Рішення № 99446126, 27.08.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2021м. ДніпроСправа № 904/4211/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Скиба Т.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Державного міжрайонного підприємства водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбасс", с. Воронове, Синельниківський район, Дніпропетровська область

до Комунального підприємства "ТЕРНІВСЬКЕ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО", м. Тернівка, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором № 33 про надання послуг водопостачання від 01.02.2014 року у загальному розмірі 1 492 295,29 грн.

Представники:

від позивача: Воронін В.В., довіреність № б/н від 05.07.2021 року, адвокат;

від відповідача: Жданова Г.С., договір № 3д-21 віл 01.07.2021 року про надання правничої допомоги, адвокат.

ПРОЦЕДУРА

Державне міжрайонне підприємство водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбасс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у які просить стягнути з Комунального підприємства "ТЕРНІВСЬКЕ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО" заборгованість за договором № 33 про надання послуг водопостачання від 01.02.2014 року у загальному розмірі 1 492 295,29 грн., яка складається з: пені - 652 278,92 грн., інфляційних втрат - 650 418,12 грн. та 3% річних - 189 598,25 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 06.05.2021 року о 10:40 год.

У підготовче судове засідання 06.05.2021 року представник відповідача не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2021 року підготовче судове засідання відкладено на 10.06.2021 року о 10:40 год.

08.06.2021 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вих. № б/н від б/д.

10.06.2021 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про залучення доказів вих. № б/н від б/д.

У підготовчому судовому засіданні 10.06.2020 року оголошено перерву до 22.06.2021 року о 11:00 год.

18.06.2021 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив вих. № б/н від 17.06.2021 року.

22.06.2021 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій вих. № б/н від б/д.

У відповідності до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи необхідність забезпечення участі сторін у судовому засіданні, та їх право на належний захист своїх прав в суді першої інстанції, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за необхідне продовжити строк розгляду підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкласти підготовче судове засідання з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи та належної підготовки справи для розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 21.07.2021 року включно та підготовче судове засідання відкладено на 21.07.2021 року о 11:00 год.

20.07.2021 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшли письмові заперечення вих. № б/н на відповідь на відзив.

20.07.2021 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшли письмові пояснення вих. № б/н від 16.07.2021 року.

21.07.2021 року у підготовчому судовому засіданні представниками сторін зазначено, що ними було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.07.2021 року о 12:20 год.

21.07.2021 року від представника відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява вих. № б/н від 21.07.2021 року про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

23.07.2021 року електронною поштою від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява вих. № б/н від 23.07.2021 року про відкладення розгляду справи.

26.07.2021 року електронною поштою від представника відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № б/н про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

У судове засідання 27.07.2021 року з розгляду справи по суті представники сторін не з`явились.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Разом з тим згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013 року, Папазова та інші проти України від 15.03.2012 року).

Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк” в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Приймаючи до уваги необхідність забезпечення участі сторін у судовому засіданні, та їх право на належний захист своїх прав в суді першої інстанції, та приймаючи до уваги неявку в судове засідання з розгляду справи по суті представників сторін, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за необхідне відкласти судове засідання з розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2021 року відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 27.08.2021 року о 11:00 год.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 27.08.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача викладена у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг водопостачання № 33 від 01.02.2014 року, а саме в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги з водопостачання.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що 11.02.2021 року було ухвалене рішення по справі № 904/4755/20, яким задоволений позов в повному обсязі та стягнуто за період з 20.09.2017 року по 01.08.2020 року 1 999 169,43 грн. пені, 823 545,41 грн. інфляційних витрат, 443 877,09 грн.3% річних. Враховуючи, що заявлений період з листопада 2019 року по липень 2020 року був предметом розгляду у справі № 904/4755/20 та винесено рішення, розгляду та стягненню зазначений період не підлягає.

Стосовно заявленого періоду з 01.08.2020 року по 31.12.2020 року щодо стягненню інфляційних витрат , 3% річних, пені відповідач зазначає, що господарські відносини між Відповідачем та Позивачем врегульовані Договором про надання послуг водопостачання від 01 лютого 2014 року № 33.

Отже, пунктом 3.3 Договору встановлено, що розрахунок за фактично надані послуги водопостачання повинен бути здійснений Відповідачем( споживачем) у повному розмірі до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. На виконання умов договору відповідачем з серпня 2020 року по грудень 2020 року були здійсненні позивачу платежі в повному обсязі.

За даними бухгалтерського обліку Відповідача:

Серпень 2020 року: нараховано 1 572 719.58 грн. - сплачено 1 723 991,13 грн.

