Рішення № 99447629, 07.09.2021, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/759/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом прокурора-керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі

позивача-1 – Асканія-Нова селищної ради

позивача-2 – Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт"

про внесення змін до договору оренди землі,

за участю:

- секретаря судового засідання Бєлової О.С.,

- представників:

прокурора – Федоренко О.Б.

позивача-1 – не з`явився,

позивача-2 – Шаповал К.В.,

відповідача – не з`явився,

у с т а н о в и в:

Дії та аргументи Позивача

03.06.2021 прокурор-керівник Каховської окружної прокуратури Херсонської області звернувся в інтересах держави в особі Асканія-Нова селищної ради та Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" про внесення змін до договору оренди землі від 07.12.2016, укладеного між Асканія-Нова селищною радою та вказаним Товариством, шляхом викладення змісту пункту 8.1. у редакції:

«На орендовану земельну ділянку встановлені наступні обмеження:

- зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії договору,

- організація території і сівозміни, обробіток ґрунту, внесення добрив та використання засобів захисту рослин наземним способом на полях, проведення лісомеліоративних, протипожежних, рекреаційних, санітарно-оздоровчих заходів здійснювати відповідно до законодавства за погодженням із адміністрацією Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України.

Також на земельну ділянку встановлено обмеження у вигляді заборон:

- будівництво промислових та інших об`єктів,

- розвитку господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу,

- прокладання доріг і трубопроводів, розміщення нових населених пунктів, промислових підприємств і господарських об`єктів,

- штучного зрошення полів ближче 1000 м від заповідної зони,

- застосування мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин літальними апаратами,

- мисливства та полювання, відстрілювання і відловлювання тварин,

- влаштування місць для масового відпочинку населення,

- випалювання стерні, бур`янів, інших видів господарської діяльності, які можуть спричинити негативний вплив на заповідну зону».

За твердженнями Прокурора, позовна заява вжита як захід прокурорського реагування та направлена на захист екологічних інтересів держави в особі Позивачів у зв`язку з необхідністю захисту об`єктів природно-заповідного фонду. З цієї підстави звернення з позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання охорони природи, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав землекористувачів у межах заповідника.

У якості обґрунтування власної позиції Прокурор вказав, що:

- за укладеним між сторонами договором оренди землі Відповідач є землекористувачем земельної ділянки площею 121,29 га, яка передана йому у користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та розташована біля території Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України,

- орендована земельна ділянка входить до буферної зони заповідника, в якій за законодавством забороняється: будівництво промислових та інших об`єктів; розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу; прокладання доріг і трубопроводів, розміщення нових населених пунктів, промислових підприємств і господарських об`єктів; штучне зрошення полів ближче 1000 м від заповідної зони; застосування мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин літальними апаратами; мисливство та полювання, відстрілювання і відловлювання тварин; влаштування місць для масового відпочинку населення; випалювання стерні, бур`янів, інших видів господарської діяльності, які можуть спричинити негативний вплив на заповідну зону,

- відповідно до пункту 8.1. договору у ньому встановлене лише одне обмеження, а саме стосовно зміни цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії договору,

- відсутність у договорі відповідних обмежень вказує на невідповідність його умов діючому законодавству, а тому такі обмеження підлягають включення до договору у судовому порядку шляхом внесення змін та доповнень до договору.

Дії та аргументи Позивача-2

Біосферний заповідник "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України позовні вимоги Прокурора підтримав та вказав, що:

- буферна зона навколо заповідної зони заповідника встановлена постановою Ради Міністрів УРСР № 544 від 29.12.1972,

- межі буферної зони затверджені на карті у відповідності до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 24 від 27.01.2004,

- орендована Відповідачем земельна ділянка відповідно до відомостей карти знаходиться у відповідній буферній зоні,

- правовий режим буферної зони встановлений положеннями Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Дії та аргументи Відповідача

Відповідач позовні вимоги визнав, але одночасно вказав, що орендодавець земельної ділянки не звертався до нього з пропозицією внесення змін до договору.

