Рішення № 99447683, 08.09.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2021 року м. Черкаси справа № 925/779/21

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славресурс»

до Приватного акціонерного товариства «Уманьферммаш»

про стягнення 9 197,33 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Славресурс» (вул. Солом`янська, 6-В, оф. 13, м. Київ, 03110, код ЄДРПОУ 37939071) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Уманьферммаш» (вул. Енергетична, 21, м. Умань, Черкаська область, 20300, код ЄДРПОУ 05765888) про стягнення заборгованості за договором поставки № 22/02-21 від 22.02.2021 у розмірі 87 467,54 грн, з яких: 81 000,00 грн - сума основного боргу, 3 417,87 грн - пеня, 2 318,68 грн - інфляційні втрати, 730,99 грн - 3 % річних та понесених судових витрат.

У позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, до яких включив витрати по сплаті судового збору - 2 270,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу - 5 000,00 грн, які просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі договору поставки поставив відповідачу товар на умовах визначених цим договором, проте зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати придбаного товару відповідач не виконав.

Ухвалою від 22.06.2021 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У визначені законом строки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (також по тексту - ГПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом та сторонами отримана. Позивач отримав - 29.06.2021, відповідач - 25.06.2021.

Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, відзив на позов не надав.

19 липня 2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Славресурс» надійшли:

заява від 13.07.2021 на підставі ст. 42, 46, 191 ГПК України про відмову від частини позовних вимог, оскільки після подання позову та відкриття провадження у справі відповідачем було повністю задоволено вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 81 000,00 грн;

заява від 13.07.2021 на підставі п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути:

886 гривень 85 копійок - трьох процентів річних,

4 175 гривень 18 копійок - пені,

4 135 гривень 30 копійок - інфляційних втрат,

витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу;

заява від 13.07.2021 на підставі ст. 42, 46, 130 ГПК України про стягнення понесених витрат з відповідача, відповідно до якої позивач зазначає, що не підтримує своїх вимог в частині стягнення основного боргу внаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову та вважає за можливе стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок протиправних дій відповідача;

пояснення від 13.07.2021 на підставі ч. 3 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України щодо робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро та здійснених ним витрат необхідних для надання правничої допомоги, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Отже, позивач просить прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення основного боргу в сумі 81 000,00 грн та збільшити позовні вимоги, стягнути з відповідача:

886 гривень 85 копійок - трьох процентів річних,

4 175 гривень 18 копійок - пені,

4 135 гривень 30 копійок - інфляційних втрат,

2 270 гривень 00 копійок - витрат по сплаті судового збору,

5 000 гривень 00 копійок - витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Оскільки заява про відмову від частини позовних підписана уповноваженою особою, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, то приймається судом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

З огляду на викладене, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 81 000,00 грн підлягає закриттю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відмовою позивача від позову та прийняттям такої відмови судом.

Щодо заяви позивача про збільшення суми позовних вимог, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем дотримано вимоги ст. 46 Господарського процесуального кодексу України щодо строку та форми подання заяви про збільшення розміру позовних вимог, а тому така заява підлягає прийняттю судом до розгляду, у зв`язку із чим нова ціна позову становить 9 197,33 грн.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено такі обставини.

22 лютого 2021 року між ТОВ «Славресурс» (постачальник) та ПАТ «Уманьферммаш» (покупець) було укладено договір поставки № 22/02-21 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого предметом цього договору є придбання вугілля кам`яного (далі - товар).

Договір підписаний представниками сторін, підписи посвідчені їх печатками.

Відповідно до п. 1.2 Договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього вартість, яка вказана в рахунку та видаткових накладних.

Відповідно до п. 2.1 Договору продавець відпускає товар покупцю протягом семи робочих днів з моменту погодження сторонами асортименту, ціни та кількості товару в кожній партії.

Відповідно до п. 2.4 Договору зобов`язання постачальника з поставки товару вважається виконаним у момент передачі товару замовнику та підписання видаткових накладних.

