Рішення № 99446275, 17.08.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.08.2021 Справа № 905/838/21

Суддя - Говорун О.В.

Секретар судового засідання – Блохіна Ю.В.

Позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Відповідач – Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа".

Про стягнення заборгованості в розмірі 1906859,97 грн.

Представники учасників справи:

від позивача – Єфременко О.О;

від відповідача – не з`явився.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (далі - відповідач) про стягнення 1906859,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору про постачання природного газу №9074/1920-КП-6/1 від 15.10.2019 в частині здійснення оплати за поставлений газ, у зв`язку з чим просить стягнути заборгованість, а також нараховані 3 % річних та інфляційні втрати.

До суду подано відзив на позов, у якому представник відповідача зазначив, що проти стягнення основної заборгованості за договором постачання природного газу №9074/1920-КП-6/1 від 15.10.2019 не заперечує. Щодо вимог про стягнення з відповідача нарахованих 3% річних та інфляційних втрат просив суд відмовити у їх задоволенні, оскільки вважає вказані нарахування відповідальністю за порушення зобов`язання. В той же час, його вина в порушенні зобов`язання відсутня, що свідчить про відсутність підстав для притягнення його до відповідальності. Окрім наведеного, відповідач зазначає, що перебуває у вкрай важкому фінансовому стані. Також, відповідач зазначає про значний розмір заборгованості споживачів перед відповідачем.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

15.10.2019 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник) та Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (далі - споживач) укладено договір постачання природного газу №9074/1920-КП-6/1 (далі - договір), відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого, постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (а.с.13-21).

Обсяг замовленого споживачем (об`єму) природного газу погоджений сторонами в п.2.1 договору (а.с.23).

Згідно з п.3.8 договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди) коли споживач був включений до реєстру постачальника, що підтверджується споживачем а акті приймання-передачі газу.

Відповідно до п.4.2 договору (в редакції додаткової угоди №1 до договору від 15.10.2019), ціна за 1000 м3 газу за жовтень 2019 року з урахуванням послуги на транспортування становить 5315,9405 грн з ПДВ;

- (в редакції додаткової угоди №3) за листопад 2019 року з урахуванням послуги на транспортування становить 6067,43 грн з ПДВ;

- (в редакції додаткової угоди №4) за грудень 2019 з урахуванням послуги на транспортування становить 5320,663 грн з ПДВ;

- (в редакції додаткової угоди №6) за січень 2020 року з урахуванням послуги на транспортування становить 5728,99 грн з ПДВ;

- (в редакції додаткової угоди №7) за лютий 2020 року з урахуванням послуги на транспортування становить 4886,59 грн з ПДВ;

- (в редакції додаткової угоди №8) за березень 2020 року з урахуванням послуги на транспортування становить 4224,19 грн з ПДВ;

- (в редакції додаткової угоди №9) за квітень 2020 року з урахуванням послуги на транспортування становить 3625,39 грн з ПДВ (а.с.22-31).

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.5.1 договору).

Пунктом 5.3 договору визначений порядок оплати за природний газ.

Згідно з п.11.1 договору, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного виконання.

На виконання умов договору, постачальник передав споживачу природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі), а саме:

- у жовтні 2019 року – 3,61700 м3 насуму 19227,76 грн (акт приймання – передачі природного газу від 31.10.2019);

- у листопаді 2019 року – 48,50200 м3 насуму 294282,40 грн (акт приймання – передачі природного газу від 30.11.2019);

- у грудні 2019 року – 74,42100 м3 насуму 395969,06 грн (акт приймання – передачі природного газу від 31.12.2019);

- у січні 2020 року – 70,92600 м3 насуму 46334,48 грн (акт приймання – передачі природного газу від 31.01.2020);

- у лютому 2020 року – 73,64500 м3 насуму 359873,06 грн (акт приймання – передачі природного газу від 29.02.2020);

у березні 2020 року – 49,34400 м3 насуму 208438,52 грн (акт приймання – передачі природного газу від 31.03.2020);

- у квітні 2020 року – 23,16000 м3 насуму 83964,08 грн (акт приймання – передачі природного газу від 30.04.2020).

