дії відповідача, який не здійснив повного розрахунку при звільненні.

Щодо дій відповідача судом враховується наступне.

Як вбачається зі змісту рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.01.2021 року по справі № 200/11054/20-а, відповідач зауважує, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік позивачу не була сплачена у зв`язку із відсутністю, на думку Управління, правових підстав для такої виплати.

Суд приймає до уваги, що ця ситуація виникла у тому числі через неналежну якість законів, а саме наявність в різних законодавчих актах неоднозначного правового регулювання спірних правовідносин.

Вказане підтверджується також наявністю прямо протилежної судової практики розгляду подібних спорів, у зв`язку з чим для усунення розбіжностей в правозастосуванні аналогічний по суті спір по справі № 160/10875/19 було вирішено 19.01.2021 у повному складі палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.

Отже, невиплата відповідачем зазначеної компенсації позивачеві не була обумовлена проявом грубого свавілля.

Щодо дій позивача суд приймає до уваги, що при звільненні 22.08.2018 року він не отримав грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2018 роки та індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.12.2015 року по 22.08.2018 року, тобто був обізнаний чи повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

Проте, претензії позивача щодо не отриманої ним сум під час звільнення з`явилися лише у 2020 року, коли позивач вперше звернувся до адміністративного суду з позовом до відповідача.

Суд зауважує, що згідно ч.2 ст.116 КЗпП України в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що при звільненні відповідач виплатив позивачу не оспорювану ним суму у розмірі 12 343,67 грн. Таким чином, відповідач виконав вимоги ч.2 ст.116 КЗпП України, що свідчить про відсутність у нього умислу на порушення прав працівника.

Частиною 2 статті 117 КЗпП України встановлено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З аналізу наведених норм вбачається, що обов`язок сплатити відшкодування за час затримки слід визначати з урахуванням строків розгляду спору органом, який виносить рішення по його суті. До моменту вирішення спору судом власник або уповноважений орган може не сплачувати суму середнього заробітку, але у разі вирішення спору на користь працівника середній заробіток буде нараховуватися за весь час до моменту фактичного розрахунку, включаючи час розгляду спору.

Суд також враховує, що Верховним Судом у постановах у справах № 821/1083/17, №761/9584/15-ц з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, зроблено висновок, що суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне зменшити суму стягнення, виконуючи обов`язок, визначений ч. 5 ст. 242 КАС України, - при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд прийшов до висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи буде розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 5 000,00 грн.

Зважаючи на наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», тому розподіл судових витрат судом не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 139, 193, 242-246, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Донецького обласного територіального центра комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Донецького обласного територіального центра комплектування та соціальної підтримки щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.08.2018 року по 31.05.2021 року в сумі 5 000 грн. 00 коп.

Стягнути з Донецького обласного територіального центра комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ: 08301764, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Новтрубна, 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.08.2018 року по 31.05.2021 року в сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп., з якої відрахувати податки та інші обов`язкові платежі.

Повний текст рішення складено та підписано 07 вересня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Бєломєстнов О.Ю.