Ухвала суду № 99441465, 02.09.2021, Скадовський районний суд Херсонської області

Справа № 663/3371/20

Провадження № 1-м/663/1/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2021 року м. Скадовськ

Скадовський районний суд Херсонської області у складі

головуючого судді Шульги К. М.

секретаря Горбань М. С.

за участю прокурора Балан Т. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для подальшого відбування покарання, призначеного вироком Курського районного суду Курської області від 06.09.2018 із змінами, внесеними апеляційною ухвалою Курського обласного суду від 26.12.2018,

ВСТАНОВИВ:

До Скадовського районного суду Херсонської області надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Курського районного суду Курської області від 06.09.2018 із змінами, внесеними апеляційною ухвалою Курського обласного суду від 26.12.2018 відносно громадянки України ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України.

Згідно з копією вироку Курського районного суду Курської області від 06.09.2018 із змінами, внесеними апеляційною ухвалою Курського обласного суду від 26.12.2018 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, засуджено до покарання у виді 6 років 4 місяців позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених пунктами «а», «б» частини третьої статті 228.1 (незаконний збут наркотичних засобів, групою осіб за попередньою змовою, з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет», у значному розмірі – два епізоди), частиною третьою статті 30, пунктами «а», «б» частини третьої статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, групою осіб за попередньою змовою, з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет», у значному розмірі), частиною третьою статті 30, пункту «г» частини четвертої статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, групою осіб за попередньою змовою, з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет», у великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації, що також є караними діяннями відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

Останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 в Україні: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія №7 УФСВП Росії по Калузькій області»; кінець відбуття строку покарання – 27.08.2023.

13.04.2020 ОСОБА_1 звернулася із заявою про направлення її для подальшого відбування покарання до виправної установи України.

У зв`язку з наведеним, Міністерство юстиції України, посилаючись на положення статей 609, 610 КПК України, просить привести вищевказаний вирок Курського районного суду Курської області з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Курського обласного суду у відповідність із законодавством України, для подальшого відбування покарання засудженою ОСОБА_1 на території України, а також розглянути клопотання без представника Міністерства юстиції України.

Заслухавши думку прокурора, яка вважала клопотання обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону, дослідивши надані письмові матеріали, додані до клопотання Міністерства юстиції України, заяви засудженої ОСОБА_1 про переведення для подальшого відбування покарання до виправної установи на території України та про ознайомлення із законодавством України, суд вважає, що клопотання Міністерства Юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України покарання, призначеного громадянці України ОСОБА_1 вироком Курського районного суду Курської області від 06.09.2018 з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Курського обласного суду від 26.12.2018 підлягає задоволенню.

Оскільки клопотання Міністерства юстиції України стосується прав та інтересів засудженої ОСОБА_1 в частині подальшого відбування покарання, яка не може бути присутньою у судовому засіданні, представництво її інтересів у суді повинно було б бути покладене на захисника, призначеного за рахунок держави.

02.02.2021, 11.03.2021 Скадовським районним судом Херсонської області виносились ухвали про залучення захисника для розгляду клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України.

27.04.2021 та 05.06.2021 на адресу суду надійшли листи з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Херсонській області, в яких зазначено, що під час розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України захист не здійснюється. Стосовно залучення адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу, у справу щодо розгляду питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України необхідно керуватись вимогами Закону «Про безоплатну правову допомогу», зокрема статтею 14, що визначає суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу та статтею 18, яка визначає порядок надання безоплатної вторинної правової допомоги. Отже, для участі у судовій справі з цього питання адвоката, призначеного за рахунок держави, повинна бути заява особи (суб`єкта права на безоплатну вторинну правову допомогу) про надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Справу розглянуто за відсутності засудженої ОСОБА_2 та захисника.

Вирішуючи питання за клопотанням Міністерства юстиції України щодо приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Передача засуджених для відбування покарання, з однієї держави до іншої, регулюється Конвенцією про передачу засуджених осіб (1983) та статтею 606 КПК України.

