Рішення № 99447610, 06.09.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2021 р. Справа № 922/2314/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Політучій В.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Автоентерпрайз", м. Харків до Акціонерного товариства "Харківобленерго", м. Харків про визнання продовженим договору за участю представників сторін:

позивача – Комаров М. С. (довіреність № 01-46/70 від 04.01.2021);

відповідача – Батіщева К.В. (ордер серії АН № 1040670 від 19.07.2021).

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Автоентерпрайз", м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Харківобленерго", м. Харків (далі за текстом - відповідач) в якій просить суд визнати договір на розміщення обладнання № Ф4473 від 03.01.2020, укладений між ПП "Автоентерпрайз" та АТ "Харківобленерго" продовженим на 1 рік з 01.12.2020 по 30.11.2021.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що 03.01.2020 між сторонами було укладено договір на розміщення обладнання № Ф4473 зі строком дії до 30.11.2020, на підставі умов якого відповідач надає позивачу послугу з розміщення його обладнання на об`єктах нерухомого майна відповідача, перелік яких наведено в додатку № 1 до договору; що після сплину встановленого договором терміну його дії, тобто після 30.11.2020, позивач продовжує використання місця розміщення обладнання та здійснює оплату обумовлених договором платежів. На думку позивача, зазначені обставини, з урахуванням вимог ст. 764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України є підставами для визнання договору продовженим на той самий строк, на який його було укладено. При цьому позивач вказує, що Національною комісією, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову № 785 від 07.05.2021, за змістом якої зобов`язано відповідача до 01.06.2021 припинити електроживлення обладнання, встановленого на об`єктах нерухомого майна відповідача що передбачені договором № Ф4473 від 03.01.2020; що відповідач повідомив позивача листом № 418 від 18.05.2021 про відключення електроенергії на зарядні пристрої, які є предметом спірного договору, чим, на думку позивача, порушив його права та законні інтереси.

До подання позовної заяви позивач звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про забезпечення позову (вх.№803 від 28.05.2021), в якій заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову та заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження електроживлення зарядних пристроїв для електромобілів, розміщених за договором на розміщення обладнання №Ф4473 від 03.01.2020 року на будівлях трансформаторних підстанціях у м. Харкові.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.06.2021 по справі № 803з-21 заяву про забезпечення позову до його подання (вх. № 803 від 28.05.2021) –задоволено. Заборонено Акціонерному товариству "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, 149, м. Харків, 61037, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00131954) вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження електроживлення зарядних пристроїв для електромобілів, розміщених за договором на розміщення обладнання № Ф4473 від 03.01.2020 року на будівлях трансформаторних підстанціях у м. Харкові.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.06.2021 у справі № 922/2314/21 позовну заяву Приватного підприємства "Автоентерпрайз" залишено без руху; визначено спосіб усунення недоліків позовної заяви; надано останньому п`ятиденний строк для усунення зазначених недоліків.

Приватне підприємство "Автоентерпрайз" звернувся до суду з клопотанням (вх. № 14703 від 22.06.2021) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання на 19.07.2021; встановлено строк на подання сторонами заяв по суті спору.

В підготовчому засіданні 19.07.2021 оголошено перерву до 09.08.2021.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач подав до суду відзив (вх. № 16594 від 15.07.2021), в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову з посиланням на те, що відповідач не бажаючи продовження договору на розміщення обладнання № Ф4473 від 03.01.2020 після сплину строку його дії в порядку, визначеному ст. 764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України звернувся до позивача з відповідним листом вих.. 04-21/13515 від 30.11.2020; що в подальшому відповідач також неодноразово звертався до позивача з вимогами про звільнення місць розміщення обладнання, проте, зазначені вимоги останнім безпідставно були залишені без задоволення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.08.2021 відповідь на відзив позивача (вх. № 18445 від 09.08.2021) залишено без розгляду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.09.2021.

На судове засідання 06.09.2021 прибули представники сторін.

Представник позивача звернувся до суду з клопотанням (вх. № 20588 від 06.09.2021), в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату і час та надати термін для узгодження правової позиції щодо примирення сторін не менше 20 календарних днів.

Однак, зазначене клопотання залишене судом без задоволення з огляду на те, що за змістом ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

У даному випадку, обставини, які визначені вказаними положеннями закону та які б могли зумовити необхідність для відкладення розгляду справи по суті, відсутні.