Поряд з цим, Відповідач вказує, що Прокурором не доведено віднесення орендованої земельної ділянки до буферної зони заповідника, оскільки наявна у справі картосхема не підписана та не затверджена, з неї неможливо встановити факт розташування ділянки у відповідній зоні, а запропоновані зміни до договору не відповідають статті 111 Земельного кодекс України.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою від 08.06.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами загального провадження та сторонам установив процесуальні строки для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

Безпосередньо підготовче провадження проведене у судових засіданнях, які відбулися 13.07.2021 та 23.07.2021, а розгляд справи по суті – 07.09.2021.

Розгляд справи по суті проведений без участі представника Відповідача, оскільки він в засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про судовий розгляд.

Установлені судом обставин спору

07.12.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області, виступаючим у якості орендодавця, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротекс-Миколаїв», як орендарем, укладений договір оренди землі.

За умовами договору:

- в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 121,29 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6525455300:13:011:0001 (пункт 1),

- договір укладений на 7 років (пункт 3.1.),

- на орендовану земельну ділянку встановлені обмеження – зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії договору (пункт 8.1.),

- обов`язком орендаря є (серед іншого): дотримання встановлених щодо об`єкта оренди обмежень в обсязі, передбаченому договором та чинним законодавством (пункт 9.4.4); використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення та умов договору, дотримуючись вимог земельного, екологічного законодавства, законодавства про охорону довкілля, державних санітарних стандартів, норм і правил (пункт 9.4.6),

- зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку (пункт 12.1).

Відповідно до акту приймання-передачі об`єкта оренди без номера і дати обумовлена договором оренди землі земельна ділянка була передана орендареві.

16.10.2020 між Асканія-Нова селищною радою та ТОВ "ЮТС-Агропродукт" укладена додаткова угода до вказаного договору оренди землі, за умовами якої змінено орендодавця, а саме на Асканія-Нова селищну раду, та орендаря – ТОВ "ЮТС-Агропродукт".

Як слідує з картосхеми функціонального зонування території Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України та землекористування у межах Асканія-Нова селищної ради станом на 01.01.2021 частина земельної ділянки, яка орендується Відповідачем, знаходиться у межах буферної зони біосферного заповідника.

Судом також установлено, що Біосферний заповідник "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України діє за Положенням про Біосферний заповідник "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України, затвердженим наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 04.01.2021 № 1.

Так, відповідно до Положення:

- загальна площа заповідника становить 33307 га (у т.ч. заповідна зона 11054 га, буферна зона 6909 га, зона антропогенних ландшафтів 15344 га) (пункт 1.13),

- буферна зона включає території, виділені з метою запобігання негативному впливу на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях, її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для охоронних зон природних заповідників (пункт 4.5.),

- використання буферної зони поза межами землекористування заповідника передбачає організацію території і сівозміни, обробіток ґрунту, внесення добрив наземним способом на полях, проведення лісомеліоративних, протипожежних, рекреаційних крім тих, що пов`язані безпосередньо з виконанням завдань заповідника, передбачених цим Положенням, та санітарно-оздоровчих заходів відповідно до законодавства (пункт 4.6.)

- у буферній зоні забороняється: будівництво промислових та інших об`єктів; розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу; прокладання доріг і трубопроводів, розміщення нових населених пунктів, промислових підприємств і господарських об`єктів; штучне зрошення полів ближче 1000 м від заповідної зони; застосування мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин літальними апаратами; мисливство та полювання, відстрілювання і відловлювання тварин; влаштування місць для масового відпочинку населення; випалювання стерні, бур`янів, інших видів господарської діяльності, які можуть спричинити негативний вплив на заповідну зону (пункт 4.7.),

- землекористувачі, території яких входять до буферної зони та зони антропогенних ландшафтів, здійснюють господарську діяльність з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та вказаних обмежень (пункт 4.17).

Оцінка суду установлених обставин та норм діючого законодавства

Щодо прокурорського представництва інтересів держави

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.04.2008 № 4-рп/2008 неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Отже, законодавством встановлений обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Положення пункту 3 частини статті 131-1 Конституції України визначають, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Безпосередньо питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4).