Позивач зазначив, що повністю, своєчасно та якісно виконав свої зобов`язання за Договором: здійснив поставку та передав у власність відповідача товар, а саме вугілля АКО (25-100) мм у кількості 20,88 т на загальну суму 116 134,56 грн, що підтверджується видатковою накладною № 106 від 23.02.2021 та товаро-транспортною накладною № 84 від 24.03.2021. Позивачем було видано відповідачеві рахунок на оплату № 94 від 22.02.2021.

Відповідно до п. 6.1.1 Договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати поставлений товар.

Відповідно до п. 4.2 Договору покупець зобов`язується провести 100 % оплату поставленої партії товару шляхом банківського переказу коштів у національній валюті України на поточний рахунок постачальника, на підставі рахунків виданих продавцем протягом 7 календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця.

Згідно з п. 4.3 Договору датою поставки вважається дата підписання видаткових накладних покупцем.

Відповідно до виписки по рахунку позивача № НОМЕР_1 відповідач здійснив оплату таким чином (частина оплати була здійснена після пред`явлення позову):

22.03.2021 - 20 000,00 грн з призначенням платежу: «За вугілля зг.рах.94 від 22.02.21р. у т.ч. ПДВ 20% = 3 333,33 грн.»;

13.05.2021 - 5 134,56 грн з призначенням платежу: «За вугілля зг.рах.94 від 22.02.21 р, у т.ч. ПДВ 20% = 855,76 грн.»;

02.06.2021 - 5 000,00 грн з призначенням платежу: «За вугілля зг.рах.94 від 22.02.21р, ПДВ 20% - 833,33 грн»;

03.06.2021 - 5 000,00 грн з призначенням платежу: «За вугілля зг.рах.94 від 22.02.21 р, ПДВ 20% - 833,33 грн»;

07.06.2021 - 5 000,00 грн з призначенням платежу: «За вугілля зг.рах.94 від 22.02.21 р, ПДВ 20% - 833.33 грн»;

08.06.2021 - 5 000,00 грн з призначенням платежу: «За вугілля зг.рах.94 від 22.02.21 р, ПДВ 20% - 833.33 грн»;

10.06.2021 - 5 000,00 грн з призначенням платежу: «За вугілля зг.рах.94 від 22.02.21 р, ПДВ 20%-833.33 грн»;

14.06.2021 - 10 000,00 грн з призначенням платежу: «За вугілля зг.рах.94 від 22.02.21р, ПДВ 20%-1666.67 грн»;

15.06.2021 - 10 000,00 грн з призначенням платежу: «За вугілля зг.рах.94 від 22.02.21 р, ПДВ 20%-1666.67 грн»;

16.06.2021 - 6 000,00 грн з призначенням платежу: «За вугілля зг.рах.94 від 22.02.21 р, ПДВ 20%-1000 грн»;

02.07.2021 - 10 000,00 грн з призначенням платежу: «За вугілля зг.рах.94 від 22.02.21 р, ПДВ 20%-1666.67 грн»;

05.07.2021 - 10 000,00 грн з призначенням платежу: «За вугілля зг.рах.94 від 22.02.21 р, ПДВ 20%-1666.67 грн»;

07.07.2021 - 20 000,00 грн з призначенням платежу: «За вугілля зг.рах.94 від 22.02.21 р, ПДВ 20% - 3333.33 грн».

У позові позивач зазначив, що з метою досудового врегулювання спору та добровільного погашення заборгованості, він неодноразово звертався до відповідача, зокрема направляв претензію. Відповіді від відповідача станом на день подання позовної заяви не надходило, заборгованість відповідачем не була сплачена, що спричинило даний спір.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги потрібно задовольнити частково з таких підстав.

Предметом спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення на підставі п. 7.2 Договору 4 175,18 грн пені, а також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України - 4 135,30 грн інфляційних втрат, 886,85 грн - 3 % річних.

Із матеріалів справи вбачається та відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, що сторони уклали договір поставки, позивач поставив відповідачу товар, а останній сплатив за нього з порушенням строків.

