Ухвала суду № 99447578, 08.09.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

08 вересня 2021 року м. ХарківСправа № 910/6634/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву (вх.№20895 від 08.09.2021) Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про забезпечення позову

за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, місто Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г; код ЄДРПОУ: 00032129) до Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди №Лом73е-н/п №61, що станом на 09.11.2020 становить 446 110,96 грн., з яких: сума орендної плати за період з березня по червень 2020 року у розмірі 410 400,00 грн., пеня за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 29 109, 23 грн., 3% річних за несвоєчасну сплату орендної плати 6 601,73 грн., а також 6 691,66 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2021 позовну заяву Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" разом з доданими до неї матеріалами направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Харківської області

31.05.2021 матеріали справи надійшли до Господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.06.2021, враховуючи позицію Великої Палата Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.02.2021 по справі №911/2390/18, передано справу №910/6634/21 за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення простроченої заборгованості за Договором оренди №Лом73е-н/п №61, що станом на 09.11.2020 становить 446 110,96 грн. за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Не погодившись із вищезазначеною ухвалою суду, Фізична особа ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 02.06.2021 у справі №910/6634/21 задоволено. Ухвалу господарського суду Харківської області від 02.06.2021 року у м.Харків у справі №910/6634/21 скасовано. Направлено справу №910/6634/21 для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду №279/2021 від 04.08.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із відпусткою судді Жигалкіна І.П.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2021 головуючим суддею для розгляду справи визначено суддю Пономаренко Т.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.08.2021 прийнято позовну заяву Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та відкрито провадження у справі №910/6634/21. Визначено, справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначити підготовче засідання на 08.09.2021. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Позивачу, згідно статті 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Встановлено відповідачу строк 5 днів на подання заперечень на відповідь позивача на відзив, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Звернуто увагу учасників справи, що подання доказів у справі здійснюється учасниками справи на стадії підготовчого провадження. Запропоновано учасникам справи забезпечити участь у судовому засіданні компетентного представника з документами, що посвідчують його особу та повноваження. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою.

06.09.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№20633 від 06.09.2021).

08.09.2021 позивач через канцелярію господарського суду Харківської області звернувся із заявою про забезпечення позову (вх.№20895 від 08.09.2021), в якій просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на наступне нерухоме майно боржника - будинок житловий з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в межах суми позову на загальну суму 446 110,96 грн.

Заяву про забезпечення позову позивачем обґрунтовано невиконанням в добровільному порядку відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди №Лом73е-н/п №61 від 01.07.2019, яке триває з 12.03.2020 по 02.09.2021, припиненням відповідачем за власним рішенням своєї підприємницької діяльності, перереєстрацією місця проживання відповідача з м. Києва на м. Харків та не проведенням відповідачем належних розрахунків за договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 20.07.2021.

На підтвердження зазначеного позивач надає:

- інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, відповідно до якої житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 556,6 кв.м (житлова площа 100,6 кв.м), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить відповідачу на праві приватної власності. Загальна вартість нерухомого майна становить 1081544,00 грн.;

- договір про відступлення права вимоги від 20.07.2021, відповідно до якого Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" відступає шляхом продажу новому кредитору - Приватному підприємству "Еклектіка" належні банку права вимоги до боржника - Фізичної особи ОСОБА_1 .

В підготовчому засіданні 08.09.2021 судом було зазначено, що заяву представника позивача про забезпечення позову (вх.№20895 від 08.09.2021) буде розглянуто поза межами судового засідання, про що секретарем судового засідання зафіксовано в протоколі судового засідання від 08.09.2021.

Розглянувши заяву (вх.№20895 від 08.09.2021) Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 137 ГПК України).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Тобто, імперативними приписами ч.1 ст.139 ГПК України визначено обов`язкові вимоги, які ставляться та яким повинна відповідати заява про вжиття заходів забезпечення позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як вказано у п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, зазначення у заяві про забезпечення обґрунтованості такого забезпечення та доведення, що невжиття такого заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення є обов`язковим.

Разом з цим, виходячи з аналізу Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Таким чином, зазначення у заяві про забезпечення позову обґрунтованості такого забезпечення та доведення, що невжиття такого заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення є обов`язковим.

Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів.

Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт має стосуватися майна, належного до предмета спору.

Так, предметом спору у справі №922/6634/21 є стягнення заборгованості в розмірі орендної плати за період з березня по червень 2020 року, яка виникла на підставі договору оренди №Лом73е-н/п №61 від 01.07.2019 нежитлових приміщень з №1 по №6 (групи приміщень №61), в літ. А, загальною площею 380,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, Ломоносова, 73е, а також пені та 3% річних за несвоєчасну сплату орендної плати. Ціна позову становить 446 110,96 грн.

Згідно ст.ст.73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.