У свою чергу, частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а за абзацом другим частини 5 цієї ж статті у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до положень частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: у чому полягає порушення інтересів держави; необхідність їх захист; визначені законом підстави для звернення до суду прокурора; зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Поряд з цим, Верховним Судом (у постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 922/901/17, у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18) надані правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень щодо прокурорського представництва, основними з яких є: обов`язок прокурора обґрунтувати та довести підстави для представництва, у тому числі у чому полягає бездіяльність компетентного органу; недотримання таким органом розумного строку на звернення до суду із позовом; розумність строку повинна визначатися судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, з огляду на вказані правові положення на висновки Верховного Суду стосовно їх застосування, суд вважає, що:

- Прокурор у даній справі має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, тобто Позивачів;

- бездіяльність Позивачів наявна у тому випадку, коли вони знали або повинні були знати про порушення інтересів держави, але не зверталися до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- розумність строку повинна визначатися судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Надаючи оцінку вказаним Прокурором обставинам бездіяльності Позивачів, суд зазначає наступне.

Так, листом за вих. № 52-459вих-4 від 13.04.2021 Каховська окружна прокуратура звернулася до Позивача-1 з вимогою про надання інформації стосовно вжиття заходів з ініціювання державної реєстрації обмежень на земельні ділянки, які знаходяться в буферній зоні біосферного заповідника та укладення додаткових угод до договорів.

Поряд з цим, листом за вих. № 52-458вих-4 від 13.04.2021 Каховська окружна прокуратура звернулася до Позивача-2 з вимогою про надання інформації стосовно вжиття заходів з ініціювання внесення змін до договорів оренди землі, які знаходяться в буферній зоні біосферного заповідника та укладення додаткових угод до договорів.

У свою чергу листом за вих. № 634/02-11 від 14.04.2021 Позивач-1 повідомив Прокурора про існування додаткових угод до договорів, але не з Відповідачем.

Листом за вих. № 245-12/14.04.2021 Позивач-12 повідомив Прокурора про відсутність у нього повноважень за внесення змін до договорів оренди.

Згідно з листом за вих. № 52-1012вих.21 від 19.05.2021 Прокурор поінформував Позивачів про звернення до суду з позовом в їх інтересах до Відповідача про внесення змін до договору.

З викладеного слідує, що Позивачами не вживалися належні та необхідні заходи для відновлення порушених прав, а тому Прокурором доведена наявність бездіяльності Позивачів у зверненні до суду з позов для захисту інтересів держави в суді. Більш того, суд зазначає, що такі заходи не вживалися Позивачами у розумні строки, оскільки з часу отримання ним першого листа Прокурора жодних дій не вжито.

Таким чином, Прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, з метою захисту її інтересів, правомірно звернувся до суду з позовом.

Щодо правового регулювання буферної зори біосферного заповідника

За статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Положеннями статті 19 ЗК України встановлені категорії земель, до яких віднесені землі природно-заповідного та іншого природного призначення.

Так, згідно зі статтею 43 ЗК України землями природно-заповідного фонду є ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

У свою чергу, за статтею 44 та частиною 2 статті 45 того ж Кодексу до таких земель включаються біосферні заповідники, а порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Поряд з цим, згідно з частиною 1 статті 46-1 ЗК України землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та положеннями про ці території, об`єкти.

За змістом положень Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 № 2456-ХІІ:

- біосферні заповідники відносить до природно-заповідного фонду України (стаття 3),

- межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором (стаття 7),

- збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом: встановлення заповідного режиму; додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля (стаття 8),

- біосферні заповідники є природоохоронними, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що утворюються з метою збереження у природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів (стаття 17),

- для біосферних заповідників установлюється диференційований режим охорони, відтворення та використання природних комплексів згідно з функціональним зонуванням: заповідна зона - включає території, призначені для збереження і відновлення найбільш цінних природних та мінімально порушених антропогенними факторами природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників; буферна зона - включає території, виділені з метою запобігання негативного впливу на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для охоронних зон природних заповідників; зона антропогенних ландшафтів - включає території традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності; в ній забороняється мисливство (стаття 18),

- для забезпечення необхідного режиму охорони природних заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони. Розміри охоронних зон визначаються відповідно до їх цільового призначення на основі спеціальних обстежень ландшафтів та господарської діяльності на прилеглих територіях (стаття 39),

- режим охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається з урахуванням характеру господарської діяльності на прилеглих територіях, на основі оцінки її впливу на довкілля. В охоронних зонах не допускається будівництво промислових та інших об`єктів, мисливство, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду. Оцінка такого впливу здійснюється в порядку, встановленому законодавством України. Положення, що визначають режим кожної з охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затверджуються державними органами, які приймають рішення про їх виділення. Охоронні зони територій та об`єктів природно-заповідного фонду враховуються під час розробки проектно-планувальної та проектної документації (стаття 40).

