Рішення № 99448949, 30.08.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2021 року ЛуцькСправа № 140/3673/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Сметані Т..,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Левчук-Микитюк А.О.,

представника відповідача Забожчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправним і скасування наказу та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - відповідач, ГУНП у Волинській області) в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 12.03.2021 року №75 о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сектору комунікативної превенції відділу превенції Луцького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області;

- зобов`язати вирішити питання щодо призначення позивача на посаду начальника сектору комунікативної превенції відділу превенції Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області;

- скасувати запис у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 за №9 про звільнення зі служби в поліції від 12.03.2021 року;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.03.2021 року по день поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач до 12.03.2021 року перебував на службі в званні капітана поліції на посаді начальника сектору превентивної комунікації відділу превенції Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області. Наказом ГУНП у Волинській області від 12.03.2021 №75 о/с його звільнено зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційних заходів з 12.03.2021 року.

Позивач вважає вказаний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

ОСОБА_1 вказує на те, що з огляду на відомості отриманні з ГУНП у Волинській області щодо штатної чисельності ГУНП до та після проведення організаційно-штатних змін очевидно, що скорочення штату ГУНП у Волинській області - відсутнє, натомість мало місце перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату. Відтак, проведення організаційно-штатних змін не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження.

Враховуючи викладене, просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 25.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на позов від 10.06.2021 року за №290/26/01-2021 представник відповідача позовні вимоги не визнала, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування цієї позиції вказує на те, що наказом НПУ від 15.12.2020 №977 «Про організаційно-штатні зміни в ГУНП у Волинській області» затверджено нову організаційно-штатну структуру територіальних (відокремлених) підрозділів поліції ГУНП (наказ набрав чинності 01.01.2021 року ). Так, на території області утворено 2 районні управління поліції (Луцьке районне управління, Ковельське районне управління) та 2 районні відділи поліції (Володимир-Волинський районний відділ та Камінь-Каширський районний відділ), до складу яких увійшли 7 відділень поліції, 4 відділи поліцейської діяльності та 3 сектори поліцейської діяльності з функцією прямого підпорядкування районному управлінню (відділу) поліції за територіальним розподілом. Відповідно всі відділи та відділення ГУНП, які функціонували до 01.01.2021 року ліквідовано, а посади у них скорочено. Вказаним наказом утворено Луцьке районне управління поліції ГУНП у Волинській області, до складу якого увійшли: відділ поліцейської діяльності №1 (м.Рожище); відділення поліції №1 (м.Ківерці), відділення поліції №2 (м.Горохів), відділення поліції №3 (м.Луцьк).

Зазначає, що 12.01.2021 року позивач був попереджений про наступне звільнення із зазначенням причин, а саме у зв`язку зі скороченням штатів згідно з пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», 12.03.2021 та запропоновано вакантні посади.

Вважає, що ГУНП у Волинській області при звільненні позивача зі служби в поліції, було дотримано всі встановлені статями 62, 65, 68, 77 Закону України «Про Національну поліцію» вимоги, оскільки позивачу неодноразово пропонувалися вакантні посади з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків, однак останній не надав згоду на призначення, шляхом подання відповідного рапорту.

Відповідно до частини третьої статті 68 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Вважає, що відповідач приймаючи рішення про звільнення позивача зі служби в поліції, діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з дотриманням норм законодавства України.

Зазначає, що в даному випадку, суб`єктом владних повноважень неможливо було прийняти інше рішення, окрім звільнення «у зв`язку із скороченням штатів», оскільки позивачу неодноразово пропонувались вакантні посади з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків, однак останній не надав згоду на призначення, шляхом подання відповідного рапорту.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 року в справі №813/1790/18, від 22.05.2020 року в справі №825/2328/16.