Вересень 2020 року: нараховано 1 771 346,34 грн. - сплачено 1 324 537,64 грн.

Жовтень 2020 року: нараховано 1849751,64 грн. - сплачено 1 433 143,88 грн.

Листопад 2020 року: нараховано 1 548 348Л2 грн. - сплачено -1 700 000,00 грн.

Грудень 2020 року: нараховано 1 978 663,5 грн. - сплачено 1 550 000,00 грн.

На підтвердження оплати надані копії фільтрованих виписок обслуговуючого банку тастан розрахунку з 01.08.2020 року по 31.12.2020 року.

Виходячи з акту взаємних розрахунків, який підписано в односторонньому порядку лише позивачем, за даними бухгалтерського обліку позивача заборгованість за серпень 2020 року становить 1 548 728,45 грн., вересень 2020 року становить 1 746 772,70 грн., за жовтень 2020 року становить 1 849 751.64 грн., листопад 2020 року становить 1 548 348,12, грудень 2020 року становить 1 511030,52 грн.

Відповідач вважає, що позивачем невірно розрахована заборгованість, що суттєво збільшує розмір нарахованої пені, 3% річних, інфляційних витрат.

Позиція позивача викладена у відповіді на відзив.

Позивач у відповіді на відзив просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та обґрунтовує свою позицію наступним.

Щодо питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, яке неодноразово виникало у відповідача в процесі розгляду аналогічних господарських справ, і таким чином, відповідаючи, сподівається на його завершення.

Розрахунок боргу з помісячними нарахуваннями та оплатами містить дату платіжного доручення, номер платіжного доручення, суму оплати за кожним окремим платіжним дорученням та залишкову (остаточна, балансова) суму боргу. Перелік платіжних документів містить інформацію щодо кожної оплати з призначенням платежу.

Відповідно до правил бухгалтерського обліку та звичаїв ділового обороту кошти, які надійшли на рахунок без зазначення конкретного місяця(ців) оплати в призначенні платежу, підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості в хронологічному порядку, починаючи із заборгованості, яка виникла раніше.

Позивач зазначив, що зарахування платежів про які зазначає відповідач, здійснені позивачем правильно.

Отже, з урахуванням положень норм матеріального права та позовних вимог по справі № 904/4755/20 нарахування починаються так: пені (з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) відповідно - з 02.08.2020 року по 28.02.2021 року включно; 3% річних - з 02.08.2020 року по 28.02.2021 року включно; втрати від інфляції - з вересня 2020 року по лютий 2021 року включно.

Нарахування по справі № 904/4755/20 пені на прострочені суми за отриману воду проведено станом на 01.08.2020р. включно, 3% річних - на 01.08.2020р. включно та втрати від інфляції - по травень 2020 року включно.

Таким чином предмет розгляду за даною справою не є та не збігається з предметом розгляду за справою № 904/4755/20.

Долучений до позовної заяви Розрахунок боргу з помісячними нарахуваннями та оплатами додаток 4) містить дату платіжного доручення, номер платіжного доручення, суму оплати за кожним окремим платіжним дорученням та залишкову (остаточна, балансова) суму боргу яка зменшується відповідно оплатам.

Нарахування неустойки (пені), 3% річних, індексу інфляції, враховуючи вищевикладене, проводилось на кожну несвоєчасно проведену (прострочену) оплату.

Таким чином, додані по позовної заяви розрахунки неустойки (пені), 3% річних, індексу інфляції відображають застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань з чітко визначеними періодами нарахування, відсотками та розмірами грошових сум.

Позивач вважає, що всі розрахунки проведені правильно з дотриманням вимог законодавства і такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у запереченнях на відповідь на відзив.

У запереченнях відповідач не погоджується із доводами позивача, які викладені у відповіді на відзив на позовну заяву та посилається на таке.

Порядок розрахунків між сторонами врегульований розділом 3 Договору № 33 від 01 лютого 2014 року. Так пунктом 3.3. зазначено, що розрахунок за фактично надані послуги водопостачання повинен бути здійснений до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі: акту зняття показань приладів обліку води; розрахунку-фактури; податкової накладної. Отже, посилаючись на акти зняття показників приладів обліку з липня - грудень 2020 року сторони узгодили кількість послуг водопостачання за певний період, в яких зареєстровані податкові зобов`язання та відповідач здійснював розрахунки за послугу водопостачання, у відповідності до умов Договору. Питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому надані послуги чи товар, має визначатись отримувачем коштів (позивачем) відповідно до умов договору між споживачем та виконавцем (відповідачем та позивачем), згідно з яким здійснюється платіж. Договором не врегульований порядок зарахування коштів на погашення заборгованості за минулі роки та не передбачена інша оплата, окрім сплати коштів за фактично надані послуги, які здійснюються в наступному місяці за розрахунковим. В призначенні платежу відповідач зазначав номер договору, яким передбачений порядок, строки та підстави оплати позивачу коштів за надані послуги.

