Вирок № 99447987, 08.09.2021, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 145/635/21

ВИРОК

Іменем України

08 вересня 2021 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бондаренко О.І.

секретаря судового засідання Сінельник В.І.

прокурора Веселовського М.А.

адвоката Повара І.П.

за участю:

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження по обвинувальному акту № 12021020080000033 про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Вінницької області Тиврівського району, с. Василівка, українця, громадянина України, освіта неповна середня, неодруженого, непрацюючого, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого:

22.06.2020 року Тиврівським районним судом Вінницької області за ч.1 ст. 289, ст. 75 КК України до 3-х років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців

за ч.1 ст. 126, ст. 128, ч.2 ст. 289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 26.02.2021 року, приблизно о 23 год. 45 хв., перебував на території домоволодіння ОСОБА_2 , яке розташоване в АДРЕСА_2 , де разом із господарем будинку та знайомим ОСОБА_3 вживали алкогольні напої.

Під час вживання алкогольних напоїв між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 раптово виник конфлікт, під час якого ОСОБА_1 , з метою завдання фізичного болю та заподіяння тілесних ушкоджень, реалізуючи свій протиправний умисел, кулаком правої руки наніс два удари по голові ОСОБА_2 , внаслідок чого завдав останньому фізичний біль, без спричинення тілесних ушкоджень.

Крім, того, 26.02.2021 року, приблизно о 23 год. 50 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння в приміщенні гаража на території домоволодіння ОСОБА_2 , яке розташоване в АДРЕСА_2 , виявив автомобіль марки «ВАЗ-21213», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок чого у нього виник умисел, спрямований на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом.

З цією метою, ОСОБА_1 , реалізовуючи свій злочинний умисел, повторно, перебуваючи на території вказаного домоволодіння, не маючи дозволу власника на керування вказаним транспортним засобом, проник до приміщення гаража, де шляхом вільного доступу відкрив незамкнені водійські дверцята та сів за кермо, після чого, ключем, який знаходився у замку запалення, запустив двигун автомобіля та розпочав рух, а згодом покинув територію домоволодіння ОСОБА_2 та поїхав у невизначеному напрямку, тим самим заволодівши автомобілем марки «ВАЗ-21213», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Крім того, 26.02.2021 року, приблизно о 23 год. 50 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння на території домоволодіння ОСОБА_2 , яке розташоване в АДРЕСА_2 , спровокувавши конфлікт із власником вказаного домоволодіння, зайшовши до гаражного приміщення на території даного домогосподарства, виявивши автомобіль марки «ВАЗ-21213», державний номерний знак НОМЕР_1 , почав реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом.

Заволодівши даним автомобілем, ОСОБА_1 , сів за кермо, після чого, ключем, який знаходився у замку запалення, запустив двигун автомобіля та розпочав рух заднім ходом, виїжджаючи з гаража на територію подвір`я. Однак, в той же момент, маючи мету покинути територію домоволодіння ОСОБА_2 на викраденому автомобілі, ОСОБА_1 , внаслідок своєї злочинної недбалості та самовпевненості, не помітивши ОСОБА_2 , який опинився позаду автомобіля, з необережності здійснив наїзд заднім лівим колесом автомобіля марки «ВАЗ-21213», державний номерний знак НОМЕР_1 , на ліву ногу останнього, спричинивши йому згідно висновку експерта № 15 від 31.03.2021 року тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового підчерезвиросткового перелому лівої великогомілкової кістки та малогомілкової у верхній третині зі зміщенням, садна лівого колінного суглоба, закритого уламкового двох кісточкового перелому лівої гомілки зі зміщенням та розривом дистального між гомілкового синдесмозу за ознакою тривалого розладу здоров`я, понад три тижні (21 день), які належать до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих правопорушеннях визнав повністю, пояснивши, що у вечірній час 26.02.2021 року він разом зі своїми знайомими вживали спиртні напої по вул. Шкільній в с. Черемошне, Тиврівського району Вінницької області. Згодом приїхав ОСОБА_2 і вони разом ще випили горілки, після чого між ними почалася сварка, під час якої він вдарив ОСОБА_2 . Він хотів взяти машину, але потерпілий йому не давав. Тоді, він сам взяв автомобіль «Нива» з гаража, який був відчинений і почав рух, але наїхав на ногу ОСОБА_2 . Коли він виїжджав з гаража, то це бачив його знайомий, ОСОБА_3 , з яким вони вживали алкогольні напої. Тієї ж ночі до нього приїхали працівники поліції, які затримали його. Обвинувачений просив суд його суворо не карати, не позбавляючи волі, запевнивши суд у неповторенні подібного.

Враховуючи клопотання учасників судового провадження про недоцільність дослідження тих обставин, які ніким не оспорюються, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав за необхідне обмежитися допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, характеризуючих його особу, доказів на підтвердження процесуальних витрат і при цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_1 правильно розуміє зміст цих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз`яснено, що в такому випадку він буде позбавлений можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

На думку суду дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.1 ст. 126 КК України, як умисне завдання ударів, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень; за ст. 128 КК України, як спричинення необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження; за ч.2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненому з проникненням у приміщення та потворно і дана кваліфікація знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених правопорушень, що відповідно до ст. 12 КК України вони відносяться до кримінального проступку (ч.1 ст. 126 КК України), нетяжкого злочину (ст. 128 КК України) та тяжкого злочину (ч.2 ст. 289 КК України); особу винного, те що він раніше судимий, вчинив кримінальні правопорушення в період іспитового строку; позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність матеріальних та моральних претензій потерпілого до обвинуваченого, його думку щодо міри покарання обвинуваченому, згідно якої він просить ОСОБА_1 карати суворо.

Згідно досудової доповіді, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі на певний строк неможливе та становить дуже високу небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб).

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого, суд встановив: визнання вини та активне сприяння в розкритті правопорушень.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого, суд встановив: вчинення злочинів особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Сукупність даних про обставини вчинення правопорушень та особу винного, дають суду підстави вважати, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе при ізоляції від суспільства і йому необхідно призначити покарання в межах санкцій статей обвинувачення у виді позбавлення волі з застосуванням положень ст. ст. 70, 71, 72 КК України.

При цьому також суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд керується положенням п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003 року, згідно якого суди при призначенні

покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який

визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати

вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення

покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи

законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації

покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення

засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Питання щодо речових доказів судом не вирішується, оскільки такі докази стороною публічного обвинувачення судом не надавалися.

З обвинуваченого підлягають до стягнення на користь держави процесуальні витрати за проведення біологічної експертизи.

Керуючись ст. ст. 124, 370, 373, 374, 376 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 126, ст. 128, ч.2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання:

за ст. 126 ч.1 КК України - у виді громадських робіт на строк 150 (сто п`ятдесят) годин;

за ст. 128 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік;

за ч.2 ст. 289 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців, без конфіскації майна.

Згідно ст. 70 КК України міру покарання ОСОБА_1 визначити за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 - ти (п`яти) років 6 - ти (шести) років позбавлення волі, без конфіскації майна.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання приєднати частину невідбутого покарання за вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.06.2020 року та остаточне покарання ОСОБА_1 призначити у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 4 (чотири) місяців, без конфіскації майна.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання ОСОБА_1 зарахувати термін попереднього ув`язнення у даному кримінальному провадженні з 27.02.2021 року по дату ухвалення вироку - 08.09.2021 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня ухвалення даного вироку - з 08.09.2021 року.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_1 залишити попередній - тримання під вратою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення біологічної експертизи в розмірі 1582 грн. 22 коп.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Суддя О.І. Бондаренко