Рішення № 99446849, 07.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.09.2021Справа № 910/1048/21Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дніпро-Торг"

про стягнення 1605149,58 грн.

за участі представників:

від позивача: Бажан В.П., адвокат,

від відповідача: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "АПК-Інвест" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дніпро-Торг" про стягнення за договором поставки від 28.12.2017 № 2738/Д-17 основного боргу в розмірі 1406763,16 грн., пені в розмірі 15849,27 грн., трьох процентів річних у розмірі 3970,02 грн. та 8528,86 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

08.02.2021 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

18.03.2021 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 1406763,16 грн., пеню в розмірі 34102,33 грн., три проценти річних у розмірі 8529,81 грн., 16987,92 грн. інфляційних втрат та 12094,66 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог у частині нарахування 5171,38 грн. за товарними накладними від 08.09.2020 № 54455МК та від 09.12.2020 № 2654К повернуто без розгляду. В іншій частині заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог у справі № 910/1048/21 прийнято до розгляду.

14.04.2021 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла апеляційна скарга на ухвалу суду від 01.04.2021 про повернення заяви в частині без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 провадження у справі № 910/1048/21 зупинено до перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 у справі № 910/1048/21 у порядку апеляційного провадження.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 у справі № 910/1048/21 скасовано, матеріали справи № 910/1048/21 повернуто до Господарського суду міста Києва для розгляду.

06.07.2021 матеріали справи № 910/1048/21 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 провадження у справі № 910/1048/21 поновлено, продовжено розгляд справи зі стадії підготовчого провадження та призначено судове засідання на 05.08.2021.

05.08.2021 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути 1406763,16 грн. основного боргу, 83513,92 грн. пені, 20709,09 грн. трьох процентів річних, 12094,66 грн. штрафу та 82068,75 грн. інфляційних втрат.

Дана заява протокольною ухвалою суду від 05.08.2021 прийнята до розгляду.

12.08.2021 від відповідача через відділ діловодства та документообігу суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі з огляду на погашення відповідачем заборгованості в сумі 1478477,88 грн.

02.09.2021 через відділ діловодства та документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, в якому відповідач також просив зменшити нараховані штрафні санкції до фактично сплачених відповідачем.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2017 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 2738/Д-17 (разом із протоколом розбіжностей надалі - договір), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставляти (передавати у власність) покупцеві окремим партіями охолоджені: напівфабрикати м`ясні, субпродукти свинячі, м`ясо свиней (свинини) вітчизняного походження у півтушах відповідної категорії та ступеню термічної оброки; окремими партіями заморожені: напівфабрикати м`ясні, блоки із мяса, субпродукти свинячі, кістки свинячі, м`ясо свиней (свинини) вітчизняного походження у півтушах відповідної категорії та ступеню термічної оброки, м`ясна маса, кістний залишок (надалі - товар), а покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість.

Відповідно до пункту 1.6 договору супровідними документами на товар є: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, декларація виробника (інший документ, що підтверджує відповідність продукції встановленим нормам).

Згідно пункту 2.7 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару в місці поставки та підписання видаткових накладних.

Покупець здійснює оплату товару постачальнику в розмірі 100 % вартості товару за видатковими накладними, складеними на підставі наданих покупцем заявок, протягом 7 календарних днів з дня отримання товару (пункт 5.3 договору).

Пунктом 5.9 договору передбачено, що обов`язок покупця оплатити поставлений товар в строки, що передбачені пунктом 5.3 цього договору, виникає тільки починаючи з дати надання усіх документів постачальником. Продавець зобов`язаний зареєструвати податкові накладні протягом 7 календарних днів з дати дня поставки.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив поставку відповідачу товару за договором за наступними товарними накладними (з коригуваннями) на загальну суму 1705776,16 грн.: від 12.12.2020 № 55213 МК на суму 356363,40 грн., від 17.12.2020 № 56035МК на суму 674659,13 грн., від 20.12.2020 № 56444 МК на суму 674753,63 грн., з яких відповідачем сплачено 299013 грн., у зв`язку з чим залишок боргу на день подання позову становив 1406763,16 грн.

Під час розгляду справи відповідач повністю погасив заборгованість за товарними накладними від 12.12.2020 № 55213 МК, від 17.12.2020 № 56035МК, від 20.12.2020 № 56444 МК, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та акту звірки взаємних розрахунків станом на 13.08.2021, підписаним обома сторонами, а також як зазначено позивачем у письмових поясненнях від 17.08.2021 року.

За наведених обставин ухвалою суду від 07.09.2021 провадження у справі закрито в частині стягнення основного боргу в розмірі 1406763,16 грн.

