Рішення № 99444397, 20.08.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1533/20

№ 2/183/621/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2021 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,третя особа – виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

в с т а н о в и в :

13 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого, з урахуванням уточнених позовних вимог, посилався на те, що на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 22 жовтня 2016 року державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Носенко А.Г. за реєстровим № 1-2012, на праві приватної власності йому належить квартира АДРЕСА_1 .

Позивач вказує, що в квартирі зареєстровані члени сім`ї колишніх співвласників – відповідачі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, в цій квартирі зареєстровані з його дозволу відповідачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які в квартирі не проживають більше року, житловим приміщенням не користуються, в квартирі їх особисті речі відсутні.

Реєстрація відповідачів перешкоджає реалізації прав позивача як власника квартири.

В зв`язку з наведеним в позовній заяві ОСОБА_1 , посилаючись на вимоги ст. 317, 319, 405 ЦК України, ст. 150, 156 ЖК України, просив суд: визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 01 квітня 2020 року відкрите провадження у справі.

Ухвалою суду від 10 вересня 2020 року закрите підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з`явилися, згідно заяви представника позивача, остання просила розглядати справу без її участі, позов підтримала в повному обсязі, просила суд позов задовольнити, у разі повторної неявки відповідачів не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , кожен окремо, в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву суду не подавали.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи те, що відповідачі були належним чином повідомлені про місце, дату і час розгляду справи, повторно не з`явилися в судове засідання, судом постановлена ухвала про проведення заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані позивачем та його представником письмові докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 22 жовтня 2016 року державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Носенко А.Г. за реєстровим № 1-2012, на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Встановлено, що в квартирі зареєстрованими залишилася члени сім`ї колишніх співвласників ОСОБА_6 і ОСОБА_7 – відповідачі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про склад сім`ї № 5128 від 25 жовтня 2019 року, довідками виконавчого комітету Новомосковської ради Дніпропетровської області про реєстрацію місця проживання особи від 25 березня 2020 року за вих. № 779 та вих. № 776.

Крім того, у вказаній квартирі з дозволу позивача були зареєстровані відповідачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про склад сім`ї № 5128 від 25 жовтня 2019 року, довідками виконавчого комітету Новомосковської ради Дніпропетровської області про реєстрацію місця проживання особи від 25 березня 2020 року за вих. № 778 та вих. № 777.

Згідно з актом № 3578 від 20 серпня 2021року, складеного старшим інспектором відділу реєстрації та обліку громадян виконавчого комітету Новомосковської міської ради Бутко Т.Г. в присутності мешканців будинку АДРЕСА_2 вбачається, що більше року відповідачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в квартирі АДРЕСА_3 не проживають, житловим приміщенням не користуються, в квартирі їх особисті речі відсутні.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні норми права.

Статтею 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно)і яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На підставі ст. 391 ЦК України, власник має права вимагати усунення перешкод його права, хоч вони і не поєднані з позбавленням володіння.

В зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку, що позивачі мають право вимагати усунення порушень їхніх прав, як власників нерухомого майна.

На підставі ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно вимог ст. 156 ЖК України, члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

На підставі частини 2 статті 405 Цивільного кодексу України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік.

Враховуючи те, що відповідачі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не проживають в зазначеній спірній житловій квартирі понад один рік, не надали суду доказів наявності поважних причин, які перешкоджають їм користуватися житловим приміщенням, суд приходить до переконання, що у відповідності до вимог частини 2 статті 405 ЦК України, вони можуть бути визнані такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Водночас, право користування спірним жилим приміщенням у ОСОБА_5 і ОСОБА_4 було похідним від права власності ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на квартиру, вони, як члени співвласників квартири, у відповідності до приписів ст. 150, 156 Ж України, мали право користуватися нею для особистого проживання і проживання членів їх сім`ї.

ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , розпорядившись нерухомим майном (продавши квартиру позивачу ОСОБА_1 ), у зв`язку з чим, втратили право користування зазначеним житловим приміщенням.

Враховуючи наведене, втратили право користування спірним житловим приміщенням і відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Тобто спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», підзаконними нормативними актами, визначено позасудовий порядок вирішення і оформлення питань зняття з реєстрації місця проживання особи, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій, притаманній юрисдикційній діяльності судів та інших органів державної влади.

Таким чином, рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є підставою для зняття з реєстрації місця проживання особи, що відноситься до компетенції органів Державної міграційної служби України.

У зв`язку з наведеним, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачів пропорційно на корись позивача належить стягнути суму судового збору в розмірі 210,20 грн. з кожного.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 317, 319, 391, 405 ЦКУкраїни, ст. 150, 156 ЖК України, ст.ст. 4, 6-10, 12, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 273, 274-276, 279, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа – виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,- задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 210,20 грн. (двісті десять грн. 20 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 210,20 грн. (двісті десять грн. 20 коп.).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 210,20 грн. (двісті десять грн. 20 коп.).

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 210,20 грн. (двісті десять грн. 20 коп.).

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ;

- відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ;

- відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ;

- відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ;

- третя особа: виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04052206, місцезнаходження за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 14

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне судове рішення складене 20 серпня 2021 року.

Суддя Д.І. Городецький