Крім того, в даному випадку встановлений законом строк розгляду справи по суті є таким, що майже сплинув. Зазначене свідчить про неможливість відкладення розгляду справи без порушення встановленого законом строку розгляду справи по суті.

До того ж, в процесі розгляду справи як на стадії підготовчого провадження, так і на стадії судового розгляду справи по суті, сторони не були позбавлені можливості врегулювати спір мирним шляхом та надати докази такого врегулювання до суду.

Представник позивача в судовому засіданні 06.09.2021 просить суд заявлений позов задовольнити.

Представник відповідача просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 03.01.2020 між позивачем, як користувачем, та відповідачем, як виконавцем, укладено договір на розміщення обладнання № Ф4473 (далі за текстом – договір; а. с. 26-30), за умовами якого виконавець надає користувачу послугу з розміщення обладнання користувача, а саме: зарядних пристроїв для електроавтомобілів (далі – обладнання), на об`єктах нерухомого майна виконавця – трансформаторних підстанціях у кількості 50 шт., перелік яких наведено у додатку 1 до договору, назване у подальшому – місце розміщення, а користувач зобов`язується сплатити за таку послугу (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 2.1. договору розміщення обладнання в місці розміщення фіксується уповноваженими представниками сторін відповідним актом приймання-передачі (далі – акт).

Пунктами 2.2.-2.3. договору передбачено, що початок надання послуг здійснюється після підписання акту. Звільнення місця розміщення від обладнання фіксується уповноваженим представниками сторін аналогічним актом приймання-передачі.

Згідно з п. п. 2.4.-2.5. договору, моментом припинення надання послуг за цим договором вважається дата підписання акту приймання-передачі, передбаченого п. 2.3 договору. Послуга вважається наданою після підписання сторонами акта здачі-приймання наданих послуг.

Згідно з п. 3.1. договору строк дії договору з розміщення обладнання складає 1 рік з 01.12.2019 по 30.11.2020. Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди про поширення умов цього договору на правовідносини, що виникли у період з 01.12.2019.

Пунктом 3.2. договору також передбачено, що чинність цього договору може бути припинена внаслідок:

3.2.1 невиконання або неналежного виконання сторонами умов договору, у тому числі порушення користувачем зобов`язань зі сплати послуг більш як за два місяці;

3.2.2. закінчення строку дії договору;

3.2.3 за взаємною згодою сторін або рішенням господарського суду;

3.2.4 за ініціативою однієї із сторін з письмовим попередженням іншої сторони за один місяць до припинення дії договору;

3.2.5. в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору 03.01.2020, 10.04.2020, 08.05.2020 підписано акти приймання-передачі майна відповідно до яких сторонами зафіксовано, виконавець (відповідач) розпочав надання послуг з розміщення майна позивача (позивача), а саме, зарядних пристроїв для електромобілів (далі – обладнання), на об`єктах нерухомого майна виконавця – трансформаторних підстанціях, перелік яких наведено в додатках до цих актів.

Як зазначає позивач, та не заперечує відповідач, протягом встановленого договором строку його дії сторони в повному обсязі виконували його умови, а саме, відповідач надавав позивачу обумовлені договором послуги з розміщення обладнання, а позивача сплачував вартість цих послуг.

Після сплину строку дії договору, а саме, 30.11.2020, позивач не звільнив надані відповідачем місця розміщення обладнання та на момент винесення даного судового рішення продовжує користування ними, тоді як відповідачем протягом грудня 2020 року – квітня 2021 року виставлялись позивачу рахунки-фактури на оплату послуг розміщення обладнання, відшкодування земельного податку та вартості електричної енергії (а. с. 50-54). Зазначені рахунки оплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (а. с. 56-73) та не заперечується уповноваженими представниками сторін, присутніми у судовому засіданні 06.09.2021.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, не бажаючи продовження договірних відносин з позивачем за договором № Ф4473 від 03.01.2020 після 30.11.2020 відповідач в порядку, визначеному ст. 764 ЦК України, ст. 284 ГК України, направив на адресу позивача лист № 04-21/13515 від 30.11.2020 (а. с. 106-108), яким повідомив останнього про закінчення строку дії договору на розміщення обладнання № Ф4473 від 03.01.2020 та просив звільнити місця розміщення обладнання протягом 15 днів.

На зазначений лист позивач відповіді не надав, місця розміщення обладнання не звільнив.

