Рішення № 99440010, 06.09.2021, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/3032/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2021 року Краснолиманський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді - Сердюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Колесник О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лиман в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", представник позивача Кіріченко Віталій Михайлович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,

ВСТАНОВИВ:

21.07.2021 року до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", представник позивача Кіріченко Віталій Михайлович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом (а.с.1-4).

Позивач свої вимоги обґрунтовує наступними обставинами.

ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг та підписав заяву № б/н від 23.09.2016 року, відповідно до якої отримав кредит в розмірі передбаченому договором у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ОСОБА_1 власним підписом підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку" складають між відповідачем та банком Договір про надання банківських послуг.

АТ КБ ''ПриватБанк" було надано ОСОБА_1 кредит в розмірі, встановленому договором, проте відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та іншими витратами. У зв`язку із порушенням відповідачем ОСОБА_1 умов договору станом на 08.07.2021 року утворилась заборгованість в розмірі 15482,46 грн., що складається з наступного: 14393,92 грн. - заборгованість за тілом кредита; 1088,54 грн.- заборгованість за простроченими відсотками, яку представник позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 ..

Повноважний представник позивача АТ КБ "ПриватБанк" до судового засідання не прибув, але просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та у випадку неявки в судове засідання відповідача не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку (а.с. 4).

Відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення на офеційному сайті суду (а.с. 98), в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи без його участі, заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Ухвалою суду від 06.09.2021 року прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи, та відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Судом встановлено, що ПАТ КБ "ПриватБанк" має право на надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", на підставі ліцензії Національного банку України від 05жовтня 2011 року № 22 (а.с. 74).

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 519 від 21 травня 2018 року про рішення акціонера публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" змінено тип банку з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство та затверджено нове найменування Банку - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (скорочене найменування Банку - АТ КБ "ПриватБанк".

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша ст.1055 ЦК України).

За змістом ст. 207 ЦПК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Звертаючись до суду із позовом, АТ КБ «Приватбанк» надав копію Заяви від 23.09.2016 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», яка є складовою частиною кредитного договору та яку підписано позичальником, а також розрахунок заборгованості (а.с.8-9,12).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 підписував вищевказану Заяву про отримання кредиту, отримував в АТ КБ «Приватбанк» кредитну картку, а також користувався нею, отримуючи від банку кредитні кошти, тобто те, що він отримав від АТ КБ «Приватбанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач отримував кредитні кошти від позивача, а також частково проводив повернення зазначених коштів, що також вказує на наявність кредитних правовідносин між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 (а.с.5-9).

Згідно вказаного розрахунку заборгованість за простроченим тілом кредиту, який отримав відповідач від АТ КБ «Приватбанк», складає 14393,92 грн.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що позичальник користувався кредитними коштами, частково здійснював погашення заборгованості за кредитним договором, та не надав доказів відсутності заборгованості по отриманим кредитним коштам, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 14393,92 грн.

Судом встановлено, що вказана Заява № б/н від 23.09.2016 року не містить відомостей про розмір відсотків, пені, порядку користування кредитними коштами.

На підтвердження вказаних відомостей позивач посилається на «Умови та правила надання банківських послуг в Приватбанку».

Однак АТ КБ «Приватбанк» не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи Заяву № б/н від 23.09.2016 року позичальника, та відповідно, чи брав він на себе зобов`язання на умовах, які зазначені саме в цьому документі, зокрема щодо розміру відсотківза користування кредитом.

А тому, відповідно, вказані Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 23.09.2016 року.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З матеріалів справи вбачається, що договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 , щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача, як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.

Відповідно до ч. 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи даний спір, суд враховує висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 у яких зазначено, що пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти, та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви, про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки, Умови та правила надання банківських послуг, це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує, як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача, про умови кредитування, та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності і розумності, та уможливив покладання на слабшу сторону споживача, невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором. За частиною першою статті 525, частиною першою статті 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). За частиною 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування втрат від знецінення грошових коштів у зв`язку з інфляцією та 3% річних має компенсаторний характер і є способом захисту майнового права і інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника за знецінення грошових коштів, які ним не повернуто та у компенсації за користування чужими грошима і неналежне виконання зобов`язань.

Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть визначатися у рішенні суду. У зв`язку із викладеним можна зробити висновок, що правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, регулюються нормами ЦК України щодо виконання зобов`язань за договором позики та передбачають відповідальність за порушення грошового зобов`язання (частина 2 статті 625 ЦК України). Саме такі правові висновки щодо правової природи застосування положень статті 625 ЦК України за наявності судового рішення, яке не виконується, Велика Палата Верховного Суду висловила у Постанові від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19). З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та Банком було укладено кредитний договір № б/н від 23.09.2016 року та була підписана Анкета-заява. Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» позивачем підписана не була, посилання позивача на те, що підписавши анкету-заяву позичальник погодився з умовами та тарифами банку є безпідставними, оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальни, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджений наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 23.09.2016 року шляхом підписання заяви-анкети.Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у процентах від просроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% для картки «Універсальна» та 84,0%: для картки «Універсальна голд», але враховуюче те, що відповідачем було порушено строки повернення кредиту, суд вважає, що вимога про стягнення за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України підлягає частковому задоволенню. Оскільки матеріали справи не містять інформації, яку саме кредитну картку отримав ОСОБА_1 , то у суду відсутні підстави стягувати з відповідача проценти, нараховані на прострочений кредит згідно із статтею 625 ЦК України за ставкою 86,4% та 84,0%. Враховуючи, що підстав для висновку про те, що укладеним між сторонами договором було встановлено інший розмір процентів за частиною 2 статті 625 ЦК України, немає, суд доходить висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми, як визначено в частині 2 статті 625 ЦК України. З розрахунку заборгованості випливає, що проценти за статтею 625 ЦК України нараховувалися позивачем за період з 01.12.2020 року по 08.07.2021 року, тобто за 219 днів прострочення. Розрахунок трьох процентів річних здійснюється за формулою: сума боргу Х 3 % / 365 днів Х кількість днів. Таким чином, три проценти річних відповідно до заявлених позовних вимог за період з 01.12.2020 року по 08.07.2021 року становлять суму 259,09 грн. (14393,92 грн. х 3% / 365 х 219) яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. З приводу вимоги позивача про відшкодування понесених ним судових витрат суд зазначає таке. Згідно із ст. 133 ЦПК України судовий збір включено до складу судових витрат. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

АТ КБ"ПриватБанк"при поданні позову сплачено в дохід держави судовий збір у розмірі 2270,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № PROM4B8EJK від 14.07.2021 року (а.с.78).

Враховуючи, що судом вимоги позивача задоволені частково (94,64%(14653,01х100/15482,46)), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2148,33 грн.(2270,00/100х94,64%).

Керуючись ст. 526- 527, 530, 629, 638- 639, 1054- 1055 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263- 265, 280, 282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", представник позивача Кіріченко Віталій Михайлович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства "Комерційний Банк "Приватбанк" (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний номер за Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 14360570, на рахунок № НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором б/н від 23.09.2016 року станом на 08.07.2021 року в розмірі14393,92 (чотирнадцять тисяч триста дев`яносто три грн 92 коп.) гривень, заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 259,09 (двісті п`ятдесят дев`ять грн 09 коп.) гривень, а всього в сумі 14653,01 (чотирнадцять тисяч шістсот п`ятдесят три грн 01 коп.) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства "Комерційний Банк "Приватбанк" (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний номер за Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 14360570, на рахунок № НОМЕР_2 ) понесені судові витрати в сумі 2148,33 (дві тисячі сто сорок вісім грн 33 коп.) гривень.

В інший частині позовних вимог відмовити у зв`язку з відсутністю підстав для їх задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно із п/п. 15.5) п.15 розд. XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 06.09.2021 року.

Суддя -