Отже, ГУНП у Волинській області було дотримано процедуру звільнення позивача через скорочення штатів, а тому дії ГУНП відповідають вимогам законодавства. З урахуванням наведеного представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

З наведених підстав, просила в задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив представник позивача не погодилася з доводами відзиву, підтримала позицію, викладену у позові та просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 01 липня 2021 року ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12 серпня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у відзиві на позов, просили у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на службі в Національній поліції по 12.03.2021 року.

Зокрема, наказом ГУНП у Волинській області №143 о/с від 17.05.2019 року призначено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 начальником сектору превентивної комунікації відділу превенції Луцького відділу поліції ГУНП, з посадовим окладом 2700 гривень, звільнивши його з посади дільничного офіцера поліції сектору превенції Луцького відділу поліції ГУНП.

Наказом НПУ від 15.12.2020 року №977 «Про організаційно-штатні зміни в ГУНП у Волинській області» затверджено нову організаційно-штатну структуру територіальних (відокремлених) підрозділів ГУНП у Волинській області (наказ введено в дію з 01.01.2021 року).

Відповідно до наказу ГУНП у Волинській області від 22.12.2020 №1719 року ОСОБА_1 12.01.2021 року попереджено щодо можливого наступного звільнення.

Наказом Головного управління Національної поліції у Волинській області від 12.03.2021 року №75 о/с капітана поліції ОСОБА_1 , начальника сектору превентивної комунікації відділу превенції Луцького відділу поліції звільнено зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційних заходів з 12.03.2021 року.

Не погоджуючись з вищевказаним наказом позивач звернулась з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, які виникли на момент прийняття оскаржуваного наказу, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII(далі Закон України №580-VIII).

Законом України №580-VIII визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з частиною 1 статті 59 вищевказаного Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України №580-VІІІ службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського.

Згідно з частиною першої статті 60 Закону України №580-VІІІ проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що відповідно до Закону України від 05.02.2015 року «Про добровільне об`єднання територіальних громад» розпочато процес децентралізації та укрупнення територіальних громад.

Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 року №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» на території Волинської області ліквідовано 18 районів та утворено 4 райони (Луцький, Ковельський, Володимир-Волинський та Камінь-Каширський).

Наказом Національної Поліції України від 15.12.2020 року №977 «Про організаційно-штатні зміни в ГУНП у Волинській області» затверджено нову організаційно-штатну структуру територіальних (відокремлених) підрозділів поліції ГУНП, який набрав чинності з 01.01.2021 року.

Та, утворено на території області 2 районні управління поліції (Луцьке районне управління, Ковельське районне управління) та 2 районні відділи поліції (Володимир-Волинський районний відділ та Камінь-Каширський районний відділ), до складу яких увійшли 7 відділень поліції, 4 відділи поліцейської діяльності та 3 сектори поліцейської діяльності з функцією прямого підпорядкування районному управлінню (відділу) поліції за територіальним розподілом. До складу Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області увійшли: відділ поліцейської діяльності №1 (м.Рожище); відділення поліції №1 (м.Ківерці), відділення поліції №2 (м.Горохів), відділення поліції №3 (м.Луцьк).

Відповідно до частини 1 статті 68 Закону України №580-VIII у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

На виконання вимог вищевказаного наказу №977 від 15.12.2020 року, ГУНП у Волинській області 12.01.2021 року винесено ОСОБА_1 попередження про можливе наступне звільнення та одночасно запропоновано одну з наступних вакантних посад в ГУНП:

- дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Луцького районного управління поліції ГУНП;

- дільничного офіцера поліції сектору превенції Камінь-Каширського районного відділу поліції ГУНП;

- дільничного офіцера поліції відділу превенції Володимир-Волинського районного відділу поліції ГУНП.

З даним попередженням про наступне звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ознайомлений 12.01.2021, про що свідчить його особистий підпис.

Відповідно до частини 3статті 68 Закону України №580-VIII поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Пунктом 4 частини 1статті 77 Закону України №580-VIII визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Наказом Головного управління Національної поліції у Волинській області від 12.03.2021 №75 о/с капітана поліції ОСОБА_1 , начальника сектору превентивної комунікації відділу превенції Луцького відділу поліції звільнено зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційних заходів з 12.03.2021 року.