24.02.2021 відповідач направив на адресу позивача претензію № 04-21/2065 (а. с. 109-112) з вимогою про звільнення місць розміщення обладнання, підписання та повернення на адресу Акціонерного товариства "Харківобленерго" актів приймання-передачі майна.

На зазначену претензію позивач відповіді не надав, місця розміщення обладнання не звільнив.

В подальшому, відповідач знову звернувся до позивача з листом № 04-21/3684 від 01.04.2021 (а. с. 113-115) в якому вислови вимогу про термінове виконання зобов`язань, визначених п. п. 2.3, 2.4 та 5.3.15 договору № Ф4473.

На зазначену претензію позивач відповіді знову не надав, місця розміщення обладнання не звільнив.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за результатами перевірки підприємства відповідача було винесено постанову від 07.05.2021 № 785, відповідно до п. п. 1 п. 2 резолютивної частини якої зобов`язано відповідача до 01.06.2021 року припинити електроживлення обладнання, встановленого на об`єктах нерухомого майна відповідача відповідно до Договору на розміщення обладнання від 03.01.2020 року № Ф4473, укладеного з позивачем.

Відповідач листом від 18.05.2021 № 418 попередив позивача про відключення електроенергії на зарядні пристрої, що були встановлені на підставі договору на розміщення обладнання від 03.01.2020 року № Ф4473

Зазначені дії відповідача позивач вважає незаконними, оскільки вони порушують його право ведення господарської діяльності.

На думку позивача, договір від 03.01.2020 року № Ф4473 є продовженим на строк на який його було укладено, оскільки послуги з розміщення обладнання за договором відповідачем після 30.11.2020 продовжують надаватися, а позивач продовжує їх оплачувати, тоді як відповідач будь-яких заперечень стосовно продовження договірних відносин після зазначеної дати не висловлював.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у межах даної справи.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з п. 1 ст. 76, п. 1 ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ГК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Як слідує з матеріалів справи, спір у даній справі виник у зв`язку із закінченням строку дії договору на розміщення обладнання № Ф4473 від 03.01.2020 та бажанням позивача продовжити його дію.

Суд констатує, що в рамках договору на розміщення обладнання № Ф4473 від 03.01.2020 позивач за плату розмістив власне обладнання на об`єктах нерухомого майна відповідача – трансформаторних підстанціях.

Таким чином, порядок продовження договору про розміщення обладнання № Ф4473 від 03.01.2020 в т.ч. врегульовано відповідними положеннями цивільного та господарського кодексів якими передбачено особливості продовження договору найму (оренди).

Згідно з ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 4 ст. 284 ГК України також передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що після закінчення строку договору він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує у даному випадку виконавець - відповідач у даній справі. Якщо на дату закінчення строку договору і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення виконавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Згідно з п. 3.1. договору строк дії договору з розміщення обладнання складає 1 рік з 01.12.2019 по 30.11.2020.

Пунктом 3.2.2. договору передбачено, що договір припиняється зокрема у випадку закінчення строку його дії.

В даному випадку, відповідач не бажаючи продовження договірних відносин з позивачем по договору про розміщення обладнання № Ф4473 від 03.01.2020 листом № 04-21/13515 від 30.11.2020 повідомив позивача про відсутність своєї згоди на продовження договірних відносин між сторонами.

Таким чином, в даному випадку відповідачем дотримано визначений ст. 764 ЦК України, частиною 4 ст. 284 ГК України порядок припинення правовідносин за договором про розміщення обладнання № Ф4473 від 03.01.2020, а тому цей договір припинив свою дію 30.11.2020 в зв`язку зі сплином строку, на який його було укладено.

В зв`язку з направленням відповідачем відповідного листа № 04-21/13515 від 30.11.2020 подальше фактичне розміщення обладнання позивача на трансформаторних підстанціях відповідача та сплата позивачем послуг не свідчить про факт продовження договору розміщення обладнання № Ф4473 від 03.01.2020 на новий строк, тобто зазначені дії сторін в даному випадку мають позадоговірний характер.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про визнання договору на розміщення обладнання № Ф4473 від 03.01.2020, укладений між ПП "Автоентерпрайз" та АТ "Харківобленерго" продовженим на 1 рік з 01.12.2020 по 30.11.2021.

Згідно з ч. 9 ст. 145 ГПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

За таких обставин, є підстави для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 01.06.2021 у справі № 803з-21.

З урахуванням вимог ст. ст. 123, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи судові витрати підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.06.2021 у справі № 803з-21.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "08" вересня 2021 р.

Суддя О.І. Байбак