Рішення № 99444823, 07.09.2021, Долинський районний суд Кіровоградської області

справа № 388/1203/21

провадження № 2/388/514/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2021м. Долинська

Долинський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Кнурова О.А.,

секретар судового засідання Кіцану Г.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до Долинського районного суду Кіровоградської області 04.08.2021 з позовом до відповідача державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» (далі ДП «Дирекція КГЗКОР») про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у якому (позові) просив:

- стягнути з ДП «Дирекція КГЗКОР» на його користь належні суми до виплати у зв`язку зі звільненням у розмірі 5593,01 грн.;

- стягнути з ДП «Дирекція КГЗКОР» на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що до 01.03.2021 він перебував у трудових відносинах з ДП «Дирекція КГЗКОР» і йому була нарахована, але не виплачена заробітна плата за листопад - грудень 2020 у розмірі 5593,01 грн., яка не виплачена і на час звернення з позовом. У зв`язку з чим також заначив, що має право на отримання від відповідача виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку виходячи з розміру його середньоденного заробітку - 297,17 грн. та кількості робочих днів невиплати належних йому сум.

Ухвалою від 05.08.2021 зазначений позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом з постановленням здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, та призначено судове засідання.

Копія зазначеної ухвали отримана позивачем засобами поштового зв`язку 18.08.2021, а представником відповідача - 09.08.2021, що підтверджується його розпискою, яка міститься у матеріалах справи.

Заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Позивач звернувся до суду із заявою, зареєстрованою у суді 07.09.2021 за вх. № 5365/21, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач, який про дату, час і місце розгляду справи, був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою його представника, яка міститься у матеріалах справи, - участь у судовому засіданні свого представника не забезпечив, про причини неявки представника суду не повідомляв, клопотання про відкладення судового засідання від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За наведених вище обставин та положень цивільного процесуального законодавства суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Дослідивши докази у справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, виходячи з положень цивільного процесуального законодавства, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на таке.

Так, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, наданих учасниками справи, судом встановлені такі обставини.

Відповідно до даних трудової книжки, заведеної на ім`я ОСОБА_1 , останній працював на ДП «Дирекція КГЗКОР» водієм автотранспортного засобу.

Наказом керівника ДП «Дирекція КГЗКОР» № 14 від 01.03.2021 ОСОБА_1 звільнено з роботи з 01.03.2021 на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

Згідно з довідкою ДП «Дирекція КГЗКОР» про розрахунки з працівниками ДП «Дирекція КГЗКОР» по заробітній платі та розрахунки при звільненні від 22.06.2021 № 92 сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 станом на 01.06.2021 становить 5593,01 грн., у тому числі: за листопад 2020 - 2638,55 грн., за грудень 2020 - 2954,46 грн.

Крім того, відповідно до зазначеної довідки ОСОБА_1 працював на ДП «Дирекція КГЗКОР» з таким встановленим режимом роботи: неповний робочий тиждень (3-х денний) (11.2020-12.2020).

Згідно з довідкою ДП «Дирекція КГЗКОР» про розрахунок розміру середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 від 08.07.2021 № 101 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на час роботи у ДП «Дирекція КГЗКОР» складала 297,17 грн.

Вищевказані встановленні судом обставини не спростовано відповідачем, шляхом надання суду належних допустимих та достатніх доказів.

Так, відповідачем не повідомлено суду та не надано доказів на підтвердження проведення повного чи часткового розрахунку з позивачем по заробітній платі за листопад - грудень 2020 року належній останньому при звільнені.

З огляду на зазначене судом відзначається таке.

Згідно з положеннями ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Окрім зазначеного судом відзначається, що згідно з правовим висновком Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (Постанова Верховного Суду України від 03.07.2013 у справі № 6-60цс133), - відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Таким чином, суд констатує наявність заборгованості ДП «Дирекція КГЗКОР» перед звільненим працівником ОСОБА_1 у розмірі 5593,01 грн., з яких заборгованість по заробітній платі за листопад 2020 року - 2638,55 грн. та грудень 2020 року - 2954,46 грн., яка (заборгованість) утворилась з вини відповідача, як роботодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до умов ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, наявність вини роботодавця - відповідача ДП «Дирекція КГЗКОР» у невиплаті належних звільненому працівникові - ОСОБА_1 коштів у день його звільнення 01.03.2021, свідчить про наявність у відповідача обов`язку по виплаті останньому середнього заробітку за весь час затримки, а саме, враховуючи, що станом на час розгляду справи такі виплати відповідачем не проведено, - до дня ухвалення даного рішення.

Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, у редакції постанови КМ України від 09.12.2020 № 1213 (далі - Порядок).

Так, абз. 3 п. 2 Порядку встановлено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

За таких, встановлених судом обставин справи, враховуючи, що строк затримки виплати належних ОСОБА_1 при звільненні сум, з урахуванням дати звільнення - 01.03.2021 та не проведення розрахунку на день ухвалення даного рішення 07.09.2021, - становить 81 робочий день (з урахуванням даних листа Міністерства розвитку економіки торгівлі та сільського господарства України від 12.08.2020 № 3501-06/219 у частині визначення кількість робочих днів у 2021 (березень - 22, квітень - 22, травень -18, червень - 20, липень - 22, серпень - 21, 01-07 вересня - 5) та враховуючи, що ОСОБА_1 працював на умовах неповного робочого тижня (трьохденний робочий тиждень), що з урахуванням розміру його середньоденної заробітної плата за час роботи на ДП «Дирекція КГЗКОР» - 297,17 грн. свідчить про те, що розмір середнього заробітку останнього за вказаний період становить 24070,77 грн.

За таких обставин, враховуючи наявність у ДП «Дирекція КГЗКОР» заборгованості із заробітної плати перед звільненим 01.03.2021 працівником ОСОБА_1 у розмірі 5593,01 грн. за час роботи листопад-грудень 2020 та не виплата її при звільненні останнього, а так само і на час ухвалення даного рішення, - суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за листопад - грудень 2020 року та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованою та доведеною, а тому така вимога підлягає задоволенню і таке рішення суду у повній мірі відповідає завданню цивільного судочинства, зокрема, щодо справедливого вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав та інтересів фізичної особи.

Питання розподілу судових витрат слід вирішити відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, якими, крім іншого, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на підставі чого, враховуючи, що позивачем документально підтверджено понесення судових витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. та суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, - то судові витрати, які складаються з судового збору, сплаченого позивачем слід стягнути з відповідача на користь позивача у розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 281-284, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

позовну заяву ОСОБА_1 до державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - задовольнити.

Стягнути з державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену при звільненні заробітну плату за період роботи листопад - грудень 2020 року у розмірі 5593,01 грн.

Стягнути з державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2021 по 07.09.2021 включно у розмірі 24070,77 грн.

Стягнути з державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду безпосередньо або через Долинський районний суд Кіровоградської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач - державне підприємство «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд», місцезнаходження: проммайданчик ДП «Дирекція КГЗКОР», м. Долинська, Кіровоградська область, ЄДРПОУ 04853709.

Суддя О.А. Кнуров