Рішення № 99446090, 31.08.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" серпня 2021 р. Cправа № 902/864/20

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Військового прокурора Вінницького гарнізону (вул. Стрілецька, 105, м. Вінниця, 21007) в інтересах держави, уповноваженим органом якого є Державна екологічна інспекція у Вінницькій області (вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, 21100)

до: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця (вул. Стрілецька, 87, м. Вінниця, 21007)

про стягнення 17424,88 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

прокурор Конончук В.В. за посвідченням;

позивача Бойчук І.О. згідно витягу з ЄДРЮОФОПтаГФ;

відповідача Зільберт О.Є. за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 7/2127 від 01.09.2020 військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якого є Державна екологічна інспекція у Вінницькій області з вимогою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця про стягнення 17 242,88 грн. за самовільний забір підземних вод.

Правовими підставами звернення до суду військового прокурора із вказаним позовом стало порушення Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а саме здійснення самовільного забору води із артезіанських свердловин.

Ухвалою суду від 08.09.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/864/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 01.10.2020.

29.09.2020 до суду надійшов відзив № 3253 від 28.09.2020 на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти позову прокурора, та зокрема наголошено на тому, що прокурором не наведено жодного доказу чи факту, який би свідчив про невиконання чи неналежне виконання позивачем своїх обов`язків щодо стягнення збитків з КЕВ м. Вінниця в сумі 17 424,88 грн.

Також відповідач наголошує на тому, що позивачем не дотримано загальних норм, що регулюють питання позовної давності.

Окрім того відповідач вказує, що докази якими позивач обґрунтовує розрахунок збитків, є неналежними.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 01.10.2020 про оголошення перерви в судовому засіданні до 05.11.2020.

01.10.2020, після закриття судового засідання, до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив № 7/2373 від 30.09.2020, де прокурор заперечує доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності. Також прокурором наведено обґрунтування підстав звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області.

15.10.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н та дати (вх. № 01-34/9308/20), де позивач заперечує проти доводів відповідача. Щодо представництва інтересів держави прокуратурою позивач зазначає, що у зв`язку з відсутністю достатнього фінансування на сплату судового збору, позивач змушений був звернутися до Військової прокуратури Вінницького гарнізону для захисту інтересів держави в особі позивача шляхом подання позовної заяви до суду.

За наслідками підготовчого судового засідання 05.11.2020 позов військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі Головного управління Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця про стягнення 17 242,88 грн. за самовільний забір підземних вод залишено без розгляду.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, прокурор військової прокуратури Вінницького гарнізону звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду 15.02.2021 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 05.11.2020 у справі № 902/864/20 - без змін.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Постановою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 19.05.2021 касаційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону задоволено. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 05.11.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 у справі № 902/864/20 скасовано. Справу № 902/864/20 передано до Господарського суду Вінницької області для продовження розгляду.

08.06.2021 до Господарського суду Вінницької області надійшли матеріали справи № 902/864/20.

Ухвалою суду від 14.06.2021 продовжено строк підготовчого провадження по справі № 902/864/20 на 30 днів та призначено підготовче засідання на 13.07.2021.

За результатами судового засідання 13.07.2021 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 13.07.2021 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 31.08.2021.

На визначену судом дату з`явилися прокурор у справі, представники позивача та відповідача.

При розгляді справи прокурор та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили про їх задоволення. Представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

В судовому засіданні 31.08.2021 прийнято судове рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 31.08.2021 прокурор у справі та представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

09-19 липня 2019 року, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області було проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця (надалі Відділ) вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, зокрема, щодо водозабірних свердловин в смт. Стрижавка, с. Бохоники, с. Широка Гребля, с. Балки, с. Гущинці, м. Тульчин, м. Гайсин, м. Вінниця, про що складено акт № 445/В від 19.07.2019.

