Рішення № 99446915, 07.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.09.2021Справа № 910/434/21Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Лайт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДК Терра Агро"

про стягнення 398517,21 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Лайт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДК Терра Агро" про стягнення 398517,21 грн., з яких: 360135,64 основного боргу, 36013,56 штрафу, 1894,41 грн. пені та 473,60 грн. трьох процентів річних, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач порушив строк виконання грошового зобов`язання згідно договору поставки нафтопродуктів від 07.12.2020 № НП-0712/20.

Ухвалою суду від 18.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідач подав через відділ діловодства та документообігу суду заяву 29.01.2021 про неможливість надання відзиву у зв`язку з не надходженням копії позовної заяви.

Судом встановлено, що позивачем додано до матеріалів позовної заяви докази її відправлення з додатками відповідачу. Таким чином, позивачем дотримано положення статей 162, 164 ГПК України, внаслідок чого суд ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. При цьому, відповідач не скористався передбаченим процесуальним законом правом учасників справи ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, що закріплене пунктом 1 частини 1 статті 42 ГПК України.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.12.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № НП-0712/20, за яким постачальник зобов`язується передати у власність покупця в погоджені сторонами у порядку, встановленому цим договором, строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, визначених в цьому договорі, нафтопродукти (бензин автомобільний, дизельне паливо), іменовані далі за текстом - товар, для використання товару у підприємницькій діяльності або з іншою метою, що не пов`язана з особистим, сімейним, домашнім та іншим подібним використанням.

Відповідно до пункту 3.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями за письмовими заявками покупця про готовність прийняти і оплатити товар, на підставі та в разі погодження яких, постачальником виставляється рахунок-фактура на оплату кожної партії товару. Номенклатура, кількість, ціна товару в партії визначається у рахунках - фактурах та видаткових накладних на поставку партії товару. Видаткові накладні підписуються уповноваженими представниками постачальника та покупця та скріплюються печатками сторін.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що сторони домовились вважати датою поставки товару дату видаткової накладної постачальника.

Згідно пункту 3.5 договору товар вважається поставлений (переданий) постачальником і прийнятий покупцем по якості - відповідно до технічних умов та іншим нормативно-технічних актів (паспорт, сертифікат заводу-виробника), по кількості - відповідно до видаткових накладних постачальника у відповідності з вибраними умовами (базисом) поставки партії товару.

Відповідно до пункту 4.1 договору ціна на товар є договірною та визначається на кожну партію поставки товару в рахунках-фактурах постачальника, яка є невід`ємною частиною цього договору та включає в себе ПДВ.

Пунктом 4.3 Договору, сторони домовились, що оплата товару здійснюється покупцем на умовах попередньої оплати у розмірі 100 % ціни партії товару протягом 10 (десяти) календарних днів з дати поставки товару та підписання видаткових накладних. Сторони можуть змінити умови та порядок розрахунків додатковою угодою до цього договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 400150,74 грн., що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною від 09.12.2020 № 8594, та виставив рахунок на оплату від 09.12.2020 № 9571.

Водночас, відповідач здійснив оплату поставленого товару частково, сплативши позивачу 40015,10 грн. згідно рахунку від 09.12.2020 № 9571, у зв`язку з чим залишок боргу відповідача становив 360135,64 грн.

Таким чином, позивач 23.12.2020 направив відповідачу претензію від 21.12.2020 № 494 щодо сплати заборгованості за договором.

У свою чергу, відповідачем надано гарантійний лист від 23.12.2020 № 34 за підписом директора Василенка Л.Л., відповідно до якого відповідач гарантував погасити борг до 31.12.2020 року.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача, яка складає 360135,64 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також позивачем за несвоєчасну оплату товару нараховані 36013,56 грн. штрафу, 1894,41 грн. пені та 473,60 грн. трьох процентів річних.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами пункту 5.4 договору в разі порушення строків оплати за товар, визначених у пункті 4.3 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних, що діяла в період, за який вона стягується, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У разі порушення строку оплати за поставлену партію товару більше, ніж на 15 календарних днів від строку, визначеного в пункті 4.3 договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості (пункт 5.7 договору).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Судом здійснено перевірку розрахунку заявлених до стягнення пені та трьох процентів річних і встановлено, що останній здійснений позивачем без урахування кількості днів у 2020 році - 366 днів, що призвело до арифметичних помилок. Відтак, здійснивши арифметичний перерахунок, суд дійшов висновку про стягнення пені в розмірі 1889,24 грн. та трьох процентів річних у сумі 472,63 грн.

Щодо нарахованого позивачем штрафу в розмірі 36013,56 грн., то останній підлягає стягненню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку з частковим задоволенням позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Лайт" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДК Терра Агро" (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 12, прим.407-а; ідентифікаційний код 40330020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Лайт" (04214, м. Київ, пр. Оболонський,54; ідентифікаційний код 41122766) 360135 (триста шістдесят тисяч сто тридцять п`ять) грн. 64 коп. основного боргу, 36013 (тридцять шість тисяч тринадцять) грн. 56 коп. штрафу, 1889 (одну тисячу вісімсот вісімдесят дев`ять) грн. 24 коп. пені, 472 (чотириста сімдесят дві) грн. 63 коп. трьох процентів річних, а також 5977 (п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят сім) грн. 67 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.В. Полякова