Суд зауважує, що в даному випадку, як підстава вжиття заходів забезпечення позову має досліджуватись, чи може невжиття таких заходів істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Такої ж правої позиції дотримується об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Як вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 556,6 кв.м (житлова площа 100,6 кв.м), що знаходиться за адресою: 61016, м. Харків, вул. Костромська, буд. 33, належить відповідачу на праві приватної власності, загальна вартість якого становить 1 081 544,00 грн.

Суд наголошує на тому, що наявність обставин, з якими позивач пов`язує необхідність накладення арешту на майно відповідача, підлягає обґрунтуванню та доведенню на загальних підставах, визначених Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

На рівні національної правової системи відповідне положення кореспондується з приписами ч.ч.1, 4 ст.41 Конституції України, відповідно до яких кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

З урахуванням викладеного, забезпечення права на ефективний спосіб захисту позивача не може виправдовувати втручання у право відповідача на мирне володіння своїм майном, у зв`язку з поданням необґрунтованої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом, зокрема, накладення арешту на майно останнього.

Разом з цим, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких його вжито. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.10.2019 по справі №911/1530/19.

З огляду на зазначене, позовні вимоги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" ціна позову яких становить 446 110,96 грн. є неспівмірними з вартістю майна - житлового будинку з надвірними будівлями загальною площею 556,6 кв.м (житлова площа 100,6 кв.м), що знаходиться за адресою: 61016, м. Харків, вул. Костромська, буд. 33, на яке позивач просить накласти арешт, оскільки загальна вартість такого майна становить 1 081 544,00 грн.

Як вже зазначалось судом, заявником у поданій на розгляд суду заяві, обов`язково повинно бути надано докази наявності таких фактичних обставин, наприклад, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Це може бути продаж майна або підготовчі дії до його реалізації, відступлення для інших осіб тощо. При цьому, якщо заявник буде посилатися тільки на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без відповідного обґрунтування, суд не бути вважати це достатньою підставою для задоволення заяви.

Натомість, у поданій на розгляд суду заяві про забезпечення позову викладені лише припущення заявника щодо ймовірності невиконання відповідачами рішення суду, у зв`язку з наявною заборгованістю за договором оренди.

Посилання заявника на невиконання договору про відступлення права вимоги від 20.07.2021, відповідно до умов якого Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" відступає шляхом продажу новому кредитору - Приватному підприємству "Еклектіка" належні банку права вимоги до боржника - Фізичної особи ОСОБА_1 , не є тією достатньою обставиною, яка свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, а також не свідчить про вчинення відповідачем у даній справі дій направлених на ухилення від виконання рішення у разі задоволення позову, оскільки договір про відступлення права вимоги від 20.07.2021 укладався банком з новим кредитором - Приватним підприємством "Еклектіка" і зобов`язання виконання умов даного договору були покладені саме на нового кредитора, а не на Фізичну особу ОСОБА_1 .

Посилання заявника на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором оренди як на підставу для забезпечення позову у даній справі, судом не приймається до уваги, оскільки такі обставини є безпосередньо предметом позову у даній справі, а факт ухилення відповідача від виконання зобов`язань не є встановленим та підлягає доведенню під час вирішення справи по суті і сам по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Як вбачається із матеріалів заяви про забезпечення позову, заявником не було надано суду у відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74, ст.136 Господарського процесуального кодексу України усіх належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували станом на момент розгляду даної заяви наявність обставин, передбачених ст.136 Господарського процесуального кодексу України, необхідних для забезпечення позову, а саме, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, заявником не надано доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій направлених на ухилення від виконання рішення у разі задоволення позову.

Решта доводів поданої заяви стосуються з`ясування обставин обґрунтованості заявлених позовних вимог та зводяться до оцінки обставин справи, які мають бути досліджені під час розгляду справи по суті, тому не враховуються судом при розгляді поданої заяви.

Одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статтею 14 Господарського процесуального кодексу України та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України), про що йдеться в положеннях частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України та постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17.

З огляду на викладене, дослідивши подану до суду заяву про забезпечення позову, суд вважає, що зазначені представником заявника обставини, є припущеннями заявника та не свідчать про неможливість виконання рішення суду, у разі задоволення позову саме у даній справі, без застосування відповідних заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що заявником не обґрунтовано та не подано достатніх доказів на підтвердження того, яким чином не вжиття заходу забезпечення позову в майбутньому, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду за позовом заявника за умови його задоволення.

Суд наголошує, що у разі задоволення позову, виконання рішення суду може бути здійснено в примусовому порядку із застосуванням заходів примусового виконання рішень, передбачених законом.

Відмовляючи в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд також зауважує, що заява про забезпечення позову, яку раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано повторно, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяву про забезпечення позову, в задоволенні якої було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись з такою заявою до господарського суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 136, 137, 138, 139, 140, 234, 254, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви (вх.№20895 від 08.09.2021) Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в строки та в порядку, передбаченому ст.254, 255, 256, 257 ГПК України з врахуванням п.17.5 перехідних положень ГПК України.

Ухвалу складено та підписано 08.09.2021.

Суддя Т.О. Пономаренко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.