В ході перевірки було встановлено, що балансі Відділу для господарсько-питних та виробничих потреб Відділ здійснює спеціальне водокористування згідно наступних дозволів та спеціальне водокористування:

- Дозвіл на спеціальне водокористування № 390ВН/49д-18 від 04.07.2018 з терміном дії по 04.07.2023. Джерелами водокористування є: три артезіанських свердловини та каптажний колодязь, що розташовані по вул. Чехова, 7 у м. Вінниця; артезіанська свердловина, розташована по вул. Соборній, 44, м. Гайсин; чотири шахтних колодязя, розташованих в с. Гущинці Калинівського району; артезіанська свердловина, розташована по вул. Польова, 3 у м. Тульчин.

Попередній дозвіл по джерелам водокористування, що розташовані по вул. Чехова, 7 у м. Вінниця № 874 від 26.05.2015 з терміном дії по 19.05.2018. В період з 20.05.2018 по 03.07.2018 із двох артезіанських свердловин без дозволу на спеціальне водокористування було забрано 655,8 куб.м. води.

Попередній дозвіл по джерелам водокористування чотири шахтних колодязя, розташованих в с. Гущинці Калинівського району № 673 термін дії дозволу з 18.12.2014 по 19.11.2017. В період з 20.11.2017 по 03.07.2018 без дозволу на спеціальне водокористування було забрано 240 куб. .м підземних вод.

Попередній дозвіл по джерелу водокористування одна артезіанська свердловина, що розташована по вул. Соборній, 44, м. Гайсин № 873 терміном дії з 26.05.2015 по 19.05.2018. В період з 20.05.2018 по 03.07.2018 без дозволу на спеціальне водокористування було забрано 1123,7 куб.м. підземних вод.

Попередній дозвіл по джерелу водокористування артезіанська свердловина, розташована по вул. Польова, 3 у м. Тульчин № 674 терміном дії з 18.12.2014 по 19.11.2017. В період з 20.11.2017 по 03.07.2018 без дозволу на спеціальне водокористування було забрано 165 куб.м. підземних вод.

- Дозвіл на спеціальне водокористування № 1946 від 27.03.2017 терміном дії по 15.03.2022. Джерелом водокористування є одна водозабірна свердловина, розташована в с. Бохоники Вінницького району Вінницької області. Попередній дозвіл № 424 від 27.03.2014 з терміном дії по 13.03.2017. В період з 14.03.2017 по 26.03.2017 без дозволу на спеціальне водокористування було забрано 90 куб.м підземних вод.

- Дозвіл на спеціальне водокористування № 1995 від 26.04.2017 терміном дії по 20.04.2022. Джерелом водокористування є дві водозабірні свердловини, розташовані в с. Широка Гребля Хмільницького району Вінницької області. Попередній дозвіл № 426 від 27.03.2014 з терміном дії по 13.03.2017. В період з 14.03.2017 по 25.04.2017 без дозволу на спеціальне водокористування було забрано 90 куб.м підземних вод.

- Дозвіл на спеціальне водокористування № 1945 від 27.03.2017 терміном дії по 20.03.2022. Джерелом водокористування є водозабірна свердловина, розташована в с. Балки Барського району Вінницької області. Попередній дозвіл № 423 від 27.03.2014 з терміном дії по 13.03.2017. В період з 14.03.2017 по 26.03.2017 без дозволу на спеціальне водокористування було забрано 89 куб.м підземних вод.

- Дозвіл на спеціальне водокористування № 1948 від 27.03.2017 терміном дії по 20.03.2022. Джерелом водокористування є дві водозабірні свердловини № 121 та № 122, розташовані в м Гайсин Гайстнського району Вінницької області. Попередній дозвіл № 422 від 27.03.2014 з терміном дії по 13.03.2017. В період з 14.03.2017 по 26.03.2017 без дозволу на спеціальне водокористування було забрано 1167 куб.м підземних вод.

- Дозвіл на спеціальне водокористування № 1947 від 27.03.2017 терміном дії по 15.03.2022. Джерелом водокористування є водозабірна свердловина, розташована в смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області. Попередній дозвіл № 425 від 27.03.2014 з терміном дії по 13.03.2017. В період з 14.03.2017 по 26.03.2017 без дозволу на спеціальне водокористування було забрано 89 куб.м підземних вод.