Згідно з частиною 2 статті 68 Закону України №580-VIII поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Приписами частини 3 статті 68 Закону України №580-VIIIгарантована можливість працевлаштування поліцейського в будь-якому органі (закладі, установі) поліції, з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків, у разі скорочення його посади. Необхідним елементом щодо призначення поліцейського на іншу посаду є його згода.

За загальним правилом, під час вирішення адміністративних спорів, пов`язаних з проходженням публічної служби, пріоритетними є норми спеціальних законів, у цьому випадку Закону України «Про Національну поліцію». Але, y випадках не врегульованих спеціальним законодавством, підлягає застосуванню трудове законодавство.

Положенням спеціального законодавства, a саме нормами Закону України «Про Національну поліцію», не врегульовано процедуру звільнення поліцейського в зв`язку зі скороченням чисельності штату, та дотримання трудових гарантій поліцейського, а тому суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин окремі положення Кодексу Законів про працю(субсидіарне законодавство).

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Гарантії захисту від незаконного звільнення розповсюджуються у тому числі і на поліцейських.

Частиною 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі -КЗпП України) встановлено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Суд зауважує, що відповідно до затвердженого наказом Національної поліції №977 від 15.12.2020 штату Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області у секторі превентивної комунікації відділу превенції наявні 5 посад, з них одна посада начальник сектору (середній склад поліції), старший інспектор - 2 (середній склад поліції), інспектор - 3 (середній склад поліції).

Отже, посада позивача, а саме начальника сектору превентивної комунікації відділу превенції після затвердження нових штатів залишилась незмінною, та не була скорочена.

Згідно листів ГУ НП у Волинській області від 29.03.2021 року №16адз/04/12/1-2021 та від 02.08.2021 року №3517/12/01/1-2021 вбачається, що штатна чисельність посад ГУНП у Волинській області складає 2269 осіб, як станом на 31.12.2020 (до проведення організаційно-штатних змін), так і станом на 01.01.2021 (після проведення організаційно-штатних змін), що насамперед свідчить про відсутність скорочення штату у ГУНП у Волинській області.

За таких обставин, в структурі ГУНП у Волинській області відбулась реорганізація, при цьому посаду, яку обіймав позивач скорочено не було, а в секторі превентивної комунікації відділу превенції були передбачена посада начальника сектору превентивної комунікації відділу превенції з категорією «середній склад поліції».

Суд вважає, що встановлена законодавством можливість зміни штатного розпису територіального органу поліції з одночасним затвердженням іншого, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню поліцейських на посади за новим штатним розкладом. Це зобов`язання ГУНП у Волинській області не виконало, а трудові гарантії позивача, як працівника були порушені.

З матеріалів справи вбачається, що 24.02.2021 та 01.03.2021 позивача було додатково було повідомлено про наявність вакантних посад в ГУНП у Волинській області, які пропонуються капітану поліції ОСОБА_1 , начальнику сектору превентивної комунікації відділу превенції Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області станом на 24.02.2021 року (дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області; дільничного офіцера поліції сектору превенції Камінь-Каширського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області; дільничного офіцера поліції відділу превенції Володимир-Волинського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області; старшого інспектора сектору адміністративної практики Володимир-Волинського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області) та на 01.03.2021 (дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області; дільничного офіцера поліції сектору превенції Камінь-Каширського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області; дільничного офіцера поліції відділу превенції Володимир-Волинського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області; старшого інспектора сектору адміністративної практики Володимир-Волинського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області; старшого інспектора - черговий чергової частини сектору моніторингу Камінь-Каширського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області).

Згідно із абзацом 4 пункту 2 частини 1 статті 65 Закону України 580-VIII переміщення поліцейських здійснюється на рівнозначні посади: у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації.

