Рішення № 99447700, 08.09.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2021 року м. Черкаси справа № 925/809/21

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОУДАЙС УКРАЇНА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРФУД-2019»

про стягнення 384 218,91 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОУДАЙС УКРАЇНА» (вул. Заводська, 14, с Хильчиці, Золочівський район, Львівська область, 80750, код ЄДРПОУ 33708884) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРФУД-2019» (вул. Університетська, 33, офіс 51, м. Черкаси, 18031, код ЄДРПОУ 43134773) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 13/10/20 від 13.10.2020: 331 844,60 грн – основний борг, 20 225,30 грн – пеня, 17 567,52 грн – інфляційне збільшення, 9 955,33 грн – штраф, 4 626,16 грн – 3 % річних та понесених судових витрат – сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу передав відповідачу товар на умовах визначених цим договором, проте зобов`язання щодо оплати придбаного товару відповідач повністю не виконав, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 331 844,60 грн боргу, а також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України – 17 567,52 грн інфляційних втрат та 4 626,16 грн – 3 % річних та на підставі п. 7.2 договору – 20 225,30 грн пені та 9 955,33 грн штрафу.

Ухвалою від 30.06.2021 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (також по тексту – ГПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом.

Поштове відправлення з ухвалою господарського суду було направлене відповідачу за адресою: вул. Університетська, 33, оф. 51, м. Черкаси, 18031, що вказана у позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вказане поштове відправлення було повернуте органами зв`язку до господарського суду з довідкою про причини повернення: за закінченням терміну зберігання.

Беручи до уваги, що ухвалу було надіслано за належною адресою відповідача, повідомленою позивачем, яка відповідає адресі, зазначеної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв`язку, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Ухвала вручена уповноваженому представнику позивача 09.07.2021, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 62).

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, відзив на позов не надав.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено такі обставини.

Між ТОВ «КОУДАЙС УКРАЇНА» (продавець за договором, позивач у справі), та ТОВ «УКРФУД-2019» (покупець за договором, відповідач у справі) 13.10.2020 було укладено договір купівлі-продажу № 13/10/20 (далі – Договір).

Договір підписаний представниками сторін, підписи посвідчені їх печатками.

Відповідно до Договору сторони погодили такі умови:

1.1. Продавець зобов`язується в порядку та на умовах визначених Договором, поставити, а Покупець прийняти і оплатити корма та кормові добавки, надалі товар, в асортименті, комплектності та кількості згідно замовлень Покупця.

2.2. Асортимент, комплектність та кількість товару визначається згідно попереднього замовлення та вказується у видаткових накладних.

2.3. Покупець замовляє товар за 7 (сім) календарних днів до його очікуваної поставки. Замовлення передається в письмовій формі на факс чи у електронній формі на адресу електронної поштової скриньки Продавця. Видача Продавцем товару Покупцю підтверджує наявність попереднього замовлення (письмового чи усного) Покупцем поставки товару.

2.4. Відпуск товару Продавцем Покупцю здійснюється на підставі видаткових накладних.

2.5. Датою отримання Покупцем товару вважається дата оформлення та підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних.

2.6. Товар вважається прийнятим за асортиментом, комплектністю, найменуванням, кількістю та ціною, вказаними у видаткових накладних.

2.7. Датою переходу права власності на товар від Продавця до Покупця вважається дата отримання, Покупцем товару у відповідності до п. 2.5. Договору.

3.1. Оплата за товар здійснюється на умовах відтермінування платежів протягом 30 календарних днів з дати переходу власності на товар від Постачальник до Покупця (пункт 3.1);

3.2. Грошові зобов`язання, які не виконані Покупцем в термін, вказаний в пункті 3.1, вважаються протермінованими з наступного дня до дня фактичного виконання.

3.3. Платежі здійснені Покупцем, в першу чергу будуть зараховуватись, як оплата за раніше отриманий та неоплачений Товар.

7.2. У разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань Покупцем, він сплачує штраф у розмірі 3 % з суми простроченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

7.3. В разі прострочення Покупцем виконання грошових зобов`язань, на вимогу Продавця він зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 (три) відсотка річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Свої зобов`язання з виготовлення та поставки Товару позивач виконав в повному обсязі по кожному із замовлень. Було поставлено товар на загальну суму 676 614,60 грн згідно з такими видатковими накладними:

60005093 від 21.10.2020 на суму 112 490,00 грн,

60005202 від 27.10.2020 на суму 85 120,00 грн,

60005249 від 28.10.2020 на суму 120 978,00 грн,

60005496 від 11.11.2020 на суму 135 564,30 грн,

60005688 від 20.11.2020 на суму 133 200,00 грн,

ДУ-7000164 від 30.11.2020 на суму 7 573,50 грн,

60005941 від 04.12.2020 на суму 81688,80 грн.

Зазначені вище видаткові накладні підписані покупцем без жодних зауважень та скріплені печаткою.