Разом із цим, оплата відповідачем поставленого товару здійснювалася несвоєчасно, внаслідок чого позивачем нараховані за товарними накладними від 12.12.2020 № 55213 МК, від 17.12.2020 № 56035МК, від 20.12.2020 № 56444 МК, від 08.12.2020 № 54455МК та від 09.12.2020 № 2654К пеня в розмірі 83513,92 грн., 20709,09 грн. трьох процентів річних, 12094,66 грн. штрафу та 82068,75 грн. інфляційних втрат (відповідно до заяв про збільшення розміру позовних вимог від 18.03.2021 та від 05.08.2021).

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.6 договору за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Крім того, за порушення строків оплати, покупець сплачує постачальнику штраф у наступному розмірі: за прострочення платежу від одного календарного дня - 0,5 % від вартості поставленого та неоплаченого товару.

Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій (з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог), відповідачу нараховані 83513,92 грн. пені та 12094,66 грн. штрафу, а також 20709,09 грн. трьох процентів річних та 82068,75 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати товару за товарними накладними від 12.12.2020 № 55213 МК, від 17.12.2020 № 56035МК, від 20.12.2020 № 56444 МК, від 08.12.2020 № 54455МК та від 09.12.2020 № 2654К.

При цьому, за товарними накладними від 08.12.2020 № 54455МК та від 09.12.2020 № 2654К борг відповідачем погашений до відкриття провадження у справі, однак не в установлені договором строки, внаслідок чого позивачем нараховані відповідні штрафні санкції та компенсаційні виплати.

У той же час, відповідачем під час розгляду справи в суді сплачено в рахунок погашення нарахованої пені за договором 34102,33 грн., повністю сплачено штраф у розмірі 12094,66 грн., а також сплачено 8529,81 грн. трьох процентів річних та 16987,92 грн. інфляційних втрат.

За цих обставин, провадження у справі в частині стягнення 34102,33 грн. пені, 12094,66 грн. штрафу, 8529,81 грн. трьох процентів річних та 16987,92 грн. інфляційних втрат також закрито на підставі ухвали суду від 07.09.2021 року.

При цьому, судом враховані зауваження позивача про те, що в призначеннях платежів щодо оплати штрафних санкцій, трьох процентів річних та інфляційних втрат не міститься посилання на товарні накладні.

Однак, за відсутності наданих позивачем доказів нарахування штрафних санкцій відповідачу в цьому розмірі за іншими попередніми товарними накладними, що не входять до предмету спору, а також враховуючи письмові пояснення відповідача від 12.08.2021 з даного приводу, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі в частині відповідних позовних вимог.

Разом із цим, в іншій частині позовних вимог про стягнення залишку несплаченої пені в розмірі 49411,59 грн., трьох процентів річних у розмірі 12179, 28 грн. та інфляційних втрат у розмірі 65080,83 грн. суд дійшов висновку позов задовольнити, враховуючи, що розмір вказаних санкцій та компенсаційних виплат за арифметичним перерахунком суду є вірним.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру пені, штрафу, трьох процентів річних та інфляційних втрат до фактично сплачених, з огляду на фінансові труднощі та значний розмір санкцій, що становлять надмірний прибуток позивача, суд дійшов висновку про наступне.

За змістом частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Таким чином, суд, беручи до уваги обставини даної справі та мотивування поданого відповідачем клопотання, не вбачає правових підстав для його задоволення та зменшення розміру нарахованої пені. У той же час, штраф відповідачем вже погашено в повному обсязі.

Суд також зауважує, що три проценти річних та інфляційні втрати входять до складу грошового зобов`язання та є компенсаційними виплатами, а не штрафними санкціями в розумінні статей 549 ЦК України та 230 ГК України, у зв`язку з чим застосування до вказаних вимог положень статті 233 ГК України не передбачено.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дніпро-Торг» (02097, м. Київ, вул. Бальзака, 94; ідентифікаційний код 37589371) на користь Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» (85325, Донецька обл., Покровський р-н, с. Рівне, вул. Шопена, 1А; ідентифікаційний код 34626750) 49411 (сорок дев`ять тисяч чотириста одинадцять) грн. 59 коп. пені, 12179 (дванадцять тисяч сто сімдесят дев`ять) грн. 28 коп. трьох процентів річних, 65080 (шістдесят п`ять тисяч вісімдесят) грн. 83 коп. інфляційних втрат, а також 24077 (двадцять чотири тисячі сімдесят сім) грн. 24 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 08.09.2021 року.

Суддя К.В. Полякова