З системного аналізу статті 68 Закону України №580-VIII вбачається, що надання згоди поліцейського щодо призначення на посаду неможливе без його обізнаності із переліком усіх наявних вакантних посад, які пропонуються йому, з врахуванням критеріїв, визначених приписами даної статті.

Пропозиція усіх наявних вакантних посад є невід`ємним атрибутом належного дотримання процедури звільнення поліцейського з причин скорочення штату у разі реорганізації, в якій визначальними критеріями є досвід роботи, освітній рівень, стан здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків.

Отже, відсутність доказів щодо здійснення пропозиції відповідачем позивачу усіх наявних вакантних посад, з врахуванням критеріїв, вказаних вище, не може бути свідченням дотримання процедури звільнення поліцейського з причин скорочення штатів або проведення організаційних заходів.

Зазначена правова позиція викладена Верховним судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №814/163/17, від 26.06.2019 року у справі №826/14973/16, від 16.10.2020 року у справі №814/2440/16.

Відтак, в силу вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо неправомірності дій відповідача при звільненні позивача зі служби в поліції згідно п. 4 ч. 1ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суду слід зважати на ефективність такого захисту.

Ця мета визначена в статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При вирішенні даної справи, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності прийняття оскаржуваного рішення про звільнення позивача зі служби в поліції.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що звільнення позивача з посади начальника сектору превентивної комунікації відділу превенції Луцького відділу поліції проведено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому спірний наказ Головного управління Національної поліції у Волинській області від 12.03.2021 року №75 о/с, в частині звільнення зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційних заходів, капітана поліції ОСОБА_1 , начальника сектору превентивної комунікації відділу превенції Луцького відділу поліції з 12.03.2021 року, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Оскільки нормами Закону України «Про Національну поліцію» не врегульовано питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, суд згідно положень статті 9 КАС України застосовує до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), якими вказані питання врегульовано.

Відповідно до ч. 1статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, та враховуючи встановлення судом протиправності винесення Головним управлінням Національної поліції у Волинській області спірного наказу №75 о/с від 12.03.2021 в частині звільнення позивача зі служби в поліції, суд дійшов висновку щодо необхідності поновлення капітана поліції ОСОБА_1 на посаді начальника сектору превентивної комунікації відділу превенції Луцького відділу поліції, оскільки з урахуванням положень частини 1 статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений саме на попередній роботі.

При цьому, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині 1 статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Вирішуючи питання щодо визначення дати, з якої позивача має бути поновлено на попередній посаді, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

З огляду на те, що позивача було протиправно звільнено зі служби в поліції з 12.03.2021 року, то суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 підлягає поновленню на посаді з наступного дня після звільнення зі служби, тобто з 13.03.2021 року.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання ГУНП у Волинській області вирішити питання щодо призначення позивача на посаду начальника сектору комунікативної превенції відділу превенції Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, суд зазначає таке.

Відповідно до положень Закону України «Про Національну поліцію» та КЗпП України вирішення питання про призначення працівника на посаду є виключною прерогативою роботодавця (суб`єкта призначення), якого суд не може підміняти.

Положення статті 245 КАС України не наділяють суд повноваженнями на прийняття рішення про призначення публічного службовця на конкретну посаду, відносно якої уповноваженим органом раніше не було видано письмового наказу чи розпорядження про призначення працівника (службовця).

Позовні вимоги про зобов`язання вирішити питання щодо призначення позивача на посаду начальника сектору комунікативної превенції відділу превенції Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області суперечать завданню адміністративного судочинства, яким, відповідно до частини першої статті 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Саме наявність порушеного права і є визначальною ознакою публічно-правового спору та, відповідно, підставою для звернення до суду за захистом цього права. В іншому випадку відсутній предмет позову, як об`єкт судової перевірки, у зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні таких вимог.

Щодо позовної вимоги позивача скасувати запис у трудовій книжці за №9 про звільнення зі служби в поліції, то вона до задоволення не підлягає, враховуючи наступне.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі - Інструкція №58), записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пункту 2.10 Інструкції №58 у разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)" і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, звільнений ..." і зазначається нове формулювання.