Кожна поставка Товару супроводжувалася товарно-транспортними накладними (також по тексту – ТТН), які також підтверджують факт переміщення товару та отримання його відповідачем: ДУ-60005093 від 21.10.2020, ДУ-60005202 від 27.10.2020, ДУ-60005249 від 28 10.2020, ДУ-60005496 від 11.11.2020, ДУ-60005688 від 20.11.2020, ДУ-60005941 від 04.12.2020.

Свої зобов`язання з оплати Товару відповідач виконав частково, оплатив 344 770,00 грн, що підтверджується банківськими виписками: № RЕ 2 від 20.10.2020, № RЕ 6 від 06.11.2020, № RЕ 9 від 23.11.2020, № RЕ 12 від 27.11.2020, № RЕ 13 від 01.12.2020, № RЕ 14 від 10.12.2020, № RЕ 15 від 14.12.2020, № RЕ 20 від 21.12.2020, № RЕ 21 від 23.12.2020, № RЕ 25 від 05.02.2021, № RЕ 26 від 19.02.2021, № RЕ 44 від 22.03.2021.

Між сторонами було підписано акти звірки взаємних розрахунків по стану за період січень 2020 року – листопад 2020 року, та за період 2020 року.

Позивач направляв відповідачеві вимоги про повернення боргу. Відповідач просив відстрочити оплату платежів та запропонував графік погашення заборгованості від 03 грудня 2020 року, однак борг повністю не сплатив, чим порушив права позивача, внаслідок чого і виник спір.

Строк оплати Товару сплинув:

по накладній № 60005496 – 12.12.2020 (сплачено частково),

по накладній № 60005688 – 21.12.2020,

по накладній ДУ-70000164 – 31.12.2020,

по накладній ДУ 60005941 – 04.01.2021.

Станом на день подання позову основна заборгованість відповідача за Договором складає 331 844,60 грн.

Відповідно до п. 3.3. Договору платежі здійснені Покупцем, в першу чергу будуть зараховуватись, як оплата за раніше отриманий та неоплачений Товар.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги потрібно задовольнити повністю з таких підстав.

Предметом спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар за договором купівлі-продажу, пені, відсотків річних, штрафу, інфляційних втрат.

Із матеріалів справи вбачається та відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, що сторони уклали договір купівлі-продажу, позивач поставив відповідачу товар, а останній за товар повністю не сплатив.

Не містять матеріали справи й належних та допустимих доказів спростування правомірності правочину.

Спірні правовідносини сторін виникли з укладеного між ними Договору, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України (також по тексту – ГК України) договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Стаття 627 Цивільного кодексу України (також по тексту – ЦК України) передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 202 ГК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд вважає обґрунтованим та доведеним право позивача на стягнення з відповідача 331 844,60 грн суми основного боргу. Позов в цій частині підлягає до задоволення.

За змістом ст. 599, 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо обґрунтованості позову в частині стягнення 3 % річних та втрат від інфляції.

Відповідно до розрахунку відповідач має сплатити втрати від інфляції за весь період в сумі 17 567,52 грн та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 4 626,16 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати і 3 % річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Наведена правова викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2018 у справі № 905/978/17, від 11.05.2018 у справі № 922/3087/17, від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17.

Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних втрат, 3 % річних за визначений позивачем період, суд встановив, що нарахування річних та інфляційних здійснено позивачем вірно, а тому, беручи до уваги, що відповідач не виконував належним чином зобов`язання, позов в цій частині належить задовольнити.

Позивач заявив до стягнення 20 225,30 грн пені та 9 955,33 грн штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши розрахунок пені за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга», з урахуванням умов Договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання, суд прийшов до висновку про її обґрунтованість у сумі 20 225,30 грн.

Відповідно до положень ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст. 549 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських зобов`язань зобов`язаний сплатити господарські санкції – штрафні санкції. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

При цьому, частиною другою статті 231 ГК України передбачена можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення зобов`язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України – видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17.

Сторони погодили, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань Покупцем, він сплачу штраф у розмірі 3 % з суми простроченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня (п. 7.2 Договору).

Враховуючи обставини справи, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 9 955,00 грн штрафу.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю на загальну суму 384 218,91 грн, з яких: 331 844,60 грн – основний борг, 20 225,30 грн – пеня, 17 567,52 грн – інфляційне збільшення, 9 955,33 грн – штраф, 4 626,16 грн – 3 % річних.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

У позовній заяві позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат: сплаченого судового збору 5 763,28 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачена позивачем за подання позову сума судового збору підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРФУД-2019» (вул. Університетська, 33, офіс 51, м. Черкаси, 18031, код ЄДРПОУ 43134773) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОУДАЙС УКРАЇНА» (вул. Заводська, 14, с. Хильчиці, Золочівський район, Львівська область, 80750, код ЄДРПОУ 33708884) заборгованість за договором купівлі-продажу № 13/10/20 від 13.10.2020:

331 844,60 грн – основний борг,

20 225,30 грн – пеня,

17 567,52 грн – інфляційне збільшення,

9 955,33 грн – штраф,

4 626,16 грн – 3 % річних

5 763,28 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Чевгуз