- Дозвіл на спеціальне водокористування № 1188 від 12.01.2016 терміном дії по 03.01.2020. Джерелом водокористування є чотири водозабірних свердловини, розташовані на території військового містечка в м. Калинівка Калинівського району Вінницької області. В період з 27.11.2015 по 11.01.2016 без дозволу на спеціальне водокористування було забрано 5382 куб.м підземних вод.

- Дозвіл на спеціальне водокористування № 1139 від 03.12.2015 терміном дії по 18.11.2020. Джерелом водокористування є водозабірна свердловина, розташована в с. Ведмеже Вушко Вінницького району Вінницької області.

Таким чином, в період з 14.03.2017 по 26.03.2017 Відділ здійснював самовільний забір підземних вод:

- із водозабірної свердловини, що розташована в смт. Стрижавка Вінницького району в об`ємі 89 куб.м.;

- із водозабірної свердловини, що розташована в с. Бохоники Вінницького району в об`ємі 90 куб.м.;

- із водозабірної свердловини, що розташована в с. Широка Гребля Вінницького району в об`ємі 90 куб.м.;

- із водозабірної свердловини, що розташована в с. Балки Барського району в об`ємі 89 куб.м..

В період з 20.11.2017 по 03.07.2018 Відділ здійснював самовільний забір підземних вод:

- із артезіанської свердловини, що розташована в м. Тульчин Вінницької області в об`ємі 165 куб.м.;

- із чотирьох шахтних колодязя, що розташовані в с. Гущинці Калинівського району в об`ємі 240 куб.м.;

В період з 20.05.2018 по 03.07.2018 Відділ здійснював самовільний забір підземних вод:

- із артезіанської свердловини, що розташована в м. Вінниця в об`ємі 655,8 куб.м.;

- із артезіанської свердловини, що розташована в м. Гайсин в об`ємі 1123,7 куб.м..

Враховуючи виявлені факти використання підземних вод, Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області зроблено висновок про самовільне використання відповідачем надр (підземні води) за відсутності дозволів на користування надрами (підземні води), що є порушенням ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра та ч. 5 ст. 17 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

За наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Державної екологічної інспекції в Вінницької області були складені протокол про адміністративне правопорушення № 010411 від 29.07.2019 та постанова про накладення адміністративного стягнення № 03/151 від 29.07.2019, згідно якої начальника відділення експлуатації фондів КЕМ м. Вінниця Колбасу В.І було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.ст. 82, 48 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Слід відзначити, що у випадках накладення адміністративних стягнень за невиконання вимог природоохоронного законодавства на відповідальних посадових осіб підприємств, накладений штраф хоча й має матеріальний характер, але є заходом відповідальності, а не відшкодування шкоди (Роз`яснення Вищого Господарського суду України №02-5/744 від 27.06.2001).

При цьому, акт проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №445/ВН від 19.07.2019 є чинним, підписаний керівником КЕВ м. Вінниця без зауважень, в судовому порядку не оскаржувався.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1.7 "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 №767/16783 (із змінами згідно наказу Міністерства екології та природних ресурсів України №367 від 13.10.2015, надалі - Методика) самовільне водокористування - використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

Згідно з п. 9.1 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою Зсам = 5 х W х Тар (грн.).

Пунктом 9.2 Методики встановлено, що фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Як убачається з матеріалів справи, зокрема довідки КЕВ м. Вінниця № 3217 від 24.07.2019 обсяг забраної води в період з 14.03.2017 по 26.03.2017 із водозабірної свердловини, що розташована в смт. Стрижавка Вінницького району становить 89 куб.м.; обсяг забраної води в період з 14.03.2017 по 26.03.2017 із водозабірної свердловини, що розташована в с. Бохоники Вінницького району становить 90 куб.м.; обсяг забраної води в період з 14.03.2017 по 26.03.2017 із водозабірної свердловини, що розташована в с. Широка Гребля Вінницького району становить 90 куб.м.; обсяг забраної води в період з 14.03.2017 по 26.03.2017 із водозабірної свердловини, що розташована в с. Балки Барського району становить 89 куб.м.; обсяг забраної води в період з 20.11.2017 по 03.07.2018 із артезіанської свердловини, що розташована в м. Тульчин Вінницької області становить 165 куб.м.; обсяг забраної води в період з 20.11.2017 по 03.07.2018 із чотирьох шахтних колодязя, що розташовані в с. Гущинці Калинівського району становить 240 куб.м.; обсяг забраної води в період з 20.05.2018 по 03.07.2018 із артезіанської свердловини, що розташована в м. Вінниця становить 655,8 куб.м.; обсяг забраної води в період з 20.05.2018 по 03.07.2018 із артезіанської свердловини, що розташована в м. Гайсин становить 1123,7 куб.м..