У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.

При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається "Дублікат" трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

Інструкцією №58 врегульований певний алгоритм дій роботодавця у разі поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що необхідною умовою для визнання недійсним запису у трудовій книжці про звільнення є прийняття наказу про поновлення на роботі.

Отже, в даному випадку, наслідком незаконного звільнення позивача є поновлення його на службі, процедура якого включає в себе і визнання недійсним запису у трудовій книжці про звільнення та має бути вчинена відповідачем на виконання рішення суду у даній справі. Тому в цій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100), який застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт л пункту 1 Порядку №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Абзацами першим, третім пункту 3 Порядку №100 врегульовано, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до пункту 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку №100).

Згідно з пунктом 9 розділу І Загальні положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

З системного аналізу вищенаведених норм Порядку №100 та Порядку №260 можна дійти висновку, що згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні поліцейським проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення поліцейського обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період. Нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні поліцейським здійснюється з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням. При цьому, до розрахунку не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду, а також інші виплати, передбачені пунктом 4 Порядку №100.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 року №988 (далі - Постанова №988) передбачено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських визначають Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року №260 (далі - Наказ №260).

Абзацом 1 пункту 6 Розділу ІІІ Наказу №260 визначено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Так, відповідно до наявної у матеріалах справи довідки про доходи від 10.06.2021 року виданої Головним управлінням Національної поліції у Волинській області, загальна сума доходу за січень-лютий 2021 року становить 19148,18 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до пункту 2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно пункту 6 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13 задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Отже, розрахунок грошового забезпечення на час вимушеного прогулу судом здійснено наступним чином: ОСОБА_2 звільнений з посади 12.03.2021 року. Останній день служби є днем звільнення. Період вимушеного прогулу складає 170 календарних дні, за період з 13.03.2021 року по 29.08.2021 року (переддень ухвалення судом рішення). Два попередні місяці, що передують звільненню січень та лютий 2021 року. Кількість календарних днів - 59 (28+31). Грошове забезпечення: 7463,55 (січень 2021 року) + 11684,63 грн. (лютий 2021 року) = 19148,18 грн. : 59 календарних днів = 324,55 грн./день х 170 днів вимушеного прогулу = 55173,50 грн.

Відповідно до пункту171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу(підпункт168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Отже, Головне управління Національної поліції у Волинській області, як податковий агент відповідно до норм Податкового Кодексу України та, як страхувальник відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зобов`язане виплатити позивачеві середній заробіток за час вимушеного прогулу, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Таким чином, беручи до уваги наведене, а також те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП у Волинській області від 12.03.2021 року №75 о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 з посади начальника сектору превентивної комунікації відділу превенції Луцького відділу поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційних заходів та поновлення його на посаді начальника сектору превентивної комунікації відділу превенції Луцького відділу поліції з 13.03.2021 року підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13.03.2021 року по день поновлення на посаді в розмірі 55173,50 грн.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким, чином рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника сектору превентивної комунікації відділу превенції Луцького відділу поліції та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 9736,50 грн. (324,55 х 30 днів) підлягають негайному виконанню.

Керуючись статтями 242, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Кодексу законів про працю України, Закону України «Про Національну поліцію», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Волинській області №75 о/с від 12 березня 2021 року, в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційних заходів, капітана поліції ОСОБА_1 з посади начальника сектору превентивної комунікації відділу превенції Луцького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, з 12 березня 2021 року.

Поновити капітана поліції ОСОБА_1 на службі в органах поліції на посаді начальника сектору превентивної комунікації відділу превенції Луцького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, з 13 березня 2021 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 55 173,50 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника сектору превентивної комунікації відділу превенції Луцького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, з 13 березня 2021 року та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 9 736,50 грн, підлягає до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк

Повне судове рішення складено 08 вересня 2021 року