Вказані акти підписані сторонами без зауважень (а.с.32-38).

Відповідач у визначені договором строки оплату за поставлений природний газ не здійснив, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за постачання природного газу за період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року включно на загальну суму 1733856,21 грн.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з ч.1 ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення вказаних вище вимог законодавства та договору, відповідач взяті зобов`язання щодо здійснення своєчасної оплати за поставку товару не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 1733856,21 грн.

На час прийняття рішення, доказів оплати відповідачем заборгованості в сумі 1733856,21 грн до суду не надано, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1733856,21 грн підлягає задоволенню.

Також, позивач, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, просив стягнути 3% річних в загальному розмірі 52349,49 грн, а саме за зобов`язаннями:

- жовтня 2019 року за період з 26.11.2019 по 05.12.2019 у розмірі 15,80 грн (сума боргу 19227,76 грн) та за період з 06.12.2019 по 21.12.2019 у розмірі 47,22 грн (сума боргу з урахуванням часткової оплати 16566,79 грн);

- листопада 2019 року за період з 27.12.2019 по 09.01.2020 у розмірі 338,03 грн (сума боргу 294282,40 грн) та за період з 10.01.2020 по 28.02.2021 на суму 9526,59 грн (сума боргу з урахуванням часткової оплати 279277,01 грн );

- грудня 2019 року за період з 28.01.2020 по 28.02.2021 у розмірі 12922,93 грн (сума боргу 395969,06 грн);

- січня 2020 року за період з 26.02.2020 по 28.02.2021 у розмірі 12295,33грн (сума боргу 406334,48 грн);

- лютого 2020 року за період з 26.03.2020 по 28.02.2021 у розмірі 10034,02 грн (сума боргу 359873,06 грн);

- березня 2020 року за період з 28.04.2020 по 28.02.2021 у розмірі 5247,87 грн (сума боргу 208438,52 грн);

- квітня 2020 року за період з 26.05.2020 по 28.02.2021 у розмірі 1921,28 грн (сума боргу 83964,08 грн).

Здійснивши самостійно розрахунок 3% річних за вказані періоди, суд задовольняє вимоги у цій частині повністю.

Також, позивач просив стягнути інфляційні втрати за постачання природного газу з листопада 2019 року по квітень 2020 року в розмірі 120654,27 грн.

Суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період необхідно здійснювати позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

Вказана правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

Здійснивши розрахунок інфляційний втрат, суд задовольняє вимоги в цій частині повністю.

Щодо заперечень відповідача в частині вимог про стягнення з відповідача нарахованих 3% річних та інфляційних виходячи з того, що вказані нарахування є відповідальністю за порушення зобов`язання, в той же час, як вина відповідача в порушенні зобов`язання відсутня, що є підставою для звільнення його від відповідальності, суд зазначає, що нараховані позивачем на підставі ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування відповідачем утримуваних ним грошових коштів, належних кредиторові.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати, за приписами ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.129, 236-238 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (87534, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Гризодубової, 1, ідентифікаційний код юридичної особи - 33760279) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код юридичної особи - 20077720) заборгованість у розмірі 1733856 (один мільйон сімсот тридцять три тисячі вісімсот п`ятдесят шість) грн 21 коп., 3% річних у розмірі 52349 (п`ятдесят дві тисячі триста сорок дев`ять) грн 49 коп., інфляційні втрати у розмірі 120654 (сто двадцять тисяч шістсот п`ятдесят чотири) грн 27 коп. та витрати з оплати судового збору в розмірі 28602 (двадцять вісім тисяч шістсот дві) грн 90 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається в порядку встановленому ст.257 ГПК України, з урахуванням п.п.17.5) п.п.17 п.1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.08.2021.

Суддя О.В. Говорун