Ухвала суду № 99448954, 02.09.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду

02 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/3727/21 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

за участю секретаря судового засідання Щерблюк Ю.О.,

представника позивача Нестерука Р.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні клопотання Головного управління ДФС України у Волинській області про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати заробітної плати за роботу у надурочний час, у святкові неробочі і вихідні дні та у нічний час; зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату за час чергування на акцизному складі Товариства з обмеженою відповідальністю “Біопаливно-енергетична компанія” у період з 05 грудня 2018 року по 22 листопада 2019 року, а саме: за 649 годин 30 хвилин за роботу у надурочний час, у святкові, неробочі і вихідні дні у подвійному розмірі годинної ставки зверх окладу, а за 680 годин роботи у нічний час у підвищеному розмірі – 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 23 червня 2021 року розгляд справи вирішено продовжити за правилами загального позовного провадження.

Від відповідача - Головного управління ДФС у Волинській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому заявлено клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем місячного строку звернення до суду, установленого частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) (а.с.120-126 том 2). Відповідач вважає, що оскільки предмет позову обумовлений ненарахуванням та невиплатою заробітної плати за роботу у надурочний час, у святкові, неробочі і вихідні дні та у нічний час під час проходження позивачем публічної служби та звільненням з неї, то у цьому випадку строк звернення до суду визначається спеціальною нормою - частиною п`ятою статті 122 КАС України. Позивач звернувся із позовом із пропуском місячного строку з дня остаточного з ним розрахунку, не зазначивши підстав для поновлення цього строку, а тому, на думку позивача, наявні правові підстави для залишення позову без розгляду.

У підготовче засідання представник відповідача не прибув, про поважність причин неприбуття суд не повідомив, що однак не є перешкодою для розгляду цього клопотання.

У підготовчому засіданні представник позивача вважає клопотання відповідача про залишення позову без розгляду з підстав пропуску місячного строку звернення до суду безпідставним та зазначив, що предмет позову пов`язаний з оплатою роботи позивача в надурочний час, у святкові, неробочі і вихідні дні, а також у нічний час та охоплюється поняттям «додаткова заробітна плата», тобто ці виплати є складовими заробітної плати. Строк звернення до суду у цьому разі визначається частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (КЗпП України), за змістом якої у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці строк звернення до суду про стягнення належної працівнику заробітної плати будь-яким строком не обмежується. З наведених підстав представник відповідача просив у задоволенні клопотання відповідача відмовити.

Суд, заслухавши думку представника позивача з приводу заявленого відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду, дійшов висновку, що у задоволенні такого клопотання належить відмовити з таких мотивів і підстав.

Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, визначальним для застосування наведених положень КАС України для залишення позовної заяви без розгляду є пропущення позивачем строку звернення до суду.

Частинами першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Предмет позову у цьому спорі пов`язаний з нарахуванням і виплатою позивачу заробітної плати за роботу у надурочний час, у святкові неробочі і вихідні дні та у нічний час під час проходження ним державної служби, яка у розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України є публічною.

Разом з тим, згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Статтею 1 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР “Про оплату праці” встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (частина перша статті 21 Закону України “Про оплату праці”).

За змістом статті 2 названого Закону основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року №114/8713), фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема, оплата роботи в надурочний час і у святкові та неробочі дні у розмірах та за розцінками, установленими чинним законодавством.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення статті 233 КЗпП України виходив з того, що при розгляді в позовному провадженні трудового спору про стягнення належної працівникові заробітної плати положення частини другої статті 233 Кодексу підлягає застосуванню у випадках пред`явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати, і застосування цих положень не пов`язане з фактом нарахування чи ненарахування роботодавцем спірних виплат.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України “Про оплату праці” Конституційний Суд України дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. При цьому відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Як вбачається з позицій, викладених у згаданих рішеннях, Конституційний Суд України при тлумаченні статті 233 КЗпП України виходить з того, що право особи на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку звернення до суду.

Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Таким чином, застосування частини п`ятої статті 122 КАС України у публічних спорах про стягнення заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці і, відповідно, обмеження права на звернення до суду місячним строком призведе до дискримінації державних службовців за ознакою місця роботи, оскільки працівники інших установ та організацій, на яких не поширюється частина п`ята статті 122 КАС України, можуть застосувати своє право безстроково.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 лютого 2021 року у справі №240/532/20. У згаданій постанові сформовано висновок щодо місячного строку звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який за своєю природою не є складовою заробітної плати. Поряд з тим у розглядуваній справі позов заявлений щодо виплати заробітної плати (її складових).

З урахуванням викладеного суд вважає, що у справі необхідно застосовувати частину другу статті 233 КЗпП України, тобто позивач не обмежений строком зверненням з цим адміністративним позовом. Таким чином, суд не враховує посилання відповідача стосовно пропуску позивачем строку на звернення до суду з позовом, а тому клопотання про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 122, 243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Волинській області про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Суддя Ж.В.Каленюк

Ухвала складена у повному обсязі 06 вересня 2021 року