У зв`язку із виявленими порушеннями позивачем згідно з вимогами Методики та із врахуванням обсягів забраних підземних вод у визначені вище періоди, розраховано шкоду заподіяну державі внаслідок самовільного водокористування, розмір якої складає:

- по артезіанській свердловині, що розташована в смт. Стрижавка Вінницького району - 413,76 грн;

- по артезіанській свердловині, що розташована в с. Бохоники Вінницького району - 418,41 грн;

- по артезіанській свердловині, що розташована в с. Широка Гребля Вінницького району - 418,41 грн;

- по артезіанській свердловині, що розташована в м. Тульчин - 765,09 грн;

- по артезіанській свердловині, що розташована в с. Балки Барського району - 413,76 грн;

- по артезіанській свердловині, що розташована в с. Гущинці Калинівського району - 1115,76 грн;

- по артезіанській свердловині, що розташована в м. Вінниця - 3048,81 грн;

- по артезіанських свердловинах, що розташовані в м. Гайсин - 5254,08 грн та 5424,80 грн.

Загальна сума збитків за самовільне користування підземними водами склала 17 242,88 грн.

З метою добровільного відшкодування збитків позивачем надіслано на адресу відповідача претензію №3290/03 від 19.08.2019 про відшкодування завданих державі збитків внаслідок порушення природоохоронного законодавства із відповідним розрахунком розміру збитку.

Вимоги претензії не були добровільно виконані відповідачем.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

При цьому суд виходить з позиції Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду наведена у постанові від 19.05.2021 в даній справі, відповідно до якої прокурором доведено наявність законних підстав на звернення з цим позовом до суду, з огляду на дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням встановлених обставин порушення відповідачем інтересів держави, а також наявності бездіяльності органу, уповноваженого ці інтереси захищати, протягом тривалого строку після виявлення порушення відповідачем приписів чинного законодавства.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права масності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Приписами частин 2, 3 статті 2 Водного кодексу України передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об`єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Відповідно до ст. 1 Водного Кодексу України водокористуванням є використання води (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів).

Згідно з ст. 44 Водного Кодексу України водокористувачі зобов`язані: дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та лімітів скидання забруднюючих речовин та санітарних вимог; здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об`єктів стічними водами; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" питне водопостачання - діяльність, пов`язана з виробництвом, транспортуванням та/або постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та/або систем питного водопостачання.

Згідно з ст. 46, 48 Водного Кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44, частина 1 статті 49 Водного кодексу України).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Прісні підземні води це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Відповідно до ст. 56 Кодексу України про надра основними вимогами в галузі охорони надр є забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр: додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.

Згідно з ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадинам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Відповідно до ст. 21 цього ж Кодексу надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно з ст. 65 Кодексу України про надра порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у самовільному користуванні надрами.

Разом з цим, ст. 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб`єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Однією з обов`язкових умов для звільнення суб`єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.

Водночас, чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби".

Проте, як встановлено із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об`єктами для потреб галузей економіки) ВК України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби" (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 по справі №922/2610/14).

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, останній використовує підземні води із зазначених вище артезіанських свердловин для господарсько-питних та виробничих потреб.

В період з 14.03.2017 по 26.03.2017 Відділ здійснював самовільний забір підземних вод із артезіанських свердловин, що розташовані в смт. Стрижавка, с. Бохоники с. Широка Гребля Вінницького району, с. Балки Барського району; в період з 20.11.2017 по 03.07.2018 Відділ здійснював самовільний забір підземних вод із артезіанських свердловин, що розташовані в м. Тульчин та с. Гущинці Калинівського району; в період з 20.05.2018 по 03.07.2018 Відділ здійснював самовільний забір підземних вод із артезіанських свердловин, що розташовані в м. Вінниця та м. Гайсин

Наведене підтверджується актом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №445/ВН від 19.07.2019, наявними в матеріалах справи дозволами на спеціальне водокористування виданими КЕВ м. Вінниця.

