Рішення № 99446762, 01.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.09.2021Справа № 910/5306/21

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В. розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-машинобудівна компанія"

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/5306/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-машинобудівна компанія"

до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення 435 600,00 грн

представники сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: Ашмінець І.В., довіреність № 2-160д від 16.12.2020.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-машинобудівна компанія" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - відповідач) про стягнення 435 600,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі № 910/5306/21 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача безпідставно отриману гарантію в сумі 435 600 грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 534 грн 00 коп.

29.07.2021 на електронну адресу та до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 17 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/5306/21 призначено на 01.09.2021.

31.08.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в цій справі, відповідно до якої відповідач, враховуючи ту обставину, що вказану заяву позивачем було подано з пропуском п`ятиденного строку після ухвалення рішення суду, на підставі ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, просить суд залишити заяву позивача без розгляду.

У судове засідання 01.09.2021 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання позивач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У судовому засіданні 01.09.2021 представник відповідача заперечувала проти вказаної заяви, просила суд залишити заяву позивача про ухвалення додаткового рішення без розгляду.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в цій справі, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У поданій до суду позовній заяві позивач, на виконання вимог процесуального закону, зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що поніс позивач і очікує понести, у зв`язку із розглядом справи, витрати на правову допомогу в розмірі 17 000,00 грн.

Відповідно до абзаців 1, 2 частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповіді на відзив позивач заявив про намір подати заяву про відшкодування судових витрат з наданням детального розрахунку та доказів понесення витрат на правову допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Як встановлено судом, заяву про ухвалення додаткового рішення було надіслано до Господарського суду міста Києва 27.07.2021, що підтверджується наявним у матеріалах справи описом вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля відділення поштового зв`язку за 27.07.2021, а на електронну адресу суду вказану заяву направлено позивачем 29.07.2021, про що свідчить Протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 29.07.2021.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною п`ятою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Враховуючи ту обставину, що судове рішення в цій справі було ухвалено 21.07.2021, кінцевою датою для подання доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, було 26.07.2021, тоді як встановлено судом, вказані докази було подано позивачем 27.07.2021, тобто з пропуском встановленого процесуальним законом строку.

За приписами статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.

З огляду на вищенаведене, заява позивача в частині доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, доданих до заяви, підлягає залишенню без розгляду, оскільки вказані докази було подано позивачем з пропуском встановленого ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України строку, відтак, враховуючи ту обставину, що при ухваленні судового рішення в цій справі судом не було вирішено питання про судові витрати, наявні правові підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, на підставі документів, що містяться у матеріалах справи.

Аналогічна правова позиція щодо залишення заяви про ухвалення додаткового рішення в частині вирішення питання про стягнення судових витрат, докази на підтвердження понесення яких було подано з пропуском встановленого процесуальним законом строку, та вирішення заяви про ухвалення додаткового рішення на підставі наявних у справі доказів викладена в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні наведених положень процесуального закону зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем було надано (разом з позовною заявою) належним чином засвідчені копії Договору № 1303 про надання правової допомоги від 13.03.2020, укладеного між позивачем (замовник) та Адвокатським об`єднанням "Пашніна і партнери" (виконавець), Додаткової угоди № 4 від 23.03.2021 до Договору № 1303 про надання правової допомоги від 13.03.2020, Додатку № 4 до Договору № 1303 про надання правової допомоги від 13.03.2020 (Опис і вартість правової допомоги (робіт/послуг) від 23.03.2021), ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ № 1062603 від 29.03.2021, виданого Адвокатським об`єднанням "Пашніна і партнери" адвокату Пашніній А.В., та Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2053 від 21.09.2009, виданого адвокату Пашніній А.В.