Отже, буферна зона біосферного заповідника є охоронною зоною, у межах якої встановлюються певні обмеження для використання земель, а саме не допускається будівництво промислових та інших об`єктів, мисливство, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду.

Частина 1 статті 110 ЗК України визначає, що на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження.

Безпосередньо перелік обмежень визначений статтею 111 того ж Кодексу. Так, згідно з частиною 2 цієї статті передбачено, що законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені обмеження у використанні земель: а) умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки

протягом встановлених строків; б) заборона на провадження окремих видів діяльності; в) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту; г) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги; ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт; д) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку; є) обов`язок щодо утримання та збереження полезахисних лісових смуг.

За таких правових положень (у сукупності положень, визначених статтею 40 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та статтею 111 ЗК України) умови договору оренди землі можуть містити обмеження, які стосуються:

- заборони на провадження окремих видів діяльності, а саме будівництва промислових та інших об`єктів, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду,

- заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту,

- умов додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт,

- умов надання права полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку, у тому числі пряма заборона на мисливство.

Як зазначено вище за статтею 46-1 ЗК України та статтею 40 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» положення, що визначають режим кожної з охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затверджуються державними органами, які приймають рішення про їх виділення, та також положеннями про ці території, об`єкти.

Зокрема, відповідно до пункту 1 Указу Президента України №563/93 від 26.11.1993 «Про біосферні заповідники», затверджено Перелік біосферних заповідників в Україні, що включені Бюро Міжнародної координаційної ради з програми ЮНЕСКО «Людина та біосфера» до міжнародної мережі біосферних заповідників, створеної з метою збереження природи і проведення наукових досліджень у найцінніших екосистемах Землі. До вказаного переліку включено заповідник «Асканія-Нова» із площею 33307 га, у тому числі 11054 га заповідної зони.

Як установлено судом відповідно до пунктів 4.6 та 4.7 Положення про Біосферний заповідник "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України використання буферної зони поза межами землекористування заповідника передбачає організацію території і сівозміни, обробіток ґрунту, внесення добрив наземним способом на полях, проведення лісомеліоративних, протипожежних, рекреаційних крім тих, що пов`язані безпосередньо з виконанням завдань заповідника, передбачених цим Положенням, та санітарно-оздоровчих заходів відповідно до законодавства. Поряд з цим у буферній зоні забороняється: будівництво промислових та інших об`єктів; розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу; прокладання доріг і трубопроводів, розміщення нових населених пунктів, промислових підприємств і господарських об`єктів; штучне зрошення полів ближче 1000 м від заповідної зони; застосування мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин літальними апаратами; мисливство та полювання, відстрілювання і відловлювання тварин; влаштування місць для масового відпочинку населення; випалювання стерні, бур`янів, інших видів господарської діяльності, які можуть спричинити негативний вплив на заповідну зону.

Таким чином, у зв`язку зі знаходженням частини орендованої Відповідачем земельної ділянки у буферній охоронній зоні біосферного заповідника щодо такої земельної ділянки існують законодавчі обмеження у її використанні, а саме:

- певний порядок організація території і сівозміни, обробітку ґрунту, внесення добрив наземним способом на полях, проведення лісомеліоративних, протипожежних, рекреаційних та санітарно-оздоровчих заходів відповідно до законодавства,

- забороняється: будівництво промислових та інших об`єктів; розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу; прокладання доріг і трубопроводів, розміщення нових населених пунктів, промислових підприємств і господарських об`єктів; штучне зрошення полів ближче 1000 м від заповідної зони; застосування мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин літальними апаратами; мисливство та полювання, відстрілювання і відловлювання тварин; влаштування місць для масового відпочинку населення; випалювання стерні, бур`янів, інших видів господарської діяльності, які можуть спричинити негативний вплив на заповідну зону.