Згідно з ч. 5 ст. 17 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", у разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.

З урахуванням наведеного, у визначені вище періоди відповідач використовував надра (підземну воду) з артезіанських свердловин для питного водопостачання, що виключає можливість використання підземних вод без отримання відповідного дозволу на користування надрами, передбаченого ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра.

Статтею 65 Кодексу України про надра встановлено, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у самовільному користуванні надрами.

Відповідно до статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно з ст. 67 даного кодексу підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно з ст. 69 даного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: протиправна поведінка боржника, збитки, причинний зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

При цьому суд зауважує, що у відзиві на позовну заяву відповідачем не заперечується факт водокористування в період з 14.03.2017 по 26.03.2017 із артезіанських свердловин, що розташовані в смт. Стрижавка, с. Бохоники с. Широка Гребля Вінницького району, с. Балки Барського району; в період з 20.11.2017 по 03.07.2018 із артезіанських свердловин, що розташовані в м. Тульчин та с. Гущинці Калинівського району та в період з 20.05.2018 по 03.07.2018 із артезіанських свердловин, що розташовані в м. Вінниця і м. Гайсин без спеціальних на те дозволів.

Відтак, у діях відповідача наявні всі підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду, зокрема: протиправна поведінка полягає у невжитті заходів щодо своєчасного отримання дозволу на спеціальне водокористування (ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України); вина особи, яка полягає у. порушені правил спеціального водокористування, а саме здійснення забору підземних вод за відсутності відповідного дозволу, що підтверджується актом перевірки, приписом, тощо; наявна сама шкода, яка розрахована відповідно до п. 9.1, 9.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, а також причинний зв`язок, що виражений у заподіяні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою (бездіяльністю) відповідача.

Разом з тим, згідно з п.1.6 роз`яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/744 від 27.06.2001, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Крім того, станом на 03.09.2020 (день подання прокурором позовної заяви до господарського суду), відповідачем не було використано свого права на звернення до суду з метою захисту порушених прав, а саме, визнання дій щодо проведення перевірки, нарахування шкоди або складання акту такими, що вчиненні з порушенням вимог діючого законодавства.

Таким чином, відповідачем не доведено суду відсутності своєї вини у завданні шкоди з його боку, а також не надано доказів останнім щодо спростування доказів позивача по справі. Також, відповідач не надав суду доказів відшкодування заподіяної шкоди.

Поряд з цим у відзиві на позовну заяві відповідач стверджує, що позивачем пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з даним позовом, оскільки міг провести плановий захід контролю в межах строку позовної давності та встановити порушення. Тому відповідач вважає, що моментом коли позивач міг дізнатися про порушення прав та інтересів держави є 14.03.2017. Проте, позов подано до суду 03.09.2020, тобто з пропуском строку позовної давності.

У відповіді на відзив прокурор заперечуючи доводи відповідача щодо строку позовної давності вказує на те, що в даному випадку такий строк обчислюється від дати закінчення перевірки, тобто 19.07.2019. Позов подано до суду в межах загального строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права ( ст. 261 ч.1 ЦК України).

Позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ст. 267 ч.3 ЦК України).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства Нафтова компанія Юкос проти Росії; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України - перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Перебіг позовної давності у спорах, пов`язаних із стягненням завданої шкоди внаслідок порушення природоохоронного законодавства починається з дня складання акта про відповідне порушення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 по справі № 910/10452/17).

З матеріалів справи вбачається, що позивач про факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства дізнався під час здійснення планової перевірки з 09.007.2019 по 19.07.2019, за результатами якої було складено відповідний акт.

Відповідно ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Враховуючи зазначене, про факт самовільного забору води із артезіанських свердловин відповідачем без відповідного дозволу, Державній екологічній інспекції у Вінницькій області стало відомо саме 19.07.2019, тобто в день завершення перевірки та складання акту №445/ВН.