Зазначене підтверджується Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 911/2630/18 у Постанові від 26 грудня 2019 року ( п.п. 41-42).

Недостовірність даних бухгалтерського обліку позивача, зазначених в акті звіряння станом на 01.04.2021 року підтверджується договором Поруки, укладеним 14 вересня 2020 року копіями листів позивача. Якщо звернути увагу на дані бухгалтерського обліку позивача, із акту взаєморозрахунків станом на 01.04.2020 року вбачається, що заборгованість на момент укладання договору Поруки від 14 вересня 2020 року № 15/20 - ДнЕП становить згідно акту становить 4 576 856,42 грн., втім зобов`язання за договором поруки станом на 14. 09 2020 року становлять 7 693 759,83 грн. Погашення заборгованості за минулі роки врегульована договором Поруки від 14 вересня 2020 року № 15/20 - ДнЕП. На виконання листа позивача, за підписом в.о. начальника підприємства № 122А від 15 червня 2021 року відповідач надав гарантійний лист від 23.06.2021 року № 785 про сплату заборгованості за минулі роки та здійсненні поточних платежів.

Також, недостовірність введення бухгалтерського обліку позивача підтверджується копією фільтрованої виписки за період з 01.01.2021 року по 31.01.2021 року. Данню випискою підтверджується стан оплат за січень 2021 року, в якій призначення платежу зазначений період оплат, йде посилання на номер та дату договору, яка позивачем виходячи з акту взаєморозрахунків безпідставно, впорушенні Положення (стандартів) бухгалтерського обліку не проведена в січні 2021 року ( період здійснення оплати).

Посилаючись на постанови Верховного суду від 19.04.2018 року у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 року у справі № 910/1389/19 позивач визнає , що акт звіряння взаємних розрахунків не може бути належним доказом, оскільки не є первинним документом.

Згідно абз.11 ст.1 Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Схоже визначення первинних документів міститься також і в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 року № 88.

Саме первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Отже, господарські операції - це факти діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

З цього слід, що визначення розміру заборгованості та періоду її виникнення можливо лише на підставі доказів , які мають ознаки первинних документів.

Рахунок на оплату послуг за договором, акт взаємних розрахунків, наданих позивачем до позовної заяви не можуть бути доказом підтвердження наявності: заборгованості, розміру оплат, період її утворення без наявних первинних документів, якими являються платіжні доручення або банківські виписки. Розрахунок, це підстава для сплати послуг за Договором відповідачем, з якого не можливо визначити стан виконання зобов`язань.

Надані відповідачем копій фільтрованих виписок, встановлюють фактичний стан оплат щомісячно та залишок невиконаних зобов`язання відповідачем за Договором № 33 від 01.02.2014 року на дату подачу позовної заяви 22.04.2021 року.

Відповідачем надано контррозрахунок сум пені, інфляції та 3% річних, який він вважає вірним. За розрахунком відповідача стягненню підлягає 49 974,05грн. пені, 12 198,49грн. 3% річних та 55 733,72грн. втрат від інфляції

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2014 між Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбасс" (далі - позивач, виробник) та Комунальним підприємством "Тернівське житлово-комунальне підприємство" (далі - відповідач, споживач) укладено договір про надання послуг водопостачання №33 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого виробник зобов`язується надати споживачу послуг з водопостачання питної води, на межах розподілу балансової належності мереж сторін, в обумовленому договором порядку, а споживач, в свою чергу, оплачувати надані послуги з водопостачання. Порядок та умови надання послуг з водопостачання та порядок оплати наданих послуг визначаються договором.

Споживач, використовуючи свої мережі зобов`язується приймати питну воду в точках розподілу послуг (місце передачі послуг) встановлених у Додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною (п.2.1. договору).

Кількість спожитої споживачем води визначається виключно за показниками, повірених та установлених у встановленому чинним законодавством порядку, водолічильників споживача та/або виробника, що опломбувані сторонами. Факт опломбування лічильника підтверджується актом про опломбування водомірного вузла, в якому марка лічильника, його заводський номер, дата встановлення, дата опломбування та номер пломби. При опломбуванні засобу обліку представник споживача має надати виробнику оригінал довіреності, якою споживач уповноважує представника на підписання акту опломбування водомірного вузла обліку. За відсутності такої довіреності виробник має право відмовитись від підписання акта опломбування (п.2.3 договору).