У договорі оренди землі відсутні відповідні законодавчі обмеження щодо частини земельної ділянки, яка знаходиться у буферній зоні біосферного заповідника, що не відповідає вказаним правовим положенням. У цьому контексті суд також зазначає, що Прокурором помилково визначено спірну земельну ділянку як таку, що повністю входить до буферної зони заповідника, оскільки згідно наведеної Картосхеми лише її частина знаходиться у буферній зоні, а інша – в зоні типового землекористування, що не є тотожними зонами.

Висловлені Відповідачем заперечення стосовно невідповідності запропонованих змін до договору оренди землі наведеним правовим положенням не відповідають наведеному висновку, а тому є помилковими.

Щодо порядку внесення змін до договору

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 188 ГК України зміна господарського договору в односторонньому порядку не допускається; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За частинами першою та другою статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Поряд з цим, статтею 30 Закону про оренду землі передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення такої згоди спір вирішується в судовому порядку.

Отже, чинним законодавством та пунктом 12.1 договору оренди землі передбачена можливість внесення змін до договору, у тому числі за рішенням суду.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що не передбачено положеннями статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Саме по собі формулювання позовної вимоги, без з`ясування судом зазначених обставин, не є підставою для припинення провадження у справі або для беззаперечної відмови у задоволенні позову.

При цьому, відповідно до положень статі 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати і на його «ефективність» з точки зору статті 13 Конвенції.

Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2015).

Отже, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з урахуванням положень статей 55 та 124 Конституції України та статті 13 Конвенції.

Таким чином порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, який не передбачений законом, зокрема статями 16 ЦК України та 20 ГК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, а тому суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії «ефективності» таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Оцінюючи належність обраного Прокурором способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, суд виходить із його ефективності, який означає, що вимога на захист цивільного права, яка сформульована як «внесення змін до пункту 8.1. договору оренди землі у відповідній редакції» відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, а також вона забезпечить поновлення порушеного права.

За наведених обставин та висновків позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом внесення змін до договору щодо частини орендованої земельної ділянки, яка знаходиться у буферній зоні біосферного заповідника.

Щодо розподілу судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати Прокурора на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 897 від 21.05.2021 у сумі 2270 грн та які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача на користь його платника, а саме Херсонської обласної прокуратури.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Внести зміни до договору оренди землі від 07.12.2016, укладеного між Асканія-Нова селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт", в частині земельної ділянки з кадастровим номером 6525455300:13:011:0001, яка знаходиться в буферній зоні Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України, виклавши його пункт 8.1. у наступній редакції:

«На орендовану земельну ділянку встановлені наступні обмеження:

- зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії договору,

- організація території і сівозміни, обробіток ґрунту, внесення добрив та використання засобів захисту рослин наземним способом на полях, проведення лісомеліоративних, протипожежних, рекреаційних, санітарно-оздоровчих заходів здійснювати відповідно до законодавства за погодженням із адміністрацією Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України.

Також на земельну ділянку встановлено обмеження у вигляді заборон:

- будівництво промислових та інших об`єктів,

- розвитку господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу,

- прокладання доріг і трубопроводів, розміщення нових населених пунктів, промислових підприємств і господарських об`єктів,

- штучного зрошення полів ближче 1000 м від заповідної зони,

- застосування мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин літальними апаратами,

- мисливства та полювання, відстрілювання і відловлювання тварин,

- влаштування місць для масового відпочинку населення,

- випалювання стерні, бур`янів, інших видів господарської діяльності, які можуть спричинити негативний вплив на заповідну зону».

3. В іншій частині позовної заяви у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" (74360, Херсонська область, Бериславський район, селище Новорайськ, вул. Промислова, буд. 3; ідентифікаційний код 41101589) на користь Херсонської обласної прокуратури (73000 м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33; ідентифікаційний код 04851120) – 2270 грн компенсації по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 08.09.2021

Суддя М.К. Закурін