Рішення № 99449314, 31.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року Справа № 160/6599/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретарі судового засіданняФедуркіній А.В. за участі: представника позивача представників відповідача Кущ Д.С., Бугайова О.О., Касьян К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини 3011 Національної Гвардії України (50071, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 93, код ЄДРПОУ 23313971) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини 3011 Національної гвардії України, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати п. 3.3. наказу військової частини 3011 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 10.02.2021 року № 36 в частині визначеного розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу;

- стягнути з військової частини 3011 Національної гвардії України (ЄДРПОУ 23313871) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 546 416 (п`ятсот сорок шість тисяч чотириста шістнадцять) гривен 38 копійок в рахунок сплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 25 липня 2017 року до 21 січня 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року по справі № 160/6854/20 відповідачем видано наказ від 10.02.2021 року № 36, пунктом 3.3, якого, в порушення вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 року № 200, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 05.04.2018 року за № 405/31857, неправильно здійснено розрахунок та виплачено суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 25 липня 2017 року до 21 січня 2020 року, що є порушенням його прав.

Відповідачем наданий відзив на позовну заяву в якому останній просить суд відмовити в задоволені позовних вимог та зазначає, що суму грошового забезпечення розраховано правильно на підставі довідки військової частини 3054 Національної гвардії України, дії посадових осіб військової частини 3011 Національної гвардії України повністю відповідають нормам чинного законодавства. Також вказує, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 року № 200, застосовується з 01 березня 2018 року і не регламентує порядок виплати грошового забезпечення з 25 липня 2017 року по 28 лютого 2018 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 року вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.06.2021 року.

В подальшому підготовче засідання перенесено на 15.07.2021 року та 03.08.2021 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 року закрите підготовче провадження в адміністративній справі № 160/6599/21 та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 31 серпня 2021 року.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

20 січня 2020 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду по справі № 804/4757/17:

- визнано протиправним та скасовано наказ командувача Національної гвардії України № 409 від 30.06.2017 р. в частині накладення на заступника командира 2-ої стрілецької роти по роботі з особовим складом військової частини 3054 Центрального оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України молодшого лейтенанта ОСОБА_1 (Г-011850) дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення військового звання.

- визнано протиправним та скасовано наказ командувача Національної гвардії (по особовому складу) № 100 від 24.07.2017 р. в частині припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби в запас (у зв`язку з позбавленням військового звання) заступника командира 2-ої стрілецької роти по роботі з особовим складом військової частини 3054 Центрального оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України молодшого лейтенанта ОСОБА_1 (Г-011850).

- визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини 3054 Центрального оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (по стройовій частині) № 192 від 25.07.2017 р. в частині позбавлення військового звання, припинення (розірвання) контракту про проходження військової служби у Національній гвардії України, виключення зі списків особового складу військової частини ОСОБА_1 .

- поновлено ОСОБА_1 на військовій службі в Національній гвардії України на посаді заступника командира 2-ої стрілецької роти по роботі з особовим складом військової частини 3054 Центрального оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України та у званні «молодший лейтенант» з 25 липня 2017 року.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивач був поновлений на військовій службі на підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду 21 січня 2020 року по справі № 804/4757/17, на виконання якої були винесенні відповідні накази органів військового управління Національної гвардії України про його поновлення. У справі № 804/4757/17 позивач не заявляв вимог, а судом не вирішувалось питання про стягнення на користь позивача середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу.

На підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 року по справі № 804/4757/17 позивача поновлено на військовій службі у військовій частині 3054 Національної гвардії України, а 04.05.2020 року згідно з наказом начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України № 27 (по особовому складу) позивача призначено командиром 1-го стрілецького взводу стрілецької роти (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних) та направлено до військової частини 3011 Національної гвардії України м. Кривий Ріг для подальшого проходження служби, про що відповідач вказав у відзиві на позовну заяву.

В подальшому позивач звернувся до суду з позовом до військової частини 3011 Національної гвардії України про здійснення розрахунку та виплату йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

07 вересня 2020 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/6854/20, яке набрало законної сили, зобов`язано військову частину 3011 Національної гвардії України здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 25 липня 2017 року до 21 січня 2020 року.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/6854/20 військова частина 3011 Національної гвардії України наказом № 36, пункт 3.3, від 10 лютого 2021 року виплатила позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 25 липня 2017 до 21 січня 2020 року в розмірі 60 703 гривень 03 копійок, що не заперечує позивач, однак не погоджується з сумою виплат, що і стало предметом позову.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про Національну гвардію України» (надалі – Закон № 876-VI) Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства (ч. 2 ст. 21 Закону № 876-VI).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі – Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з абзаців 2-3 ч. 2 ст. 8 Закону № 2011-XII у разі незаконного звільнення з військової служби або переміщення по службі військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. Посада вважається нижчою, якщо за цією посадою штатним розписом передбачено нижче військове звання, а за умови рівних звань - менший посадовий оклад. У разі якщо штатним розписом передбачено два військових звання або диференційовані посадові оклади, до уваги береться вище військове звання або вищий посадовий оклад. У разі заподіяння йому таким звільненням (переміщенням) моральної шкоди вона може бути відшкодована за рішенням суду.

У разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення). Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання.

Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 року № 200, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.04.2018 року за № 405/31857 (надалі – Інструкція № 200), визначено порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які обіймають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з`єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров`я та установах Національної гвардії України

Відповідно до пункту 13 розділу XXXI грошове забезпечення військовослужбовцям, рішення про звільнення яких з військової служби визнані незаконними (необґрунтованими) та які у зв`язку з цим поновлені на військовій службі (посаді) на підставі рішення суду чи повноважного органу (керівника), який прийняв рішення про таке поновлення та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, недоотримане грошове забезпечення за час вимушеного прогулу виплачуються за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні. Виплачена під час попереднього звільнення зі служби цим військовослужбовцям грошова допомога при звільненні зі служби підлягає заліку за рахунок суми, що належить їм до виплати за вимушений прогул, а в частині, яка перевищує цю суму, - заліку за рахунок суми грошової допомоги, належної до виплати при подальшому звільненні з військової служби. До розрахунку грошового забезпечення за час вимушеного прогулу включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за посадою, з якої його було звільнено. Про виплати, зазначені в цьому пункті, видається наказ командира військової частини. Витяг з наказу зберігається в особовій справі військовослужбовця.

Однак, судом встановлено, що військова частина 3011 Національної гвардії України здійснила розрахунок суми грошового забезпечення позивача за час вимушеного прогулу з 25 липня 2017 до 21 січня 2020 року в розмірі 60 703 гривень 03 копійок, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення позивача станом на день звільнення 25 липня 2017 року (виключення позивача зі списків складу 25.07.2017 року згідно наказу від 25.07.17 № 192), яке складалося з наступних видів виплат грошового забезпечння: посадового окладу – 980,00 грн; окладу за військовим званням 105,00 грн.; вислуги років 25% - 271,25 грн.; надбавки за виконання особливого важного завдання 50% - 678,13 грн.; премії 0% - грн.; щомісячної додаткової грошова винагороди 0% - 0 грн.; разом – 2034,28 грн, вказаного в довідці військової частини 3054 Національної гвардії України від 09.02.2021 року № 11.

З довідки військової частини 3054 Національної гвардії України № 82 вбачається, що позивач за посадою, з якої його було звільнено в 2017 році, отримував грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення):

- посадовий оклад – 1254,50 гривень;

- оклад за в/звання 105,00 гривень;

- в/років – 333,50 гривень;

- надб. ЗОПС – 846,50 гривень;

- ЩДГВ – 5475,38 гривень;

- премія – 6586,13 гривень,

разом 14 601 гривня 01 копійка.

Отже, військова частина 3011 Національної гвардії України при проведенні спірного розрахунку грошового забезпеченняза час вимушеного прогулу не врахувала, що наказ військової частини 3054 Національної гвардії України № 192 від 25.07.2017 року, яким позивача було звільнено з військової служби та у зв`язку із цим позбавлено премії та щомісячної додаткової грошової винагороди за липень 2017 року, постановою Третього апеляційного адміністративного суду був визнаний протиправний та скасований, а подалі ще і відмінений наказом військової частини 3054 НГУ № 45 від 24.02.2020 року при поновленні позивача на військовій службі.

Також, військова частина 3011 Національної гвардії України не врахувала, що Інструкцією № 200 встановлено, що до розрахунку грошового забезпечення за час вимушеного прогулу включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за посадою, з якої його було звільнено, а не розміру грошового забезпечення позивача станом на 25 липня 2017 року (день його виключення зі списків частини).

Відповідач не заперечував вказане вище.

Твердження представника військової частини 3011 Національної гвардії України про те, що Інструкція № 200 застосовується лише з 01 березня 2018 року та у зв`язку із цим не регламентує порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України за період з 25 липня 2017 року по 28 лютого 2018 року, не базуються на законі при тому, що військова частина 3011 Національної гвардії України здійснювала розрахунок грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в лютому 2021 року за діючою Інструкція № 200.

Наведене вище доводить протиправність дій військової частини 3011 Національної гвардії України, яка полягає в неврахуванні при здійсненні розрахунку грошового забезпечення за час вимушеного прогулу таких щомісячних додаткових видів грошового забезпечення як премії та щомісячної додаткової грошова винагороди, які входили до грошового забезпечення позивача на час звільнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства України, суд вважає, що позовна заява є обґрунтованою, а мотивація доводів відповідача не є достатньо для відмови у позові. В даному випадку відповідач розраховуючи розмір належного до виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, без урахування усіх складових грошового забезпечення на час не законного звільнення позивача зі служби, діяв не у спосіб та не в межах вимог закону в розумінні ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини 3011 Національної Гвардії України (50071, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 93, код ЄДРПОУ 23313971) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати п. 3.3. наказу військової частини 3011 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 10.02.2021 року № 36 в частині визначеного розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу.

Стягнути з військової частини 3011 Національної гвардії України (ЄДРПОУ 23313871) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 546 416 (п`ятсот сорок шість тисяч чотириста шістнадцять) гривен 38 копійок в рахунок сплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 25 липня 2017 року до 21 січня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 08 вересня 2021 року.

Суддя С.В. Ніколайчук