Тобто, перебіг трьохрічного строку позовної давності розпочався з 19.07.2019 і спливає 19.07.2022.

Позов про стягнення збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства у сумі 17 242,88 грн., поданий прокурором до суду 03.09.2020., тобто в межах строку позовної давності.

З урахуванням викладеного суд визнає доводи відповідача необґрунтованими та безпідставними.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши всі докази у справі, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Також судом при вирішенні спору взято до уваги, що у справі "Трофимчук проти України" Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця (вул. Стрілецька, 87, м. Вінниця, 21007; код ЄДРПОУ 08320218) на користь Державної екологічної інспекції (вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 37979894) 17 242 грн. 88 коп. за самовільний забір підземних вод (без дозволу на спеціальне водокористування) та зарахувати їх на рахунки:

- 413 грн. 76 коп. - УК у Вінницькому р-ні/смт. Стрижавка/24062100, код отримувача (ЄДРПОУ) 38054712, Казначейство України(ЕАП), код банку 899998, номер рахунку 33118331002074 за порушення вимог природоохоронного законодавства;

- 418 грн. 41 коп. - УК у Вінницькому р-ні/с. Бохоники/24062100, код отримувача (ЄДРПОУ) 38054712, Казначейство України(ЕАП), код банку 899998, номер рахунку 33116331002076 за порушення вимог природоохоронного законодавства;

- 418 грн. 41 коп. - УК у Вінницькому р-ні/с. Широка Гребля/24062100, код отримувача (ЄДРПОУ) 38054712, Казначейство України(ЕАП), код банку 899998, номер рахунку 33110331002102 за порушення вимог природоохоронного законодавства;

- 765 грн. 09 коп. - УК у Тульчинському р-ні/отг м. Тульчин/24062100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37897753, Казначейство України (ЕАП), код банку 899998, номер рахунку 33112331002810 за порушення вимог природоохоронного законодавства;

- 413 грн. 76 коп. - УК у Барському р-ні/с. Балки/24062100, код отримувача (ЄДРПОУ) 38027888, Казначейство України (ЕАП), код банку 899998, номер рахунку 33111331002015 за порушення вимог природоохоронного законодавства;

- 1115 грн. 76 коп. - УК у Калинівському р-ні/отг с. Іванів/24062100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37503268, Казначейство України(ЕАП), код банку 899998, номер рахунку 33119331002824 за порушення вимог природоохоронного законодавства;

- 3048 грн. 81 коп. УК у м. Вінниці/м. Вінниця/24062100, код отримувача (ЄДРПОУ) 38054707, Казначейство України(ЕАП), код банку 899998, номер рахунку 33113331002002 за порушення вимог природоохоронного законодавства;

- 5224 грн. 08 коп. - УК у Гайсинському р-ні/м. Гайсин/24062100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37957640, Казначейство України(ЕАП), код банку 899998, номер рахунку 33117331002105 за порушення вимог природоохоронного законодавства;

- 5424 грн. 80 коп. - УК у Гайсинському р-ні/м. Гайсин/24062100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37957640, Казначейство України(ЕАП), код банку 899998, номер рахунку 33117331002105 за порушення вимог природоохоронного законодавства.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця (вул. Стрілецька, 87, м. Вінниця, 21007; код ЄДРПОУ 08320218) на Військової прокуратури Центрального регіону України (вул. Петра Болбочана, 8, Київ, 01014; код ЄДРПОУ 38347014) 2 102 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та на відомі суду адреси електронної пошти: Вінницької спеціалізованої прокуратуру у військовій та оборонній сфері Центрального регіону vpvg@ukr.net, vpvin@vppnr.gp.gov.ua, zv_vin@vppnr.gp.gov.ua; позивачу - vinndei@gmail.com; відповідачу - kevvinnicha@i.ua.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 08 вересня 2021 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - Вінницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (вул. Стрілецька, 105, м. Вінниця, 21007)

2 - позивачу (вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, 21100)

3 - відповідачу (вул. Стрілецька, 87, м. Вінниця, 21007)