Спірні правовідносини сторін виникли з укладеного між ними Договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Пунктом 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 202 ГК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. 599, 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо обґрунтованості позову в частині стягнення 3 % річних та втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати і 3 % річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2018 у справі № 905/978/17, від 11.05.2018 у справі № 922/3087/17, від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26 червня 2020 року у справі № 905/21/19 зазначено, що у кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги. ЦК України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання. Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Частиною п`ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини. Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті. З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку). Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», приписи Порядку та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27 липня 2007 року № 265. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку).

При зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

З посиланням на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, правовідносини у якій є подібними до правовідносин у справі, позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат по видатковій накладній з наступного дня після невиконання обов`язку з оплати поставленого товару до 06.07.2021 (день, що передував даті остаточного погашення основного боргу відповідачем), а також окремо за кожен місяць та з урахуванням погашення заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладної.

Враховуючи зазначене, оцінюючи зроблений позивачем розрахунок заборгованості інфляційних втрат, дослідивши подані докази, із урахуванням правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду щодо застосування приписів статті 625 ЦК України, суд встановив, що нарахування інфляційних втрат, заявлених позивачем, здійснено вірно.

Розрахунки трьох процентів річних також вчинені позивачем вірно.

Позивач заявив до стягнення 4 175,18 грн пені.

Сторони погодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань за цим Договором винна сторона сплачує потерпілій стороні штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної ставки НБУ, діючої на час поставки від суми боргу за кожен день невиконання або прострочення виконання зобов`язання, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції (п. 7.2 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оцінюючи зроблений позивачем розрахунок пені, суд встановив, що її нарахування здійснено вірно.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на загальну суму 9 197,33 грн, з яких:

886 гривень 85 копійок - трьох процентів річних,

4 175 гривень 18 копійок - пені,

4 135 гривень 30 копійок - інфляційних втрат.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат: сплаченого судового збору - 2 270,00 грн, витрат на професійну правничу допомогу - 5 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У позовній заяві позивач вказував, що понесе витрати у вигляді оплати професійної правничої допомоги. Так, згідно додатку № 2 до договору про надання правничої допомоги № 33 від 01 березня 2021 року попередньо узгоджений розмір гонорару, який позивач має сплатити Адвокатському бюро за надання правничої допомоги у даній справі складає 5 000,00 грн. Крім того, позивач додатково оплачує Адвокатському бюро 1000,00 грн за кожне судове засідання в приміщенні суду, у випадку їх проведення, а при умові проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - 500,00 грн за кожне судове засідання. Всі понесені Адвокатським бюро фактичні витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги у даній справі (транспортні та поштові витрати), також покладаються на позивача та включаються до акту надання правничої допомоги. Остаточний розмір гонорару, який буде сплачено позивачем, вказується в актах про надання правничої допомоги.

09 липня 2021 року між позивачем та Адвокатським бюро «Василика В.В.» було укладено акт приймання-передачі наданих послуг № 2 за договором про надання правничої допомоги № 33 від 01.03.2021, відповідно до якого остаточний розмір гонорару - 5 000,00 гривень, який було сплачено позивачем за платіжним дорученням від 09.07.2021 № 10535.

У вказаному акті міститься детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами Адвокатського бюро, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Надані позивачем докази надання професійної правничої допомоги у даній справі, та право передбачене ч. 8 ст. 129 ГПК України дають суду достатні підстави для покладення витрат позивача на отримання правничої допомоги на відповідача в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору за подання позову в сумі 2 270,00 грн (судовий збір є мінімальним для вирішення даної категорії справ) відповідно до положень статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України судом також покладаються на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись п. 4 ч. 1 ст. 231, ст. 129, 130, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 81 000,00 грн закрити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Уманьферммаш» (вул. Енергетична, 21, м. Умань, Черкаська область, 20300, код ЄДРПОУ 05765888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Славресурс» (вул. Солом`янська, 6-В, оф. 13, м. Київ, 03110, код ЄДРПОУ 37939071):

886 гривень 85 копійок - трьох процентів річних,

4 175 гривень 18 копійок - пені,

4 135 гривень 30 копійок - інфляційних втрат,

2 270 гривень 00 копійок - витрат по сплаті судового збору,

5 000 гривень 00 копійок - витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Чевгуз