Додатковою угодою від 11.05.2017 до договору №33 від 01.02.2014 сторони узгодили пункт 3.3 договору №33 від 01.02.2014 про надання послуг водопостачання змінити та викласти у наступній редакції: "3.3. Розрахунок за послугу з централізованого водопостачання, здійснюється споживачем в безготівковій формі на підставі рахунку Виробника в порядку попередньої оплати, суму якої виробник визначає до 1-го числа передплачуємого місячного періоду за об`ємами водоспоживання Споживача у минулому місячному періоді. Споживач здійснює попередню оплату Виробнику не пізніше останнього числа передплачуємого місячного періоду. Суму грошових коштів, яку Споживач зобов`язаний перерахувати на рахунок Виробника в якості передплати за поточний місяць, має складати не менше ніж 35% (тридцять п`ять відсотків) від суми нарахування за розрахунковий період.".

Проводячи оплату споживач зобов`язується зазначати реквізити: "Призначення платежу" платіжного доручення так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів виробнику, а саме: "Оплата на підставі рахунку від "___" ____ 20"___"р., №____згідно договору від "___"___20"___"р., №___, за __місяць 201___р." (п.3.4 договору).

З метою контролю виконання прийнятих сторонами зобов`язань та звіту сторін не рідше одного разу в квартал проводиться звіряння за надані послуги з водопостачання, та проведену оплату. На вимогу будь-якої сторони договору, протягом трьох робочих днів з дня отримання оформлюються акт звіряння за надані послуг який підписується керівниками та головними бухгалтерами сторін та завіряється печатками (п.3.5 договору).

Споживач зобов`язаний оплачувати отриману питну воду в установлені договором строки та в повному обсязі (п.4.2 договору).

За порушення грошового зобов`язання за договором споживач зобов`язується на вимогу виробника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на час виникнення заборгованості (п. 5.3 договору).

Дія даного договору триває з 01 лютого 2014 року по 31 грудня 2014 року. Якщо за два місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не виявила наміру розірвати його дію, внести зміни чи припинити договір вважається пролонгованим на тих же умовах на такий же термін (п.8.2 договору).

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 02.08.2016 вартість послуг з водопостачання на момент підписання додаткової угоди складає 04 грн. 83 коп. за один кубічний метр питної води без урахування ПДВ.

Відповідно до Додаткової угоди від 11.05.2017 вартість послуг з водопостачання на момент підписання додаткової угоди складає 05 грн. 24 коп. за один кубічний метр питної води без урахування ПДВ згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 551 від 26.04.2017.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 18.04.2019 вартість послуг з водопостачання складає 08 грн. 10 коп. за один кубічний метр питної води (без податку на додану вартість), відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1141 від 16.06.2016 у редакції постанови № 116 від 01.02.2019.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору у період з листопада 2019 року по грудень 2020 року надав відповідачу послугу з централізованого водопостачання.

Відповідно пункту 3.3. Договору розрахунок за фактично надані послуги з водопостачання повинен бути здійснений Споживачем в у повному розмірі до 20 числа наступного за розрахунковим, на підставі: акту зняття показань приладів обліку води; розрахунку - фактури; податковій накладній.

Належне виконання Позивачем послуг з централізованого питного водопостачання та фактичне щомісячне отримання Відповідачем питної води підтверджується двосторонніми актами, на підставі яких Відповідачу регулярно виставлялися рахунки на оплату.

Відповідач надав докази оплати отриманих послуг з водопостачання

Серпень 2020 року - сплачено 1 723 991,13 грн.

Вересень 2020 року - сплачено 1 324 537,64 грн.

Жовтень 2020 року - сплачено 1 433 143,88 грн.

Листопад 2020 року - сплачено 1 700 000,00 грн.

Грудень 2020 року - сплачено 1 550 000,00 грн.

На підтвердження оплати надані копії фільтрованих виписок обслуговуючого банку тастан розрахунку з 01.08.2020 року по 31.12.2020 року.

Відповідно до визначених між сторонами договірних умов (пункт 5.5. договору) із врахуванням вимог законодавства, за неналежне виконання грошових зобов`язань позивачем нараховано пеню у розмірі 652 278, 92 грн..

З урахуванням положень статті 625 ЦК України, п. 5.5 Договору та п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-6/928/2012, Відповідач має сплатити втрати від інфляції у розмірі 650 418, 12 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 189 598, 25 грн.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факт надання послуг, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання послуг.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Доказів оплати наданих послуг у встановлений договором строк відповідач не надав.

Щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За порушення грошового зобов`язання за договором споживач зобов`язується на вимогу виробника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на час виникнення заборгованості.

Позивачем розраховано суму пені за кожен місяць окремо виходячи із вартості отриманих та неоплачених послуг, що підтверджено наявними у матеріалах справи актами зняття показань з приладів обліку підписаних представниками обох сторін

Як зазначалося раніше, сторони у п. 3.4 договору узгодили, що проводячи оплату, Споживач зобов`язується зазначати реквізити: "Призначення платежу" платіжного доручення так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів виробнику, а саме: "Оплата на підставі рахунку від "___" ____ 20"___"р., №____згідно договору від "___"___20"___"р., №___, за __місяць 201___р.".

Разом з тим, надані відповідачем фільтровані виписки з розрахункового рахунку підтверджують проведення оплати з призначенням платежу: водопостачання за договором № 33 від 01.02.2014 р..

Тобто платіжні доручення, на оплату отриманих послуг, були оформлені Споживачем з порушенням приписів п. 3.4 договору, оскільки не містили повної інформації про платіж, а саме вказівки на рахунок та відповідний період (місяць), за яких здійснюється перерахування коштів Виробнику.

У зв`язку із чим, господарський суд дійшов висновку, що кошти, які надійшли на рахунок Виробника без зазначення конкретного місяця(ців) оплати в призначенні платежу, відповідно до звичаїв ділового обороту, підлягають зараховуванню в рахунок погашення заборгованості в хронологічному порядку, починаючи із заборгованості, яка виникла раніше.

З приводу наведеного слід також зауважити, що у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення. Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 р. у справі № 911/2630/18.

Крім того, як на підставу невірного визначення суми боргу, на яку нараховується пеня , відповідач посилається на договір поруки № 15/20-ДнЕП від 14.09.2020, який укладено між ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" (кредитор) Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбасс" (боржник) та Комунальним підприємством "Тернівське житлово-комунальне підприємство" (поручитель).

Відповідно до п. 1.1. цього договору, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником обов`язку щодо часткової сплати заборгованості за акти на електричну енергію в розмірі 7 693 759, 83 грн.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів сплати грошових коштів за цим договором, які можливо було б зарахувати в погашення його заборгованості перед позивачем.

За таких обставин суми з яких нараховувалась пеня, позивачем визначені вірно.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом здійснено перевірку розрахунків 3% річних у розмірі 189 598,25 грн. за загальний період прострочення з 02.08.2020 по 28.02.2021 та інфляційних втрат у розмірі за загальний період з вересня 2020 по лютий 2021 позивача та встановлено, що вони виконані правильно та підлягають задоволенню.

Що стосується заперечень відповідача що рішенням по справі № 904/4755/20 між тими ж сторонами, був задоволений позов в повному обсязі та стягнуто за період з 20.09.2017 року по 01.08.2020 року 1 999 169,43 грн. пені, 823 545,41 грн. інфляційних витрат, 443 877,09 грн.3% річних. Враховуючи, що заявлений період з листопада 2019 року по липень 2020 року був предметом розгляду у справі № 904/4755/20 та винесено рішення, розгляду та стягненню зазначений період не підлягає.

Судом перевірено період розрахунків здійснений позивачем у справі № 904/4755/20 та встановлено нарахування пені на прострочені суми за отриману воду проведено станом на 01.08.2020р. включно, 3% річних - на 01.08.2020р. включно та втрати від інфляції - по травень 2020 року включно.

Отже, предмет розгляду за даною справою не є тотожнім з предметом розгляду за справою № 904/4755/20. Тому такі заперечення відповідача є безпідставними.

Розрахунок пені заявлений позивачем до стягнення в сумі 652 278,92 є арифметично вірним.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені

Відповідач подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

За приписами ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов`язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Також слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов`язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов`язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.

Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленої пені, яка нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, суд оцінює, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Враховуючи інтереси обох сторін, а також те, що порушення строків виконання зобов`язання у даній справі не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені на 50%, що складає у розмірі 326 139,46 грн.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 22 384,43 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Тернівське житлово-комунальне підприємство" (51500, Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул. Маяковського, буд. 29; код ЄДРПОУ 31657751) на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбасс" (52521, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Воронове, вул. Дніпровська, буд. 28; код ЄДРПОУ 0364045) пеню у розмірі 326 139,46 грн., інфляційні втрати у розмірі 650 418,12 грн., 3% річних 189 598,25 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 384,43грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 07.09.2021 року.

Суддя В.Г. Бєлік