Згідно з пунктами 1 - 3 Додаткової угоди № 4 від 23.03.2021 до Договору № 1303 про надання правової допомоги від 13.03.2020 сторони дійшли згоди, що виконавець в рамках вказаного договору надасть замовнику додаткові послуги, а саме: представництво інтересів замовника в Господарському суді міста Києва щодо повернення суми банківських гарантій, підготовка позовної заяви з правом подання та підписання позовної заяви та інших процесуальних документів, а також участь у судових засіданнях. Вартість послуг, зазначених в п. 1 цієї Додаткової угоди, становить 17 000,00 грн. Оплата послуг, зазначених в п. 2 цієї Додаткової угоди, буде здійснена замовником протягом трьох днів з моменту виставлення рахунку.

Відповідач, в свою чергу, заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та зазначає, що заявлений позивачем розмір вказаних витрат не є співмірним з виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом, на виконання робіт, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, як зазначає відповідач, представником позивача не конкретизовано, що правова допомога надавалась виключно в межах цього позову, а також враховуючи нескладний предмет позову та ту обставину, що підготовка позовної заяви не вимагала значного обсягу роботи і складність процесуальних документів є незначною, відповідач просить суд зменшити розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Суд зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 17 000,00 грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Правові висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), у додатковій постанові від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 у справі №753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 у справі № 910/3929/18 та інших.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, дослідивши доданий до позовної заяви Додаток № 4 до Договору № 1303 про надання правової допомоги від 13.03.2020 (Опис і вартість правової допомоги (робіт/послуг) від 23.03.2021), судом встановлено, що надані адвокатом послуги (виконані роботи) в частині вивчення наданих позивачем матеріалів щодо аналізу матеріалів справи №904/5667/20 і вивчення фактичних обставин справи та ознайомлення з документами, наданими позивачем, щодо правомірності стягнення банківської гарантії не можна вважати такими, що були необхідними.

Враховуючи ту обставину, що протягом розгляду справи позивачем не було подано до суду заяв, клопотань, процесуальних та інших документів, за виключенням заяви про ухвалення додаткового рішення, витрати позивача на правову допомогу в цій частині також є необґрунтованими.

Додатком № 4 до Договору № 1303 про надання правової допомоги від 13.03.2020 також передбачено вартість участі адвоката в судовому засіданні - 2 000,00 грн за одне засідання, всього вартість витрат на правову допомогу за участь в трьох засіданнях становить 6 000,00 грн.

Суд звертає увагу, що в підготовчому засіданні 12.05.2021 брав участь представник позивача - адвокат Пугач А.В., який згідно з ордером серії ДП № 000028 від 12.05.2021 здійснює адвокатську діяльність індивідуально, відтак у суду відсутні підстави вважати, що витрати позивача за участь вказаного представника в судовому засіданні були понесені на підставі Договору № 1303 про надання правової допомоги від 13.03.2020.

Суд вважає, що у зв`язку з розглядом цієї справи, необхідними були витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката щодо підготовки позовної заяви і відповіді на відзив, а також за участь представника позивача - адвоката Пашніної А.В. у підготовчому засіданні 23.06.2021 та у судовому засіданні 21.07.2021.

При цьому, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 17 000,00 грн не є співмірними із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі не відповідатиме критеріям розумності, необхідності, співмірності, справедливості і становитиме надмірний тягар для відповідача, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що обґрунтованими є витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката за підготовку позовної заяви в розмірі 4 000,00 грн, відповіді на відзив - 2 000,00 грн та за участь представника позивача - адвоката Пашніної А.В. у двох судових засіданнях 4 000,00 грн, що разом складає 10 000,00 грн.

Судові витрати, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічної правової позиції дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

З огляду на вищенаведене, оскільки позов задоволено у повному обсязі, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, заява позивача про ухвалення додаткового рішення у цій справі підлягає частковому задоволенню, а в частині доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, доданих до заяви, з вищевказаних підстав підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-машинобудівна компанія" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/5306/21 задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (Україна, 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код: 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-машинобудівна компанія" (Україна, 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, буд. 14, кв. 14; ідентифікаційний код: 39674568) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-машинобудівна компанія" про ухвалення додаткового рішення в частині доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, доданих до заяви, залишити без розгляду.

5. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на додаткове рішення подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне додаткове рішення складено 07.09.2021.

Суддя О.В. Нечай