Згідно з частиною 1 статті 9 Конвенції про передачу засуджених осіб, компетентні власті держави виконання вироку: продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положенням статті 10; або визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кримінального кодексу України громадяни України, та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили кримінальні правопорушення за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до положень статті 610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

Судом встановлено, що відповідальність за суспільно небезпечне діяння, за яке засуджено ОСОБА_1 в Російській Федерації, передбачена також законодавством України.

Так, дії ОСОБА_1 кваліфіковано вироком Курським районним судом Курської області від 06.09.2018 із змінами, внесеними апеляційною ухвалою Курського обласного суду від 26.12.2018 за пунктами «а», «б» частини третьої статті 228.1 (незаконний збут наркотичних засобів, групою осіб за попередньою змовою, з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет», у значному розмірі – два епізоди); за частиною третьою статті 30, пунктами «а», «б» частини третьої статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, групою осіб за попередньою змовою, з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет», у значному розмірі); за частиною третьою статті 30, пункту «г» частини четвертої статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, групою осіб за попередньою змовою, з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет», у великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації (КК РФ).

Відповідно до частини 3 статті 30 КК РФ, замахом на злочин визнаються умисні дії (бездіяльність) особи, безпосередньо спрямовані на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з обставин, які не залежали від волі цієї особи, що відповідає частині 2 статті 15 Кримінального кодексу України, а саме: замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за пунктами «а», «б» частини третьої статті 228.1 КК РФ відповідає кваліфікації за частиною 2 статті 307 КК України як незаконний збут наркотичних засобів за попередньою змовою групою осіб; за частиною третьою статті 30, пунктами «а», «б» частини третьої статті 228.1 КК РФ – за частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 307 КК України як закінчений замах на незаконний збут наркотичних засобів за попередньою змовою групою осіб; за частиною третьою статті 30, пункту «г» частини четвертої статті 228.1 КК РФ - за частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 307 КК України як закінчений замах на незаконний збут наркотичних засобів за попередньою змовою групою осіб.

Санкція частини 2 статті 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Відповідно до частини 3 статті 68 КК України за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Таким чином, вирок Курського районного суду Курської області від 06.09.2018 із змінами, внесеними апеляційною ухвалою Курського обласного суду від 26.12.2018, яким громадянку України ОСОБА_1 визнано винною та засуджено до покарання у виді 6 років 4 місяців позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених пунктами «а», «б» частини третьої статті 228.1, частиною третьою статті 30, пунктами «а», «б» частини третьої статті 228.1, частиною третьою статті 30, пункту «г» частини четвертої статті 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації, підлягає приведенню у відповідність із законодавством України з визначенням, що громадянка України ОСОБА_1 при продовженні відбування покарання на території України повинна відбувати покарання за злочини, передбачені частиною 2 статті 307, частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 307 КК України із застосуванням частини 3 статті 68 КК України у виді 6 років 4 місяців позбавлення волі.

Крім того, враховуючи, покарання за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена у державі винесення вироку, суд не встановлює додаткове покарання, у виді конфіскації майна, передбачене частиною 2 статті 307 КК України.

Керуючись статтями 15, 68, 307 КК України, статтями 609, 610 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вирок Курського районного суду Курської області від 06.09.2018 із змінами, внесеними апеляційною ухвалою Курського обласного суду від 26.12.2018, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених пунктами «а», «б» частини третьої статті 228.1, частиною третьою статті 30, пунктами «а», «б» частини третьої статті 228.1, частиною третьою статті 30, пункту «г» частини четвертої статті 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації, та призначено покарання у виді 6 років 4 місяців позбавлення волі, привести у відповідність із законодавством України.

Вважати ОСОБА_1 засудженою за частиною 2 статті 307, частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 307 КК України до 6 (шести) років 4 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 28 квітня 2017 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя Скадовського районного суду

Херсонської області К.М. Шульга